Участь у професійних освітніх конкурсах

2.  ОПИС ДОСВІДУ

2.1. Актуальність досвіду

У наш час емоційно-вольова сфера особистості потребує уваги з боку соціально-психологічної служби закладу, адже розвиток дитини в садочку, в школі, в інституті залежить від емоційної стабільності та комфортності кожної особистості.

Якщо, наприклад,  не звернути увагу на тривожність дитини в дошкільному віці, то це може призвести до серйозних наслідків у початковій та середній школі. Якщо прояви тривожності ігнорувати у початковій школі, то це може призвести і до проявів агресивності: чи то вербальної у підлітковому віці, чи то фізичної у старших класах.

    Проте ми не можемо і забувати , що емоційно-вольова сфера, як і будь-яка інша сфера особистості, потребує розвитку. Тому на кожному віковому етапі ми повинні розвивати ті чи інші її прояви, працювати не тільки з дитиною, але і людьми, які її оточують та мають на неї великий вплив. Зокрема, це вихователі в садочку, вчителі в школі та батьки вдома. І на кожному віковому етапі має прослідковуватись наступність у нашій роботі, розвивальній роботі практичного психолога будь-якого закладу: чи то садочка, чи то школи.

    Тому теоретична модель, яку я склала,  ще раз демонструє і підкреслює ось ту важливість у поетапній роботі, яка повинна мати і наступність. Адже кожен вік і розвиток емоційно-вольової сфери на цьому етапі по-своєму важливий і потребує особливої уваги з боку практичного психолога.

Теоретичне значення роботи.

Теоретичне завдання роботи полягає в поглибленні знань про емоційно-вольову сферу особистості, в розкритті сутності  понять: емоції, почуття, воля, свідомість та доповненні теорії і практики здійснення психологічного супроводу емоційно-вольової сфери школярів на різних вікових етапах.

Практичне значення роботи.

Розробка доцільна для використання в роботі практичного психолога.

Застосування  системи роботи практичного психолога дозволяє:

·        здійснювати психологічний супровід емоційно-вольової сфери  учнів на різних вікових етапах;

·        вчасно попереджувати та усувати негативні прояви у поведінці учнів, знижувати  рівень тривожності  та агресивності у школярів;

·        розвивати риси  характеру, які допомагають нейтралізувати емоційний дискомфорт.

2.2. Етапи впровадження:

І етап – аналіз теоретично – методологічних підходів до проблеми.

ІІ етап – розробка алгоритму психологічного супроводу, наповнення його змістом.

ІІІ етап – запровадження розробленого алгоритму у практику роботи. Апробація.

ІV етап – перевірка ефективності розробленого алгоритму.

2.3.Розробка та впровадження досвіду

2.3.1.Результати першого етапу роботи

Основні теоретичні концепції автора досвіду

У психології проблема емоційно-вольової сфери є однією з найцікавіших. Людина відчуває потяги, переживає емоції та почуття, здійснює свою волю. Це різні рівні прояву афективної сфери психіки, кожний з яких має свої особливості, характеристики, властивості.

Дитина живе у світі трьох основних вимірів — фізичному, емоційному і розумовому. Саме в них вона виявляє себе в житті: у фізичному — вчинками, діями; у почуттєвому — щиросердечними проявами, бажаннями; у розумовому — думками, судженнями. Таким чином, процеси виховання і навчання стосуються усіх виділених аспектів розвитку особистості одночасно. Як справедливо вказували

 Л. С. Виготський, А. В. Запорожець тільки погоджене функціонування емоційної і розумової систем, їхня єдність може забезпечити успішне виконання будь-яких форм діяльності.

Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування".

Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.

Емоції - це специфічна форма взаємодії людини з навколишнім світом, з середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоції.

Емоції - фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції - це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення.

Почуття - це саме ставлення.

Якщо емоції визначають спрямованість дії, то воля - це вже сама дія. І таке розуміння склалося ще у вихідній стадії формування поняття волі. З часів Аристотеля і дотепер воля розглядається як проблема породження реальної дії (В. Вундт, І. Сеченов В. Джемс, Л. Виготський, Ш. Чхартишвілі, В. Іванников.).

Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Особливості розвитку емоційно-вольової сфери  дітей молодшого шкільного віку.

Емоційно-вольовий розвиток дитини у віці від 6 до 11 років прямо пов’язаний зі зміною способу життя і розширенням  кола спілкування дитини – вона починає навчання в школі. Діти дуже емоційні, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами. Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність. Емоційна сформованість молодших  школярів складає  переживання нового, здивування, сумніву.  У молодшому  шкільному віці відбувається розвиток емоційної  виразності. Характерною рисою молодшого шкільного віку є емоційна вразливість, чуйність на все яскраве, незвичайне. Особливостями  емоційно-вольової сфери молодшого школяра є емоційна вразливість; схильність до афективних реакцій; одні почуття можуть  швидко змінюватись  на геть протилежні; з’являється  система довільної регуляції поведінки; удосконалюється самооцінка; розвиваються  моральні почуття: співчуття, співпереживання, відповідальність, формуються  почуття сорому, совісті; розвиваються  естетичні почуття; може проявлятися негативізм.

У цей віковий період у дитини активно розвиваються  соціальні емоції, такі, як самолюбство, почуття відповідальності, почуття довіри до людей і здатність дитини  до співпереживання. Розвиток спілкування  дитини  з однолітками сприяє формуванню  в неї нової стадії емоційного  розвитку, що характеризується появою в дитини  здатності до емоційної  децентрації.  Формуванню вольових якостей молодших  школярів сприяє передусім шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення  й виконання обов’язкових завдань, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати. Для деяких молодших школярів характерна мінливість настрою, яким вони не можуть  керувати. Виховувати  волю дитини означає: організувати її діяльність, формувати здатність до інтенсивної роботи, виробляти звичку завжди бути рішучою, наполеглегливою людиною,  прищеплювати вміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям. Найважливішою  лінією психічного розвитку у даному віці є розвитоток самоконтролю.

Відвідування школи змінює емоційну сферу дитини у зв´язку з розширенням змісту діяльності й збільшенням кількості емоціогенних об´єктів. Ті подразники, які спричинили емоційні реакції в дошкільників, на школярів молодших класів уже не діють. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на події, які його зачіпають, у нього виникає здатність придушувати вольовим зусиллям небажані емоційні реакції. Внаслідок цього спостерігається відрив експресії від пережитої емоції як в один, так й в інший бік. Він може як не виявляти наявну емоцію, так і зображувати емоцію, яку він не переживає.

Характеристики емоційної сфери молодших школярів:

- швидка реакція на події і виразне сприйняття;

- безпосередність, відвертість вираження своїх переживань - радості, суму, страху, задоволення або невдоволення;

- очікування афективного страху - в процесі навчання дитина переживає страх як передчуття неприємностей, невдач, непевності у своїх силах, неможливість упоратися із завданням; школяр відчуває загрозу своєму статусу в класі, сім´ї;

- значна емоційна нестійкість, зміна настрою (на загальному тлі життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильність до короткочасних і бурхливих афектів;

- емоціогенними факторами для молодших школярів є не лише ігри й спілкування з однолітками, а й успіхи в навчанні та оцінка цих успіхів учителем і однокласниками;

- власні та чужі емоції й почуття усвідомлюються погано; міміка та вияви почуттів інших людей нерідко сприймається хибно, що зумовлює неадекватні реакції молодших школярів. Винятком є базові емоції страху й радості.

Школярі молодших класів легше розуміють емоції, які виникають у знайомих їм життєвих ситуаціях, але не завжди можуть виразити емоційні переживання словами. Краще розрізняють позитивні емоції, ніж негативні. Їм важко відрізнити страх від подиву. Невпізнаною виявилася емоція провини.

У молодших школярів виникає здатність до співпереживання при сприйнятті драматичних конфліктів.

До третього класу в школярів виявляється захоплене ставлення до героїв, спортсменів. У цьому віці починає формуватися любов до Батьківщини, почуття національної гордості, формується прихильність до товаришів.

На другій стадії (від 7 до 9 років) діти починають перейматися ідеєю взаємності й усвідомлювати почуття іншого. Для встановлення дружніх відносин важлива суб´єктивна оцінка вчинків іншого.

На третій стадії (від 9 до 11 років) дружба заснована на взаємодопомозі. Вперше з´являється поняття зобов´язання одного перед одним. Зв´язки дружби дуже сильні, поки мають місце, але вони, як правило, недовговічні.

На четвертій стадії (11-12 років) дружба розуміється як тривалі, стійкі взаємини, засновані на обов´язковості й взаємній довірі.

Найчастіше дитяча дружба переривається: друзі можуть перейти в іншу школу або виїхати з міста. Тоді обоє переживають почуття втрати, почуття горя, поки не знаходять нових друзів. Іноді дружба переривається через появу нових інтересів, внаслідок чого діти звертаються до нових партнерів, що можуть задовольнити їхні потреби.

Друзі є не у всіх дітей. У такому разі виникає небезпека зіткнутися із проблемами соціальної адаптації таких дітей. Деякі дослідження говорять про те, що наявність навіть одного близького друга допомагає дитині перебороти негативний вплив самотності й ворожості з боку інших дітей.

Особливості розвитку емоційно-вольової сфери   дітей підліткового віку

Молодший  підлітковий вік є одним із ключових етапів у процесі становлення емоційно-вольової регуляції дитини. Переживання підлітка стають глибшими, з’являються більш стійкі почуття, вплив емоцій на духовне життя стає більш очевидним. Для дітей у підлітковому віці характерна легка збудливість, різка зміна настроїв і переживань. У більшості підлітків відзначається емоційна нестабільність. Нестійкість емоцій обумовлена значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Яскраво виражені психологічні особливості підліткового віку одержали назву «підліткового комплексу”. Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу.

У багатьох підлітків переживання кризи пов’язане із зовнішніми проявами негативізму та егоцентризму.

Негативізм - це протидія іншому та невмотивовані протистояння дорослим.

Егоцентризм - це відсутність розуміння відносності пізнання світу, це позиція неусвідомленого приписування якостей власного «Я» і власної перспективи речам та іншим людям. Егоцентричні підлітки відрізняються переоцінкою своїх здібностей і можливостей, надлишковим честолюбством. Підлітки схильні думати, що вони і їх поведінка настільки ж цікаві людям, як і їм самим. Часто підлітки думають, що інші люди постійно спостерігають за ними й оцінюють їх. Це явище одержало назву уявлюваної аудиторії. Підлітковий вік є сенситивним для розвитку вольових якостей особистості, відбувається розвиток мотивації досягнення успіху та уникнення невдач, помітного розвитку набувають вольові якості – ініціативність, рішучість, витримка, самоконтроль, наполегливість, впертість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі тощо; підлітки оволодівають прийомами самостійного планування, контролю своєї діяльності.

Емоції підлітків значною мірою пов´язані зі спілкуванням. Тому особистісно-значуще ставлення до інших людей визначають як зміст, так і характер емоційних реакцій.

У підлітків порівняно зі школярами молодших класів поліпшується вербальне позначення базових емоцій страху й радості. Починаючи з підліткового віку, знання про емоції стають усе ближчими до цих емоцій.

Для емоційної сфери підлітків характерні такі особливості:

- дуже велика емоційна збудливість, тому підлітки вирізняються запальністю, бурхливим виявом своїх почуттів, пристрасністю: вони гаряче беруться за цікаве діло, жагуче обстоюють свої погляди, готові «вибухнути» на найменшу несправедливість до себе й своїх товаришів;

- більша стійкість емоційних переживань порівняно з молодшими школярами; зокрема, підлітки довго не забувають образи;

-  підвищена готовність до очікування страху, що виявляється у тривожності; підвищення тривожності в старшому підлітковому віці, пов´язаної з появою інтимно-особистісних відносин з людиною, яка викликає різні емоції, у тому числі у зв´язку зі страхом видатися смішним;

- суперечливість почуттів: часто підлітки з запалом захищають свого товариша, хоча розуміють, що той гідний осуду;

- виникнення переживання не лише з приводу оцінки підлітків іншими, а й із приводу самооцінки, яка виникає в них у результаті росту їхньої самосвідомості;

- сильно розвинене почуття приналежності до групи, тому вони гостріше й хворобливіше переживають несхвалення товаришів, ніж несхвалення дорослих або вчителів,  часто з´являється страх бути зневаженим групою;

- висування високих вимог до дружби, в основі якої лежить не спільна гра, як у молодших школярів, а спільність інтересів, моральних почуттів; дружба в підлітків більш вибіркова й інтимна, більш тривал, під впливом дружби змінюються й підлітки, щоправда, не завжди в позитивний бік, поширена групова дружба;

- вияв почуття патріотизму.

Особливості розвитку емоційно-вольової сфери в юнацькому віці

Юнацький вік надзвичайно значимий для розвитку емоційної сфери людини. При переході від підліткового до юнацького віку самопізнання молодої людини існує вже на спокійному емоційному фоні. Спостерігається значне збагачення їх емоційної сформованості. Нові емоції викликаються не тільки конкретними об’єктами, а й взаємовідносинами з іншими людьми, новими видами діяльності, їх змістом і результатами. Інтелектуальна діяльність старшокласників набуває нового емоційного забарвлення. Прагнення будь що дійти істини, мати свою власну думку, стверджувати свої погляди – все це свідчить про особливий емоційний характер пізнавальної діяльності в ранньому юнацькому віці. У цьому віці виникає і більш точне регулювання почуттів. Вони краще виявляють свої почуття і настрої. У зв’язку із зростанням у старшокласників самоконтролю і саморегуляції своєї поведінки змінюються форми виявлення їх почуттів. Ранній юності властива вища емоційна чутливість, здатність співпереживати, розуміти й відгукуватись на переживання іншої.

Юність – вік специфічної емоційної сенситивності. Для емоційного життя юності характерно те, що в ці роки не тільки переживаються предметні почуття (спрямовані на конкретну подію, особу, явище.), але і форми почуття узагальнені (почуття прекрасного, трагічного, почуття гумору та ін.). Ці почуття виражають загальні світоглядні установки особистості. Іх і називають світоглядними почуттями.

В емоційній сфері старшокласників є значні індивідуальні відмінності. Трапляються індивіди із збідненими емоціями, примітивними почуттями, спотвореними моральними оцінками і переживанями, які зумовлені несприятливими обставинами їх життя й виховання. Зростає рівень свідомого самоконтролю. Розквіт моральних, інтелектуальних та естетичних почуттів настає у ранньому  юнацькому віці. Юність – вік формування в молодих людей основ емоційної культури. Загальне емоційне самопочуття стає рівнішим. Афективні вибухи зустрічаються рідше. Настрій у них стає значно стійкішим та усвідомленішим. Інтенсивно розвиваються відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживання (емпатичність), емоційна чутливість. У зв’язку з розвитком свідомості й самосвідомості в старшому шкільному віці формуються вольові  якості. Помітно зростає сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна сторона вольових дій. Зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до критичності  їх аналізу й оцінки. Зменшується навіюваність, імпульсивність. У цей період активізуються також спроби молодих  людей виховувати волю, вдосконалювати такі вольові риси, як цілеспрямованість, критичність і самокритичність, принциповість, рішучість, ініціативність, самостійність, наполегливість тощо. Поступово ці вольові властивості перетворюються в стійкі вольові якості особистості.

 Основною змістовною характеристикою емоцій і почуттів у юнацькому віці є майбутнє. Домінують емоції, пов´язані з очікуванням майбутнього.

Для емоційної сфери старшокласників характерні такі особливості:

-різноманіття пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних;

-більша, ніж у середніх класів, стійкість емоцій і почуттів;

-здатність до співпереживання, тобто здатності відгукуватися на почуття інших, близьких їм людей;

-розвиток естетичних почуттів, здатність зауважувати прекрасне в навколишній дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м´яких, ніжних, спокійних ліричних об´єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м´якості, стриманості;

-більша стійкість і глибина дружби; друзів вибирають, виходячи зі спільних інтересів і занять, рівноправності взаємин, відданості й вірності;

-поява почуття любові; юнацька любов здебільшого чиста, безпосередня, багата на різноманітні переживання, має відтінок ніжності, мрійності, ліричності й щирості.

-Здебільшого почуття любові зумовлює в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якості особистості, розвиватися фізично, щоб привернути увагу об´єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття й прагнення.

Вікові зміни різних виявів емоційності. У всіх вікових групах схильність до вияву радості вочевидь переважає над схильністю до вияву гніву, страху й суму. Схильність до гніву виражена трохи більше, ніж схильність до страху й суму, а схильність до суму виражена найменше.

Динаміка зміни для трьох емоцій (радості, гніву й суму) з віком практично однакова, найбільш виражений їх вияв спостерігається в 12-13 років, тобто в період статевого дозрівання. Протилежна тенденція в цей самий період спостерігається щодо страху: його виразність зменшується.

На які ж емоції варто спиратися в роботі з дітьми?

Існує кілька класифікацій емоцій. Однією з них є класифікація К. Є. Ізарда, що виділяє десять базових емоцій, кожна з яких веде до різних внутрішніх переживань і різного зовнішнього вираження цих переживань:

1. Інтерес — позитивна емоція, вона переживається дитиною частіше, ніж інші емоції. Інтерес грає важливу мотиваційну роль у формуванні і розвитку навичок, умінь, інтелекту і творчих прагнень; забезпечує працездатність.

2. Радість — переживання активного внутрішнього задоволення, впевненості в собі, власної значимості, успіху своєї діяльності. Якщо ця емоція переважає в емоційному житті, то дитина перебуває в стані комфорту.

3. Подив — переживання, пов'язане зі сприйняттям чогось раптового, несподіваного.

4. Сум — переживання суму, зневіри, ізоляції. Ця емоція гальмує розумову і фізичну активність дитини.

5. Гнів — переживання обурення, збурювання, незадоволення чимось. Ця емоція є одним з компонентів агресивної мотивації. Контроль над нею відіграє важливу роль у процесі соціального розвитку дитини.

6. Відраза — украй неприємне переживання, викликане чимось бридким, огидним, противним, потворним.

7. Презирство — переживання глибокої зневаги до когось (чогось) морально низького. Презирство приводить до роздування почуття власної значимості і до знецінювання об'єкта презирства.

Ситуації, що активізують гнів, одночасно активують емоції відрази і презирства. Комбінація цих трьох емоцій розглядається як тріада ворожості.

8. Страх — переживання сильного переляку, остраху когось (чогось). Переживання страху відчувається і сприймається як погроза особистої безпеки; супроводжується почуттям непевності, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію.

9. Сором — переживання незадоволеності собою. Сором мотивує бажання дитини сховатися, утекти.

10. Провина — переживання, пов'язані з порушенням моральної й етичної норми.

Отже, виходячи із вищесказаного, метою даного досвіду є:

- вивчити особливості розвитку емоційно-вольової сфери особистості на  різних вікових етапах;

 - розробити систему заходів для розвитку  та корекції емоційно-вольової сфери особистості. на кожному віковому етапі;

- проаналізувати ефективність запропонованої  системи роботи з даної проблеми.

2.3.2.Результати другого етапу роботи.

  В ході другого етапу було розроблено алгоритм психологічного супроводу емоційно-вольової сфери учнів на різних вікових етапах. В зміст даного алгоритму були включенні нижче перераховані види роботи:

  Алгоритм роботи практичного психолога щодо  розвитоку емоційно-вольової сфери учня на різних вікових етапах.

Цільова аудито-рія

Завдання практичного психолога

Учні

Молодші школярі

1. Вивчення емоційних проявів молодших школярів.

 2. Розширити знання учнів молодших класів про емоційно-вольову сферу.

 3. Розвиток вмінь ідентифікації свого емоційного стану, настрою.

 4. Розвивальна робота спрямована на вміння керувати своїми емоціями, розвивати вміння володіти собою, вміння реагувати на емоційні прояви оточуючих.

 Підлітки

1.Вивчити  особливості різних емоційних проявів підлітків.

 2.Поглибити знання підлітків про емоційні стани.

 3.Поглибити вміння ідентифікувати свої емоційні стани,вміння розрізняти,сприймати, реагувати на емоційні стани інших.

 4.Розробити заняття для підлітків по корекції та розвитку різних емоційних станів.

Юнацький вік

1. Вивчення індивідуальних особливостей емоційно-вольової сфери особистості.

 2. Розвиток навичок регулювання  власних емоційних станів та вміння їх адекватно виражати.

 3.  Формування вміння реагувати на емоційні прояви інших людей.

Педагоги

1.Актуалізувати знання щодо розвитку емоційно-вольової сфери на кожному віковому етапі.

 2.Надання методичної допомоги педагогам для роботи в НВП.

 3. Надавати  методичну допомогу  щодо використання різних форм і методів роботи з емоційними станами під час навчально-виховної роботи з підлітками.

 4.Проаналізувати результати діагностування та розробити рекомендації щодо роботи з підлітками, які потребують певної(додаткової) уваги.

Батьки

1.Навчити батьків адекватно реагувати на прояви різних емоційних станів дитини.

2.Ознайомити з результатами досліджень та розробити рекомендації щодо виховання підлітків.

3.Навчити батьків реагувати на прояви різних емоційних станів у підлітків(тренінги, лекторії, батьківські клуби, обмін досвідом)

   Отже практичне значення такого алгоритму дозволяє дослідити розвиток емоційно-вольової сфери учнів на різних вікових етапа,; проаналізувати різні емоційні стани учнів, знизити рівень тривожності та агресивності у школярів, 

розвивати риси характеру, які допомагають нейтралізувати емоційний дискомфорт,  познайомити батьків та педагогів з методами та теоретичними аспектами ефективного спілкування з дітьми, формувати в батьків навички ефективної взаємодії з дітьми, збагачувати батьків якостями толерантної поведінки з дітьми ,  надати  допомогу батькам з приводу того, як зменшувати стресові навантаження дітей, викликані  умовами вікових періодів .

2.3.3. Результати третього етапу роботи.

Розроблено систему роботи, яка дозволяє дослідити розвиток емоційно-вольової сфери учнів на різних вікових етапа, проаналізувати різні емоційні стани учнів, знизити рівень тривожності та агресивності у школярів,   розвивати риси характеру, які допомагають нейтралізувати емоційний дискомфорт,  познайомити батьків та педагогів з методами та теоретичними аспектами ефективного спілкування з дітьми, формувати в батьків навички ефективної взаємодії з дітьми, збагачувати батьків якостями толерантної поведінки з дітьми,  надати  допомогу батькам з приводу того, як зменшувати стресові навантаження дітей, викликані  умовами вікових періодів.

Емоційно-вольовий розвиток шестирічної дитини пов`язаний зі зміною способу життя і кола спілкування. Адже дитина починає навчання в школі. Це стає її основним видом діяльності у навчальному закладі, а успішність у навчанні основною метою навчально- виховного процесу. Саме тому в процесі навчання новоспечений першокласник переживає страх, як передчуття неприємностей, невдач, непевності у своїх силах. Наявність таких страхів я виявляю за допомогою тесту М.А. Панфілової «Страхи в будиночках». Так як першокласники ще не володіють навичками письма, а батьки - це саме ті люди, які найкраще знають своїх дітей, то виявити страхи у дитини можна і за анкетою для батьків цього ж автора. Перший рік навчання в школі пов`язаний насамперед з адаптаційним періодом. Одним із важливих показників адаптації є емоційний компонент. Адже від емоційного стану дитини під час перебування у навчальному закладі залежить і успішність у навчанні. Саме тому за допомогою методики «Карта настрою» мені вдається визначити емоційний стан кожної дитини. Але для більш точного визначення емоційного стану учнів необхідний більш детальний аналіз результатів спостереження. Якщо у дітей переважають показники нейтрального або негативного настрою, то це означає, що для таких дітей потрібна додаткова увага з боку педагогічних працівників, з метою формування позитивного ставлення до навчання.

Для того, щоб з`ясувати самопочуття дитини в родині, дуже часто спираюся в своїй роботі на проективні методики. Наприклад, «Малюнок сім`ї». Паралельно з цим, якщо є  необхідність, проводжу самодіагностику батьківського ставлення до дітей. Метою такої діагностики є визначення причин неефективного батьківського виховання.

Рівень вад особистісного розвитку: тривожність, імпульсивність, агресивність, схильність до нечесної поведінки, асоціальність, замкнутість, невпевненість  визначаю за діагностикою «ДВОР» Її я пропоную учням віком від 9 до 11 років. Проте якщо є необхідність, на запит класних керівників, використовую її в роботі зі старшими учнями.

Перехід дітей з початкової до середньої ланки школи – важкий та складний період для п`ятикласників. Це  кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги та підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів. Але 5 клас – це і період адаптації до середньої ланки школи. У цей час в дітей виникають труднощі у навчанні, тому що:

1.     Починаються особистісні зміни, пов`язані з початком підліткового періоду;

2.     З`являються зміни в навчальній діяльності.

Саме тому в дітей цього віку спостерігається підвищений та високий рівень загальної тривожності, пов`язаною зі школою.

Для визначення рівня тривожності, використовую «Тест шкільної тривожності» Філіпса. Повторний зріз діагностики проводжу у другому  семестрі п`ятого класу.

   Так як у дітей підліткового віку спостерігається часта зміна настрою, і їх психічні стани не є стабільними, вони є запальні, часто впадають в стан агресії, то опитувальник «Басса-Дарки» дає змогу діагностувати стан агресії у підлітків.

   Дослідження особливостей емоційної сфери у старшокласників в основному відбувається в індивідуальному порядку. Для юнацького віку характерна поява таких почуттів як кохання, дружба. Юнацька любов здебільшого чиста, безпосередня, багата на різноманітні переживання, прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якості, щоб привернути увагу об`єкта, виховувати шляхетні почуття і прагнення. Тому молоді люди такого віку часто стикаються з труднощами, пов`язаними з встановленням контактів. Це в свою чергу породжує такі стани як тривожність, депресія, нестача впевненості у собі. У роботі зі старшокласниками користуюсь методиками  визначення труднощів у встановлені контактів В Бойка;  «Шкала депресії» Т. Балашової. Для прогнозування відкритої агресивної поведінки « Тест руки» М.В.Лемак, В.Ю. Петрище.

      У ході цього етапу було досліджено особливості емоційної сфери учнів. Зокрема вивчення емоційного стану, наявність страхів, проявів агресивності у дітей молодшого шкільного віку; рівень тривожності, агресивності та депресивних станів у старшокласників.

Термін та час діагностування визначаються за планом роботи  практичного психолога закладу освіти.

Назва діагностики

Термін проведення

Цільова аудиторія

Форма роботи

Панфілова.Тест «Страхи в будиночках». М.А. Панфілова Игротерапия общения тесты и корекционные игры.М.Изд.: «Гном и Д»с. 58-60

 Вересень

Учні 1 класу

 Групова

Анкета для батьків «Виявлення страхів у дитини» М.А. Панфілова Игротерапия общения тесты и корекционные игры.М.Изд.: «Гном и Д»с. 58-60

 Вересень

Батьки першокласників

 Групова

Методика «Карта настрою»//емоційний розвиток дитини /С.Максименко, К. Максименко, О.Главник.-К.: Мікрос-СВС,»003.с. 39-40.

 Листопад

 Першокласники

 Індивідуальна

О. Захаров «Оцінювання рівня  тривожності й схильності дитини до неврозу»  С.Л. Коробко, О.І. Коробко. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник .-К.: Літера ЛТД, 2006. -416 с. (для батьків)

 Березень

 Учні 1 класу

 Групова

Філіпса «Тест шкільний тривожності» С.Л. Коробко, О.І. Коробко Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник .-К.: Літера ЛТД, 2006. -416 с.

 Вересень

Квітень

 Учні 5 класу

 Групова

Ф.Гуденаф «Малюнок сім’ї» Коробко, О.І. Коробко Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник .-К.: Літера ЛТД, 2006. -416 с.

 Протягом року

 Учні 1-5 класів

 Індивідуальна

Самодіагностика типового сімейного стану. Овчарова Р. В.Практическая психология в начальной школе.- М.: ТЦ «Сфера», 1996.-240с.

 Протягом року

 Батьки 1-5 класів

 Групова

В.В. Століна, А.Я.Варги Самодіагностика батьківського ставлення до дітей. Овчарова Р. В.Практическая психология в начальной школе.- М.: ТЦ «Сфера», 1996.-240с.

 Протягом року

  Батьки 1-5 класів

 Групова

ДВОР// З.С. Карпенко «Експресивна психотехніка для дітей». – Київ, 1997р

 Грудень

Учні 5 класу

 Групова

Вопросник «Басса-Дарки»// Е.И. Рогов «Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие» Москва: «ВЛАДОС» 1996р.

 Листопад

Учні 7 класу

 Групова

Шкала депресії ( Т. Балашова) // М.В. Лемак, В.Ю. Петрище «Психологу для роботи : діагностичні методики» .- Ужгород 2012 р.С145147.

 Протягом року

 Учні 9-11 класів

 Індивідуальна

Методика визначення труднощів у встановленні контактів В. Бойка // М.В. Лемак, В.Ю. Петрище «Психологу для роботи : діагностичні методики» .- Ужгород 2012 р.С438-440.

 Протягом року

 Учні 9-11 класів

 Індивідуальна

Тест руки (Hand-test) // М.В. Лемак, В.Ю. Петрище «Психологу для роботи : діагностичні методики» .- Ужгород 2012 р.С520-530.

 Вересень

 Учні 10 класу

 Групова.

      Враховуючи результати таких дослідженнь, наступним кроком у розв`язанні даної проблеми є консультування та просвіта педагогів і батьків. Метою такої роботи є розширення та поглиблення знань батьків та педагогів  з питань розвитку емоційно-вольової сфери дитини на різних вікових етапах.  У ході роботи з цією цільовою аудиторією я спиралась на такі форми роботи як лекції для батьків: «Агресія, її форми, ознаки та причини. Способи подолання агресивних проявів» (Додаток 1);  «Як запобігти  розвитку  егоїзму, жорстокості, агресивності підлітків"» (Додаток 2); презентовані лекції «Підлітковий суїцид». (Додаток 3).  Важливими формами роботи щодо підвищення обізнаності з данного питання педагогів є проблемні семінари та семінари-практикуми на тему: «Дитячі страхи» (Додаток 4); «Дитяча агресивність» (Додаток 5).

Семінари-практикуми сприяють формуванню вміння застосовувати набуті знання на практиці, розвитку практичних вмінь та навичок. При підготовці семінарів враховую наступне:

- тема семінару має бути актуальною , сприяти пошуковій роботі, спонукати до дискусії;

- на допомогу учасникам семінару мають бути запропоновані списки рекомендованої літератури, методичні рекомендації;

- активізації учасників семінару сприяє використання різних форм роботи: повідомлення, виступи, дискусії, круглі столи, презентації, обмін думками тощо.

  Тому при плануванні методичних заходів окрім традиційних форм роботи (лекція, бесіда, «круглий стіл», диспут) використовую різноманітні інноваційні форми: роботу в групах, в парах, мозковий штурм,  елементи тренінгу.

   Поряд із розглядом питань теорії передбачено практичну роботу.

Стереотипність у проведенні батьківських зборів знижує інтерес, а заздалегідь розроблений сценарій  виступаючого психолога  сковує ініціативу і творчість, знижує активність присутніх. Нестандартні форми проведення батьківських зборів  дозволяють батькам  повніше розкритися в ході творчого спілкування, підвищити свою  компетентність. Це тренінги для батьків на тему «Емоційний світ дитини» ( Додаток 6); «Дитяча агресивність» (Додаток 7); «Роль спілкування в житті дитини» (Додаток 8).

    Зокрема інтерактивні форми роботи потребують багатостороннього типу комунікації між усі­ма учасниками. У процесі такої комунікації з'являється можливість поділитися своїми думками і почуттями в межах певної теми, зробити висновки, вислухати думки не тільки психолога, а й інших учасників тренінгу. Застосування ба­гатосторонньої комунікації дає можливість залучити до процесу навчання всіх членів заняття. Інтерактивне на­вчання дозволяє розв'язати відразу кілька завдань: сприяє розвитку комунікативних умінь і навичок, обміну інформацією, досвідом, установленню емоцій­них контактів між учасниками; забезпечує виховне завдання, адже вчить працювати в команді, дослухатись до дум­ки кожного. І ще — використання інтерактиву позбавляє нервового напруження, дає змогу змінювати форми діяльності, пере­ключати увагу.

Значну частину своїх функцій пов`язаних з розвитком емоційно-вольової сфери учнів здійснюю через ділове спілкування із педагогами. Бесіда  -  одна із основних форм ділового спілкування. Вона має різне призначення: виявлення та погодження позицій, вияв незадоволення діями педагога, переконування в чомусь. При цьому важливо:

- на початку бесіди створити сприятливу атмосферу, пробудити увагу та інтерес партнера до розмови;

- одразу викласти причину бесіди і висловити свою позицію так, щоб співрозмовник її зрозумів;

- після викладу початкового повідомлення ініціативу в бесіді передати партнерові;

- під час бесіди не лише передавати повідомлення, а й активно слухати, стимулювати співрозмовника до висловлювань, демонструвати увагу до нього;

- коректно переконувати, надаючи прості, точні, зрозумілі аргументи;

- визначати конкретні дії для виконання та контролю;

закінчуючи бесіду, звернути увагу на партнера, показати зацікавленість у збереженні домовленостей, показати перспективи співпраці, подякувати за участь.

Індивідуальне консультування педагогів, учнів та батьків має на меті надання методичної допомоги у розв’язанні різних  проблем, що стосуються даної теми. Тому завжди уважно вислуховую клієнтів, намагаюсь зрозуміти їх проблему, труднощі, спробувати розширити його уявлення про власні можливості, шляхи вирішення проблеми.

Розроблені  також рекомендації батькам дітей, що відчувають страхи, та схильні до брехні . Ці рекомендації висвітлюються на шкільних стендах та куточку практичного психолога. (Додаток 9).

 Паралельно із цим проводилась робота безпосередньо з учнями. Так  було проведено цілий блок розвивальних  занять з учнями першого класу на тему «Чарівна країна почуттів», що проводилися один раз в тиждень. (Додаток 10).

Метою таких занять є познайомити дітей з емоціями: радістю, горем, гнівом, страхом, здивуванням. Вчити дітей розрізняти емоції за схематичними зображеннями; розуміти свої почуття і почуття інших людей і розповідати про це. Продовжувати вчити дітей передавати потрібний емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби;  вчити слухати і розуміти музичні твори, розвивати емпатію. Закріпити уявлення дітей про емоції, пропонуючи їх порівняти.

У других классах проведено заняття з профілактики дитячої агресивності на тему « Знай: злість – погане почуття ! (Додаток 11).

А також розроблено програму тренінгових занять на розвиток навичок спілкування молодших школярів та зменшення проявів агресії.

Основною ідеєю тренінгу є звільнення від агресії та страху, що її породжує (невротичних - симптомокомплексів), а також створення дитині можливості відчути себе по-новому. Проявляючи себе творчо, вона бачить, якою є насправді - розумною, дотепною, впевненою у собі. Після випробувань у творчій роботі дитина може більш об'єктивно оцінити себе. Через знан­ня своїх властивостей вона усвідомлює, чого їй ще треба навчитися, щоб краще порозумітися з оточую­чими.     Програма передбачає 10 занять, що рекомендуються для учнів 3-4 класів.

Заняття 1. "Знайомство".

Заняття 2, 3. З'ясування причин агресії та страхів.

Заняття 4, 5. Самоінтеграція у творчості.

Заняття 6, 7. Корекція самооцінки.

Заняття 8, 9. Навички спілкування.

Заняття 10. "Якими ми стали?" (Додаток 12).

На запит класних керівників для створення довірливої атмосфери в класі  та розвиток емпатії, розуміння емоційного  стану іншої людини також проводжу заняття   (Додаток 13).

Для зниження рівня тривожності у школярів та підвищення рівня адаптованості учнів до  5-го класу з метою спияння формуванню в учнів віри в свої сили і можливості у школі проводяться розвивальні заняття для підлітків. Під час проведення такої  роботи я використовую  ігрові методики з елементами ігротерапії,  казкотерапії, арт-терапії. (Додаток14 )

Перевіривши ефективність проробленої роботи за допомогою ІІ зрізу тесту шкільної тривожності Філіпса, я отримала показники, що суттєво відрізняються від попередніх. Таким чином  кількість учнів, що мають низький рівень тривожності збільшилася, а кількість учнів з підвищеним та високим рівнем –  відповідно зменшилася.

Для старшокласників пропоную тренінги на тему: «Дозволь бути собі щасливим» (Додаток 15); Заняття  «Пізнай себе», «Світ  емоцій та  почуттів», «Засоби  керування емоціями»  (Додаток 16).

      Завершальним етапом кожного   заходу є рефлексія, яка дозволяє усвідомити отриману інформацію, вибудувати смисловий ланцюжок, порівняти власні способи і методи діяльності з тими, які  рекомендують психологи. Для підбиття підсумків використовую методи «З чим я йду?», «Незакінчені речення», «Самозвіт» (що робив, що відчував, що довідався, що буду застосовувати).

Я прагну постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, підвищувати свій професійний рівень. У цьому мені допомагають: методична література, фаховий журнал «Психолог», де друкується передовий педагогічний досвід психологів України. Прагнучи до професійного вдосконалення я  неодноразово була учасником районних, обласних семінарів.

2.3.4. Результати четвертого етапу роботи.

Підводячи підсумки   роботи психолога з питань розвитку емоційно-вольової сфери учнів,  слід відзначити певні зміни  у поведінці  дітей у кращу сторону, успіхи  у зростанні психологічної компетентності та обізнаності педагогів і батьків. Так після відповідної роботи з учнями значно покращуються  результати проведених повторних діагностик. Особливо високі результати показують учні початкової школи.

   Запропонована система  роботи сприяє:

- активізації самоосвітньої діяльності та стимулюванню творчої активності педагогів;

- всебічному розвитку особистості учня на різних вікових етапах ;

-  підвищенню якості послуг у сфері практичної психології ;

- зростанню довіри до практичних психологів збоку всіх учасників навчально-виховного процесу.

   Даний досвід  ще перебуває в стані апробації.

 3. ВИСНОВКИ

  Отже, тема  психологічного супроводу емоційно-вольової сфери учня на різних вікових етапах, над якою я працюю, є досить актуальною. Тому, що розвиток дитини  залежить від емоційної стабільності та комфортності кожної особистості.  

Щоб запобігти труднощам та проблемам пов`язаних з розвитком емоційно- вольової сфери школярів  необхідно проводити попередню роботу з вчителями, батьками, дітьми. На мою думку, здійснення заходів, спрямованих на розвиток та корекцію певних емоційних станів  дітей, є важливою передумовою успішного навчання школярів. Для розв’язання цих завдань необхідно ураховувати психологічні особливості  учнів, рівень їх пізнавальної діяльності, проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються в школі та вдома, та виробити шляхи їх подолання.  Тому важливе місце у розвязанні цих проблем відводиться саме практичному психологу школи. Розроблена  система роботи з даної проблеми є  успішною  для подолання вищеназваних труднощів, з якими стикаються  учні. Апробовуючи  на практиці дану систему, я пересвідчуюсь, що всі заплановані завдання є вирішуваними.

4.  ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОЇ РОБОТИ

Перспективи подальшої роботи полягають в більш детальній перевірці ефективності розроблених матеріалів, розширенні діагностичного блоку, створені психокорекційного комплексу; впровадженні його в практику.

ЛІТЕРАТУРА

1.           Бютнер X. Жить с агрессивньгми детьми. — М.: Педагогика, 1991.

2.           Бреслав Г.М. Проблеми змоциональной регуляции общения у дошкольников // Вопросы психологии. - 2000. - № 3.

3.           Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. - Л., 2001.

4.           Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 2000.

5.           Вологдина Н.Г. Детские страхи днем и ночью.- Ростов-на-Дону: Феникс,2006

6.           Газета «Дитячий садок» №22, 2002 р.

7.           Газета «ПСИХОЛОГ» №9'2002р., №41  2004р.

8.           Гильбух Ю.  3.  Учитель  и психологическая служба школи.  — .К.:  Институт  психологии АПН Украиньї, 1993.

9.           Додонов Б.И. В мире змоций. – Киев: Политиздат Украины, 1997.

10.  Емоційний розвиток дитини / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко,            О. Главник. – К.: Мікрос – СВС, 2003 – 112 с. (Пі)

11.  Эмоциональные  нарушения  в  детском возрасте /  В.   В.   Лебединский,  Е.   С. Никольская, Е. Р. Баенская, М. М. Либлинг. — М.: Изд-во МГУ, 1990.

12.  Ефремцева С.А.  Тренинги общения     для старшеклассников. – К.: Институт психологии АПН Украини, 1994.

13.  Зинкевич-Евстигнеева Т. Практикум по казкотерапии. – СПб.,2002

14.  Зеньковський  В. Психологія дитинства  // Психолог , - №3/2007

15.  Інформація  з Інтернету. Лаврентьєва Г. П., Титаренко Т. М. Практична психологія для вихователя. — К.: ВІПОЛ, 1993. —Вип. 2.

16.  Изард К.Е. Эмоции человека. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2000.

17.  Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. Екатеринбург: У – Фактория, 2004.

18.  Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми.– М.: Генезис, 2000.

19.  Мазур О. Дитячі страхи :діагностика та корекція // Психолог,- №39/2007

20.  Макаренко Ю.А, Системная организация змоционального поведения. – М., 1990.

21.  Назарук Н. .Психічне здоров’я педагога // Психолог, - №31-32- 2006- с.15-16                                                       Немов Р.С. Психология. – М.: Просвещение, 1995.

22.  Нижник Г. Профілактика психічного здоров'я та емоційних розладів у дітей старшого дошкільного віку: корекційно-розвивальна програма//                                                                                Психолог, - №31-32, 2007

23.  Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. – М., 1983. 11.Психология эмоций: Тексты. – М.: ИзД-во Моск. Ун-та, 1984.

24.  Практична психологія і соціальна робота,- №11/2004

25.  Психолог, № 7-8, 2008 р. с. 47 – 51

26.  Симонов П.В. Потребностно-мотивационная теория эмоций // Вопросы психологии. – 1982. - № 6.

27.  Солдатова Г.У., Шайгерова Л.А., Шарова О.Д. Жить в

мире с собой и другими : Тренинг толерантности дляподростков. – М. : Генезис, 2001.

28.  Спиваковская А. С. Профилактика детских неврозов (комплексная психологическая коррекция). — М.: Изд-во МГУ, 1988.

29.   Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Пер. С нем. : в 4-х томах. – T.L – М.: Генезис, 2000.

30.  Цзен Н., Пахомов Ю. Психотренинг: игри упражнения.- М. : Независимая фирма «Класе», 1999.

31.  Чистякова М. И. Психогимнастика / Под ред.. М. И. Буянова. — М.: Просвещенне, 1990

Рецензія

на посібник«Якщо батьки – партнери. Сучасні форми роботи практичного психолога з батьками в закладі освіти»

( автор – Н.М. Власенко, практичний психолог Першотравенського ліцею )

У посібнику представлені методичні рекомендації практичним психологам щодо проведення батьківських зборів на основі інтерактивних методів взаємодії і нового формату спілкування у загальноосвітніх навчальних закладах.   Узагальнено досвід використання нових підходів до формування суб’єктної взаємодії з батьками, продемонстровано деякі форми проведення зборів.

Створення роботи зумовлене необхідністю пошуку нових інтенсивних шляхів і засобів організації роботи з батьками в умовах успішної діяльності закладу на етапі модернізації системи освіти, що ґрунтується на педагогіці партнерства.

Пропонована автором методика базується на найновіших здобутках педагогічної, методичної та психологічної наук, забезпечує компетентнісно-діяльнісний підхід, а також системність, наступність і перспективність у роботі практичного психолога.

Належний науковий рівень викладу теоретичного матеріалу вдало поєднується з його ефективним практичним застосуванням. У роботі відстежується авторська позиція.

 На особливе схвалення заслуговує запропонована система практичного застосування методів та прийомів розвитку партнерської взаємодії з батьками. Цінним є раціональне поєднання індивідуальних,  групових та колективних форм  роботи.

У посібнику представлено такі форми та алгоритми проведення зустрічі з батьками: ток-шоу, засідання круглого столу, групова дискусія, ділова гра, збори-консультації, конференції, тренінги, які допоможуть усвідомити роль сім’ї у вихованні дитини, об’єднати зусилля для її розвитку, встановити партнерські взаємини з батьками,  зняти психологічне напруження, виробити спільну думку, сформувати педагогічні вміння та навички.

Наукова новизна досвіду полягає в тому, що в ньому визначено та обгрунтовано методичні поради з використання різних технологій, методів та форм взаємодії з батьками, що підвищують психолого-педагогічну культуру та компетентності дорослих, а також сприяють поліпшенню умов навчання, виховання і розвитку учнів

Такий досвід надасть значну методичну допомогу практичним психологам. Заслуговує на поширення в навчальних закладах.

Рецензент:                                                                                                                                                       Заступник директора з н/в роботи:   Ворончук Л.В.

Схвалено рішенням методичної ради ліцею від 25.11.2020 року, протокол №3

Рецензент:Ворончук Лариса Василівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Першотравенського ліцею.

Укладач:

Власенко Н.М.    ЯКЩО БАТЬКИ – ПАРТНЕРИ.

                            СУЧАСНІ ФОРМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО 

                            ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Методичний посібник для практичних психологів

 У посібнику представлені методичні рекомендації практичним психологам щодо проведення батьківських зборів на основі інтерактивних методів взаємодії і нового формату спілкування з батьками у закладах загальної середньої освіти.

Мета створення посібника: узагальнити досвід використання нових підходів до формування суб’єктної взаємодії з батьками, продемонструвати деякі форми проведення батьківських зборів.

Призначений для роботи практичних психологів закладів загальної середньої освіти.

ЗМІСТ

І.Вступ………………………………………………………………………..........4

ІІ.Батьківські збори: підготовка та інтерактивні форми проведення……6

ІІІ.Практикум…………………………………………………………………..10

3.1 Загальні батьківські збори ліцею: «Урок гендерної грамотності. Ми різні-ми рівні»………………………………………………………………………….......10

3.2 Батьківські збори: «Труднощі в адаптації дитини до школи ІІ ступеня

та шляхи їх подолання»………………................................................................17

3.3 Батьківські збори у 5 класі: «Увага! Адаптація»!........................................24

3.4 Батьківські збори: «Готовність дитини до навчання в школі»…………..30

3.5 Батьківські  збори: «Його величність – конфлікт»!………………………37

3.6 Батьківські збори: «Покарання у сімейному вихованні»…………………42

3.7 Батьківські збори «Комп’ютер та інтернет для дитини: користь чи небезпека»?............................................................................................................50

ІV.Додатки………………………………………………………………………61

V.Список використаних джерел……………………………………………..87

 ВСТУП

Час і батькам, і вчителям глибоко усвідомлювати,

 що ані школа без сім’ї, ані сім’я без школи

не можуть упоратися з найтоншими,

найскладнішими завданнями становлення людини.

 В.Cухомлинський

У сучасних умовах соціальних змін та в час кризи люди почуваються та поводяться по-різному. Найбільш незахищеними є діти. Адже вони ще не здатні самі собі допомогти та захистити себе в якій-небудь ситуації. І тільки життєва мудрість та багатий досвід дорослих здатні створити сприятливі умови для повноцінного розвитку дитини. Я переконана, що всі найпотужніші ресурси, що допомагають дитині почуватися в безпеці, зосереджені саме в сім`ї. Тож  психологу необхідно допомогти батькам їх виявити і правильно спрямувати.

Щоб робота з батьками була ефективною, методичну скарбничку психолога варто  поповнювати  різноманітними  та, насамперед, дієвими формами роботи, що сприятимуть ефективному налагодженню контакту з родинами.

Адже вдало спланована та правильно організована робота з батьками – це перший крок до успіху у взаємодії педагогів і батьків. Якщо вона організована належним чином, то сприятиме покращенню умов навчання, вихо­вання і розвитку учнів.

Згідно з програмою НУШ, що ґрунтується на педагогіці партнерства та йде пліч-о-пліч з календарем реформ і Законом «Про освіту», робота з батьками- це важлива умова успішної діяльності закладу освіти.

У статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що значну роль у вихованні школярів мають спільні дії навчального закла­ду й сім'ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі.

Є багато інноваційних, інтерактивних  методів роботи з батьками, які допомагають їм реалізувати принципи:

·        партнерства, діалогу, добровільної особистої зацікавленості;

·        отримати досвід вчасного реагування на хибне рішення дитини або власне;

·        шукати ефективні засоби щодо допомоги дитині;

·        освоювати, впроваджувати різні форми виховання та спілкування з дитиною.

Досить часто батьки звертаються по допомогу до практичного психолога з подібними проблемами та схожими питаннями у вихованні своїх дітей.

У такому разі, на мою думку, доцільною і, як показує досвід, досить ефективною є групова форма роботи з батьками. Вона дозволяє психологу не лише раціонально розподілити сили й час для вирішення важливих проблем, але і розв`язати нагальні завдання.

Доведено, що найкраще засвоюються знання, які здобуті самостійно, в активній діяльності (А . Дистервег, В. І. Лозова, П. І. Підкасистий). 

На власному досвіді я переконалася, що впровадження інтерактивних технологій допомагає практичному психологу зробити процес спілкування цікавим, різноманітним, ефективним та демократичним.

Саме тому з-поміж різноманітних форм проведення групових заходів з батьками для практичного психолога найбільш ефективними вважаю наступні:

- токшоу – обговорення актуальної теми з залученням фахівців;

- засідання круглого столу;

- групова дискусія;

- ділова гра;

- тренінгові заняття;

- батьківські збори-консультація;

-батьківські збори-конференція.

Проведення саме таких форм групових заходів з батьками допоможе:

- усвідомити свою виховну роль у родині;

- згуртувати батьківський колектив;

- об’єднати зусилля для розвитку і виховання дітей;

- встановити партнерські взаємини з батьками;

- зняти психологічне напруження;

- заохочувати до діалогу, взаємодії одне з одним;

- виробляти спільну думку;

- формувати педагогічні вміння та навички;

- спонукати обмінюватися досвідом щодо виховання дітей.

 БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ:

ПІДГОТОВКА ТА ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ.

Батьківські збори —це спеціально організований захід, мета якого налагодити взаємодію колективу закладу освіти, учнів, їхніх батьків та розв'язати інформаційні, пізнавальні й комунікативні завдання.[14]

-Як  підвищити  ефективність  проведення  батьківських  зборів?

Один  із варіантів - перетворити  батьків  з  пасивних  слухачів  на  активних  учасників зустрічі!

Хочу запропонувати варіанти розроблених мною батьківських зборів. Сподіваюся, що цей посібник допоможе практичним психологам (особливо молодим) у підготовці та проведенні сучасних цікавих зустрічей з батьками.

Саме такі  зустрічі  сприятимуть не лише психолого-педагогічній освіті  батьків, а й залученню їх до спільної діяльності.

Існують різні варіанти  та  форми  проведення батьківських зборів.

Батьківські  збори  у  формі  токшоу.

На токшоу запрошуються відповідні фахівці та педагоги - предметники.Така форма роботи з батьками дозволяє учасникам отримати відповіді на запитання, які цікавлять, дізнатися різні точки зору на одну проблему та обговорити можливі шляхи її вирішення.

Батьківські збори – тренінг.

Тренінг – це особлива форма навчання, під час якої людина максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички.

Тренінг - це можливість ефективної взаємодії психолога і бать­ків, продуктивна форма їхнього спілкування. Під час тренінгового заняття всі батьки є активними учасниками процесу навчання, тому можуть ділитися й обмінюватися між собою досвідом.

Тренінг – це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з психологом.[10]

Батьківські збори-консультація (душевна розмова).

На такі збори запрошуються батьки учнів із декількох класів, яких хвилюють одні й ті ж питання, об'єднують спільні інтереси. Як подолати труднощі у вихованні дитини? Як виховати в дитині працьовитість? Як допомогти дитині, яка не хоче вчитися? Які особливості виховання талановитих і обдарованих дітей? Як боротися зі шкідливими звичками? Як боротися з дитячим злодійством?

Ця форма роботи носить інтерактивний характер, проблемні ситуації можуть програватися у ролях, можуть бути присутніми елементи тренінгу.

Батьківські збори-конференція.

За два тижні до проведення зборів батьки знайомляться з їх темою та отримують необхідні методичні матеріали. А деякі з них - і певне завдання (провести тематичне дослідження або опитування), виконання якого на зборах обговорюється з різних позицій. Як варіант - психолог може запропонувати одним батькам прокоментувати висловлювання з теми зборів, а іншим - обговорити відповіді, поділитися своїми думками з цього питання. Завдання психолога - виступити в ролі ведучого, висвітлити суть теми і направляти діалог у потрібне русло.

  Батьківські збори у формі засідання круглого столу.

  Запрошуються педагоги, що працюють у класі, керівники гуртків, у яких займаються чи будуть займатися діти.

  Завдання педагогів:

-Познайомитися з батьками й послухати ко­роткі характеристики, які вони дають своїм дітям.

-Розповісти про вимоги до навчання зі свого предмета.

  Завдання психолога:

-Ознайомити учасників  із результатами проведених досліджень, надати, з урахуванням отри­маних даних, рекомендації вчителям, батькам, від­значити фізіологічні особливості, пов'язані з віко­вими змінами дітей.

  Орієнтовні питання для обговорення:

-Роль родини та її значення для адаптації школи у зв'язку з новою якістю навчання й віко­вими особливостями.

-Закони шкільного  життя в навчанні й ви­хованні дитини.

  Батьківські збори - дискусія.

 Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину      через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити .[12]

У ході зборів аналізуються різні педагогічні си­туації й заздалегідь проводиться анкетування учнів «Я і моя родина». За змістом запи­тань, наведених в анкеті, можна проводити індиві­дуальні бесіди практичного психолога з батьками.

 Результати анкетування використовуються практичним психологом під час обговорення теми зборів.

 Орієнтовні питання для обговорення:

-Значення для дитини родинного спілкування.

-Проблеми спілкування в дитячому колективі.

- Завдання школи й сім`ї з подо­лання проблем у спілкуванні.

-Культурні цінності родини та їх значення для дитини.

Батьківські збори у формі ділової гри.

Ділова гра - метод пошуку рішень в умовній проблемній ситуації. Ділова гра застосовується як метод активного навчання її учасників із метою вироблення у них навичок прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, а також як засіб тестування .

Ділова гра, імітуючи окрему ситуацію, дає змогу розв'язувати конкретно сформульовані завдання та проблеми, розробляти методи розв'язання проблем. Вона має жорстку структуру і правила, її головною функцією є вироблення навичок та вмінь діяти в стандартних ситуаціях.

Розігруючи якусь ситуацію і поведінку дитини в цій ситуації, батьки мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, зуміти вжитися в образ певної дитини, зрозуміти її дії, оцінити ситуацію й знайти правильну лінію поведінки.[13]

Отже, всі згадані вище, форми роботи з батьками забезпечують активну творчу діяльність усіх учасників, створюють умови для підвищеної мотивації та емоційності, розвивають критичне мислення.

Фактори, що перешкоджають  ефективній  роботі  з  батьками:

- Очікування швидкого та легкого успіху, бажання швидко  знайти  легкі відповіді на складні запитання;

- Відсутність  досвіду  групової  взаємодії;

- Замкненість  батьків;

- Завищені  очікування  від  взаємодії  з  психологом.[2]

ПАМ’ЯТКА ПСИХОЛОГУ

«ЯК  ПІДВИЩИТИ  ЕФЕКТИВНІСТЬ  ПРОВЕДЕННЯ  БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ ТА ДОСЯГТИ ТВОРЧОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З БАТЬКАМИ».

1.     Будьте уважними слухачами!

-       Активно слухайте учасників.

-       У відповідях учасників цінуйте те, ЩО сказано, а не  те, ЯК це сказано.

-       Перед тим як реагувати на ситуацію,дайте учасникам можливість повністю висловитися.

-       Уникайте надто бурхливої реакції, яку можна розцінити як несхвальне ставлення до висловленої думки, способу викладу, виразу обличчя або жестів слухача.

-       Будьте спокійні, впевненні, відкриті для будь-якої інформації.

2.     Ніколи не оцінюйте!

-       Не видавайте своєї реакції і не висловлюйте суджень до того часу, поки не зрозумієте, що хотів сказати учасник.

-       Ставте відкриті запитання (такі, на які не можна відповісти просто «так» чи «ні»); відповіді на такі запитання дадуть вам змогу отримати цінну інформацію.

3.     Частіше дискутуйте!

-       Погодьтесь із правом учасників на захист власної думки.

-       Спокійно поясніть ваше бачення ситуації.

-       Виясніть, чого хоче домогтись учасник.

-       Визначте схоже і відмінне у вашій точці зору й у точці зору учасника.

-       Пропонуйте варіанти: розкажіть учасникам, що вони могли б зробити залежно від ситуації.

-       Дозволяйте учасникам обирати власний тип дії.

-       Завжди будьте готові надати допомогу.

-       Дякуйте учасникам за те, що вони поділилися своєю думкою з групою.

4.     Завжди пам’ятайте!

-       Ви навчаєте батьків, а не дітей. Ставтесь до них, як до партнерів по навчальній спільноті. Демонструйте повагу, відповідаючи на їхні запитання. Спілкуйтесь з ними зі співчуттям, терпінням, ввічливістю і  добротою.

-       Важливо створити позитивну атмосферу в групі, щоб батьки почували себе комфортно. Заохочуйте кожного брати участь в обговореннях.

Загальні батьківські збори ліцею: «Урок гендерної грамотності. Ми різні-ми рівні».

Тема: Ми різні – ми рівні.

Мета: ознайомити батьків з проблемою гендерної освіти в суспільстві, з`ясувати, як вона вирішується на державному рівні, які заходи передбачає уряд України з метою розв`язання цих питань.

Обладнання: мультимедійна дошка; вислови про рівноправність жінок і чоловіків; комп`ютер; диск із презентацією; рожеві, блакитні та жовтенькі сердечка, що роздаються при вході до залу.

Форма проведення: токшоу.

Батьківські збори: «Труднощі в адаптації дитини до школи ІІ ступеня та шляхи їх подолання».

Тема: Труднощі в адаптації дитини до школи ІІ ступеня та шляхи їх подолання.

Мета: надання допомоги батькам; навчити їх зменшувати стресові навантаження у дітей, викликані  умовами адаптаційного періоду. Познайомити батьків з методами та теоретичними аспектами ефективного спілкування зі своїми дітьми, формувати в них навички ефективної взаємодії з дітьми, збагачувати їх якостями толерантної поведінки .

Обладнання: плакат «гарного учня» , стікери у вигляді сердечок; корони; правила « Я-висловлювань», олівці.

Форма проведення: тренінг.

Батьківські збори в 5 класі: «Увага! Адаптація»!

Тема. Увага! Адаптація!

Мета:ознайомити батьків із адаптаційними, навчальними, поведінковими труднощами в період переходу учнів із початкової до середньої школи. Підвищувати рівень психологічної культури батьків. Працювати над згуртуванням батьківського колективу.

Обладнання: інтерактивна дошка;флешка з презентацією; метафоричні карти,  роздаткові матеріали, ручки, плакат сім`ї.

Форма проведення: тренінг.

Батьківські збори: «Готовність дитини до навчання в школі».

Тема: Готовність дитини до навчання в школі.

Мета: підвищити психологічну культуру батьків дітей старшого дошкільного віку  з проблеми адаптації дитини до шкільного навчання, формувати навички позитивного спілкування батьків із дітьми для збереження їх психологічного здоров'я,ознайомити батьків із фізіологічною та психологічною готовністю дітей до школи; надати рекомендації щодо формування психологічної готовності школяра.

Форма роботи: батьківські збори – консультація.

Батьківські  збори: «Його величність – конфлікт»!

Тема: Його величність – конфлікт!

Мета:  познайомити батьків з   поняттям «Конфлікт». Наочно показати проблеми у розумінні людьми одне одного, до чого призводять неконкретні інструкції. Підвищити психологічну компетентність батьків  у спілкуванні  з своїми дітьми. Створювати сприятливі умови для роботи  з дітьми.

Матеріали: плакат «валізи», ручки, маркери,плакат «Правила роботи», аркуші паперу, презентація, «Я-висловлювання».

Форма проведення: тренінг.

Батьківські збори: «Покарання у сімейному вихованні».

Тема: Покарання у сімейному вихованні.

Мета: познайомити батьків із моделями стосунків батьків і дітей,  знайти шляхи порозуміння з власною дитиною, сприяти встановленню довірливих стосунків між дітьми та батьками;  усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства; розвивати в учасників  здатність до емпатії, володіння навичками встановлення емоційного контакту з дітьми.

Матеріали: кольорові аркуші паперу А4; правила роботи конференції; кольорові кружечки;паперові сонечка, хмаринки, блискавки; флешка з відео;різнокольорові кульки.

Форма проведення: батьківські збори – конференція.

Батьківські збори «Комп’ютер та інтернет для дитини: користь чи небезпека»?

Тема: Комп’ютер та Інтернет для дитини: користь чи небезпека?

Мета: визначити разом з батьками переваги і  недоліки  комп’ютера  в житті дитини;  визначити правила користування інтернетом для дітей; правила роботи за комп'ютером. Формувати готовність батьків надавати допомогу дітям у користуванні Інтернетом.

Форма проведення: батьківські збори-дискусія.