Складні випадки відмінювання іменників ІІІ і ІV відмін .
3. Практична риторика
Суперечку як вид комунікації вперше почали досліджувати давньогрецькі філософи.
Учення про правила ведення суперечок називають еристикою.
Суперечка як вид комунікації
Суперечка — процес обміну протилежними думками. Цей вид комунікації передбачає зіткнення думок або позицій. Якщо такого зіткнення немає, то це вже інша форма комуні-кації: промова, лекція, проповідь та ін. Суперечка— це процес пошуку істини, аргументо-ване відстоювання свого погляду на ту чи іншу проблему й спростування протилежних думок.
Учасниками суперечки є пропонент та опонент.
Пропонент — той, хто ініціює обговорення, підтримує й аргументує тезу в дебатах.
Без пропонента не може бути суперечки, адже спірні питання має хтось сформулювати й поставити на обговорення.
Опонент — той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонентом може бути як одна людина, так і колектив зі своїми пере-конаннями, позицією щодо питання, яке обговорюють.
Приводом для суперечки може бути лише неоднозначне за своєю істинністю питання.
Ніхто не буде сперечатися з твердженням: «Земля крутиться навколо Сонця» або: «Київ розташований по обидва береги Дніпра». А питання «Доля людини залежить тільки від неї самої» є приводом для суперечки, тому що в кожної людини може бути своя правда, яку вона намагатиметься відстояти.
Різновиди суперечок
Залежно від мети й засобів суперечки поділяють на такі різновиди: дискусія, диспут і полеміка.
Дискусія — обговорення різними людьми певного суперечливого чи складного пи-тання з метою спільного пошуку істини, вирішення проблеми, досягнення згоди між учасниками суперечки.
Диспут — вид публічної суперечки, предметом якої є наукове або суспільно важли-ве питання.На відміну від дискусії, диспут не тільки з’ясовує підстави, а й виявляє позиції учасників суперечки. Формами диспуту можуть бути обговорення дисертації, публічний захист тез тощо.
Полеміка — різновид суперечки, метою якої є не досягнення згоди, а перемога над супротивником, утвердження власного погляду. Засоби, які використовують у полеміці, не настільки нейтральні, щоб із ними погоджувалися всі учасники. Якщо в дискусії по-трібно використовувати лише ті засоби, які визнаєй протилежна сторона, то в полеміці кожен вибирає їх сам.