Трояндове поле
Чоловік ішов по засніженому полю й побачив заплакану літню жінку.
— Чому ви плачете? — запитав він.
— Тому що думаю про своє життя, молодість, красу, яку бачила в дзеркалі, і про чоловіка,
якого любила. Бог жорстокий, що дав нам змогу пам’ятати. Він знав, що я згадаю весну свого
життя й заплачу.
Зненацька жінка перестала плакати й почала дивитися кудись удалину, куди спрямував свій погляд чоловік.
— Що ви бачите там? — спитала вона.
— Трояндове поле, — відповів він. — Бог був великодушний до мене, коли дав мені змогу пам’ятати. Він знав, що взимку я завжди можу згадати весну й усміхнутися (Притча).
Українська література: підр. для 10-го кл. (рівень стандарту та академічний рів.)
Автор: Авраменко О.М., Пахаренко В.І.
Видавництво: Київ, Грамота, 2010 рік
с. 17-47