За невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню дітей батьки можуть бути притягнуті до різних видів юридичної відповідальності, зокрема до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової.
Що стосується штрафів, які присуджуються батькам неповнолітніх, відзначимо, що адміністративна відповідальність встановлена статтею 184 КУпАП, а саме за ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Покарання зазначеною статтею передбачено у вигляді попередження або у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Якщо невиконання батьківських обов'язків спричинило за собою серйозні наслідки, батьки (або особи, що їх замінюють) можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, за статтею 166 Кримінального кодексу України. Покарання цією статтею передбачено у вигляді обмеження волі на строк від 2 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.
Окрім того, передбачена відповідальність батьків за протиправні дії, вчинені їхніми дітьми. Так, вчинення неповнолітніми у віці від 14 до 16 років адміністративного правопорушення (за винятком статті 173-4 КУпАП) - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стосовно цивільно-правової відповідальності, хотілось би відзначити, що вона стосується відшкодування шкоди. ЦК України встановив, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах. Але, в разі відсутності у неповнолітньої особи, майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками або особами, що їх замінюють. Що стосується малолітніх дітей, то збиток, заподіяний особою, яка не досягла чотирнадцяти років, відшкодовується її батьками (або особами, що їх замінюють), - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо збиток, заподіяний спільними діями кількох малолітніх осіб, він відшкодовується їхніми батьками (особами, що їх замінюють) в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Таким чином, батьки «в очах» закону все ж частково відповідальні за діяння їх нащадків.
Увага! Допитувати неповнолітніх поліцейські можуть тільки в присутності їх законних представників. Нагадаємо, законними представниками фізичної особи є її батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники.
Як бачимо, закон враховує той факт, що неповнолітні, як правило, не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правомірної поведінки, не завжди усвідомлюють наслідки своїх дій, легко піддаються впливу інших осіб, особливо неповнолітні з неблагополучних сімей або з важкими життєвими обставинами. Іноді, вчинення протиправних дій лише спосіб привернути до себе увагу. Крім того, багато хто з тих, хто “оступився”, можуть виправитися без застосування жорстких заходів, достатньо лише виховних.
За скоєння адміністративного порушення неповнолітні з 16 до 18 років несуть відповідальність.
Важливо! Адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли шістнадцять років йому виповнилося саме на момент вчинення протиправного діяння, а не на момент прийняття рішення компетентним органом.
Що стосується покарання, за деякими винятками, до неповнолітніх застосовуються в основному заходи впливу.
А саме:
зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
попередження;
догана або сувора догана;
передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Що стосується винятків, неповнолітні несуть відповідальність нарівні з повнолітніми, за такі адміністративні правопорушення:
Незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (стаття 44 КУпАП).
Деякі порушення Правил дорожнього руху (статті 121-127, частина перша, друга і третя статті 130 КУпАП), зокрема - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу і швидкість реакції.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (стаття 185 КУпАП).
Порушення, пов'язані зі зброєю (статті 190-195 КУпАП). Зокрема, за порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї.
Інше.
Окремо розглянемо дрібне хуліганство неповнолітніх, коли «пустощі» неповнолітніх підпадають під дію статті 173 КУпАП. Зазначена стаття встановила, що дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Адміністративне покарання неповнолітніх за таке правопорушення передбачено як для дорослих. А саме штраф від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Увага, які б адміністративні правопорушення не вчинив неповнолітній, покарання може обмежитися заходами впливу, зважаючи на те, що вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім, саме по собі є пом'якшувальною обставиною.
І тим не менше і в цьому правилі є виключення - за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, покарання неповнолітніх залишиться в рамках санкції статті.
Окремо варто зупинитися на питанні призначення покарання неповнолітньому у вигляді позбавлення волі.
Стосовно можливих термінів:
Повторний злочин невеликої тяжкості - на термін не більше одного року шести місяців.
Середньої тяжкості - на термін не більше чотирьох років.
Тяжкий злочин - на термін не більше семи років.
Особливо тяжкий злочин - на термін не більше десяти років.
Особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - на термін до п'ятнадцяти років.
Варто також відзначити, що таке покарання неповнолітні відбувають в спеціальних установах.
Важливо! Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Так, відповідно до статті 97 ККУ неповнолітня особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо її виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітньої осои примусові заходи виховного характеру.
А саме:
попередження;
обмеження дозвілля, встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладання на неповнолітнього обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків. Такий захід можливий тільки, якщо неповнолітній досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків на термін, що не перевищує трьох років.
Необхідно відзначити, що до неповнолітнього суд може застосувати кілька примусових заходів виховного характеру. А тривалість таких заходів встановлюється судом. Суд також може призначити неповнолітньому вихователя.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Важливо! Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент винесення вироку не потребує застосування покарання.
Також треба відзначити, що вчинення злочину неповнолітнім є пом'якшувальною обставиною при призначенні покарання, поряд з такими як явка з повинною, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди або усунення заподіяної шкоди тощо.
Як відомо до кримінальної відповідальності притягуються особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років (вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, згвалтування, хуліганство та інші). Що стосується кримінальної відповідальності дітей віком до 14 років, вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.
Штраф. Цей вид застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути накладене стягнення. Максимальний розмір штрафу для неповнолітнього не може перевищувати п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо у неповнолітнього власних коштів / майна / доходів немає, а також, якщо неповнолітній засуджений за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у вигляді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, замість штрафу призначаються громадські або виправні роботи.
Громадські роботи, виправні роботи. Можуть бути застосовані до неповнолітнього у віці від шістнадцяти років. Громадські роботи можуть бути призначені на строк від тридцяти до ста двадцяти годин. Такі роботи повинні виконуватися і неповнолітнім у вільний від навчання чи основної роботи час і не більше двох годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. У разі призначення виправних робіт, із заробітку неповнолітнього здійснюється утримання коштів в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.
Арешт - утримання неповнолітньої особи в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах. Арешт може застосовуватися до неповнолітніх, які досягли шістнадцятирічного віку на момент винесення вироку. Термін - від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.
Позбавлення волі на визначений термін.
На жаль, зараз воєнні виклики і ризики - частина нашого життя, і тому ми маємо бути готові захистити себе і дітей. Війна змушує нас адаптуватись та змінювати звичну поведінку, адже кожної хвилини може початись повітряна тривога.
Протягом двох тижнів в Старомізунському ліцеї імені В.Верховинця, соціальним педагогом, було проведено для учнів 2-8 класів профілактичні уроки, розроблені командою #stop_sexтинг, "(Не) безпека в час війни". На цих уроках учням розповідалося про правила поведінки дітей, коли вони знаходяться на вулиці або вдома.
Ознайомили дітей з усіма можливими ризиками, які їх можуть спіткати в офлайн-середовищі. Прикро, але ми будемо зустрічатись з наслідками війни ще довгі роки, адже маємо багато вибухонебезпечних предметів на території нашої країни.
Поради соціального педагога
Що ми зазвичай розуміємо під насильством?
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
Виявляється, насильство – це ще й:
• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
• Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
• Ламання та знищення особистих речей;
• Використання брутальних слів, лайка;
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
• Звинувачування у всіх проблемах;
• Крити кування думок, почуттів, дій;
• Поводження із ним/нею як із прислугою;
• Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
• Нехтування дитиною;
• Нехтування обов’язків стосовно дитини;
• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
• Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
• Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
• Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.
Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Чи знаєте ви, що:
• Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
• Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Як діти реагують на насильство в сім’ї:
Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
Діти відчувають сум.
Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:
Реагувати надто агресивно;
Не визнавати авторитетів;
Бути пасивними чи пригніченими;
Мати вигляд заляканих;
Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?
Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.
Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.
В результаті дитина:
• Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;
• Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.
Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї
1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.
2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
3. Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.
4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.
Пам’ятайте!
По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.
Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.
Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.