Батькам

На час карантину, батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання як поєднати в собі ці всі ролі та знайти вільний час для себе.

          Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

          Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

          Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

          Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

          Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?

          Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.

          Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

          Як компенсувати дітям брак прогулянок?

          Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

          Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

          Що не потрібно робити батькам під час карантину?

          Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

          Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

          Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

          Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

          Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом 

Ніколи не рано й не пізно допомогти дитині розвинути комплекс навичок, необхідних для досягнення успіху у шкільному навчанні. У даний комплекс входять організаційні навички та навички тайм-менеджменту (управління часом), навички визначення пріоритетів, зосередження й мотивації. Далі пропонуються поради, які допоможуть батькам спрямувати дитину на правильний освітній шлях.

• Спілкуйтеся з дитиною. Для того щоби з'ясувати, якими з перерахованих вище навичок ваша дитина вже володіє, а які їй ще тільки належить розвинути, почніть просту бесіду про її цілі. Спитайте дитину про те, які в неї улюблені предмети, яких уроків вона боїться, чи задоволена вона своїми оцінками.

• Прислухайтесь до підказок. Поєднуйте власні спостереження з оцінкою самої дитини. Чи не перевантажена вона завданнями? Якщо так, у такому випадку в неї можуть бути проблеми з організацією часу. Чи виникають у дитини труднощі при виконанні шкільних робіт? Можливо, вона легко відволікається. Узагалі, чи цікаво їй учитись? Якщо ні, то, імовірно, дитині потрібна допомога у формуванні мотивації.

• Виявляйте проблемні сфери. Допоможіть дитині визначити, з якими академічними навичками в неї виникають проблеми.

1. Організаційні навички

Для того щоби бути успішними в навчанні, діти повинні бути організованими, при цьому неважливо, іде мова про необхідність пошуку потрібних матеріалів для виконання завдання чи треба не забути принести додому свої підручники. У багатьох дітей проблеми навчання пов'язані, швидше за все, з недоліком організації, ніж з відсутністю інтелектуальних здібностей.

Поради, як допомогти дитині стати більш організованою:

• Складіть список речей, які ваша дитина щодня повинна відносити у школу та приносити назад додому. Повісьте першу копію перед вхідними дверима, а іншу покладіть в її шкільний рюкзак. Перевіряйте його щодня, щоб упевнитися, що вона виконує всі пункти списку.

• Дізнайтесь, наскільки добре, вчасно та в повному обсязі дитина виконує домашню роботу, як вона веде шкільні зошити. Потім разом розробіть систему виконання домашньої роботи – таку, яка їй сподобається, яку, відповідно, їй захочеться застосовувати на практиці.

• Купуйте разом з дитиною приладдя, які допоможуть їй стати більш організованою, наприклад, папки, швидкозшивачі тощо.

2. Навички тайм-менеджменту

Планування достатньої кількості часу на виконання завдань може бути важким завданням для вашого маленького учня. Навіть коли дітям дається цілий тиждень на написання реферату, багато хто з них починають працювати над завданням лише ввечері напередодні дня здачі. Навчання вміти організовувати час у продуктивні блоки вимагає практики й досвіду.

Поради про те, як допомогти дитині навчитися краще управляти своїм часом:

• Плануйте виконання завдань на місяць. Починайте з виконання найбільших завдань, розбиваючи їх на більш дрібні частини для щовечірнього виконання.

• Допоможіть дитині відстежити, скільки часу вона витрачає на виконання домашніх завдань щотижня, щоб вона могла зрозуміти, як розділити цей час на керовані відрізки.

• Разом визначте час для виконання домашніх завдань вечорами й допомагайте дитині дотримуватися цього графіка.

• Якщо ввечері часу не вистачає, допоможіть дитині знайти інші можливості для виконання шкільних завдань, наприклад, уранці, під час самостійної підготовки у школі або у вихідні дні.

3. Навички встановлення пріоритетів

Іноді діти відстають у школі й не можуть вчасно виконувати завдання просто тому, що не знають, з чого треба починати. Розподіл пріоритетності завдань – це вміння, яке стане у пригоді дитині в житті, тому ніколи не рано його навчитись.

Поради, які допоможуть вашій дитині правильно розставляти пріоритети: 

• Попросіть дитину записати всі завдання, які їй треба виконувати, навіть ті, які не пов'язані зі школою.

• Попросіть її проставити перед усіма завданнями позначки від 1 до 3, де 1 – найбільш важливе завдання.

• Попросіть дитину розповісти вам про кожне завдання, щоб ви могли зрозуміти пріоритети вашого малюка. Якщо він ставить позначку 1 перед громадськими заходами, ви дізнаєтесь, до чого прикута вся його увага.

• Допоможіть дитині змінити деякі помітки, щоб розставити пріоритети на користь академічної успішності. Потім запропонуйте їй переписати список таким чином, щоб усі завдання з позначкою 1 стояли на початку списку.

• Періодично перевіряйте цей список і спостерігайте за тим, як дитина розвивається та змінюється, які пріоритети вона дає новим завданням.

4. Навички зосередження уваги

Коли ваш другокласник учить орфографію або старшокласник готується до контрольної роботи із тригонометрії, дуже важливо, щоб він працював над шкільними завданнями без перешкод і чинників, що відволікають.

Поради, які допоможуть дитині вчитися краще зосереджуватись на завданнях:

• На той час, протягом якого дитина працює за комп'ютером, вимкніть доступ до електронної пошти й ігор.

• Під час виконання домашніх завдань оголосіть заборону на розмови по телефону й перегляд телепрограм.

• Шукайте в домі місце, що підходить для специфіки навчального завдання. Якщо дитина працює над рефератом, їй, можливо, буде потрібно багато місця; якщо ж вона готується до контрольної роботи з мови, їй потрібен добре освітлений стіл.

• Для кращого зосередження під час виконання домашнього завдання виведіть із її кімнати братів і сестер.

5. Мотивація

Більшість дітей кажуть, що вони хочуть добре вчитись у школі, але багато хто не дотягує до рівня виконання шкільної роботи, необхідного для досягнення успіху в навчанні. Причиною цього часто є недостатня мотивація. Для того щоб спрямувати дитину на шлях успішного навчання, поєднайте інтереси малюка з навчанням.

Поради, які допоможуть вам краще мотивувати дитину на навчання: 

• Поєднуйте шкільні уроки з життям вашої дитини. Якщо вона вивчає відсотки, то коли наступного разу ви підете разом у магазин, попросіть її порахувати ціну товару зі знижкою.

• Поєднуйте інтереси вашої дитини з навчанням. Якщо вона захоплена музикою, дайте їй книги про музикантів і продемонструйте зв'язок між музикою й іноземними мовами або музикою й математикою.

• Дайте дитині можливість контролювати ситуацію та право вибору. Нехай вона сама складає розклад навчальних занять (під вашим наставництвом, звичайно), організує роботу з виконання шкільних завдань тощо.

• Заохочуйте дитину ділитися своїм досвідом та знаннями. Систематично питайте її про те, чого вона навчаєтьсь у школі, що цікаве для себе відкриває.

• Вітайте своїх дітей, заохочуйте їх, відзначайте всі їхні успіхи.

Часто діти бояться пробувати щось нове через страх перед невдачами чи через спогади про випадки, коли вони не досягали успіху. Ви можете допомогти дитині розірвати це коло, відзначаючи її успіхи, навіть найменші і, здавалось би, незначні, а також надаючи всі можливості для досягнення успіху в навчанні.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/edu/1853/

Інформаційний простір: друг чи ворог?

  Відомо, що новітні комп’ютерні та інформаційні технології, а особливо мережеві, суттєво впливають на життєдіяльність дитини та розвиток її мозку. Вчені висувають припущення, що збільшення обсягу інформації і прискорення її обробки людиною може згубно вплинути на розвиток розумових здібностей дитини.

  На даний момент є небезпека того, що діти поступово переходять на підтримання мозкової активності технологічними засобами прогресу, опрацьовуючи інформацію, яку черпають з глобальної інформаційної бази - Інтернету. У свою чергу в подальшому скорочується кількість інноваційних ідей і самостійних розумових процесів, а тому школярі, в основній масі, виступають пасивним інформаційним споживачем.

   Учні від величезної кількості інформації і дефіциту часу на обробку її гігантських обсягів, перевантажені і тому перестають логічно мислити, в результаті чого настає так званий інформаційний невроз.

   Соціальні мережі сприяють тому, що діти перестають відчувати бажання спілкуватися в реальному світі з реальними людьми, звикаючи жити у власному мікросвіті з присутністю тільки віртуальних співрозмовників. Гаджети одночасно підтримують і порушують духовний та емоційний зв'язок між людьми.

  Але все ж ера інформаційних технологій наступила, і людство не зможе відмовитися від її благ в силу динамічного росту і прагнення до тривалого, комфортного і безпечного життя. Тому необхідно усвідомити, що розвиток або регрес людської цивілізації за допомогою інформаційних технологій залежить від кількості позитивних чи негативних форм впливу цих технологій на життєдіяльність суспільства.

Вплив інформаційних технологій на здоров’я

   Поширеність  хвороб  серед дітей та підлітків  за останні роки зросла, серед них є хвороби нервової системи та розлади психіки і поведінки. Така ситуація відбувається на тлі прогресуючого впровадження технічних засобів: комп’ютерів, мережі Інтернет, мобільних телефонів, які стають невід’ємними компонентами життя та змінюють фізіологічні умови існування підлітків і можуть сприяти розвитку різних захворювань.

  Головним джерелом несприятливого впливу на здоров’я користувачів персональних комп’ютерів є монітор. Поряд із ергономічними параметрами: знижений контраст зображення, дзеркальні бліки від екрану, мерехтіння зображення, небезпеку становить електромагнітне випромінювання. До його біологічної дії найбільш чутливими системами організму є нервова, імунна, ендокринна та статева.  Підвищений ризик розвитку захворювань мають діти та підлітки — особи, які переживають період активного росту, становлення ендокринної, нервової, серцево­-судинної та інших систем.

   Тривала робота на комп’ютері викликає зміни у функціонуванні організму. Часто робота за комп’ютером передбачає постійну концентрацію уваги та засвоєння великої кількості інформації. Характерним є отримання непотрібної інформації, яка «перевантажує» мозок та пам’ять і призводить до розумової втоми та порушення уваги. Внаслідок нервово-­емоційної напруги швидко розвивається перевтома, що провокує головний біль. Може виникати шум у вухах, запаморочення, нудота. Неконтрольоване у часі спілкування із комп’ютером на тлі перевтоми призводить до розладів сну, метушливості у поведінці, порушення пам’яті.

   У процесі роботи з комп’ютером у підлітків може розвиватися комп’ютерний зоровий синдром, який ґрунтується на зоровому стомленні. Зорові симптоми: зниження гостроти зору; його затуманення; труднощі при переводі погляду з ближніх предметів на дальні і назад; відчуття змін забарвлення предметів; двоїння.

  Вимушена поза з нахилом уперед вносить зміни в конфігурацію хребетного стовпа дитини і призводить до звуження її грудної клітки, що відбивається на заповненні шлуночків серця кров’ю і серцевому ритмі.

  Тривале перебування за комп’ютером може бути причиною порушень харчування молодого організму. Це недостатнє, нерегулярне, незбалансоване харчування, наслідком якого є порушення роботи травного тракту, вітамінна та мінеральна недостатність, або зловживання продуктами швидкого приготування, фаст­-фудом на тлі гіподинамії, що є причиною надмірної маси тіла, метаболічних та ендокринних порушень.

  Можуть виникати статеві порушення, пов’язані зі зміною регуляції з боку нервової та нейроендокринної систем.

Вплив інформаційних технологій на особистість дитини

   Дозована та спрямована робота на комп’ютері має багато позитивних якостей, особливо на етапі пізнання світу, формування корисних навичок. Молодь отримує великі можливості для всебічного саморозвитку, освіти та розширення комунікативних зв’язків. Але, як не парадоксально, ці надбання призводять до зниження культурного рівня підліткового контингенту, моральних якостей, пам’яті та уваги; розвитку ізольованості від оточуючих. У «комп’ютеризованого» покоління відмічаються зміни фундаментальних духовно­-культурних засад, понять і уявлень, а інтелектуальний розвиток відбувається в іншому соціально-­часовому вимірі. Інформаційні технології чинять гіпнотичний вплив на інтелект та духовність підлітків, а комп’ютерні ігри здатні довести до повного змішування реального та віртуального світу.

  Привабливість комп’ютерного світу для підлітків обумовлена: наявністю «власної території», яку складно контролювати дорослим; можливістю самостійно приймати рішення. Зворотна сторона тривалого перебування у віртуальних обставинах — психологічний інфантилізм із відсутністю відповідальності за свої вчинки, агресивність або емоційна холодність, певне звуження кругозору, ризик асоціальної поведінки.

   Проте, тривале перебування у світі віртуальної реальності у підлітковому віці може стати причиною адиктивної поведінки, що характеризується прагненням перебувати за комп’ютером якомога довше та є проявом соціальної дезадаптації. Сприяти розвитку залежності можуть дефекти виховання в сім’ї: гіперопіка, емоційна нестабільність, зайва вимогливість батьків тощо.

  Формуванню інших форм девіантної поведінки сприяє небезпека, з якою діти і підлітки можуть зустрітися, перебуваючи в режимі онлайн: експлуатація довіри (їх можуть спокусити на вчинення непристойних дій, застосовувати до них шантаж); доступ до порнографії; доступ до сайтів із деструктивним змістом (інструкцій з виготовлення чи покупки наркотичних речовин, вибухівки та ін.).

  Найбільш небезпечними є рольові комп’ютерні ігри, що здатні сформувати стійку психологічну залежність. Часто вони не враховують вікових психологічних особливостей і здатні вплинути на формування особистості в період активної соціалізації. Підліток отримує гострі, яскраві враження у віртуальному світі і не прагне повертатися у буденність.

Використання гаджетів у підлітковому віці

  Усе більше інформаційних технологій та сучасних пристроїв покликано покращити та полегшити життя дітям та підліткам. Упровадження у широке користування мобільних телефонів, стаціонарних та портативних комп’ютерів, бездротового Інтернету та інших технологічних нововведень потребує правильного та раціонального використання цих засобів.

   Знайдено зв’язок між порушенням поведінки підлітків, когнітивними змінами та частотою і тривалістю використання мобільних телефонів, планшетів та інших гаджетів. Такому зв’язку віддається перевага перед реальним спілкуванням, а відсутність повідомлень викликає тривожність та напруження, дратівливість та зниження настрою. Читання з екрану та мобільна ігроманія призводять до напруження очей і можуть передувати порушенням зору.

   Тому необхідним є проведення профілактичних заходів щодо попередження технологічних залежностей у дітей. Вони повинні включати  широке інформування батьків щодо ризиків безконтрольного використання комп’ютера, мережі Інтернет, мобільних телефонів їхніми дітьми.

    Гармонійний розвиток особистості і високий рівень психічного здоров'я будуть забезпечені тоді, коли людина з дитинства житиме і розвиватиметься в умовах сприятливого психогігієнічного інформаційного середовища.

Сім'я -це первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро.

(В. Сухомлинський)

Щасливий той, хто щасливий у себе вдома.

                                         (Л. Толстой)

Домашнє вогнище, зігріте теплом вірного друга, робить людину неуразливою. 

(М. Андерсен-Нексе)

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

    Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

    Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

    Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

    Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

    Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

  В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

   На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

    Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.