А́лгебра (від араб. الجبر аль-джебр — «відновлення (розрізнених частин)»[1]) — розділ математики, що вивчає математичні операції і відношення, та утворення, що базуються на них: многочлени, алгебраїчні рівняння, алгебраїчні структури. Вивчення властивостей композицій різного виду в XIX столітті привело до думки, що основне завдання алгебри — вивчення властивостей операцій незалежно від об'єктів, до яких вони застосовуються. З того часу алгебру стали розглядати як загальну науку про властивості та закони композиції операцій. У наші дні алгебра — одна з найважливіших частин математики, що має застосування як у суто теоретичних, так і в практичних галузях науки.
Елементарна алгебра — лінійні, квадратні, кубічні та рівняння 4-го степеня.
Абстрактна алгебра — вивчає алгебраїчні структури, такі як групи, кільця, поля які задано аксіоматично.
Булева алгебра — алгебраїчна структура, що є доповненою дистрибутивною ґраткою, та частина математики яка вивчає подібні структури.
Лінійна алгебра — що вивчає векторні простори та матриці.
Універсальна алгебра — вивчає алгебраїчні властивості, спільні для всіх алгебраїчних структур.
Алгебраїчна теорія чисел — вивчає цілі алгебраїчні числа в різних алгебраїчних структурах.
Алгебраїчна геометрія — застосовує абстрактну алгебру до задач геометрії.
Комутативна алгебра — вивчає комутативні кільця, їхні ідеали і модулі.
Алгебраїчна комбінаторика — застосовує методи абстрактної алгебри і теорії груп до задач комбінаторики, і навпаки.
Алгебра Кодда — базується на теорії множин і є основою логіки роботи баз даних.