• Любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й виховувати.
• Посміхатися, особливо працюючи зі слабкими і невпевненими учнями.
• Не дискредитувати свій авторитет — він повинен бути незаперечним.
• Постійно стежити за своїм мовленням.
• Бути добрим і приязним, вимогливим та справедливим щодо всіх учнів.
• Не давати учням контрольних робіт, знаючи, що більшість із них не впорається.
• Не демонструвати свою любов до окремих учнів. Пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося.
• Нічого не забувати, щоб діти не мали підстав запевнити: «Ганна Юхимівна все одно забуде».
• У жодному разі не висловлюватися про колег погано, не критикувати їх у присутності учнів.
• Співпрацювати із батьками як помічниками у роботі, не скаржитися їм принагідно на їх дітей.
• Одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм.
• Уважно вислуховувати відповідь учня від початку до кінця, не підказуючи, не підводячи його до правильної відповіді підказками.
• Намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцінки вчитель ставить самому собі за невміння навчити.
• Не боятися брати участь у різноманітних конкурсах.
• Знати, чого вчити та як найкраще вчити.
• Постійно дізнаватися щось нове із книг, журналів, телебачення, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не боячись, що вони не зрозуміють.
• Крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні технології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, їх ноу— хау в роботі.
• Не боятися вчитися у своїх колег та в учнів.
• Відвідувати уроки своїх колег, особливо в тих класи, де справи кепські. У такий спосіб можна знайти відповіді на багато нагальних запитань.
• Не сварити привселюдно своїх учнів — це ваші діти, а ви — їх шкільна мама.
• Ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків у присутності їх дітей.
• Не забувати, що учень — не «чистий аркуш паперу», а унікальна й неповторна особистість, яка має власні погляди й життєвий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.
• Варіювати голосом, берегти і намагатися не напружувати його.
• Обирати ті форми роботи, що допомагають досягти результату на уроці (для цього потрібно відмінно знати методику викладання предмета).
• Розв’язувати будь-яку складну ситуацію.
• Працювати над мовленнєвими помилками учнів не тільки на уроці, але й поза ним.
• Детально продумувати урок, акцентуючи увагу учнів на головному, тобто на тому, чого ви повинні навчити їх.
• Раціонально використовувати час на уроці.
• Організовувати урок у такий спосіб, щоб учні сказали: «Як швидко минув урок!»
• Виховувати передусім особистість.
Дуже часто ми стикаємося із ситуацією: дитина вивчила вірш, знає формулу, правило, але коли виходить до дошки, стоячи перед слухачами, не може вимовити жодного слова. Для того щоб розібратися, що відбувається з учнем, корисно зрозуміти одну важливу особливість функціонування інтелекту.
Можливості дитини залежать від того, наскільки вона впевнена у собі в тій або іншій ситуації.
Емоційний стан особистості й ефективність функціонування людського мозку є взаємозалежними. Тому дитина, яка відчуває свою неповноцінність і низько оцінює свої інтелектуальні можливості, часто навіть не намагається використовувати повною мірою природні розумові здібності. Непевність у власних силах порушує процес її розумової діяльності, що спричиняє невдачі та поразки.
• Виявляти невдоволення діями дитини, але не самою дитиною як особистістю.
• Пам’ятати, що педагог, який сварить дитину через те, що вона чогось не знає або не вміє, схожий на лікаря, який сварить хворого через те, що він хворіє.
• Ніколи не ображати учня за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на нього з висоти свого авторитету. Перш ніж сварити дитину за невміння, необхідно спробувати зрозуміти причини труднощів.
• Допомагати учневі знайти шляхи розв’язання проблеми.
• Перші невдачі — це не привід для вчителя змушувати нервувати себе й дитину. Необхідно з’ясувати об’єктивні причини труднощів і бути налаштованим оптимістично.
• Намагатися зробити так, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина виявила бажання навчитися, не втративши інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого, незрозумілого.
• Починати урок завжди вчасно.
• Завжди бути готовим до уроку.
• Готуватися до кожного уроку творчо, придумуючи щоразу щось цікаве.
• Розподіляти увагу в такий спосіб, щоб на будь-якому етапі уроку тримати в полі зору весь клас, запитуючи учня, якщо він відволікається або розмірковує про щось особисте.
• Не зневажати записами на дошці, навіть нескладними кресленнями, малюнками, адже учень, яким би неуважним він не був, обов’язково перепише з дошки до зошита.