Знайомство з особистістю кожного учня починається в ту мить, коли вчитель уперше заходить до класу. Поза учня під час привітання (стоїть у проході, стоїть за партою чи сидить за нею) дає можливість оцінити його ставлення до вчителя: відкритість до контакту, обережну позицію, відмову від контакту. Поза учня в процесі слухання показує, чи відкрита людина до надходження інформації, чи ні. Якщо дитина сидить нахилившись уперед, то вона засвоює знання, якщо відхилилася назад та розгойдується на стільці – демонструє спробу неприйняття. Недарма ця поза так дратує вчителів.
Іноді учень починає сповзати зі стільця вниз, „захищаючись” столом від потоку інформації або від агресивного педагога, „що лізе в душу”. Така поза частіше притаманна „зажатим” та замкненим дітям. „Виховані”, тобто привчені до пригнічення незалежних жестів та вчинків, почнуть у такій ситуації дивитися у парту, „невиховані” – у вікно.
Поза дитини, що притислась до парти грудьми в поєднанні при цьому з сутулістю демонструє перенавантаженого відповідальністю трудягу. Нахил вліво, „серце у шлунок” – частіше всього захисна поза з прагненням закрити своє „Я”. Тільки відчувши впевненість у відсутності агресії збоку педагога, така дитина сяде прямо.
Положення зошита під час писання також несе багато інформації. Якщо учень кладе зошит впоперек столу, то вищий ступінь пригніченого протесту та примусовості в поведінці дитини. Іноді особливо уразливі учні прагнуть закрити зошит від учителя рукою чи підручником. Пам’ятайте, що діти закривають рукою текст тому що бояться бути покараними за можливу(!) помилку або через високий ступінь замкнутості. Якщо учні ставлять на парті підручники при читанні матеріалу, це є також жестом захисту від покарання. Щоправда, у цьому випадку діти частіше захищають своє право розслабитися, відпочити. Для відпочинку вони використовують перекладання ручок, пенала, підставки для книг, залізання у портфель. Якщо помітите ці ознаки, знайте; час зробити паузу, переключити увагу дітей.
Звичка піднімати руку під час відповіді говорить про різний ступінь упевненості у собі. Жадібні діти рідко відривають руки від парти, щедрі та контактні з однокласниками – легко. Вигуки з місця демонструють, окрім поганого виховання, невпевненість в інтересі учителя до його особистості та в інтересі та повазі однокласників.
Вихід до дошки для учня завжди стрес. Слабкі, ранимі діти стають до класу боком та відповідають учителю; самовпевнені стають спиною близько до дошки, егоїсти – до першої парти, опираючись на неї; ті хто, намагаються до підвищення статусу прагнуть стати на місце учителя.
Якщо з місця відповідає лідер класу, діти повернуться до нього, відвернеться лише суперник; при затримці під час відповіді підказувати йому не будуть. Якщо відповідає учень, що займає середнє становище в ієрархії класу, підказувати почнуть друзі. „Вигнанець” затримкою викличе насмішки, а не підказки.
Під час відповіді учня з місця можна багато сказати про ступінь його підготовки чи непідготовленості до відповіді. Якщо після того, як учитель поставив питання, дитина судорожно гортає сторінки підручника, значить вона майже напевне його вдома не читала. Але якщо учень старанно шукає певну сторінку – матеріал він учив.
Школярі часто не розуміють, що їх бентежить: важке запитання, що потребує міркування, чи нерозуміння самого запитання. Якщо після поставленого запитання діти почали крутитися у пошуках „найрозумнішого” учня – запитання складне, а якщо завмерли – запитання незрозуміле.
Учень, що позіхає під час опитування, не нудьгує, а нервується та напружено думає; той, хто малює, прагне переключитися на спокійну операцію, щоб заспокоїти свої нерви, той, хто дивиться у вічі, хоче відповісти сам.
Дуже багато інформації про особистість школяра дає його поведінка в складній ситуації, при дефіциті часу для роботи чи дефіциті знань. Егоцентрична дитина почне вимагати привілеїв та звинувачувати учителя; „борець за справедливість”(для учнів) – доводити неможливість виконання такої роботи „за законом”;той, хто бажає зняти з себе відповідальність за свої помилки, – говорить, що в такій ситуації ніхто нічого не напише; трудяга – мовчки буде працювати; експлуататор чужих мізків – буде шукати у кого списати.
Також дуже цікавими є спостереження за способами заучування в класі. Діти, у яких переважає слухова пам’ять, будуть повторювати матеріал про себе, закривши очі; з переважаючою зоровою – вчитуватися; моторною – обводити літери у словах.