Цікаві факти про палац у Качанівці (Чернігівщина) тут.
Переглянь відео:https://www.youtube.com/watch?v=k0Cd_MiMmfM
Картини К. Білокур тут.
Належте до різних політичних течій, сповідуйте різні релігії,
але не забувайте, що ви — французи
Жан–Жак Руссо
В українському суспільстві патріотизм – одне з багатогранних і багатоаспектних явищ. Патріотизм викликає найрізноманітніші почуття та асоціації у наших громадян – від любові до неприйняття, від піклування до повної байдужості, від зачарованості до огиди.
Часто патріотизм плутають з націоналізмом, але патріотизм є значно давнішим поняттям і несе набагато менше теоретичне навантаження. Націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені цілісності; натомість патріотизм може означати просто прив’язаність до певної місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї «країни».
Більшість словників дає визначення патріотизму як любові до Батьківщини. Зокрема, за Академічним тлумачним словником української мови, патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. За філософським словником патріотизм – (грец. patre - батьківщина) – громадський і моральний принцип, який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється в певному образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, який зазвичай називають любов'ю до батьківщини.
Запам'ятай терміни:
Завдання!!!В чому полягає різниця між патріотизмом та націоналізмом?
Інтерактивна вправа:https://learningapps.org/view2979830
Завдання:
Переглянь інформацію про товариства початку 20 ст.,які займалися національно-патріотичним вихованням українців!!!
Основними принципами національно-патріотичного виховання є:
– принцип національної спрямованості виховання, який передбачає формування у молоді національної свідомості, любові до України, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, здатності зберегти свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
– принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
– принцип гуманізації виховного процесу зосереджує увагу на особистості як вищій цінності.
Головна мета національно-патріотичного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Завдання.Яка роль сім'ї в національно-патріотичному вихованні?
Які сучасні національно-патріотичні організації ти знаєш?
Екологія мови - вивчає взаємодію мови з оточуючими його факторами, з метою збереження самобутності кожного окремого мови і підтримки мовного різноманіття. Поняття "екологія мови" ввів лінгвіст Е. Хауген в 1970 році.
Сотні невольничих літ, упродовж яких знищували культуру українського народу, десятиліття панування тоталітарної Системи, коли все робилося для того, щоб “злилися нації”, щоб витворилася якась “універсальна” мова, спричинили деформацію всіх сфер життя українського народу.
Сотні бід тяглись за нами вслід,
Щоб нашу честь, язик, ім’я затерти…
З болем писав про трагічну історію народу Іван Франко.
Великої наруги зазнала мова. Українську мову офіційно забороняли (укази Петра І, Валуєвський циркуляр, Емський указ), вважали діалектом російської чи польської мов, сприймали як “хлопську”. Її свідомо вилучали зі сфери науки, техніки, діловодства… Поступово мова втрачала природну якість, натомість витворювався своєрідний різновид мови, який дістав згірдну назву “суржик”.
Мішаниною двох мов – української та російської – говорить нині частина громадян України, хоч загальновизнано, що скалічена мова отуплює людину, зводить її до примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Довільно змішуючи слова української та російської мов, відмінюючи слова і сполучаючи їх за зразком російської, творячи фрази всупереч моделям рідної мови, її носій мимоволі стає “напівмовним”.
“Суржик” в Україні є небезпечним, бо паразитує на мові, що творилася тисячоліттями, загрожує змінити мову (О. Сербенська).