Шановні педагоги, батьки та ліцеїсти! Психологічна служба ліцею представляє вашій увазі інформаційний бюлетень психолога №2 за жовтень 2025 р. У ньому ви знайдете корисні поради, актуальні анонси та практичні рекомендації.  Запрошуємо до перегляду та співпраці!

Випускні іспити — один із найважливіших етапів у житті людини, який значною мірою визначає подальший шлях. Сучасним старшокласникам доводиться складати підсумкову атестацію у формі Зовнішнього незалежного оцінювання. Таку форму іспитів можна й досі вважати нововведенням, адже для людей старшого віку та й тих, хто закінчував школу не так і давно, це щось нове і незнайоме.

ЗНО/НМТ — це відразу два екзамени — випускний і вступний.

А отже вагомість його — удвічі більша, відповідно й тривоги також більше. У цей період старшокласники, незважаючи на відчуття дорослості, як ніколи потребують підтримки з боку батьків.

Шановні батьки! Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у дитини, на кшталт, «якщоти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками ( «поглянь, як інші стараються…») тощо. Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в неї.

Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона впораються з тим чи іншим завданням;

• пам’ятати про минулі успіхи і повертатися саме до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій.

Пам’ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до ЗНО:

Приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров’я, проявляйте турботу про її потреби).

Забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.

Контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

Ранкова зарядка, спорт, прогулянки не повинні бути виключеними зі щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

Зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняними виробами.

Залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов’язків, дайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

Допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

Придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню (збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

Вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

Виражайте готовність допомогти і допомагайте з різних питань підготовки.

Розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.

Прагніть виражати впевненість у силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Вона повинна знати, що кількість балів не є остаточним і кінцевим виміром її можливостей.

Дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам’ятаєте, найголовніше - понизити напругу і тривожність дитини та забезпечити відповідні умови для занять.

Незадовільний результат – це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлик “нездара” на свою дитину. Поговоріть про те, що трапилося. Наші діти не просто складають іспити із навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, вміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення з певної галузі, не розгубитися, впоратись із хвилюванням. Цього неодмінно треба вчити та вчитися. Вірте в свою дитину, її здібності, знання! Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях. 

• У ваших дітей зараз складний період переходу до навчання у середній школі, тому будьте особливо спостережливі, уважні й терплячі.

• У 5-му класі суттєво розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується і час підготовки до уроків.

• Запорука здоров’я учня і успіху у навчанні - оптимальне поєднання відпочинку, фізичних навантажень та роботи над уроками.

• Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід звернути увагу на вивчення дітьми правила з математики, української мови, природознавства. Без цього буде складно.

• Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах чи особистому спілкуванні щодо вашої дитини.

• Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників, свого робочого місця, кімнати.

• Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем, налаштуйтеся на співпрацю.

• Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватися ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.

• Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

• Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання – особистий приклад. Не вимагайте від дитини того, чого не дотримуєтесь самі.

• Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

• Умійте ставити себе на місце своєї дитини. Не сваріть, не з’ясувавши причини та не запропонувавши допомогу.

• Пам’ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – її перший ворог.

• Всі діти різні, і їх уподобання також. Тому не варто очікувати, що з усіх предметів та з усіх тем буде цікаво й весело. Навчання – це, насамперед, довга й кропітка праця. Й високі досягнення, у будь-якій галузі чи діяльності, складаються з наполегливої праці, здібностей, зацікавленості, та підтримки досвідчених дорослих. Хоч у спорті, чи математиці, чи музиці, чи літературі тощо.

Початок юнацького віку…. Адаптація до навчання у старшій школі…

 З якими труднощами стикається десятикласник?

 Які задачі перед ним стоять?

Як допомогти й вибудувати стосунки з вже майже дорослою дитиною?

        Цей вік характеризується певними викликами й особливостями. Головна його задача – вибір життєвих цінностей, самовизначення (зрозуміти своє призначення, усвідомити себе в якості людини спільноти, зайняти внутрішню позицію дорослої людини). Психофізіологічні особливості: завершується фізичне дозрівання організму, гальмується темп росту, зростає м’язова маса й працездатність, швидкий розвиток спеціальних здібностей, сформованість розумових здібностей, а також розвиток самосвідомості, індивідуальності, формуються стосунки з протилежною статтю, постає питання вибору професії. І це завдання вибору свого життєвого шляху, життєвих цінностей стає як завдання першочергового значення. Саме від вчасної перебудови дорослими стосунків від дорослий-дитина на дорослий-дорослий із десятикласником залежить мікроклімат у родині і багато в чому успішне рішення цих складних задач. Юнак намагається позбутися надмірної опіки з боку дорослих, звільнитися від контролю і відстояти право на власний вибір у всіх сферах, наскільки це можливо. І якщо батькам (вчителям) не вдається вчасно перебудуватися, висловити довіру, надати можливості вибору, виникає спротив, або навіть бунт. Принаймні у царині інтересів, хобі, вибору друзів, зовнішніх ознаках відбувається відстоювання власної позиції, захист права вибору.  Негативний сценарій – конфлікти, сварки, приховування, відсторонення, брехня, ворожі стосунки, формування аддиктивної поведінки, залежностей, потрапляння до сумнівних компаній, спільнот. Позитивний – збереження теплих, довірливих стосунків, розвиток впевненості, відповідальності, вміння приймати рішення, побудова чіткого плану реалізації себе у майбутньому, всебічний гармонійний розвиток.

     Труднощі цього періоду: а) новий класний колектив (або долучення до нього нових учнів) й встановлення стосунків у ньому; б) адаптація до зростання труднощів, об’єму й нових вимог у навчанні; в) зміцнення мотивації до навчання, формування здатності брати відповідальність на себе за результати навчання і самовизначення також; г) побудова стосунків з протилежною статтю, перебудова спілкування на особистісне; д) професійне самовизначення, поглиблення знань про різні галузі, види діяльності, світ професій.
Одночасно у старшокласників спостерігається повернення зацікавленості навчанням ( на відміну від підліткового віку), прагнення довести свою спроможність вирішувати важливі речі у своєму житті, що зазвичай приносить позитивні емоції як батькам , так і вчителям. Але важливо замислитися, чи є у десятикласника необхідні навички учбової діяльності, чи здатен він до теоретичного мислення, оперування науковими поняттями, чи справляється він із значно збільшеним навантаженням? Необхідно уважно відноситися до зацікавленості певними видами діяльності, професіями, допомогти поглибити знання й підтримати у виборі. Цей вік сповнений і сумнівів, і екзистенціальних питань, і спроб знайти ( перш за все у собі самому) власну унікальність, неповторність. Нажаль часто буває так, що батьки або бажаючи «подовжити дитинство», або відтермінувати вирішення питання: «Ким бути? Які у дитини здібності?» нав’язують навчання у старшій школі замість вибору навчанню у коледжі, опануванням професією. Тим саме перетворюють ці роки на ледь стерпне «пересиджування», вважаючи що ситуація якось вирішиться сама собою. Десятикласник в цей час, відчуваючи що йому нудно, нецікаво, і він не встигає за іншими, втрачає довіру до дорослих, віру в себе, мотивацію брати на себе відповідальність і щось взагалі вирішувати в своєму житті. А дорослі в цей же час постійно вимагають: Ну що, обрав вже куди підеш вчитися? Чому погані оцінки?.... Підтримка і розуміння, вивчення особливостей і допомога юнакові в цьому віці, співпраця й обмін думками із вчителями, вчасне звернення до фахівців – запорука і успішної адаптації, і вирішення задач самовизначення та вибору оптимального шляху навчання у майбутньому. Тільки так можна допомогти старшокласнику стати впевненою у собі, успішною особистістю, класним фахівцем, закоханим у свою професію; а також зберегти близькі й теплі стосунки у родині й дружні в колективі. На останок хочу звернути вашу увагу ще й на те, що думка однолітків, уподобання кумирів в цьому віці здаються більш важливі й значущі, ніж дорослих. Але саме дорослі власним прикладом демонструють моделі поведінки, як краще побудувати стосунки з оточуючим світом. І які саме будуть ці моделі – залежить вже від вас….

Рекомендації батькам:

• Сприймайте свою дитину-юнака як дорослу людину, що вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.

• Обов’язково радьтеся з дітьми, як із дорослими, коли приймаєте важливі рішення. І не просто вислуховуйте їх думку, а і враховуйте її.

• Давайте можливість побути наодинці, поважайте приватність листувань, право на свій особистий простір.

• Дозволяйте виявляти самостійність, давайте право вибору, якщо це не шкодить життю чи здоров’ю. Не критикуйте і не робіть зауважень при сторонніх, краще концентруйтеся на позитивних якостях, рисах, докладених зусиллях.

• Розвивайте світогляд, сприяйте розширенню її інтересів.

• Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.

Якщо порівняти тривогу з електричним ланцюжком, то вона залучає тіло та свідомість. М’язи напружуються, швидко б’ється серце, є викид адреналіну, тіло готується тікати чи нападати, а свідомість зосереджена лише на небезпеці й вважає, що все буде катастрофічно.
      Висока тривога як реакція організму на небезпеку була ще в первісних людей. Це не небезпечний стан, але треба допомогти дитині вийти з нього, бо втікати чи нападати немає потреби. Найлегший спосіб допомогти дитині стабілізуватися – через тіло.
Можна почати рухатися – ходити туди й назад, зробити якусь фізичну активність. Також варто почати повільно подихати. Під час тривоги дихання переходить “на автопілот”, а тому ми маємо перевести дихання в повільний глибокий спосіб. Можна повільно підняти руки на вдих, а потім повільно опускати їх на видих. Так треба повторити кілька разів. Важливо все робити разом, бо так дитина відчуває, що вона не сама.

   Також під час тривоги напружуються м’язи, тому з дітьми можна зробити просту вправу: спробувати ще дужче напружити свої м’язи, а потім максимально розслабитися.
Під час тривоги з’являються думки, пов’язані з катастрофічністю всього, що відбувається. Натомість ми можемо разом із дитиною повторювати мантру на кшталт: “Ми впораємося з усім, вистоїмо, переможемо”. Повторюйте такі короткі фрази, дихаючи водночас.
Для дітей дуже важлива залученість дорослих у цьому процесі – брати їх за руку, дихати разом, говорити, що ми вистоїмо і все зможемо. Таким чином батьки передають дитині відчуття безпеки.

10 способів вплинути на бажання підлітка вчитися 

Процес мотивації дитини до навчання - це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на

Бажання підлітка вчитися:

1.Необхідно забезпечити дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Якщо небажання дитини вчитися зумовлено дуже високим навантаженням - його необхідно знизити і надати можливість для дотримання  балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, чому підліткам важко вчитися - дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожного дня має надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів: знижується пам'ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість усіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності - це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив'яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп'ютерами - запишіть на комп'ютерні курси. Подобається хімія - придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати з одягом - віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов - дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу більше.Читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки цікаовї дитині тематики. А після – обов’язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам'ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося, важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя - з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання сам по-справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у сфері, яка цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них - стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв'язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити

або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами - сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - її союзник. Обов'язково хваліть за хороші оцінки - створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще? Потрібна допомога - допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути "принадність" низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром. Як годиться – 6-8 годин на день і зі стандартною, мінімальною зарплатою. «Хочеш синку/ донько так все життя працювати і копійки рахувати? Можеш більше не вчитися!». А далі - нехай думає. Багатьох такий досвід дуже

мотивує взятися ретельно за навчання.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя.

 Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником» і т.д. Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу

один до одного. Пам’ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші стосунки з дитиною — на все життя.

За матеріалами дитячої психологині, Світлани Вавілової.