" На кожне покоління припадає своя війна": поезія проти війни

    Війна – час, протягом якого ти починаєш цінувати важливість того, заради чого ти живеш.  Вона змінює: твоє оточення, ставлення до тих речей, які ти до цього часу просто не помічав. Але найважливіше це те, що самі люди починають змінюваться, вони  не залишаються байдужими, у них проявляється та людяність, яка так необхідна. Слід відзначити, що війна також торкнулася поезії у якій народилися нові поетичні нотки. Все більше поетів у своїх віршах проникають у глибину важливих подій нашої країни.

     Війна змінила життя багатьох людей. Події, які відбуваються в Україні вплинули й на літературу. Створилось дві реальності: світ, в якому стріляють, помирають від куль і світ, в якому триває  життя. В поезії з’явилось більше слів на військову тематику. Громадянська лірика дає можливість зупинити час і зафіксувати ці події. Неможливо спокійно писати про кохання, коли  воюють люди, з якими ходив до школи, друзі, яких поглинула ця війна, замість того, щоб писати, вони взяли до рук автомат. 

     На кожне покоління припадає своя війна. Поети проводять літературні вечори, збирають гроші, речі для захисників України. 

     В цьому житті у кожного своя роль, вчитель має навчати, лікар – лікувати хворих, поет – писати. 

Важливо зберігати спокій. Література потрібна теж в тилу, щоб дати можливість хоч на 40 хвилин забути про все. Для того, щоб знову почати боротьбу

   В Україні немає цензури: можна писати про все. Кожна війна має свою інтерпретацію і кількість жертв. Кожна війна закінчується, тільки залежить скільки людей мають заплатити своїм життям заради цього миру. І кожна війна народжує своїх поетів та письменників. 

    Винаходять нову зброю, поети також знаходять нові слова, рядки, вірші, щоб розповісти про ці події…

Джерело: https://medlib.bsmu.edu.ua/na-kozhne-pokolinnya-prypadaye-svoya-vijna-poeziya-v-chasy-vijny/