Календар знаменних дат і подій 2024 року

Книги-ювіляри 2024 року

                                               Свята та ювілеї 2024 -2025 рр.

           «Все людство лежить в акушерки на руках»         

(5 травня – Всесвітній день акушерки)

       Вже понад 20 років 5 травня вважається професійним святом акушерок, яке має міжнародний статус. Міжнародний день акушерки створений для того, щоб розповісти людям, наскільки важливою є робота цих фахівців. Важливість цієї надзвичайно складної та відповідальної професії дійсно важко переоцінити. Адже від однієї акушерки залежить здоров’я, а часом і життя сотень молодих матерів та новонароджених малят.

З ініціативою запровадити Міжнародний день акушерки виступили учасниці Міжнародної конфедерації акушерок під час зустрічі, що відбулася у 1987 році в Нідерландах. Організація була заснована в 1919 році, до її складу входять близько 90 об’єднань з акушерства, що представляють понад 70 країн світу.

       Дякуємо Вам, акушерочки,  за те, що кожен день ви дбайливо тримаєте на руках нове життя! Нехай робота буде Вам тільки в радість, а життя сповнене щастя і достатку! Прийміть привітання з Вашим професійним святом!  Нехай доброта Ваших рук передається кожному немовляті, якому Ви допомагаєте прийти в цей світ.  Успіху Вам у всьому! З Міжнародним днем акушерки! 

                                 Вітаємо з Великоднем!

                                                                                                                               Чорнобиль болить...

            26 квітня в Україні відзначатимуть 38-му річницю аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала однією з найстрашніших катастроф за всю історію ядерної енергетики.

       25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС мали експериментально зупинити четвертий енергоблок, щоб вивчити можливості використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Попри те, що технічні обставини не відповідали плану випробування,  його  не скасували.

        Експеримент почався 26 квітня о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю. О 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Обшивка реактора повністю зруйнувалася, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

          Вночі 26 квітня о 1:23 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух. Першими жертвами аварії стали 2 працівника станції, а остаточну кількість загиблих навряд чи коли-небудь буде названо.

     Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис. кв. км територій було забруднено, з них 52 тис. кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.  Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею секретності. Та не вдалося. 

       Аварія на Чорнобильській АЕС викликала катастрофічне забруднення навколишнього середовища. Територія міста Прип’ять досі вважається непридатною для життя. Аварія сильно підірвала довіру громадськості до ядерної енергетики. З 1986 по 2002 рік у світі не було побудовано жодної атомної електростанції.

     Точне число жертв аварії встановити не вдалося, оскільки багато людей вмирали через роки. За приблизними розрахунками, від аварії на ЧАЕС померло близько 4000 осіб. 30 співробітників АЕС померло в перші дні і тижні аварії, ще сотні тисяч людей померли в наступні кілька років від онкологічних захворювань і променевої хвороби.

       Сьогодні на території Чорнобильської зони утворився природний заповідник, до якого люди майже не мають доступу. Там знайшли притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види.

    Вшануємо пам'ять про трагічну подію, яка сталася  на Чорнобильській атомній електростанції. Ця катастрофа залишила невиліковні рани в серцях багатьох людей і мала надзвичайно великий вплив на навколишнє середовище та життя мільйонів людей.

     26 квітня ми вшановуємо пам'ять про загиблих героїв, які віддали свої життя, борючись з наслідками аварії, а також  всіх, хто постраждав від цієї катастрофи. Нехай їхні жертви не будуть марними і нагадують нам про важливість безпеки в ядерній промисловості та необхідність пильності при використанні атомної енергії.

      Нехай цей день стане нагадуванням про потребу в безпекових технологіях, відповідальному використанні ресурсів та пам'яті про тих, хто став жертвою недбалості. Нехай такі трагедії ніколи не повторяться! Пам'ятаймо про Чорнобильську трагедію!

       На  виставці, яка розміщена у читальній залі бібліотеки, можна ознайомитися з книгами, присвячені темі Чорнобильської катастрофи.

Методичні матеріали:
26 квітня – День Чорнобильської трагедії
Чорнобиль етнографічна експедиція
Тіні Чорнобиля

  Вітчизняна медицина має велику історію, яка своїм корінням сягає у 1788 рік, коли була створена Єлисаветградська медико-хірургічна школа. Відкриття цього першого вищого медичного закладу на українських землях стало знаменною подією того часу не лише для наших земляків, але й для всієї Російської імперії загалом.

        Слід зазначити, що на теренах тогочасної імперії існував лише один медичний факультет при Московському університеті. Протягом усього XVIII століття з нього вийшло лише 20 лікарів. Окрім цього факультету, в Російській імперії існували ще медико-хірургічні школи в Москві, Петербурзі, Кронштадті та Коливано-Воскресенську (Алтай). Відмітно, що учнями згаданих шкіл були переважно українці. Усі зазначені школи створювалися на базі великих шпиталів, що мали у своєму розпорядженні висококваліфіковані кадри та сучасне обладнання.

        На Єлисаветградщині перший шпиталь засновано 1777 року видатним українським лікарем Д.Волчанецьким. Він був розрахований на 200 ліжок. Згодом його реорганізували у великий, так званий генеральний, шпиталь. Інспектором шпиталю та школи за наказом Г.Потьомкіна став П.Шарой, який керував школою аж до її закриття. Інспектор користувався повагою у жителів Єлисаветграда, оскільки дозволив відпускати їм ліки зі шпитальної аптеки та сам консультував хворих.

       Відомо, що і Г.Потьомкін, і О.Суворов були дуже зацікавлені у створенні та розвитку медико-хірургічної школи, оскільки вона готувала лікарів для діючих армій на російсько-турецькому фронті. Українська спільнота також виявляла неабиякий інтерес, оскільки, по-перше, справдилася давня мрія української еліти – мати в Україні власний вищий медичний заклад, а по-друге, молодь із більшим ентузіазмом їхала на навчання до Єлисаветграда, ніж до далеких і чужих Петербурга і Москви.

     Усі подібні школи поповнювались в основному учнями з України, зокрема, вихованцями Києво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського та Переяславського колегіумів та Катеринославської, Бєлгородської, Уманської семінарій. За соціальним складом студенти були дітьми лікарів, духовних осіб, козаків та дрібної шляхти. За національним переважали українці, далі йшли росіяни, поляки та молдавани. Мешкали учні на приватних квартирах у фортеці або у слободах – Ковалівці, Биковій та Замлинківській. Найбільший прийом на навчання до Єлисаветградської медико-хірургічної школи відбувся 1791 року (47 учнів) та 1794 року (84 учні).

     Головною вимогою для вступу було знання латини, на той час міжнародної наукової мови. Згідно з генеральним регламентом про шпиталі 1735 року термін навчання складав від 5 до 10 років. За розпорядженням Медичної канцелярії від 4 липня 1754 року встановлено єдиний для усіх шкіл семирічний термін навчання. Але зазвичай його не дотримувалися: вже після двох-трьох років навчання та складання іспиту одержували звання підлікаря, а через один-два роки – лікаря. На перших трьох курсах викладалися такі дисципліни, як математика, фізика, хімія, ботаніка, анатомія, фізіологія, медична матерія, рецептура, патологія, терапія, хірургія та секційний курс. На четвертому курсі поглиблено вивчали лише хірургію та акушерство. П’ятий рік був присвячений кураторству над хворими, чергуванням у клінічних палатах та практичним вправам. При цьому учні мали зробити не менше ніж чотири великі операції на неживому тілі та приготувати два анатомічні препарати.

    Водночас з анатомією вивчались засади судової медицини. Детальну увагу приділяли вивченню так званої матерії медика – курсу, до якого входили ботаніка, фармакологія, фармація, та фармакогнозія. Важливо те, що цей предмет викладали не лише теоретично, але й проводили практичні вправи у шпитальній аптеці та ботанічному городі.

    Цікавий і розпорядок дня учнів Єлисаветградської медико-хірургічної школи. Щодня вони сім годин слухали лекції викладачів і протягом чотирьох годин працювали біля ліжка хворого. Теоретичні навчання (за архівними документами) провадились за таким розкладом: «По утру от 10 до 12 часов о родах болезней, по полудни от 2 до 4 часов о лечении и лекарствах, от 7 до 10 часов – об анатомии и хирургии».

     Також під час навчання регулярно перевіряли знання учнів. Так, наприклад, існували іспити щотижневі, щомісячні, тримісячні, а наприкінці року проводився так званий генеральний іспит. На ньому часто були присутні члени Медичної колегії, дивізійні доктори, штадтфізики та інші почесні гості. На річному та генеральному іспитах усі присутні лікарі й доктори мали право поставити запитання учневі, що складав іспит.

     Спочатку Єлисаветградська медико-хірургічна школа проводила випуск лікарів самостійно. Звання лікаря чи підлікаря призначалися спеціальними ордерами імені Г.Потьомкіна, а 1793 року встановлено загальновизнаний порядок про надання звання указом Медичної колегії. Учні Єлисаветградської школи, як і решти подібних шкіл, користувалися підручниками на латинській, німецькій та російській мовах. Знаменно, що більшість підручників були перекладені на російську чи латину українськими вченими-медиками. Так український вчений Н.Карпинський склав першу в Російській імперії фармакопею (1778), а Н.Максимович-Амбодик – медичний латинсько-російський словник, медико-паталого-хірургічний словник, шеститомний підручник з акушерства й чотиритомне «Врачебное веществословие».

      Випускники школи одержували спочатку призначення в армійські частини, що дислокувалися на півдні України, та на Чорноморський флот. Згодом географія призначень розширилася, випускники працювали в Білорусії, Прибалтиці, на Камчатці.

      Викладачами Єлисаветградської медико-хірургічної школи в різні часи були старший доктор шпиталю П.Колб, лікарі В.Домініціюс, О.Звіряка, П.Чернівецький, Р.Чернявський, Д.Кісільов, А.Лавреніюс та інші. Для істориків найбільшу цікавість становлять біографії таких випускників школи, як професори як Є.Мухін, О.Звіряка, Д.Волчанецький, С.Немиров, А.Чорба та А.Бистроглазов. Вони належали до найвидатніших українських лікарів свого часу, зробили вагомий внесок не лише в розвиток Єлисаветградської медико-хірургічної школи, але й в українську медицину в цілому.

     Протягом усього XVIII століття медичну освіту в Російській імперії здобули 2000 лікарів. Тож можна сміливо стверджувати, що кожен восьмий лікар тогочасної держави здобув освіту в Єлисаветградській медико-хірургічній школі. На момент закриття закладу в ньому навчалося 95 учнів та дев’ять волонтерів, які були готові скласти підлікарські іспити. Отже, про нестачу бажаючих вчитися не було й мови. Але війна на той час уже закінчилась, і Російська імперія не була зацікавлена у збереженні вищої медичної школи в Україні. У своїй доповідній записці інспектор школи П.Шарой переконливо доводив потребу подальшого існування школи. Та, попри успішне існування закладу протягом 10 років, Павло І затвердив доповідь Медичної колегії про ліквідацію закладу. Учні школи були відкомандировані до Московського та Петербурзького медико-хірургічних училищ.

     Ми маємо пишатись тим, що саме у цьому закладі сформувався майбутній доктор медицини Гетінгенського університету та професор анатомії та фізіології Московського медико-хірургічної академії Єфрем Осипович Мухін. Нині медична громадськість Кропивницького пропонує встановити його бюст на території першої лікарні або біля медичного коледжу, який носить його ім’я.

       У читальній залі бібліотеки підготовлена тематична виставка " Медицина Єлисаветграда".

       Більше дізнатися про історичні віхи медицини Єлисаветграда пропонуємо за джерелами:             

         ttps://n-slovo.com.ua

        https://old.library.kr.ua/elib/bosko/medtov.html

        https://dozor.kr.ua/post/privatni-likarni-elisavetgrada-istoriya-vkradenih-imen-2418.html

                                         Проєкт  "Рівновага. Книги"

               Ріки незмінно течуть додому

          «Український інститут книги» запропонував провести Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію «Національний тиждень читання. Тиждень поезії», який проходитить з 16 по 24 березня 2024 року, що охоплює дату святкування Всесвітнього дня поезії (21 березня).       

        Тиждень поезії в Україні відбудеться вперше, і це гарна можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни. Тема Тижня поезії – «ДІМ». Гаслом став рядок із вірша Ірини Шувалової "Ріки незмінно течуть додому".

       Поняття «ДІМ» для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Завдяки темі «дім», яка лунає впродовж тижня поезії, акція підкреслює важливість дому для військових; цивільних, які через війну змушені були переїхати в інші регіони України чи за кордон; людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях і чекають повернення додому – всіх українців, для яких дім тепер більше, ніж просто точка на мапі.

     Дім – це світло, котре гріє навіть тоді, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.

    Студенти групи 129с (керівник Оксана Соловйова) разом з бібліотекарями коледжу долучилися до тематичного тижня поезії і підготували літературно-музичний флешмоб. Запрошуємо переглянути відео.

Поезія - слово!.. Поезія - пісня, поезія - вільна душа!

                                                                                                                                                                                                            «Поезія. Таке коротке і таке змістове слово!

                                                                                                                                                              Вона і втішить, і пригорне, і приголубить… »

                                                                                                                                                                                                    Ліна Костенко

        Березень багатий на визначні події для книголюбів і всіх, хто щодня опановує мистецтво слова. 

     19 березня святкує свій 94-ий день народження Ліна Костенко - одна з найвідоміших українок за історію державності.  Це жінка - герой, котра принципово відмовилася від Премії Золотий Письменник України та звання Героя України, мотивуючи, що ці нагороди «як політична біжутерія їй не потрібні», адже у неї головне – Ім’я. Одна із найвпливовіших жінок давньої та сучасної України, яка стала незаперечним моральним авторитетом для українців. 

     Вона переконує нас, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так. А останніх 10 років вона ігнорує різні світські заходи та не спілкується з пресою, бо це для неї «пусті теревеньки». Сила волі та її незламність вражають. Вона сучасна і активна користувач інтернету, а постать її жодного разу не була заплямована безглуздими дурницями в токсично засміченому інформаційному просторі. Її поезія – про жінку, любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє.

            "Не стати на бік чуми": неймовірні історії з життя та крилаті фрази Ліни Костенко

      21 березня - Всесвітній день поезії. Ну бо коли, як не весною, відзначати День поезії – свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване. Щорічно 21 березня за ініціативою ЮНЕСКО святкують Всесвітній день поезії. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини, саме вірші в усі війни першими линули з фронту, сповнені ран, що ще наривають. І лише потім усе це підхоплювала проза.

        Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами.

           Запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з поетичною творчістю прекрасних українських поетів, збірки яких розміщені на книжковій  виставці.

   Вільні читають українською

СТАРТУЄ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОЄКТ ЗБОРУ КНИЖОК «ВІЛЬНІ ЧИТАЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ»

       З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка, розпочинається Всеукраїнський проєкт збору книжок «Вільні читають українською!».

   Головна мета проєкту – поповнення бібліотечних фондів, створення мобільних бібліотечних куточків, формування книжкових поличок в укриттях та гуманітарних штабах у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській та Сумській областях, які постраждали внаслідок російської військової агресії.

  Зазначений проєкт  спрямований на покращення психоемоційного стану людей, які знаходяться під щоденними ворожими обстрілами, а також на підтримку читання українськомовної літератури з метою підвищення соціальної активності та свідомості громадян, популяризації української мови, використання її у повсякденному житті.

У зв’язку з цим у бібліотеці коледжу організовується пункт збору книг (українська художня література, дитяча художня література, класика української літератури).

  Просимо долучитися всіх студентів та викладачів коледжу до реалізації Всеукраїнського проєкту!

  Разом переможемо!

                                                                                        Геній і  пророк українського народу                                       (До 210-ої річниці з дня народження Т.Г. Шевченка)

  І знову - березень... І знову линуть до нас думи геніального українського поета і художника.... Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка, до постаті, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

Минуло 210 років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він зі своїм народом. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.

     210  років - це не просто черговий ювілей великого українського поета, художника, пророка.  Це ювілей, який ми вшановуємо в часи чи не найбільшого історичного протистояння незалежної української Держави з відкритою збройною агресією росії. Шевченко став символом боротьби багатьох поколінь українців за свободу та незалежність. Він і сьогодні надає сили і надихає українців на боротьбу за свободу.

    Ніколи не буде забагато відзначати дні нашого Пророка, бо не мислимось поза Шевченком. Ми приходимо до нього – на сповідь, на пораду, на іспит. І кожного року ця порада нам потрібніша, кожного року збільшуються наші переконання, що Шевченкове слово нам «святую правду возвістить».

     Шевченкове життя вмістилося між дев’ятим і десятим березня. А між ними відстань у сорок сім років.

  Доля вділила Тарасові небагато років життя, але воно від народження до смерті було наче віддзеркаленням долі українського народу. Наче сама Доля України показово вмістилася у ньому.

   Шевченків «Кобзар» - універсальний, він дає відповідь усім: і тим, хто несе в серці його слово, і тим, що уже давно його відцуралися. Дивна дія того Кобзаревого слова. Історичні обставини для нашого народу склалися так, що по-різному моляться наші українці, належать до різних партій і навіть держав, але коли звучить слово Тараса Шевченка – всі замовкають, бо то говорить сама правда, сам Бог устами нашого пророка.

  Голос Шевченка – це голос вічно діючої сили, здатної удосконалювати людську душу, оновлювати людину, очищати її й очищати світ.

   Пророча сила поезії Шевченка тому й пророча, що завжди стосується того часу, в якому цю поезію сприймаємо. Геніальність і актуальність Шевченкової Музи, яка сьогодні говорить про долю України, про найважливіші людські чесноти, про тих, які нині намагаються занапастити нашу землю, не маючи нічого святого в душі.

      Народ пам'ятає  свого Кобзаря, вшановує його пам'ять: ім'ям Шевченка названо парки, театри, вулиці. На майданах  міст і сіл споруджено пам'ятники поету.

Не лише в Україні вшановують його пам'ять. Пам'ятники нашому Шевченку стоять у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Аргентині. Вулиці багатьох міст світу теж названо його іменем.

      Тарасова любов до України, Тарасова мужність, Тарасове невмируще слово,  Тарасові пророцтва будуть жити вічно!

        Запрошуємо до читальної зали бібліотеки ознайомитися з тематичною виставкою та літературним надбанням Тараса Шевченка.         

       Незламні жінки України

       "Незламні жінки України" - під такою назвою в читальній залі бібліотеки демонструється фотовиставка, присвячена жінкам України до Міжнародного дня жінок,  що відзначається щорічно 8 березня. Це свято присвячене ролі жінок в суспільстві та їхнім досягненням у боротьбі за рівність та права.

      Сьогодні ми передусім віддаємо данину наполегливій боротьбі жінок за рівні права і можливості. Жінки України працюють в різних сферах: медицині, освіті, культурі, несуть службу в Збройних Силах України. Немає жодної військової частини, де б не було жінки, яка робить свій внесок у посилення обороноздатності нашої країни. Жінка  є уособленням самої України – незламної, красивої, творчої, вільної. 

   Вітаючи жінок з 8 Березня, ми також виражаємо свою любов та повагу до наших матерів, сестер, дочок, друзів та колег, які народжують, виховують та надихають нас кожен день. Це свято дає нам можливість висловити нашу вдячність та любов до жінок, які роблять наше життя кращим та більш змістовним.

   Зі святом, милі, ніжні, незламні, люблячі, кохані, добрі, віддані, дорогі Жінки!

                                                                  Залишаємося гідними своїх Героїв

         День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого згідно з Указом  президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 “Про вшанування подвигу    учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні” на знак пам’яті про громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України та завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави.

   20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

  Цьогоріч вдесяте Україна вшановуватиме пам’ять Героїв Небесної Сотні. Вдесяте в умовах війни з росією. Нині маємо десятки тисяч загиблих від російської зброї. Але щорічно 20 лютого згадуємо тих, які першими загинули за те, щоб Україна не зникла з мапи світу, щоб північний сусід не поглинув її. Імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у мартирологу загиблих у російсько-українській війні. Адже сьогодні ми знаємо, що російська зброя була спрямована вперше проти громадян незалежної України не в лютому 2022 року, і навіть не навесні 2014, а у січні та лютому 2014 року, коли у середмісті Києва від вогнепальних поранень і газового отруєння гинули активісти Майдану.

  Пам’ять про подвиг Небесної Сотні у 2024 році вшановується під гаслом  ”Залишаємося гідними своїх Героїв!”

  День Героїв Небесної сотні – це жалобний день, але він не про смерть, а про героїчну боротьбу, самопожертву, готовність українського суспільства захищати незалежність України. Десять років тому ці дні були сповнені болем, люттю, самопожертвою і відчайдушністю одних та нелюдською жорстокістю інших. Такий біль за Український народ відчуваємо ми і сьогодні...Тепер, у 2024, ми боремося за життя… Гинуть люди… Цілі міста зруйновані ущент…

  Ніхто не очікував, що за такий короткий час український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців йдуть на війну обороняти Україну.  В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі  в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоять на колінах і віддають останню шану героям. Адже герої не вмирають! Вони завше житимуть у наших серцях. Слава героям! Слава Україні!

   Відеофільм про героїв Небесної Сотні

 Презентація

                                                                                                         Україно, твоя сила в єднанні!

    16 лютого в Україні відзначається день єднання. Це зовсім молоде свято, яке має згуртувати українців і показати, що ми – єдиний народ. Два роки тому на тлі чуток про вторгнення росії в Україну Президент України Володимир Зеленський заявив про створення нового свята та підписав відповідний Указ № 53/2022 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства».

    Дата 16 лютого була обрана не випадково – саме у цей день, за розвідувальними даними західних країн, зокрема США, могло розпочатися повномасштабне вторгнення російської армії до України.

   З початком повномасштабної війни українська нація показала небачений досі приклад консолідації суспільства. Українці об’єднані як ніколи.  Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо.

  В умовах війни, обстрілів, блекаутів та щоденних трагедій, День єднання набув особливого змісту. Це чергова можливість нагадати світу, що ми боремося і будемо боротися за свободу та щасливе майбутнє.

Зараз головний механізм консолідації українського суспільства має полягати у припиненні висування будь-яких пропозицій та ідей, що роз’єднують нас. Українці повинні об’єднатися не лише задля перемоги, а й задля майбутнього процвітання нашої країни.

      У цей день вітаємо всіх громадян наймужнішої країни світу! Бажаємо сил та відваги військовим, які саможертовно захищають нашу незалежність, доброї вдачі та Божої допомоги медикам, волонтерам, рятувальникам та усім тим, хто ціною власного життя та здоров’я стоїть на сторожі спокою та миру. Тільки разом, спільними зусиллями та єдиними серцями - до перемоги! 

       В  єдності наша сила! СЛАВА УКРАЇНІ! 

    Пропонуємо переглянути презентацію

       Книги - ювіляри 2024 

        Кожна книга, як і людина, має свій час народження, свою історію, свій шлях до читача… Рік 2024 багатий на ювілейні книжкові дати.      Швидкоплинний час залишив нам чимало книжкових перлин, які читає і перечитує не одне покоління книголюбів.  Ними захоплюються, над ними розмірковують, у них вчаться життєвій мудрості. Хороші книги ніколи не старіють, їм дана вічна молодість та оновлення у часі…

    Чимало видатних творів отримали своє сценічне втілення на театральних сценах України, а також збагатили українське кіномистецтво. До прикладу: славетна п'єса "Наталка Полтавка" написана 205 років тому, а й досі є шанованою й популярною.

    Тож запрошуємо до читальної зали бібліотеки переглянути тематичну виставку «Книги – ювіляри 2024».

                Вони померли, щоб Україна жила

        29 січня минає 106-та річниця бою під Крутами. Саме в цей день 1918 року кілька сотень молодих студентів, гімназистів, військових у нерівних умовах бою протистояли ворогу. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священиків; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього захисту.

       Завдяки сміливості та мужності їм вдалося завдати більшовикам втрат та затримати їхній наступ.

      Ця битва стала легендарною та символізує патріотизм і самопожертву молоді в боротьбі за Українську Незалежність. Подвиг під Крутами — приклад для багатьох наступних поколінь. 

      Так, під час повномасштабного вторгнення росії молоді люди стали одними з перших, хто взяв до рук зброю, щоб захистити майбутнє рідної країни. Вони вступали до лав ЗСУ, часто не маючи бойового досвіду. 

     На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами. Запеклі бої тривали і в Мощуні, Ірпені, Макарові, де відважні українці, як і 106 років тому, протистояли і продовжують давати відсіч підступному ворогу скрізь, де ступила його нога. 

    Молодь була і залишається однією з рушійних сил, що наближають перемогу України. Як на фронті, так і в тилу. 

   Цінуємо подвиг кожного. Вшановуємо пам’ять героїв, загиблих під Крутами. Пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя в боротьбі за незалежну Україну. Шануємо наших захисників, хто сьогодні боронить Українську державу.  У читальній залі бібліотеки розміщена тематична виставка "Україною жили за Україну полягли" та   Презентація.

    Слава Героям! Слава Україні!     

Соборність держави  - єднання народу

       Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

       Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

       Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

        Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. Гасло до відзначення Дня Соборності – 2024

      “Наша єдність – наша зброя”.

       Джерело:uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/informaciyni-materialy-do-dnya-sobornosti-ukrayiny-2024   

                     Презентація                 

        У читальній залі бібліотеки підготовлено книжково-ілюстративну виставку, присвячену Дню Соборності. 

        Запрошуємо до бібліотеки!  

                          Кіровоградщині - 85 років!

                                  Крутою пам’яттю дороги,

                                 Осіннім плетивом стежин.

                                 Здіймаю руки аж до Бога –

                                 Цю землю, Боже, збережи.

                                 Побережи її, стражденну,

                                 Від всіх напастей і біди.

                                 Вона могилами священна.

                                 Отут моїх батьків сліди.

                                                                    Світлана Барабаш   

      Знання історії свого краю, міста чи села не просто ознака освіченої людини, а й вимога сучасності. Вживаючи поняття «рідний край», маємо на увазі ту територію, де народжується і живе людина. Таким місцем для нас є Кіровоградщина – чудовий куточок України. Її історія та природа унікальні.

Період заселення даної території нараховує багато тисячоліть. Починаючи з доби палеоліту, кожна з епох залишала на теренах краю свою відмітку. Сліди трипільської, чорноліської, ранньослов’янської культур знайдені на території нашої області.

Разом зі створенням у 1752 році військових поселень Нової Сербії територію заселили серби, хорвати, чорногорці, болгари, греки, які вкупі з місцевим населенням сформували згодом сучасне населення Кіровоградської області.
    Єлисаветград було засновано 1754 року, після будівництва фортеці, що стала надалі центром міста. Оборонні вали фортеці збереглися і сьогодні, утворивши зіркоподібний багатокутник.

Крім земляних валів частково збереглися казарми генерала М. Кутузова. Крім того, біля валів встановлені старовинні гармати, які не встигли відвезти з фортеці.

На початку ХІХ ст. основна частина території нинішньої Кіровоградщини входила до Єлисаветградського повіту Новоросійської губернії. Після кількох адмістративно-територіальних реформ 1806 року центральноукраїнські землі у складі Єлисаветградського та виділеного з нього Олександрійського повітів стали північною частиною Херсонської губернії.

   11 січня 1939 року в газеті «Правда» було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР” від 10 січня 1939 року. Як відзначалося в тогочасних директивних документах, з метою поліпшення управління територіями, удосконалення структури керівних органів та наближення їх до трудових колективів, безпосередніх виробників, соціально-культурної сфери, було проведене розукрупнення ряду областей України.

    Значний відрізок часу, виміром більше ніж у вісім десятиліть, змінив адміністративно-територіальний поділ області, розташованої в самому серці України; процес декомунізації вніс корективи і в назви населених пунктів краю. З мапи області зникли «уніфіковані» назви: Ленінське, Свердлове, Ульяновка та інші.

  За роки існування області в її трудових колективах зросла величезна кількість людей, які прославили наш край – видатні трудівники промисловості й сільського господарства, видатні вчені різних галузей наук, уславлені літератори й артисти, вчителі й лікарі, велика плеяда спортсменів.

     Україна пишається іменами наших земляків – Івана Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької, Володимира Винниченка, Юрія Яновського, Василя Сухомлинського, Арсенія Тарковського, Дмитра Чижевського, Олександра Гіталова, Леоніда Шліфера та багатьма іншими.

    Сьогодні упевнено можна сказати: 85 років – це лише рубіж на великому шляху. Адже попереду ще багато роботи. І усі мешканці області, незважаючи на військову агресію зі сторони росії, з оптимізмом дивляться у майбутнє.     Мешканці краю гідно захищають свою країну від ворога. І лише спільними зусиллями ми переможемо агресора.

  Кіровоградщина – не лише місце, де виріс, навчався, працював, досяг певних успіхів, але й домівка, мала батьківщина – найзатишніше в усьому світі місце. Тут – наш дім і для процвітання йому потрібна наша відданість і турбота.    

   З ювілеєм, рідний краю!                          

Ми пам’ятаємо…

       8 січня для історії нашого міста особливий – день визволення міста Кіровограда від фашистських загарбників.

     80 років тому, в січні 1944-го, точилися жорстокі бої за визволення Кіровограда. Зараз про ці героїчні й трагічні події нагадують пам’ятники, обеліски, братські могили, вулиці, котрі носять імена героїв війни.

   У далекому 1944 році, на другий день після Різдва Христового, у Кіровограді немов народилося інше життя – без криків чужинською мовою, без знахабнілих німецьких вояків, ненависної форми загарбників. Після важких триденних боїв місто над Інгулом було звільнено від гітлерівців.

    8 січня 1944 року воїни 2-го Українського фронту під керівництвом генерала І. С. Конєва звільнили Кіровоград від нацистських окупантів.

   Три дні тривали бої за Кіровоград.  Військовим частинам, що звільняли нашу територію від німецько-фашистських загарбників, присвоєно назву «Кіровоградські».   

    Головний тягар на своїх плечах виніс Солдат. Він пройшов через трагедію і велич Подвигу, виявив виблиск мужності і сміливості. Волею Солдата, несхитністю духа, його кров’ю здобута Перемога.

  Пам’ятаймо про героїчний подвиг воїнів, які поклали свої життя в боротьбі з фашистською навалою. Гірко визнавати, але українцям знову довелося стати на захист України, її свободи та територіальної цілісності від посягань сусідньої держави, болісно усвідомлювати , що нащадки героїв другої світової війни стоять по різні боки нинішньої лінії фронту.

Війни завжди приносили людству страждання , незчисленні жертви, втрати рідних та близьких, страшну розруху. Але ми повинні пам’ятати про війну, адже пам’ять – це частина духовного життя народу.

 Вічна пам’ять землякам-кіровоградцям, які загинули у Другій світовій війні. 

 Пропонуємо ознайомитися з книгою Жосана Олександра, кандидата педагогічних наук, учителя історії та суспільствознавства 

Кіровоград у роки окупації: життя населення та окупантів (документи і спогади) / автор укладач О. Жосан.- 2-ге вид., виправл., доповн.-Кропивницький: Ексклюзив-Систем, 2020.- 560с.                

На основі архівних документів та спогадів очевидців у книзі викладені головні напрями і важливі факти з життя Кіровограда та деяких інших населених пунктів області в роки окупації (серпень 1941 - січень 1944). 

ПорВійна є важким випробуванням для кожного з нас. У цей час нас постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття провини, паніка. Як допомогти? Як тримати себе в руках? Як зрозуміти, що з тобою відбувається?

                      Джерело:    library.vspu.edu.ua/inform/arhiv%20vistavok.htm#inf жерел

ля батьків та опікунів, як допомогти собі та своїм дітям під час війни [Електронний ресурс] 

    Що почитати лікарю: перша медична допомога під час війни

         В умовах сучасної війни одномоментність виникнення масових санітарних втрат створює великі труднощі в організації першої медичної допомоги. Змінюється структура санітарних втрат, значно збільшується кількість бойової терапевтичної патології і комбінованих уражень. 

           До вашої уваги ТОП 5 видань, що висвітлюють сучасні підходи до медичного сортування уражених, порядку надання першої долікарської та висококваліфікованої медичної допомоги уражених вогнепальною зброєю, зброєю масового ураження та хворих на терапевтичну патологію при опіковій хворобі, переохолодженні, бойовій політравмі, поєднаних та комбінованих ураженнях.

                                                                              Жіноча хустка - таємничий оберіг

     Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке з'явилося 2019 року, покликане об'єднати жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій.

      Відзначати День української хустки запропонувала активістка та депутатка Вінницької облради Людмила Станіславенко. Ідею підтримали громадські активісти в Україні та в усьому світі. Зокрема, 2019 року свято відзначалося в США, Іспанії, Канаді, Латвії, Португалії, Казахстані, Йорданії, Індії.

День української хустки відзначають у День Катерини – одне з головних жіночих свят, оскільки ця свята вважається заступницею жіночої долі.

Цікаві факти про українську хустку

•     Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

•     Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороб, злих думок і очей.

•   Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а, тим більше, з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

•    Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

•     Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не «голими» руками.

•   Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі, тож їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.

•   Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

•   Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

•   Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували в жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.

     Джерело: znayshov.com/News/Details/7_hrudnia_vsesvitnii_den_ukrainskoi_khustky_informatsiino-metodychni_materialy 

                                                                                                   6 грудня - День Збройних Сил України

             6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято – День Збройних Сил України – свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

          Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини. Українські військові довели, що вони найвідважніші, найдосвідченіші, найпрофесійніші воїни у світі. Бажаємо кожному захиснику і захисниці повернутися додому цілими і неушкодженими, і принести із собою перемогу!

         Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність.

        Слава ЗСУ! Слава Україні!

     Завітайте до бібліотеки та ознайомтеся з літературою, яка підготовлена до свята.

       Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

      Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.    

     ВІЛ та СНІД- це одна з найсучасніших проблем світу, тому цій темі присвячуються конференції та демонстрації щодо СНІДу та його профілактики. Не варто забувати, що ця хвороба смертельна, але вчені вже знайшли спосіб як затримати цю хворобу.

      Символ боротьби зі СНІДом - червона стрічка. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ця ідея належала американському художнику з нетрадиційною орієнтацією Франку Муру.

     Згадувати про ВІЛ-позитивних людей ми повинні не лише 1 грудня, в день, визначений світовою громадськістю як день боротьби з епідемією ВІЛ\СНІД. Ми повинні пам’ятати про те, що цим людям щодня потрібна наша допомога, співчуття, підтримка, розуміння.  Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, тільки на підставі того, що вони є носіями вірусу, - це порушення прав людини.

    Свічка палала в скорботі

            Четверта субота листопада... Цьогоріч –25листопада – це день, коли всі ми згадуємо невинно померлі душі від страшного слова – Голодомор. На долю нашої держави випало три страшні голодомори – 1921-23 рр., 1932-33 рр. і 1946-47 рр. І кожна така дата – це геноцид корінного населення, спричинений зумисними діями сталінської влади, що призвів до масової загибелі людей від голоду. Це страшні і сумні сторінки нашої історії, які ми не можемо забути, як і не можемо допустити їхнього повторення.

          Голодний мор забирав життя мільйонів українців. Жорстокість такого історичного явища полягала у тому, що воно виникало не через стихійне лихо, посуху або неврожай, а було результатом навмисної політики більшовицького режиму.

        Цього року ми вдруге вшановуємо жертв Голодомору в умовах повномасштабної російської агресії.    Ми знову маємо справу з російським імперіалізмом, який і не приховує своїх злочинних намірів: знищити Україну та українську ідентичність. Десятки населених пунктів стерті з лиця землі, тисячі мирних українців стали жертвами обстрілів і бомбардувань, були закатовані й розстріляні.

     Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільнили від ворога безліч населених пунктів, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.

    Українців закликають зігріти своїм теплом і підтримати тих, хто зараз протистоїть ворогу на передовій. Задонатити знайомим волонтерам на такі необхідні зараз бійцям необхідну амуніцію, техніку та інвентар. 

    Найстрашніші історії людства рано чи пізно зʼявляються на сторінках книг у художній, документально-історичній чи фікшн манері. Саме з книг ми вперше дізнаємося рідний алфавіт та історію своєї країни. На жаль, на долю українського народу випало чимало страшних подій, які прямо чи опосередковано здійснював наш північний “сусід”.Багато з цього культурні діячі та письменники записали у своїх книгах. І нам варто знати правдиву історію України та Голодомору-геноциду нашого народу, зокрема який здійснив сталінський режим СРСР.

Книги про Голодомор 1932-33

        Улас Самчук "Марія"     Ця книга вважається першим художнім твором про події Голодомору в Україні 1932-33 років. В основу твору лягли власний досвід та свідчення очевидців.

     В часи СРСР книга Марія була заборонена через викриття жахливої правди про причини та наслідки геноциду українців. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.

        Василь Барка "Жовтий князь" Ще один художній сюжет переповідає історію однієї сімʼї, що пройшла через Голодомор 1932-33 років, в основу лягли свідчення брата, родини та власне автора.

     В образі жовтого князя втілене суцільне зло, що приносить горе на землю України. Цінність твору полягає у його правдивості. На основі твору також було знято фільм, про що ми говорили раніше.

      Світлана Талан "Розколоте небо"  Авторка у живій формі описує складні та страшні події 1930 років в Україні.   

 Георгій Касьянов "Розрита могила: Голод 1932-1933 років у політиці, пам’яті та історії"   Це історично-наукове видання, що оповідає не так про події Голодомору в Україні, як про його вплив на політику країни, людей та соціальне життя загалом. 

Художні фільми про Голодомор

      "Гіркі жнива" -     Чи не найвідомішим фільмом про Голодомор в Україні 1932-33 років стала стрічка Джорджа Менделюка 2017 року. Фільм правдиво показує, що довелося пережити українцям під час акту геноциду проти цілого народу та як люди намагалися врятуватись.

       "Ціна правди"  -  Стрічка польської режисерки Аґнєшки Голланд та американської журналістки українського походження, що написала сценарій до фільму, Андреа Халупа. В Україні презентація на великих екранах відбулася у 2019 році.   Фільм розповідає про американського журналіста українського походження, який приїхав до Української РСР під час Голодомору та перший у світі назвав це явище геноцидом українського народу.

     "Червоне намисто" - Художній фільм про дівчинку Антоніну, яка пережила недитяче випробування голодом у 1932–1933 роках, раннє дорослішання і розуміння межі між життям і смертю.

    "Хлібна гільйотина" - Фільм складається з трьох серій: "Цар голод", "Великий перелом", "Німий подзвін". Його премʼєра була приурочена до 75 річниці страшних подій.  У стрічці використані документальні матеріали, які показують весь жах, що тоді пережили українці.

     "Голод-33" -  Це перша художня кінострічка, що розповіла широкому колу глядачів про події в Україні у 1932 та 1933 роках.  Фільм знятий за мотивами повісті Василя Барки "Жовтий князь". У стрічці йдеться про прихід більшовиків до влади, про утвердження Сталіна як нового очільника режиму та встановлення контролю над усіма аспектами суспільного і політичного життя в Україні силовими методами.

    Українці ніколи не були байдужі до цієї трагедії, зокрема, про акт геноциду писали свої твори українські письменники, Голодомор став темою багатьох мистецьких творів. Щоб розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна 90 років тому, ми зробили добірку художніх та публіцистичних книг, у яких розкривається тема Голодомору.

     Підбірка відео, книг, виставкових проєктів Українського інституту національної пам’яті на тему Голодомору 1932–1933 років для перегляду, завантаження та поширення. 

        Де б ви не були — вдома, в будь-якому регіоні України чи за кордоном, ввечері 25 листопада  запаліть вогник у вікні як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу українців найближчим часом. 

           Запрошуємо переглянути презентації та віртуальну виставку до Дня пам'яті жертв Голодомору.

    День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада згідно з указом президента України №872/2014 від 13.11.2014 року. Цей день установлено «з метою збереження та донесення до сучасного та майбутнього поколінь інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, утвердження ідеалів свободи й демократії, а також віддання шани патріотизму та мужності громадян, які восени 2004-го й у листопаді 2013-го – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».

    10 років тому, 21 листопада 2013 року, на майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє. Того листопадового вечора ніхто не здогадувався, що в історії не тільки України, а й усього світу починається новий етап і що події, які відбуватимуться наступні 94 дні – перший крок на шляху до драматичних геополітичних змін. 

10 років тому ми продемонстрували Європі та всьому демократичному світові, що бачимо наше майбутнє в Європейському Союзі та що за це майбутнє ми готові боротися.

10 років тому ми розпочали шлях реформ, які мають остаточно змінити наше суспільство та засвідчити повний розрив із складним спадком радянщини, де вияв Гідності та Свободи був злочином, за який державна машина карала на смерть.

10 років тому ми виграли свій перший бій і зупинили гібридну агресію кремля, яку він здійснював через авторитарну проросійську владу в Україні та яка націлена проти наших цінностей, прав і свобод, проти демократизації країни, на знищення нашої державної незалежності.

10 років тому ми зафіксували історію нашої першої перемоги у цій війні – Революції Гідності. Потужність, єдність і масовість громадянського спротиву, самопожертва Героїв Небесної Сотні не залишили проросійській диктатурі шансу в Україні. 

10 років тому ми сформулювали нашу національну ідею – Гідність і Свобода України. Ця ідея викристалізувалася суспільством на Майдані. Не в один момент, а впродовж тривалої і виснажливої боротьби – усі три місяці, доки тривала Революція Гідності, українці дискутували, сперечалися, обговорювали – якою має бути країна, за яку вони боролись і готові були віддати життя. Так, у вирі борні, з багатоголосся поглядів і цінностей, Майдан витворив спільний для всіх українців ідеал майбутньої України. Цей ідеал був сформульований двома ємкими словами: Гідність і Свобода. Так звучить наша національна ідея. 

Майдан став каталізатором трансформацій, які з початку повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну надали Європейському Союзові потужну енергію розширення. Сьогодні наша країна, яка продовжує боротьбу за Гідність і Свободу, є лідером цього процесу. 

Українські герої – гідні та вільні. У перші місяці війни у 2014 році громадяни України відправилися на схід боронити свою землю. Багато з них – з барикад Майдану. Десятки і сотні тисяч майданівців і сьогодні воюють у лавах ЗСУ та Сил Оборони, евакуюють поранених з поля бою, волонтерять, підтримують армію. Тисячі тих, хто під час Революції Гідності був ще дитиною та не розумів значущості тих подій, сьогодні, натхненні Гідністю та жагою Свободи, які надихали учасників Майдану, разом зі старшими побратимами та посестрами захищають Україну від московської навали.

Сьогодні ми дякуємо всім гідним і вільним. Тим, хто зі щитом і хто на щиті. Для яких найважливішими цінностями були, є і будуть Гідність і Свобода. 

Гідність і Свобода – руйнують імперії.

Гідність і Свобода – об'єднують країни та згуртовують громадян.

Гідність і Свобода – перемагають завойовників і диктаторів.

Гідність і Свобода – рушії поступу та добробуту України.

Гідність і Свобода – найважливіші інвестиції в майбутнє України.

Гідність і Свобода – це те, за що ми боремося і що надає нам силу. Те, що нас єднає і що ми виявляємо навіть у найважчі періоди нашої історії. Те, що втримало нашу оборону в найскладніші часи і що дасть нам силу вибороти Перемогу. Адже наша зброя, як і ми, заряджена нашою Гідністю і жагою Свободи.

Джерело: docs.google.com/document/d/1fwQ3waEkcRtLZS45Tvijc-pagOb4YFg-/edit 

У читальній залі бібліотеки та у фойє коледжу розміщені тематичні виставки до Дня Гідності та Свободи.

            День студента — свято всіх студентів, яке в Україні відзначають як і в більшості країн світу — 17 листопада, також відоме як міжнародний День студентів. Студенти – це прогресивна молодь суспільства в усі часи. Їх сміливість і відвага до постійного втілення новаторських ідей, тяга до справжніх ідеалів свободи не раз ставала взірцем до загального наслідування, надихаючи інших і виступаючи прикладом для майбутніх поколінь. 

       Наразі, коли наша  Україна переживає дуже важкі часи, студентство стає на допомогу в цій непростій боротьбі за незалежність. Студенти є і в лавах ЗСУ і серед волонтерів, але навіть навчання в ці часи вимагає мужності та відваги.  

      Студентство - воістину найкращий період життя. Бажаємо вам відчути на собі всі його принади. Нехай навчання дається легко, а іспити здаються швидко.  Направляйте весь присутній ентузіазм в потрібне русло, завжди залишайтеся переможцями, не втрачайте дух свободи і впевнено дивіться в завтрашній день.  Нехай студентські роки, що пролітають так швидко, залишать у вашій пам'яті слід радісних і позитивних вражень!

       З Міжнародним днем студентів!

  Куріння шкодить вашому здоров'ю

          16 листопада відзначається Міжнародний день відмови від паління

       За даними Українського центру контролю над тютюном, Україна успішно бореться з епідемією паління.

Сигарети називають зброєю масового знищення, і вони вже знищили більше людських життів, ніж ядерна, хімічна і бактеріологічна зброя разом узяті.    

     Україна належить до країн з високою поширеністю паління. Сьогодні в нашій країні курить кожен другий чоловік і кожна п’ята жінка.       

         Немає безпечних доз і нешкідливих форм споживання тютюну. Так звані "легкі", тонкі та електронні сигарети не менш шкідливі для здоров'я.

       В тютюновому димі містяться близько 4 тис. хімічних компонентів. Смоли тютюнового диму містять 43 канцерогени, які спричиняють злоякісні захворювання - 30% усіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% усіх випадків захворювання на рак легень. Тютюнопаління істотно збільшує ризик розвитку й інших форм раку: порожнини рота, глотки, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, шийки матки. Ризик розвитку гострого  лейкозу у курців у три рази вищий, ніж у тих, хто не курить. В курців у 5-8 разів частіше розвиваються хронічні обструктивні захворювання легень.

    Курці і члени їх сімей мають високий рівень імуноглобуліну Е, що свідчить про схильність до алергічних реакцій.

Діти курців схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій.

        Відмова від паління буде корисна для здоров'я у будь-якому віці, незалежно від "стажу" паління!

Запрошуємо переглянути презентацію. 

Історичні віхи Кіровоградського медичного 

фахового коледжу ім. Є.Й. Мухіна

(1928 - 2023)

Мова - коріння нації

27 ЖОВТНЯ — ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

(до 2023 року це свято відзначалося в Україні  9 листопада)

       Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го і відзначалося в Україні 9 листопада. 28 липня 2023 року президент України Володимир Зеленський підписав закон "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України", який змінює дати державних свят відповідно до новоюліанського церковного календаря. Від цього часу День української писемності та мови святкуємо 27 жовтня. 

       За православним календарем цього дня вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.

        Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…     

        Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть. 

    Українська мова завжди була і є головним символом народу, невидимим зв’язком між усіма поколіннями, які творили в нашій країні. І сьогодні потужна енергетика мови єднає український народ, що яскраво демонструє участь багатьох у написанні радіодиктанту.

    Цього року Всеукраїнський диктант національної єдності, що організовується Національною суспільною телерадіокомпанією України, відбудеться 27 жовтня об 11.00 і буде наживо транслюватися в ефірі телеканалу «Суспільне Культура», на хвилях «Українського Радіо» та «Радіо Культура», на YouTube-каналі «Українського Радіо», на Facebook-сторінках «Суспільного».

    З 2000 року радіодиктант став найбільшим україномовним флешмобом, який об’єднує українців та знавців української мови по всьому світу. Писатимуть його і студенти, і викладачі нашого коледжу. Долучайтеся!

  Людина може володіти багатьма мовами, але найкраще й найдосконаліше повинна знати рідну мову.

   Віримо у силу нашого народу, спираємося на мудрість поколінь, плекаємо мову!

        У читальній залі бібліотеки підготовлена книжкова виставка "Мова - коріння нації", також запрошуємо переглянути презентацію, присвячену Дню української мови та писемності. 

Нові надходження літератури до фонду бібліотеки

                                                                                                                                                           До уваги користувачів бібліотеки!

             До бібліотеки коледжу надійшли нові книги медичної та художньої літератури. Запрошуємо всіх до читальної зали ознайомитися з книжковою виставкою нових надходжень.  Також на сайті бібліотеки розміщена  віртуальна виставка "Нові надходження сучасної української художньої літератури".                  

"Незламні. Нескорені. Непереможні"

          1 жовтня відзначається державне свято – День захисників і захисниць України. 

       Це свято стало одним із найважливіших для нашого народу, загартованого в боях за свою незалежність і свободу. Це день вшанування мужності і героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності нашої Батьківщини, військових традицій і перемог українського народу. 

      Сьогодні День захисника України є особливим для тих, хто зі зброєю в руках боронить нашу землю. Усвідомлюючи своє високе призначення – охороняти мирне життя своїх співгромадян, сьогоднішнє покоління Героїв сучасної історії України бере приклад із своїх попередників. Адже любов до рідної землі та батьківської хати, повага до українських традицій та рідної мови передалася їм у спадок та за жодних обставин не можуть бути знеціненими.

      З особливим трепетом та вдячністю вітаємо в цей день військових лікарів, які за першим покликом приходять на допомогу нашим захисникам – вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, зіштовхуючись із людським болем та відчаєм, ризикуючи власним здоров’ям і життям.  

      День захисника України відзначається в Україні у день Святої Покрови Пресвятої Богородиці разом з Днем Українського козацтва. Поєднання цих свят є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь захисників України, давньої історичної традиції. Саме Пресвята Богородиця завжди вважалася покровителькою і заступницею славного війська козацького та всього українського люду. І тому сьогодні ми звертаємось до Матері Божої з проханням про мир, добро, благополуччя, про гідне і щасливе майбутнє нашого народу. 

     У читальній залі бібліотеки підготовлено тематичну виставку "Незламні. Нескорені. Непереможні". 

     У фойє коледжу розміщений стенд-вшанування "Вдячність і шана героям України", присвячений студентам-випускникам коледжу, які загинули на війні, захищаючи нашу Україну. Низький уклін, вам, медики-герої! Україна переможе!

     Щиро вітаємо усіх захисників нашої України, сердечно бажаємо щастя, радості, добра та наснаги на успішні починання на користь Вітчизні. 

     Нехай Покров Пресвятої Богородиці завжди захищає кожну родину та всю Україну! Нехай наша священна українська земля назавжди буде благословенною, вільною та незалежною!

    Слава Україні! Слава її Героям!

    Інформаційні матеріали до Дня захисника і захисниць України

Бібліотека - це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність.

Пам'ятаймо, що у давнину бібліотеку називали "дім життя", "притулок мудрості", "аптека для душі"

Василь Сухомлинський

          Цьогоріч, вдруге, Всеукраїнський день бібліотек відзначаємо в умовах воєнного стану. Вся країна об'єдналася для боротьби з рашизмом, а бібліотеки стали й точкою опори, і місцем сили, і простором для спільнодії.

         Більшість бібліотек сьогодні не лише обслуговують користувачів, ф й перетворилися на волонтерські центри допомоги Збройним Силам України. 

         День бібліотек цьогоріч має на меті не лише нагадати суспільству про роль, досягнення і потенціал бібліотек, а й створити атмосферу підтримки нашим хоробрим Воїнам, колегам і всім українцям незалежно від їхнього місцеперебування.

         Девіз Української Бібліотечної Асоціації 2023 року «Бібліотека ‒ твоя синергія перемоги» .

      Тож віримо в ЗСУ та незламний волелюбний дух українського народу!

     Бажаємо усім нам ПЕРЕМОГИ!

     З Всеукраїнським днем бібліотек!  

     Духом В. Сухомлинського живі

      До 105- ої річниці з дня народження В. Сухомлинського

       28 вересня 2023 року вся педагогічна спільнота України відзначатиме 105-у річницю з дня нородження В.О. Сухомлинського, видатного педагога Кіровоградщини. Всеосяжна, багатоаспектна науково-педагогічна спадщина В.Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності.

Твори педагога перекладені 59-ма мовами народів світу, а найвідоміша книга "Серце віддаю дітям" видавалася 55 разів 32-ма мовами.

       "Людина, -любив повторювати педагог,- народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний."

      У читальній залі бібліотеки коледжу розміщена тематична виставка "Духом В. Сухомлинського живі". Запрошуємо до бібліотеки!

                                                                   Хай будуть мирні дні і ночі у нашій рідній Україні

                                                                                                                               21 вересня - Міжнародний день миру

         Міжнародний день миру, також офіційно відомий як Всесвітній день миру, є схваленим ООН святом, яке відзначається щорічно 21 вересня. Він присвячений миру у всьому світі, а саме відсутності війни та насильства, які можуть бути спричинені тимчасовим припиненням вогню в зоні бойових дій для доступу гуманітарної допомоги. Цей день вперше було відзначено в 1981 р., і він дотримується багатьма націями, політичними групами, військовими групами та людьми. 

      Щоб відкрити цей день, у штаб-квартирі ООН (у Нью-Йорку) дзвонять у Дзвін миру ООН. Дзвін відлитий з монет, пожертвуваних дітьми з усіх континентів, крім Африки, і був подарунком Японської асоціації ООН як «нагадування про людську ціну війни»; на його боці напис: «Хай живе абсолютний мир у всьому світі».

     Підтверджуючи відданість України ідеалам МИРУ та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, згідно з Указом Президента України із 2002 р. в Україні установлено День миру, який відзначається щорічно 21 вересня – у Міжнародний день миру.

      На сьогодні для нашої держави це свято є особливо значимим. Кожен свідомий українець мріє про якнайшвидшу перемогу України у війні, про повернення рідних, близьких, друзів, про мирне небо над головою, про світле майбутнє дітей, про загоєння нестерпних ран у людських серцях, захист від агресора.

       Найбільше у світі щастя – це МИР, коли люди живуть дружно та спокійно, коли земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат. 

             Цитати про мир, які змусять вас задуматися:    www.tviysvit.com.ua/pravdyvi-tsytaty-pro-myr-iaki-prymusiat-vas-zadumatysia/ 

        Героїчний спротив України перед російськими загарбниками триває, але наш бойовий дух залишається на висоті! А втримати його і надихнути Захисників на ще більш запеклу боротьбу допомагають новітні українські вірші про війну.

Я маю в серці мрію щиру:

Хай тихо стане в нас від миру,

І буде тихе щастя скрізь

Без криків, пострілів і сліз.

Нам разом в мирі жити треба –

Одна земля й одне в нас небо!

Одна зима, одне і літо –

Нам разом в мирі треба жити!

Країни рідної сини,

Хоч різні в нас думки і сни.

І різні сльози й різний сміх,

Та мрія є одна на всіх.

Хоч різні ми, але так схожі,

Бо кожен, кожен з нас не може

Без миру в Україні жити,

Де мирне небо й мирне жито.

Без мирних справ і мирних слів,

Чи то є Харків, чи то Львів;

Чи захід то, чи то є схід –

У мирі нам всім жити слід!

За все дорожча й важливіша

В країні рідній мирна тиша,

Тому я мрію палко й щиро:

Хай стане тихо в нас від миру!

                                                                                                                            (Микита Лукаш)

У  День Миру бажаємо всім спокою, процвітання і міцного здоров’я.

Миру в усьому – миру в сім’ях, миру в серцях та миру нашій рідній Україні!

З Днем народження, улюблене місто!

         Щорічно в третю суботу вересня мешканці Кропивницького святкують день міста, яке за свою історію декілька разів змінювало назву.  У 2023 році День міста Кропивницький припадає на 16 вересня. 

      Згідно з історичними документами, будівництво фортеці, яка потім перетворилась на місто Єлисаветград, почалося в 1752 році. Спочатку вона мала велике стратегічне значення, тому швидко розросталася й приваблювала до себе цілі загони козаків, а також велику кількість колоністів – німців, сербів та хорватів.

         Але наприкінці XVIII століття, завдяки відсуненню кордону на південь, фортеця втратила своє значення. В 1924 році місто було перейменоване в Зінов’євськ, потім – в Кірово, а в 1939 році отримало назву Кіровоград. Відповідно до декомунізації в 2016 році місту було надано назву Кропивницький на честь драматурга та письменника Марка Кропивницького. Саме в цьому місті вперше в історії України було показано театральну виставу. Це була «Наталка Полтавка», поставлена Марком Кропивницьким. 16 вересня вважається днем народження професійного українського театру. 

      Цього року   кропивничани долучаються до челенджу  #Квіти для ЗСУ , ініційованого колективом квіткового магазину «Букет Кропивницький».

    Зі вдячністю захисникам за кожний прожитий день, містяни створюють квіткові композиції, присвячені українським воїнам і виставляють їх на своїх сторінках у соціальних мережах.

      Ці квіти можна буде придбати на передсвятковому ярмарку, де працюватиме благодійна виставка-продаж і таким чином задонатити на підтримку ЗСУ.

      Правила участі в челенджі:

• Створіть квіткову композицію з осінніх квітів, трав, ягід калини, горобини, власне всього, на що надихне вас ваша фантазія;

• Сфотографуйте вашу композицію і розмістіть фотографію на ваших сторінках у соціальних мережах з хештегом #КвітидляЗСУ;

• 15 вересня принесіть свої квіткові композиції на ярмарок, де працюватиме благодійна виставка-продаж.

       Таким чином Ви зможете продати свої квіткові композиції і долучитися до збору коштів на фронт.

Осінні квіткові композиції «Квіти для ЗСУ» - це ваша творчість, гарний настрій містянам і красивий донат!

Перемагаємо разом! Слава Україні! 

       Пропонуємо переглянути віртуальну виставку "Улюбленому місту присвячується"

           День фармацевта присвячений всім людям, які пов'язані з виробництвом і продажем ліків. 

         Фармацевт - це не просто продавець ліків, а людина з вищою медичною освітою і широкими знаннями про медицину. Саме цей професіонал підкаже нам, що випити від отруєння і чим зняти головний біль.  Всього в нашій країні близько 350 тисяч таких працівників.

        Після початку повномасштабної війни в Україні робота фармацевтів стала особливо важливою, адже в багатьох прифронтових містах лікарні переповнені або не працюють. В таких умовах працівник найближчої аптеки часто є єдиним медичним співробітником, який може допомогти хворому. Тому в День фармацевта обов'язково подякуйте цим людям за їхню непросту роботу. 

                Зі святом, фармацевти!

               До Дня фармацевта у читальному залі підготовлено книжкову виставку "Ти потрібен людям, фармацевт!"

               Ознайомтеся з бібліографічним оглядом "На допомогу фармацевтам"

       Щорічно 24 серпня Україна відзначає День незалежності - головне державне свято у році. 

      У 2023 році Україна відзначає 32-й рік незалежності в умовах повномасштабної війни. За час війни весь світ побачив хоробрість і самовідданість нашого народу, а ми ще більше пишаємося тим, що ми - українці.

      Неважливо, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, неважливо скільки нам років. Тільки одне має вирішальне значення: наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще. 

                                                                                        Зі святом вас! Слава Україні! 

       23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Це також національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.

  Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.
      Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

  Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.
На Наддніпрянщину, яка була в складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності.

  Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

        А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.
      Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий.

      22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

       Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він майорів на зустріч антарктичним вітрам на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами, починаючи з 1996 року. Стрічками майорів на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції гідності. Нескорено йшов на зустріч солоним вітрам та російським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму.

      Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

          Згідно програми підтримки українських бібліотек різних рівнів, яка започаткована Українським центром вивчення історії Голокосту, бібліотека коледжу отримала в дар дуже цікаву літературу, яка буде корисна для всіх читачів нашої бібліотеки.

        Щиро дякуємо Центру за підтримку бібліотек в нелегкий для нашої країни час.

        Бажаємо удачі, творчої наснаги і сподіваємося на подальшу співпрацю.

Конституція - оберіг нашої державності

       День Конституції України щороку відзначають 28 червня. Цього дня ми вшановуємо головний закон нашої країни, який гарантує права та свободи українців, закріплює наші обов'язки перед державою та визначає наш шлях як країни. 

        Головний закон країни було ухвалено не відразу після проголошення незалежності. Незалежна Україна жила без Конституції 5 років - це найдовший термін серед пострадянських країн. Конституцію України було прийнято 28 червня 1996 року після доби безперервної роботи 300 народних депутатів, які сформували основні положення.

          З того часу у дату прийняття головного закону 28 червня щорічно відзначається День Конституції.

        Сьогодні Конституція – ядро нацiональної правової системи України.

     Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, це про гідність, цінності, хребет нації, стійкість та нескореність.

      Наша Конституція справді зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українським землям був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від Росії.

                         Історичні постаті, які були причетні до створення перших кодифікацій права на українських землях  

                                                    Діти - це наше майбутнє, наш сенс життя 

і наше щастя

        День захисту дітей був заснований у 1949 році за рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше його відзначили у 1950 році в 51 країні світу. В Україні День захисту дітей відзначається згідно з Указом Президента від 30 травня 1998 року. 

      Ставлення до дітей у різні часи не завжди було однаковим, тож до необхідності їх захисту, їхніх прав суспільству потрібно було пройти певний період розвитку, еволюціонувати.

      У 1924 році Ліга Націй прийняла Женевську декларацію прав дитини. У той час права дітей розглядалися переважно у контексті заходів, яких необхідно було вжити щодо рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми.

     У 1959 році Організація Об’єднаних Націй ухвалила Декларацію прав дитини, в якій проголошені соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей. Утім, Женевська декларація прав дитини 1924 року та Декларація прав дитини 1959 року мали лише декларативний та рекомендаційний характер, для захисту і забезпечення прав дитини необхідні були конкретні закони й міжнародні договори. Тож постало питання щодо законодавства стосовно прав дітей.

      20 листопада 1989 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про права дитини. Україна ратифікувала Конвенцію 27 вересня 1991 року, відтоді цей документ є частиною національного законодавства. 

     Цьогоріч в Україні Міжнародний день захисту дітей відзначається в умовах війни. За даними ювенальних прокурорів, унаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації в Україні постраждало щонайменше 689 дітей, зокрема загинули 243 дитини, ще 446 були поранені. Ці цифри не остаточні, оскільки триває робота з їх встановлення в місцях ведення активних бойових дій, на тимчасово захоплених та визволених територіях. 

       Діти – це наше майбутнє, наш сенс життя і наше щастя. Нехай вони про війни і ворожнечі дізнаються лише з книг і ніколи не побачать ці біди наяву. Нехай дітям завжди світить яскраво сонце, життя дарує приємні подарунки, а вночі на чистому небі для них сяятимуть мільйони красивих зірок. 

     Вітаємо з днем захисту дітей! Бажаємо миру в кожну сім’ю. Щасливих і щирих дитячих очей. Здоров’я і достатку, душевної теплоти і сердечності, повноцінної уваги, турботи і розуміння. 

     Бережіть дітей, адже вони наше продовження! 

31 травня - Всесвітній день без тютюну

       Cьогодні — саме той день, коли можна змінити життя на користь власного здоров’я – у  світі відзначають Всесвітній день без тютюну.

       Започатковано цей день задля популяризації  здорового способу життя, користі чистого повітря, звільнення від тютюнового диму.

       Якщо курці не змінюватимуть свого способу життя, то безрезультатними будуть будь-які державні програми боротьби з серцево-судинними захворюваннями та хворобами легенів. Тютюнопаління, зокрема й пасивне, удвічі збільшує  ризик виникнення інфаркту міокарда , у  п’ять разів частіше спостерігаються випадки раптової смерті. Також курців супроводжує негативна тенденція  виникнення інсультів, захворювання ниркових артерій, атеросклерозу нижніх кінцівок і периферичних артерій.

       Отруєння тютюном підсилює перебіг будь-якого захворювання, частіше трапляються ускладнення, знижується лікувальний ефект медикаментів,  затягується процес лікування та реабілітації.      

      Існує багато результативних  методів лікування від згубної звички, зокрема й нетрадиційних. Одначе, найсильнішим є затиснута в кулак воля, яка не дозволяє потягтися  за  цигаркою.  Нагородою стане   досить швидке  відновлення організму, поліпшення роботи серцево-судинної та дихальної систем. Тож такий подарунок можна зробити собі вже сьогодні, в переддень літа.

23 травня - День Героїв України

        День Героїв — щорічне свято в Україні на честь українських вояків — борців за волю України.

     Українські Герої — це українці, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, а також Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії. Сьогодні ж це свято всіх захисників України від російської орди. 

Слава Героям! Слава Збройним Силам України!

   "Вишиванка - твій генетичний код"

        День вишиванки в Україні відзначається щороку з 2006 року. Постійної дати цього свята немає - воно випадає на третій четвер травня.

Цього року день вишиванки відзначатиметься 18 травня. І варто зазначити, що це свято – національне.

   Вперше день у вишиванках провели у Чернівцях. Студентка місцевого університету запропонувала своїм друзям одягти вишиванки на лекції. Ідею швидко  і  несподівано підтримали дуже багато студентів цього університету, а до них підключилися і викладачі.

   Декілька років День вишиванки відзначали лише у Чернівцях, але потім традицію передали до інших навчальних закладів та міст України, а  потім встановили одну дату для всіх українців – третій четвер травня.

   Нині цієї традиції дотримуються практично всі жителі України, а також українці, які живуть в інших країнах.

  Головним елементом одягу -  стає вишиванка. Діти та підлітки вирушають на навчання у вишитих сорочках та блузках, а дорослі одягають національний одяг на роботу.

      Зараз вишиті сорочки, блузи та сукні – елемент святкового одягу. А до XX століття вишиванка вважалася повсякденним одягом. З брюками та піджаком першим вишиту сорочку одягнув Іван Франко.

     У XVII столітті вишиванку носили лише вищі та багаті верстви населення. А ось козаки такі сорочки не носили. У селах вишиванки почали носити значно пізніше.

     Дуже важливе значення має візерунок на вишиванці – це своєрідний код, за символами якого можна прочитати потаємне послання.

      Види орнаменту відрізняються не тільки від регіону до регіону, а й від сім'ї до сім'ї. Вони передаються з покоління до покоління.

   Українська вишиванка - не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від нещасть: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінно лише одне: вишиванка - це частина генетичного коду українця. 

  Зараз День вишиванки має особливий сенс - українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя.

У читальній залі бібліотеки підготовлена тематична виставка до свята та карта-пазл  «Вишивана моя Україна». Кожна область зображена у вигляді вишиванки за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами.

   Вітаємо з чудовим святом самобутньої, неповторної, барвистої української культури – з Днем вишиванки. Вона символізує зв’язок поколінь, будить високі патріотичні почуття в серці кожного українця. Бажаємо укріплення української ідентичності заради процвітання нашої країни.

Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає,
Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,
Немов в любові признаюся
Своїй країні ніжно й палко,
Вдягну і Господу молюся.

За мир та спокій в Україні!
Щоб вишивані візерунки
У долю кожної родини
Внесли приємні подарунки.

       Мама — найголовніша людина в житті кожного. Наші матері дарують нам життя, а потім стають першим зразком для наслідування. Найтепліші спогади дитинства неможливі без мам — вони завжди рятують нас від хвороб та оберігають від неприємностей. До мами ми звертаємось тоді, коли потребуємо справді мудрої й доброї поради, в щирості якої не доводиться сумніватися. Зрештою, в найтяжчі часи, коли здається, що весь світ став ворожим, тільки материнська любов залишається безумовною й незмінною. Для вшанування всіх мам в світі існує добре й зворушливе свято — Міжнародний день матері, який відзначають щорічно в другу неділю травня. 

     Вітаємо наших матусь зі святом!   

«Жінки незвичайної долі – жінки в білих халатах»

Щорічно 12 травня під егідою Міжнародної Ради медсестер відзначають Міжнародний день медичної сестри. Але мало хто знає, що це свято безпосередньо пов’язане з Україною, а точніше — з Кримом.

    12 травня — день народження Флоренс Найтінгейл — британської реформаторки сестринської справи, засновниці першої школи медичних сестер, письменниці, громадської діячки, національної героїні Великої Британії. Історія її успіху розпочалася з військових подій, що відбувалися понад 160 років тому в Криму, а саме — з облоги Севастополя, що тривала з вересня 1854 до серпня 1855 року під час Кримської війни.

  9 жовтня 1854 року лондонська газета «Таймс» звернулася до громадян зі словами: «…чи не знайдеться серед нас самовідданих жінок, які готові до служби в наших військових шпиталях? Невже жодна з дочок Англії не стане в цей час на шлях милосердя?!» Такі жінки, звичайно ж, знайшлися і очолила цей загін Флоренс Найтінгейл — на той час керівник невеликої приватної лікарні на Гарлі-стріт в Лондоні.

Від британського уряду з проханням про це до неї звернувся військовий міністр Сідней Герберт: Флоренс призначили головою спеціального жіночого відділення сестер милосердя англійських шпиталів в Османській імперії, на боці якої проти імперії російської тоді воювала Британська імперія. 5 листопада 1854 року Ф. Найтінгейл з 38 сподвижницями, включаючи її головну медсестру Елізу Робертс та тітку Мей Сміт, а також 15-ма католицькими монахинями, прибула до польового шпиталю в Скутарі (тепер — район Ускюдар міста Стамбул), де вже перебувало 1715 поранених та хворих англійців.

  8 травня 1855 року Ф. Найтінгейл з 12-ма доглядальницями прибуває в Крим — до Балаклави, де англійські та французькі війська ведуть облогу Севастополя. Але буквально за два дні вона захворіла на виснажливу лихоманку і її відправили назад до Скутарі. Вдруге Флоренс прибуває до Балаклави у вересні того ж року, фактично наприкінці облоги Севастополя, і перебуває там до кінця листопада 1855 року. 

    У цей час Ф. Найтінгейл зуміла налагодити польове обслуговування поранених, відкрити пральні та спеціальні кухні для приготування дієтичних страв, необхідних для якнайшвидшого одужання, проконтролювати виконання основних гігієнічних норм. Зокрема, їй вдалося впровадити миття рук та інші гігієнічні методи у військовому шпиталі, де вона працювала.

Також саме вона збільшила в госпіталях кількість палат, щоб ліквідувати скупчення поранених. Працюючи по 20 годин на добу, вона допомагала не лише своїм співвітчизникам, а й пораненим союзникам (особливо коли у французькій армії вибухнула епідемія висипного тифу). Флоренс вдалося знизити смертність солдатів з 42% до 2%. А ще вона вважала, що справа сестер милосердя — рятувати поранених не лише фізично, а й духовно: дбати про їхнє дозвілля, організовувати читальні та допомагати налагодити листування з рідними. Вночі Флоренс обходила поранених зі світильником у руці, за що в публікаціях у «Таймс» її прозвали «Леді з лампою», і Найтінгейл стала відомою на всю Британську імперію. У вересні 1856 року королева Вікторія нагородила Флоренс Найтінгейл діамантовою брошкою з написом: «Благословенне милосердя. Крим».

      29 листопада 1855-го було створено благодійний фонд Найтінгейл — Сідней Герберт став його почесним секретарем, а герцог Кембриджський — головою. Британці надсилали до Фонду щедрі пожертви. На ці кошти в 1860 році була організована перша у світі школа сестер милосердя при лікарні Святого Хоми в Лондоні. Незабаром випускниці цієї школи почали створювати аналогічні установи при інших лікарнях. Найтінгейл також вважають першовідкривачем концепції медичного туризму — на основі її листів 1856 року з описом курортів в Османській імперії.

  «…Догляд за хворими – це таке ж мистецтво, як і живопис та скульптура. Але яка різниця між роботою з каменем і полотном у порівнянні з роботою над живим організмом! Мистецтво догляду є самим високим з мистецтв. Тому найстрашніша небезпека, яка йому загрожує – це небезпека перетворення на звичне ремесло» — писала Флоренс Найтінгейл.

Флоренс Найтінгейл була і залишається прикладом безкорисливого служіння людям та провісницею міжнародного милосердя, яке згодом втілилося в організацію Червоного Хреста. У 1912 році Ліга цієї міжнародної організації заснувала медаль імені Ф. Найтінгейл як найвищу нагороду медсестрам. Ця медаль присуджена багатьом жінкам у світі. Зокрема, після 1991 року в Україні цієї відзнаки удостоєні 27 медичних сестер. 2021 року її лауреатом стала Алла Новікова — провідний фахівець служби розшуку Запорізької обласної організації Товариства Червоного Хреста України.

    Медаль символізує добро і світло, а на її звороті є напис: "За справжнє милосердя і турботу про людей, які викликають захоплення всього людства".

     Особливого значення медсестринство набуло сьогодні, в час російсько-української війни, коли медсестри надають допомогу на передовій, під ракетними обстрілами в різних регіонах України, в госпіталях.

     А починається входження в цю професію зі студентської лави. Тож це день і тих, хто викладає медсестринство у коледжі, і тих, хто опановує фах медичної сестри, фельдшера, акушерки. Ваша робота викликає повагу і любов у суспільстві, ваше сумлінне навчання вселяє віру у зцілення хворих.

        Щиро вітаємо медичних сестер з професійним святом. Дякуємо за нелегку самовіддану працю, за терпіння, чуйність та уважне ставлення до пацієнтів, за милосердя. Сьогодні в час війни Ви, на рівні з лікарями, рятуєте наших захисників, бережете здоров’я цивільних. Ризикуєте життям заради порятунку українців.

Шана і повага вам за доблесть й відданість професії.

   Бажаємо Вам щастя та добра, миру і злагоди.

     Пропонуємо вашій увазі переглянути дуже цікавий і пізнавальний відеофільм, який підготували студенти групи 359с разом з викладачем Ляшок О.М. про життя і нелегкий шлях британської реформаторки сестринської справи, засновниці першої школи медичних сестер, письменниці,  громадської діячки -  Флоренс Найтінгейл.

   Після завершення Другої світової війни європейські країни почали продумувати принципи полі­тичної співпраці та економічної кооперації. Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координа­цію та контроль за важкою промисловістю. Він запропонував розробити принципи спільної політики для  досягнення солідарності в цій окремій галузі.     Шляхом до реалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі.

   За задумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передати управління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Унаслідок такого об’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти під спільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до нової війни.

   У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про створення Європейської спільноти вугілля та сталі. Спершу його ратифікували шість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була від­крита для інших європейських країн. Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процес європейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.

  У 1985 році, на саміті Європейської ради в Мілані, 9 травня затверджене, серед інших офіційних символів ЄС, як День Європи, увічнивши день проголошення Декларації Шумана, який вважається днем народження Європейського Союзу:

   «Мир у світі неможливо забезпечити без будівничих зусиль, сумірних рівню небезпеки, яка перед ним постає.  Організована і життєздатна Європа може зробити фундаментальний внесок в цивілізацію, забезпечивши мирні відносини між країнами…»

Президент Володимир Зеленський 8 травня 2023 року підписав указ, згідно з яким відтепер щорічно 9 травня в Україні відзначатимуть День Європи.

"Усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань, постановляю: установити в Україні День Європи, який відзначати щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу", – йдеться у документі.

"Це буде День Європи, яка підтримує українців усі дев’ять років агресії й уже 439 днів повномасштабного вторгнення. Це буде День Європи, яка допомагає нам боротися на всіх напрямах: на полі бою зброєю, на дипломатичній передовій – рішучістю, проти ракетного терору й зимового блекауту, в економіці та на юридичному фронті. Це буде День Європи – нашої союзниці. Яка дає прихисток українським жінкам і дітям. Яка не зазіхає на наш суверенітет і не ставить під сумнів наше право на власний вибір національного шляху. Яка ніколи не називає Україну «вигаданим» чи «штучним» утворенням. І яка дає нам свою зброю, щоб ми могли захистити себе та її – нашу Європу!”, – сказав глава держави. 

     Також визнається таким, що втратив чинність, указ президента України від 19 квітня 2003 року № 339/2003 "Про День Європи". Цим указом відзначення встановлювалося в третю суботу травня.

       «1939-1945 . Пам’ятаємо. Перемагаємо"

     Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

   Для заходів, приурочених до цих дат на державному рівні з 2014 року використовується новий символ – червоний мак. 

Запроваджуючи цю пам’ятну дату ( 8 травня), Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.  У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, 

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ.

  Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. 

День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

  Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі. 

  Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. 

    Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю.

      Після перемоги у російсько-українській війні, наша держава та Український народ отримає нове державне свято перемоги над сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство, а Україна перейде виключно до європейської традиції відзначення 8 травня, як Дня пам'яті та примирення і вшанування жертв Другої світової війни.   

У читальній залі бібліотеки підготовлена книжкова фотовиставка, присвячена Дню пам'яті та примирення.

"Берегині  початку  життя"

          5 травня  своє професійне свято відзначають люди, завдяки дбайливим рукам яких багато хто з нас з'явився на світ. Вже більше двох десятиліть поспіль 5 травня вважається Міжнародним днем акушерки (International Midwives 'Day).

         Ідею свята запропонувала Міжнародна асоціація акушерок на конференції в Нідерландах в 1987 році. Статус офіційного свята цей день набув тільки в 1992 році. Сьогодні він відзначається більш ніж у 50 країнах, в тому числі і в Україні.

  Основна мета свята — інформувати населення про важливість роботи акушерок. Значимість цієї професії переоцінити важко, адже саме від акушерки, від її досвіду, знань і навичок дуже часто залежить життя і здоров'я матері та дитини.

  Акушерки допомагають жінкам ставати мамами, супроводжуючи їх з моменту надходження в пологовий будинок до урочистої виписки. Вони оформлюють документи, знаходяться поряд з майбутньою матір'ю до, після і безпосередньо під час пологів, надають породіллям необхідну медичну допомогу і моральну підтримку. 

      Акушерка - благородна професія, тому що саме ви, ангели в білих халатах, допомагаєте творити життя, робите щасливими мільйони матусь в світі.  Вітаємо людей дуже чудової і важливої професії, людей, в чиї теплі, турботливі і надійні руки потрапляють всі новонароджені малюки. Бажаємо, щоб ваше життя було сповнене такою ж величезною радістю, який повняться серця матусь, які народили завдяки вашій допомозі, міцного здоров'я вам, успіхів, здорових крихіток і вдячних батьків.

     У читальній залі бібліотеки підготовлено тематичний куточок, присвячений Дню акушерки. Запрошуємо до бібліотеки!

"Чорнобиль...  Трагедія...  Пам'ять..."

         26 квітня виповнюється 37    років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Тоді, у квітні 1986 року радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.

         Вночі 26 квітня 1986 року в 01:23 на АЕС, що знаходиться на території України, стався вибух. Будівля четвертого енергоблоку, покрівля машинного залу частково обвалилися. У різних приміщеннях і на даху виникло понад 30 вогнищ пожежі. В результаті аварії стався викид в навколишнє середовище до 380 000 000 кюрі радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію, цезію, стронцію. Всього в атмосферу було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Загальна площа радіаційного забруднення України склала 50 тисяч квадратних кілометрів в 12 областях, радіаційному забрудненню піддалися і регіони України з територією майже 60 тисяч квадратних кілометрів і з населенням 2,6 мільйона осіб. Чорнобильська катастрофа – екологічно - соціальна катастрофа.

         26 квітня – є днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу. У цей день вшануймо ліквідаторів, за їх сміливість та відвагу! 

          У читальній залі бібліотеки підготовлена  виставка - спомин  «Чорнобиль... Трагедія…Пам’ять..."       

        Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!

 Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

                                                                                                 Ліна Костенко

              У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. 

           Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.         

          Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

       В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

       Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

         Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!

         16 квітня весь православний світ святкує Великдень. Цього дня за традицією багато родин та близьких друзів зберуться за великим столом із безліччю великодніх страв. З давнини для українського народу Великдень залишався головним релігійним святом року. За багато тисячоліть у нас сформувалось чимало традицій, обрядів і вірувань, які передавались із покоління в покоління.    

       З нагоди свята Христового Воскресіння бібліотека коледжу пропонує переглянути книжкову виставку
                                «Воскресіння - то велика радість, благодать господня навесні».

   На виставці представлені видання, які розповідають про народні традиції відзначення Великодня. Користувачі мають змогу ознайомитись із книгами етнографів О. Воропая, В. Скуратівського, В. Супруненка та ін., які висвітлюють національні особливості українських свят, зокрема, Великодніх, а також традиції та звичаї пов’язані з цим святом. 

        У книзі Павла Рибалка висвітлено історію становлення колекції писанок В. Ястребова, її доля, семантика писанкових орнаментів.

         Пропонуємо переглянути презентацію "Історія і традиції Великодня"

         Бібліотекарі коледжу всіх вітають  зі світлим і радісним святом – Великоднем. Бажаємо вам щастя і радості, віри, достатку! Нехай чудесне свято Пасхи принесе любов та світло у вашу родину, щирість та добро у взаємини, а головне – здоров'я і мир. Христос Воскрес! 

«Голод слабшає, знесилює і вбиває людину.

 Важка їжа руйнує організм людини. Тому потрібно шукати середину»

Гіппократ

        Щороку, 7 квітня люди в усьому світі відзначають Всесвітній день здоров'я. Дата була обрана невипадково - 7 квітня 1948 року почала свою діяльність Всесвітня організація здоров'я (ВОЗ), яка проводить безліч досліджень і займається питаннями поліпшення якості життя населення планети. Незважаючи на те, що з часом люди навчилися берегти навколишнє середовище і ретельніше піклуватися про свій стан здоров'я, існує маса невирішених проблем, на які важливо звертати увагу. 

    У рамках предметно-методичного тижня циклової комісії основ медсестринства та терапевтичних дисциплін пройшли цікаві заходи.

     Продемонстрували своє вміння самостійно досліджувати, аналізувати та приймати рішення  студенти груп 219с та 229с під час студентської пошуково-дослідницької конференції «Харчування студентів в сучасних умовах» (присвячену Всесвітньому дню здоров'я), яку підготувала та провела викладач Ляшок О.М. у дистанційному форматі.

   При підготовці до конференції серед студентів було проведено анонімне анкетування про харчування серед студентської молоді, підготовлені дуже цікаві презентації.

  Результати ретельно проаналізовані та використані у матеріалах конференції, де студенти дослідили користь збалансованого харчування, вплив «некорисної їжі» на розвиток різних ускладнень, та навіть захворювань. Отже, після завершення конференції всі учасники отримали нові знання про якісне, поживне та смачне харчування.