Методична скарбниця

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальнос-ті за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне ви-вчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

На другому (5—7 класи) і третьому (8—9 класи) етапах учні накопи-чують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем).

На четвертому етапі (10—11 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини.

Шляхами підвищення екологічної культури молоді й ефективності екологічного виховання є:

— розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних пи-тань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрі- та міжпредметних зв'язків;

— створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

— удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

— формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу. Однак і гуманітарні предмети передбачають щодо цьо-го широкі можливості.

Виховні можливості участі школярів у різноманітних заходах, націлених на екологічне виховання, виявляються в таких напрямах:

• по-перше, працюючи поруч із наставниками, учні долучаються до життя суспільства, відчувають причетність до справи глобального масштабу, набувають практичного досвіду з вирішення проблем власними зусиллями, набувають досвіду спілкування в колективі та спілкування з природою;

• по-друге, власноруч допомагаючи природі, школярі відчувають власну значущість, потрібність, упевненість у своїх можливостях, емоційне піднесення, моральне задоволення та естетичну насолоду;

• по-третє, усвідомлення позитивного результату роботи переконує школярів у значущості та потрібності їхньої діяльності; учить бережливого ставлення до природних багатств, господарського підходу до організації власного жит-тя;

• по-четверте, учні привчаються правильно поводитись на лоні природи, розумно відпочивати та задовольняти власні потреби, не зашкоджуючи довкіллю. Виховуються дисциплінованість, відповідальність, ініціативність;

• по-п’яте, учні ростуть небайдужими, у них є бажання допомогти природі, оздоровити довкілля. У школярів формуються почуття господарського ставлення до навколишнього середовища, активна життєва позиція. Розвиваються творчі здібності. Після «спілкування з природою» народжуються прекрасні вірші та пісні.

В екологічному вихованні особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Біологія і географія розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує. Фізика і хімія формують комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують неприпустимість варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення учнів до природоохоронної діяльності (шкільні лісництва, садівництво, робота в мисливських господарствах та ін.), робота санітарних загонів захисту довкілля (виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку), загонів для боротьби з браконьєрами (діють при лісництвах і рибгоспах), груп швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період; куточки природи. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краєзнавча робота, спрямована на прищеплення навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісах, на річках та ін.

Кожний проект повинен мати:

- конкретну мету, яка дозволяє учням відкривати й пізнавати нове (на заняттях з іноземної мови ця мета повинна вибиратися таким чинам, щоб мо-ва, яка вивчається, використовувалась як засіб комунікації);

- тісний зв'язок з життєво важливими для учнів темами, такими напри-клад, як: вибір професії, охорона навколишнього середовища, збереження миру між народами, дружба, любов тощо;

- спільне планування учнями та вчителем етапів роботи (слід зазначити, що вчитель при цьому є лише діловим помічником і дилерам, який надає учням інструменти, необхідні для самостійного виконання отриманих завдань);

- відкритість ззовні (до роботи на занятті залучається позашкільна реаль-ність).

Проекти задовольняють:

- потребу в комунікації, причому соціальні контакти сприяють розвитку вміння працювати спільно в рамках визначеної групи, вести переговори, бе-сіди, обговорення, ігри тощо;

- потребу в активному, самостійному навчанні, результати якого можна буде використовувати на практиці;

- потребу в задоволенні, й, перш за все, в переживанні успіху під час участі у здійсненні проекту, виконання практичної роботи, участі в іграх, пошуку нової інформації тощо;

- потребу в довірі до членів робочої групи, у відчутті безпеки і приємній робочій атмосфері.

Учителі часто скаржаться на брак часу й на обмеженість приміщень. Дійсно, для самостійної креативної навчальної діяльності учнів потрібно мати мінімум половину школи.

Передумовами подолання так званої шкільної втоми є:

- власний досвід;

- самостійне застосування знань з практики;

- планування етапів роботи;

- вирішення поставлених завдань;

- обговорення послідовності їх виконання;

- вибір та логічне обґрунтування засобів, термінів виконання, учасників реалізації проекту тощо;

- кооперація в робочі групи, команди;

- пошук інформації;

- дослідження матеріалів;

- відкриття нового;

- формулювання результатів дослідження;

- оформлення матеріалів;

- оцінка результатів;

- задокументування процесу роботи над проектом.

Твердження, що ці критерії не підходять для занять з іноземної мови, суперечить вище зазначеному. Застосування проектної форми роботи на уро-ці з іноземної мови не означає, що мова йде про багатогодинну потужну ро-боту. Так звані маленькі кроки також можуть дати успішні результати. Вже з відносно маргінальними відомостями учні можуть встановлювати контакти з метою входження у мовне середовище. Роботу з написання листа до установи або оцінки брошури з туризму можна провести з командою вже на відносно ранньому етапі вивчення мови.

За допомогою міні-проектів на занятті з іноземної мови учні можуть досягнути своєї мети за кілька годин (написання листа) або днів (за умови, що це масштабна, багатопланова акція), якщо при цьому учні прагнуть самостійно визначити зміст заняття і оформити результати проекту.

Проект повинен збагачуватися аспектами інтеркультурного навчання, щоб учні, виходячи з власної культури, познайомилися з культурою інших країн і народів, могли б самостійно аналізувати спільне та відмінне. Саме під час вивчення тем з країнознавства доречно давати учням можливість самостійно розкривати іншомовну дійсність, не обмежуючись матеріалом з підручника, або тим, який подає вчитель. Чуже стане зрозумілішим, якщо воно доступно контрастуватиме із знайомим. Школа повинна надати учням більше можливостей для організації самостійно вмотивованого навчання і для зіткнення з життєвою дійсністю.

При цьому великого значення набувають партнерські стосунки між викладачем і учнями. Завдання викладача - допомогти учням визначити й сформулювати свої інтереси, потреби і бажання. В орієнтованій на проект освіті роль викладача змінюється: викладач не пропонує учням готові відповіді та розв'язки проблеми, а виступає ініціатором, організатором і спікером під час обговорення навчальних процесів. Він обережно керує, раціонально використовуючи попередні знання своїх учнів для отримання ними нових знань. Викладач повинен якомога менше домінувати на занятті, щоб дозволити учням взаємозбагачуватися знаннями за допомогою таких інтерактивних форм навчання, як: «карусель», «мозковий штурм», «розстріл проекту» тощо. Результати таких занять будуть на щабель вище, крім того знання, вміння та навички будуть засвоєні учнями з більшим задоволенням, - а тому стануть міцнішими й довговічнішими.

АЛГОРИТМ ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕТАП 1. ОЦІНКА ПРОЕКТУ

Перевірте вибраний вами проект за питаннями

- Чи пов'язаний цей проект з проблемами школи?

- Кого стосується цей проект у вашому колективі?

- Хто безпосередньо зацікавлений у впровадженні цього проекту і чому?

- Для кого або для чого цей проект принесе конкретний позитивний результат?

- Чим ви можете бути корисні під час реалізації проекту?

- Хто або що може перешкодити впровадженню проекту?

- Чи посильне впровадження цього проекту у вашій школі?

ЕТАП 2. ВИЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ ЗМІН

a) формулювання ідеї проекту

(Ідея - це те, заради чого робиться цей проект, що покладено в його основу.)

b) постановка загальної мети проекту

(Мета - це те, на що спрямований проект, досягненню чого він сприяє.)

Зверніть увагу! Проект не може вирішити проблему повністю, він тільки сприяє її вирішенню.

c) постановка завдань

(Завдання — це те, що реалізує проект, основні напрями або кроки досягнен-ня цілі. Бажано планувати не більше ніж одне-три завдання.)

(1) визначення очікуваних результатів виконання завдань

(Результати - це те, чого досягає проект. Що нам дасть реалізація кожного з завдань? Чи працює досягнення кожного результату на досягнення загальної мети? Як?)

Результати повинні бути:

- конкретними; - вимірюваними;

- реалістичними.

Вони мають також передбачати дію, враховувати час і ресурси.

Зверніть увагу! Виконання кожного із завдань має передбачати від одного до трьох результатів.

е) визначення потрібних для досягнення результатів заходів щодо проекту

(Заходи - це те, що конкретно потрібно зробити, щоб досягти кожного з результатів.)

ї) визначення очікуваних результатів для кожного заходу (від 1 до З резуль-татів)

Заходи також передбачають досягнення результатів, які повинні бути:

- конкретними;

- вимірюваними;

- реалістичними.

Вони мають також передбачати дію, враховувати час і ресурси.

Зверніть увагу! Кожного разу, плануючи заходи, запитуйте себе: «Навіщо ми будемо це робити? Чи будуть результати цих заходів працювати на реаліза-цію проекту?»

ЕТАП 3. ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ГРУПОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Групову діяльність не можна здійснити успішно без ґрунтовної підготовки і цілеспрямованого характеру дії. Дія планування й проведення групового за-няття пропонується 4 фази з окремими конкретними кроками.

1 фаза. Підготовка

(Тільки викладач; пізніше, на рівні 1.3. — підключення до роботи над проек-том сильних учнів.)

1.1. Наявність передумов для групового заняття:

- завдання, вправи, довідкові матеріали для групового заняття;

- визначення цілей групового заняття.

1. 2. Відбір матеріалів, колекцій.

1.3. Встановлення послідовності дій:

- рівний розподіл роботи між усіма учнями або проведена заздалегідь кооперація;

- тимчасове розділення; - зміст і форма презентації результатів групової роботи тощо.

1. 4. Робота у групах - керівництво роботою здійснює учень чи викладач?

1.5. Формулювання завдань і проблем для окремих груп; надання кожній групі засобів для роботи.

2 фаза. Інформація (викладач і пленум)

2. 1. Пленум. Необхідно проінформувати про мету, цілі, завдання для окремих груп; учні можуть задавати питання, уточнювати. Вчитель повинен бути впевненим у тому, що сенс, мета та послідовність виконання групового проекту зрозумілі всім.

2. 2. Утворення груп; визначення їх робочих місць.

2. 3. Вручення (у письмовій формі, з датою) завдання, матеріалів і засобів для роботи.

3 фаза. Робота (групи працюють самостійно; викладач знаходиться у їх розпорядженні)

3.1. Групи об'єднуються з урахуванням характеру та виду діяльності: заданий поділ, функціональний носій: протокол, презентація.

3. 2. Фаза роботи над завданням.

3. 3. Групи об'єднуються для обговорення отриманих результатів і, у разі необхідності, проводять їх остаточну корекцію, зважаючи на окреслену мету роботи над проектом.

3. 4. Групи готують презентацію своїх результатів для пленуму.

4 фаза. Презентація (пленум і викладач)

4. 1. Групи представляють результати своєї роботи. Оцінка роботи груп пленумом.

4. 2. Обговорення, доповнення результатів. Координація.

4. 3. Остаточні результати.

4. 4. Фіксація остаточних результатів і, у разі необхідності, розмноження їх для всіх учасників проекту.

ЕТАП 4. «ПРАВИЛА» ДЛЯ СКЛАДАННЯ РОБОЧИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ГРУ-ПОВОЇ ТА ПАРТНЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Найхарактернішою ознакою групової роботи є те, що учні самостійно об'єднуються для виконання завдання - бажано без допомоги вчителя - і презентують у визначений час результати своєї роботи всім членам групи. Результат багато в чому залежатиме від способу й форми постановки завдання.

Завдання групової роботи повинні

- вирішуватися учасниками групи тільки самостійно;

- виконуватися у визначений термін;

- вимагати кооперації (або спонукати до неї);

- мотивувати учасників групи;

- не пред'являти надмірно високі, але, разом з тим, і надмірно занижені вимоги до застосування мови;

- формулюватися чітко, однозначно, зрозуміло і, за можливості, лаконіч-но;

- подаватися в усній і письмовій формі.

Учні повинні мати можливість, перш ніж розійтися для роботи по групах, поставити вчителю уточнюючі запитання й з'ясувати всі незрозумілі для них моменти. Письмово сформульоване завдання допомагає групі орієн-туватися і виступає опорою для пам'яті. Якщо вчитель пред'явив занижені вимоги до завдання, то його виконання може викликати нудьгу й спонукати учнів до обговорення його рідною мовою. Завищені вимоги демотивують учнів. Вказівка терміну виконання завдання необхідна, щоб групи вчилися правильно розподіляти свій робочий час. Під час роботи вчитель періодично вказує, скільки часу залишилося до остаточного терміну. За 5-10 хвилин до кінця фази групової роботи вчитель обов'язково повинен нагадати учням, скільки залишилось часу, щоб всі групи встигли своєчасно закінчити роботу й підготуватися до презентації результатів проекту.

ПЛАН РОБОТИ ДЛЯ ГРУПИ

• Учасники групи.

• Завдання групи.

• Мета групової роботи.

• Постановка проблеми.

• Яким чином я знайду інформацію?

• Хто?

• Коли?

• Яким чином ми хотіли б розподілити роботу серед нас (обробка зібра-них відомостей):

Домашнє завдання.

Ми хотіли б використати стільки часу.

Домовленість між групою і викладачем.

Дата підписання.

Завдання рейтингової системи:

Основними завданнями рейтингу діяльності вчителів є:

- покращення якості організації навчально-виховного процесу в школі;

- підвищення результативності педагогічних працівників;

- зростання творчої активності працівників;

- об’єктивне моральне та матеріальне стимулювання роботи педагогічних працівників.

Як результат спільної праці колективу вчителів і учнів в інноваційному просторі - творчі досягнення учнів та вчителів.