"Булінг" - це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».
У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Чому діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
Як допомогти дитині не просто виконувати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?
Комусь з дітей вистачить тиждень – другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.
Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійної й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.
Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу?
Пам’ятайте: праця , зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність – її перший ворог
Переглянути навчальні відео освітнього проєкту #stop_sexтинг можна за посиланням: www.youtube.com/StopSextingUkraine.
Подбаймо разом за моральне здоров’я наших дітей та зупинимо секстинг!
У ваших дітей переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.
У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.
Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах ( уникайте критичних зауважень вчителеві при дітях).
Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
Пам’ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - одне ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного.
Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
У мійте ставити себе на місце дитини.
Емоційне відношення до навчання значною мірою впливає на закріплення нового матеріалу. Так, якщо дитині цікаво, чим вона займається, тоді вчитися їй легко, але якщо вона працює над певною інформацією через силу, навчання для неї стає справжньою тортурою. Саме тому таким важливим є формування і підтримування у дитини мотивації (інтересу) до навчання.
Декілька порад для батьків стосовно підтримки у дитини інтересу до навчання:
Спробуйте для початку уникати наказового тону в спілкуванні з дитиною щодо уроків. Батьки, які взяли командний тон за норму, припускаються великої помилки. Дитина — не підлеглий. Вона рівноправний член сім'ї разом із батьками. Просто в неї ще мало знань і життєвого досвіду. Вона ще маленька, вона навчається.
Перш ніж очікувати від дитини засвоєння матеріалу, необхідно показати, як це робити. Тільки після цього у неї з'являється інтерес. В іншому разі вона говоритиме: "Мені це не цікаво", "У мене не виходить", "Я це не хочу робити". Важливо не сприймати ці слова буквально, усвідомлюючи, що дитині поки що не зрозуміло, як зробити завдання або засвоїти матеріал, а значить, їй потрібна допомога. Щойно у дитини почне виходити, неулюблений предмет сподобається.
Навчіться хвалити та заохочувати свою дитину. Це краще діє, ніж довгі сварки та бурчання. З часом малюк вчиться розуміти приємні відчуття, отримані від похвали, і робитиме усе, щоб знову відчути ці емоції.
Пориньте у світ дитини. Нехай завдання та вправи стануть ближчими та більш зрозумілими для юного дослідника. Для цього достатньо рахувати не просто цифри, а, наприклад, голи улюбленої футбольної команди, чи перетворити перше знайомство із хімічними елементами на казкову історію. Для вчителів чи батьків це не так уже й важко, а от дітям – значно зрозуміліше.
Створіть «дерево досягнень». Намалюйте на аркуші ватману дерево з численними коричневими гілками і виріжте жменьку «листя» з кольорового паперу. Щоразу, коли дитина буде відчувати, що в процесі навчання вона чогось досягла, наприклад, добре вивчила вірш чи змогла вирішити складну задачу, вона може записати це на листочок і прикріпити на дерево. Згодом дерево буде схоже на вражаючу густу, пишну крону!
Жодне питання дитини не повинне залишатися без відповіді. Ніколи не уникайте її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового – це цікаво, і важливо.
Особиста мотивація дитини виходить із можливостей діяти самостійно й приймати рішення без втручання дорослих. Якщо дитина каже, що вона впорається сама, не потрібно їй заважати. Якщо дитина бере на себе відповідальність, вона повинна йти до кінця. Не треба боятися, що її спіткає невдача або вона отримає погану оцінку. Не варто вимагати від дитини занадто багато. Ставте для неї посильні завдання.
Необхідно пояснити дитині, що навчання полягає не тільки в отриманні відмінних оцінок, а й у можливості виправити власні помилки, і найголовніше – в отриманні знань, які стануть у нагоді дитині в житті. Дітям потрібно дати зрозуміти, що оцінки для батьків – не головне. Це допоможе їм орієнтуватися не на зовнішнє оцінювання знань, а на внутрішню мотивацію отримання цих знань.
І знову ж таки, мультфільми стануть у пригоді з формування та підтримки мотивації дитини до навчання. Позитивні відгуки від батьків та дітей отримано від перегляду таких мультфільмів, як:
Казка "Як зайчик зрозумів, що треба вчитися" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=gdUv6oGrhoM
Мультфільм "Лінь вчитися" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=jWKZJuE1RP0
Мультфільм "В стране невыученых уроков" за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=r8_U68YXuqc
Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
1. Будити дитину треба спокійно. Прокинувшись, ваш син чи донька мають побачити вашу усмішку і почути лагідний голос. Не смикайте за дрібниці, навіть якщо "вчора попереджували".
2. Не підганяйте. Вміло розраховувати час - це ваша турбота.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку.
4. Не прощайтеся, даючи настанови: "Дивись, не бешкетуй", "Принеси тільки хороші оцінки". Проведіть хоча б до дверей, побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів. У вашої дитини попереду важкий день.
5. Після школи зустріньте спокійно, обійдіться без лавини запитань. Якщо дитина хоче поділитися чимось, не відмахуйтеся, не відкладайте на потім. Присядьте у затишному місці і вислухайте, це не займе багато часу.
6. Якщо вас викликають до школи (а краще самому навідуватися), зробіть так, щоб ваша розмова з учителем відбулася без дитини. А вдома не поспішайте влаштовувати сварку.
7. Кращий час для приготування уроків з 15-ї до 17-ї години. Під час приготування не "сидіть над душею". Однак підтримка потрібна: "Не хвилюйся, тобі все вдасться", "Давай разом розберемося".
8. Протягом дня знайдіть хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині. Не відволікайтеся на домашні турботи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. У цей момент немає важливішої справи, ніж турботи, смуток, невдача сина чи доньки.
9. Майте не увазі: навіть "дорослі діти" люблять казку перед сном, спокійну цікаву оповідь, лагідне погладжування. Не нагадуйте перед сном неприємності, не з'ясовуйте стосунки. Напруги за день після цього ніби й не було - дитина засне здоровим, міцним сном.
ЛЮБОВ Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ ПОТРЕБОЮ ВСІХ ДІТЕЙ ТА ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ ПЕРЕДУМОВ ПОЗИТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ!!!
1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
2. Змінюйте оточення, а не дитину. Не карайте дітей за їхню природну цікавість.
3. Критикуйте не дитину, а її вчинки. Критика дитини сприятиме формуванню заниженої самооцінки.
4. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
5. Висувайте реальні вимоги. Вимоги до дитини мають відповідати їхнім віковим можливостям.
6. Обирайте виховання без застосування фізичної сили та приниження. Не намагайтеся виховати навички самоконтролю і поваги до інших за допомогою покарання.
7. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не дорікайте та не контролюйте їх постійно.
8. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина, навіть коли вона сердита. Цікавтеся тим, що вона робить та відчуває.
Секстинг (інтимне листування й вимагання фото інтимного характеру) — це та проблема на сьогодні, про яку не можна замовчувати. Ця небезпека чатує на ваших дітей щодня. Так, за статистичними даними Національної дитячої «гарячої» лінії ГО «Ла Страда Україна» секстинг займає друге місце, після комп’ютерної та інтернет залежності, за кількістю звернень дітей та батьків мало не кожного дня.
Натепер, під час карантину, питання небезпеки в мережі постала особливо гостро. У підлітків з’явилось більше вільного часу і виникла нестача спілкування з однолітками. Вони все більше проводять час в Інтернеті та частіше спілкуються з незнайомцями, наражаючи себе на небезпеку. А також неконтрольовано дивляться безліч контенту, включаючи сцени насильства і порнографію.
Завдання дорослих — вміти розпізнавати ці небезпеки. У цьому батькам допоможе Освітній проєкт stopsextingua, до якого ввійшли відеоролики про кіберзахищеність дітей.
Освітні відео присвячені питанням захисту дітей в Інтернеті — від того, як убезпечити дитину від перегляду порнографії та регулювати її час в онлайні, до того, як діяти, якщо відвертий контент став об’єктом розповсюдження.
Що робити батькам, якщо дитина почала палити?
Сьогодні шкідливі звички серед підлітків, на жаль, не є рідкістю. Однією з найбільш згубних звичок, що приносять величезну шкоду здоров’ю людини, є куріння.
Як це не прикро, але проблема паління в нашій країні з кожним роком зачіпає все більш і більш молоде населення. Перші сигарети, за статистикою, викурюються хлопчиками у віці до десяти років, а дівчатками у тринадцять. За твердженням наркологів, з п'ятої по рахунку сигарети вже з'являється та сама нікотинова залежність, боротися з якою буде дуже складне. Що робити батькам, якщо дитина почала палити?
Від дитини пахне сигаретами - що робити?
Не варто відразу хапати дитину за комір і трясти з криками "ще палитимеш, поганець"?. Підійдіть до проблеми серйозно. Проаналізуйте, чому дитина закурила. Що конкретно паління дає дитині. Цілком можливо, що це просто " експеримент", і " захоплення" пройде без вашого ременя, само собою. Пам'ятайте:
- Палінням підліток може виражати свій протест проти батьківського диктату.
• Дитина вже виросла. У неї є потреба в незалежності, можливості самостійно приймати рішення.
• Подумайте про те, які обмеження ви ставите для дитини (нелюбима справа, друзі та ін.). Розширте права дитини, нагадавши і про обов'язки.
• Не починайте серйозних розмов зі слів «палити - здоров'ю шкодити», «ти ще не доріс» та ін. Цим ви заздалегідь забезпечите собі провал у досягненні результату. Будуйте фразу так, щоб дитина зрозуміла, що його ставлять на один щабель з дорослою людиною.
• Не читайте нотацій, не дорікайте, не кричіть. Дайте дитині шанс прийняти рішення самостійно. Головне - попередьте його про наслідки. Як не дивно, підлітки, яким надають можливість вибору, зазвичай приймають правильні рішення.
• Немає сенсу залякувати підлітка картинками з чорними легенями. Для нього набагато страшніше неповага друзів. А от розповісти про шкоду куріння для голосових зв'язок, шкіри і зубів, навпаки, потрібно. Хоча на деяких, особливо вразливих дітей картинки можуть і подіяти.
Дитина почала палити. Як зазвичай поступають батьки?
• Змушують викурити всю пачку сигарет, щоб викликати фізіологічну огиду до нікотину. Варто сказати, що такий спосіб більшу частину підлітків змушує палити ще більше, в помсту батькам.
• Дозволяють палити вдома, щоб дитина не палила з приятелями по підворіттях. Іноді такий спосіб допомагає. Але тут є й зворотна сторона медалі: дитина може вирішити, що визнали його право на куріння, і піти ще далі.
• Ругаются, загрожують покаранням, вимагають зав'язати зі шкідливою звичкою, забороняють спілкуватися з «поганими» хлопцями. Такі заходи, на жаль, рідко бувають ефективними.
Чому підліток починає палити
Виявивши, що дитина палить, в першу чергу, слід заспокоїтися і поміркувати - як правильно впливати на підлітка, щоб той повністю відмовився від шкідливої звички. Кращий спосіб - поговорити з дитиною доброзичливо, в мирній обстановці, і з'ясувати - чому він почав курити. Далі слід знайти альтернативу, заміну тієї причини, яка стала поштовхом для першої сигарети. Чому ж підлітки починають палити?
• Тому що палять друзі.
• Тому що палять батьки.
• Просто хотілося спробувати.
• Тому що це «круто».
• Тому що в очах приятелів здаєшся дорослішою.
• Тому що «взяли на слабо» (тиск з боку однолітків).
• Тому що «той герой у фільмі виглядав дуже брутально і авторитетно з сигаретою».
• Улюблені зірки (шоу-бізнесу та ін.) теж курять.
• Барвиста реклама та розіграші призів від виробників сигарет.
• Суперечності в сім'ї, батьківський диктат.
• Недолік вражень, уваги, емоцій, нудьга.
• Тяга до небезпечного і забороненого.
На першому ж місці завжди буде стояти приклад батьків, які палять. Немає сенсу переконувати чадо під шкоду куріння, коли стоїш з цигаркою в руці. Дитина, яка з дитинства бачить батьків курящими, у вісімдесяти відсотках також закурить.
Що робити, якщо дитина почала курити?
Бездіяльність батьків, звичайно, небезпечно. Але ще небезпечніше жорстке покарання. Воно може послужити не тільки укоріненню звички, а й більш серйозного протесту. Так що ж робити?
• Для початку розібратися в причинах появи такої звички. І далі, усунути ці причини, або запропонувати дитині альтернативу.
• Окреслити свою позицію до куріння і разом з дитиною шукати способи усунення даної звички, не забуваючи про моральну підтримку.
• Не зберігати сигарети (якщо батьки палять) будинку в легкодоступних місцях і, тим більше, не курити в присутності дітей. А краще взагалі киньте курити самі. Особистий приклад - кращий метод виховання.
• Не вести розмову з дитиною в агресивному ключі - тільки в доброзичливій обстановці.
• Спробувати довести дитині, що і без цигаркиможна бути дорослим, модним, що виділяється на тлі інших. Привести приклади (спортсмени, музиканти). Бажано, познайомити дитину з авторитетним некурящим людиною, яка «внесе свою лепту» в боротьбу з цією звичкою. Зазвичай, думка авторитетної людини «зі сторони» дає більше результатів, ніж настирливі і нудні вмовляння батьків.
• Звернутися за консультацією до дитячого психолога. Даний спосіб - вельми радикальний, тому що дитина може сприйняти такий метод спочатку «в багнети».
• Донести до підлітка інформацію з достовірних джерел про шкоду куріння (література, відео та ін.), Науково аргументовану й життєво мотивовану.
• Берегти довірчість у відносинах з дитиною. Не карати, не принижувати - бути правильним і дорослим другом.
• Звернути увагу на обстановку в сім'ї. Неблагополуччя в сім'ї часто стає однією з причин. Дитина може відчувати себе непотрібною, кинутиою, просто бути незадоволеною тією роллю, що відведена їй в сім'ї. Цілком можливо також, що він намагається звернути на себе вашу увагу: згадайте, як поводяться малюки, коли їм цієї уваги не вистачає - вони починають бешкетувати.
• Ретельно дивіться за колом спілкування дитини, не влізаючи в його особистий простір. На короткий поводок посадити підлітка неможливо, але ви можете направити його енергію в правильне русло. Саме наша зайнятість, як правило, стає причиною недогляду. Тримайте руку на пульсі, будьте в курсі подій - де і з ким проводить час дитина. Але тільки в якості друга, не наглядача.
.• Дитина палить, тому що для неї це спосіб організації спілкування? Навчіть її іншим способам, використовуйте свій досвід у житті, зверніться до спеціальних тренінгів, якщо досвіду не вистачає.
• Допоможіть дитині відкрити всередині себе особистісні якості, таланти і достоїнства, які допоможуть йому придбати авторитет у однолітків, завоювати популярність і повагу.
• Поцікавтеся у дитини - чим вона хотіла би займатися, зверніть увагу на його захоплення. І допоможіть дитині відкрити себе в цій справі, відволікаючи від куріння, проблем становлення та ін.
• Навчайте дитину мати і висловлювати власну думку, не залежати від чужого впливу, відстоювати свої інтереси. Дитина хоче бути «білою вороною»? Дозвольте йому самовиражатися, як вона хоче. Це його право. Тим більше що це все одно тимчасово.
• Дитина сигаретою знімає напругу? Навчіть її більш безпечним і приємним методам релаксації. Їх - море.
• Головне завдання - підняти дитині самооцінку. Знайти в підлітка те, то за рахунок чого він зможе рости у власних очах.
• Курить, щоб привернути увагу дівчат? Покажіть йому інші способи завоювати авторитет.
• Шукайте доводи конкретно для своєї дитини. Безглуздо волати до совісті й розуму підлітка просторовими міркуваннями про гіпотетичну смерть від раку легень і ін. Знайдіть «больові точки» саме у свого чада.
• Спробуйте дозволити чаду курити. Зробіть вигляд, що це його особиста справа, як він надходить зі своїм здоров'ям. Швидше за все, дитина втратить інтерес до плоду, який перестав бути забороненим.
• Формуйте у дитини почуття відповідальності за вчинені дії. Дайте їй більше свободи. Дитина повинна сама вирішувати, як одягатися, з ким дружити і ін. Тоді їй не доведеться доводити вам свою дорослість курінням.
Найважливіше у виховному процесі - відкрите спілкування батьків і підлітка. Якщо дитина з дитинства знає, що вона може прийти до батьків і розповісти їм про все, включаючи страхи, надії і переживання, то вона завжди прийде до вас, перш ніж зробити якийсь серйозний крок у житті. І знаючи, що її думка важлива для батьків, вона буде ставитися до своїх рішень більш виважено. Плюс статусу одного для батька ще й у тому, що ви зможете спокійно обговорювати всі проблеми, які виникають у житті дитини, ви будете просто знати про ці проблеми, а також зможете контролювати кожен перший досвід чада, в чому б то не було.
Джерело: інтернет ресурси
Дитина - це дзеркало сім'ї,
Як у каплі води відбивається сонце,
Так у дітях відображається
Моральна чистота матері і батька
В. Сухомлинський
У тебе все вийде !
Спробуй зробити це сам/сама
Це твій вибір і ми його поважаємо!
Ми завжди поруч з тобою!
Ти - наше щастя!
Ми тобі довіряємо
Завжди будь самим /сама собою
Помилятися - це нормально
Будь впевнений /впевненою у собі!
Ми любимо тебе , що б не трапилось!