Post date: 27.12.2016 11:59:37
26. 12.2016 вихователь групи №9 Соколова Ліна Анатоліївна провела майстер-клас з техніки канзаші з атласних стрічок для вихователів закладу
Мета: дати поняття про стиль канзаші. Створити позитивний святковий настрій під час роботи. Розвивати творчі здібності, фантазію, креативність. Виховувати позитивне ставлення та бажання розвиватися в різних стилях мистецтва
Канзаші (або в більш правильній транскрипції "кандзасі") (яп. 簪) - слово, яке в сучасному світі має два значення. На своїй батьківщині воно означає "жіноча прикраса для волосся, яку носять із кімоно". В Європі - "техніку рукоділля, засновану на складанні особливим чином шматочків тканини".
Історично, батьківщиною цього виду мистецтва, як і орігамі, є Японія, і з'явилося воно приблизно в 1700 році. Японським жінкам не можна було носити намиста або браслети, тому, вони з особливим розмахом прикрашали зачіски. Канзаші (або кандзасі) - так називалися гребені, палички або шпильки прикрашені квітами з шовку. Дивлячись на канзаші можна було судити про характер і навіть про соціальне статуті жінки, адже розкішні прикраси часто коштували навіть дорожче ніж кімоно.
Канзаши розрізнялися за колірною гамою і формою в залежності про пори року. Вироби створювалися іменитими майстрами. Технологія виготовлення тих часів відрізнялася від сучасної - умільці використовували рисовий клей, кожен шовковий квадратний клаптик складали і утворювався пелюстка, їх в свою чергу збирали на нитку і приклеювали до основи. Таким чином, збиралися цілі букети, якими прикрашали гребені або шпильки.
Канзаши і сучасність
У наш час ця японська техніка не втратила своє значення і стала популярною в європейських країнах. Умільці створюють квіти в стилі канзаші і прикрашають ними аксесуари для волосся, брошки.
Освоїти техніку казанші з атласних стрічок не так то складно, але доведеться запастися терпінням і завзятістю, так як це досить копітка робота, що вимагає уваги, акуратності і посидючості.