Для батьків

👨‍👩‍👦Це мають знати всі батьки👨‍👩‍👧

Виховувати дитину – дуже не проста та кропітка справа. Існують і загальні правила виховання дітей, підтверджені психологічними дослідженнями та педагогічною практикою. Ці правила такі.

(checkmark)1. Особливістю  молодших школярів є навіювання.

Навіть у немовляти можна викликати почуття ніяковості – інтонаціями докору і відповідною мімікою. Пам’ятайте, не слова, а їхнє емоційне забарвлення та інтонація, спрямовані на немовля, викликають у нього відповідну емоційну реакцію.

(checkmark)На виховання негативно впливає нерозуміння батьками особистісного розвитку дитини. Скажімо, батьки вважають малюка впертим, не розуміючи того, що він не може впоратися з новим дорученням через особливості свого психічного чи фізичного розвитку або стану. Тому намагайтеся зрозуміти дитину, якомога частіше запитуйте себе: «Чому малюк так поводиться?»

(checkmark)Для формування особистості неприпустимим є неприйняття батьками дитини. Воно може виникати через нерозуміння поведінки, зумовленої низкою хворобливих проявів, своєрідністю індивідуальних рис особистості, загостренням особливостей темпераменту, внаслідок хворобливого стану дитини. Підґрунтям неприйняття є ігнорування почуття власної гідності дитини, коли батьки відчувають внутрішнє незадоволення нею, вона їх постійно дратує, вони не довіряють досвіду, який у неї формується, нехтують її віковими можливостями і потребам, особливо якщо стосунки в сім′ї надмірно жорсткі, навіть деспотичні. Або, навпаки, має місце вседозволеність. Неприйняття дуже часто призводить до неврозів, страхів, депресії, затримки психічного розвитку. Цей чинник найвпливовіший у перші роки життя малюка, коли потреба у максимально емоційно-теплих стосунках з матір’ю надзвичайно необхідна.

(checkmark)Батькам у вихованні дитини слід уникати, з одного боку, невідповідності між власними вимогами і сподіванням, а з другого – можливостями і потребами дитини. Найчастіше це виникає тоді, коли має місце упертість, психічна розгальмованість чи загальмованість дитини, внаслідок ураження центральної нервової системи. Треба пам’ятати – непослідовність вимог до дитини, тобто невідповідність між вимогами і контролем, призводить спочатку до збудження нервових процесів, а потім до їх перезбудження і втоми, а відтак – до стану психічного напруження.

(checkmark)Конфліктність у стосунках між батьками і дитиною може виникати через негнучкість батьків. Так, батьки або недостатньо враховують ситуацію, або невчасно реагують на неї, тобто програмують вимоги, не враховуючи ситуацію, нав’язують власну думку.

(checkmark)Неприпустимими є ставлення до дитини, що виявляється у запровадженні жорсткої дисципліни й обмеженні самостійності; застосуванні примусу і репресивних заходів, зокрема й фізичних покарань; постійному контролі за поведінкою; нав’язуванні дорослими будь-якої точки зору; категоричності суджень, наказового, безапеляційного тону; у прагненні підкорити собі дитину.

(checkmark)У вихованні небезпечною є також гіперсоціальність. Це виховання проявляється у надмірній «правильності» і не враховує індивідуальні особливості особистості. Йому притаманні елементи формальності, відсутність емоційного контакту, щирості і безпосереднього вияву почуттів у стосунках. Батьки ніби виховують дитину за попередньо складеною програмою. Вони не зважають на її особистість, вікові потреби та інтереси, психічний і фізичний стан.

(checkmark)У вихованні не треба вдаватися до надмірного моралізаторства.

Наприклад, батьки весь час соромлять: «Ти дуже поганий, гарні діти роблять так... Як тобі не соромно" та ін. Надмірна кількість зауважень і осуду, зрештою, призводить до того, що вони перестають діяти.

(checkmark)Потрібно всіляко уникати недовіри до дитини – до її можливостей, життєвого досвіду, який збагачується. Не треба надмірно регламентувати і надмірно контролювати поведінку; вдаватися до надмірного піклування; численних пересторог і погроз.

Потрібно довіряти дитині, вірити у її самостійність.

(checkmark)(checkmark)(checkmark)Дитина щаслива, якщо у сім′ї панують теплі стосунки; вона знає, що її люблять, завжди вислухають і підтримають, дадуть пораду; дозволяють виявляти власні почуття, чутливі до її потреб; якщо члени сім′ї прості і безпосередні у спілкуванні і між ними немає розходжень щодо виховання дитини.