Меморіальна  дошка

ДМИТРО МІНАЙЛОВ

Дмитро народився 1 грудня 2001 року в місті Костянтинівка. Здобув середню освіту в міській загальноосвітній школі № 13. Був серйозним, дуже ерудованим учнем. 

Мріяв про військову службу, тому дочекався повноліття та у 2020 році підписав контракт із підрозділом морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ.

Хлопець служив у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Виконував бойові завдання на території ООС. Постійно навчався, тренувався та вдосконалював військові навички. 

З початком повномасштабної війни був у складі батальйону «Азов» та разом із побратимами мужньо відбивав атаки російських окупантів на східному напрямку фронту. У 2023 році Дмитро обійняв посаду командира 3 десантно-штурмового відділення – командира машини 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1 батальйону морської піхоти військової частини А 4765. Вів за собою підрозділ. Попри молодий вік був завжди мужнім воїном, чим заслужив авторитет серед побратимів.

Під час штурму поблизу селища Урожайне Донецької області воїн був поранений уламком у руку, проте залишився з групою на полі бою, щоб «дотиснути» посадку. Тоді Дмитро отримав уже друге поранення в районі грудини, куля зачепила аорту. Його встигли евакуювати, але врятувати життя не змогли.

26 липня 2023 року на операційному столі зупинилося серце 21-річного молодшого сержанта Дмитра Мінайлова з позивним Рейв. 

За час служби боєць був нагороджений медаллю «За оборону України» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

За словами друга Родіона, Рейв був ерудитом, людиною культури, великим фанатом поезії та класичного мистецтва. Дуже позитивний і завжди чуйний, романтик із бездонним внутрішнім світом.

Поховали молодого Героя в селищі Довга Балка, що під Костянтинівкою.

У Дмитра залишилися батьки, рідні, друзі та побратими. 

Герою навіки 21.

❝ Ваші імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу! ❞

Вініченко Кирило

Кирило Вініченко народився і мешкав у місті Костянтинівка.

Пішов захищати Україну у 2019 році. Служив солдатом навідником танку у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка.

26 лютого під Олешками у смт. Молодіжне Херсонської області під час відбиття нападу російських військ його танк був підбитий у ходову частину і бойова машина не могла надалі проводити бій. Кирило залишився прикривати відхід командира і механіка танка з поля бою, поки ворожий снаряд не підірвав його танк. Кирило загинув як Герой і йому навіки залишилося 22.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Володимира Зеленського нагороджений орденом III ступеня «За мужність» (посмертно).

❝ Ваші імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу! ❞

Лось Євген

Народився Євген 12 серпня 1988 в місті Костянтинівка. Навчався в ЗЗСО І-ІІІ ступенів №13, потім закінчив Дружківський будівельний коледж.

Після початку повномасштабного вторгнення Євген доєднався до хлопців, які на той час створювали добровольче формування в Костянтинівці, отримав позивний «Пророк». З перших днів працював на будівництві оборонних споруд. Брав участь у тренуваннях із бойової підготовки.

Чергував на блок-постах із працівниками поліції. Допомагав із розвантаженням гуманітарної допомоги. Після перших ракетних ударів по місту охороняв із нашими хлопцями адміністративні будівлі.

У липні 2022 року Євген Лось отримав відзнаку військової адміністрації Костянтинівської громади за допомогу місту.

У 2022 році Євген вивіз сестру з маленькими племінниками до Черкас. Там пішов до військкомату. І вже у вересні проходив курс молодого бійця, потім тренування в Житомирі. Так приєднався до лав 81 ОАеМБр. Під час боїв за Білогорівку Луганської області отримав поранення та контузію, але залишався в частині на Донеччині.

15 квітня 2023 Євген приїхав до мами в гості. Та додому так і не дійшов.

Потрапив під артилерійський обстріл центрального району міста. Лікарі боролися за його життя, але вночі 17 квітня серце Євгена зупинилося.

❝ Ваші імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!❞