Ніжинське ремісниче училище імені А.Ф.Кушакевича (1895-1900)

Історія Ніжинського агротехнічного інституту розпочалася в позаминулому столітті із заснування училища на кошти колезького радника Андрія Федоровича Кушакевича (…-1877). 23 листопада 1888 р. гласні Ніжинської думи, вислухавши доповідь міського голови П.Ф.Кушакевича про залишені його покійним дядьком капітали на засну­вання в Ніжині технічного училища, постановили виді­лити дві десятини землі й клопотати про створення в місті подібного навчального закладу. Коли з’ясувалося, що залишених капіталів на цю справу недостатньо, вирішили створити ремісниче училище за зразковим статутом 1889 р. й асигну­вати на утримання цього навчального закладу по 1000 крб. щорічно. 18 січня 1892 р. государ-імператор «высочайше соизволил» присвоїти училищу ім’я А.Ф.Кушакевича.[1] Нарешті, на підставі «височайше приведенного мнения» Державної ради від 6 грудня 1893 р.відкрили 1 липня 1895р. було відкрите училище зі столярним і слюсарним відділеннями. Витрати на утримання покривались із сум державного казначейства в розмірі 6960 крб., а також із відсотків на капітал у 84200 крб., залишений покійним А.Ф.Кушакевичем.[2]

Таким чином, відкриття нового навчального закладу ініціювалося знизу (місцевою владою), й мотивоване усвідомленням необхідності створити училище, яке б готувало кадри для місцевої економіки. «Для города и его окрестностей, населенных преимущественно ремесленниками, необходимо учебное заведение такого типа, которое бы удовлетворило необходимость образования в определенном направлении, послужило развитию тех отраслей практической деятельности населения, которые существуют издавна и зародились в силу многих обстоятельств и условий»[3], – зазначалось у постанові міської думи від 28 листопада 1889 р.

У 1897 р. Глухівська реміснича управа звернулася до керівництва Ніжинського ремісничого училища з проханням проконсультувати їх щодо заснування подібного навчального закладу в м. Глухові. У відповіді керівництва йшлося про те, що братися за створення такого навчального закладу слід лише тоді, якщо розвиток місцевої промисловості відчуває потребу в ньому, а отже, випускники будуть працевлаштовані.[4]

Тому виникнення й освітня діяльність Ніжинського ремісничого училища (пізніше – технічного училища) були тісно пов’язані з потребами й запитами розвитку економіки та промисловості регіону, забезпечуючи його кваліфікованими кадрами. Призначенням навчального закладу, який мав два відділи – слюсарний і столярний, було готувати столярів, слюсарів, машиністів для роботи на парових котлах та фахівців інших професій, необхідних на той час ремісничим майстерням Ніжина.

Будинок училища побудували за проектом архітектора Санкт-Петербурзького навчального округу А.Н.Іосса в 1896 р. На урочистій церемонії закладки першого каменя були присутні міністр народної просвіти І.Д.Делянов та попечитель Київського навчального округу В.В.Вельямінов-Зернов. Спочатку училище розмістилося в орендованому приміщенні по вулиці Земській. Про це свідчить документ від 17 липня 1895 р.: «Вдова колезького регістратора Надія Бикова здала в оренду інспектору Ніжинського ремісничого училища Денису Миколайовичу Поддергіну терміном на один рік, починаючи з 1 серпня 1895 по 1 серпня 1896 року, за плату 600 карбованців такі приміщення: кам’яний двоповерховий будинок, що знаходився в другій частині міста Ніжина, по вулиці Земській, із кухнею, погребом, двома сараями під приміщення ремісничого училища з розміщенням на другому поверсі квартири інспектора, класів, столярної майстерні, а на першому поверсі – слюсарної, кузні»[5].

Від початку створення в 1895 р. навчальний процес у Ніжинському ремісничому училищі відбувався згідно з діючими навчальними програмами для подібного типу спеціальних навчальних закладів у всій Російській імперії. Навчання тривало три роки, і його характерною особливістю вже з першого року була поглиблена практична підготовка майбутніх фахівців, про що свідчить розклад навчальних занять. Робочий тиждень був шестиденним (неділя – вихідний). У першій половині дня, із 8⁰⁰ до 12⁰⁰, у класах відбувалися заняття тривалістю одну годину кожне. Після обідньої перерви з 14⁰⁰ до 18⁰⁰ проводились заняття в майстернях. У суботу зранку – заняття співів, а далі з 10⁰⁰ до 12⁰⁰ і з 14⁰⁰ до 16⁰⁰, знову заняття в майстернях[6]. У період польових робіт учні виконували різні види сільськогосподарської діяльності.

Значення практичної підготовки стає очевидним, якщо поглянути на наведену нижче таблицю:[7]

Кількість навчальних годин на тиждень

І клас

ІІ клас

ІІІ клас

Теоретичні заняття

18

19

20

Практичні занняття

24

24

24

Усього

42

43

44

Кожен із трьох років навчання, за які учні мали опанувати обрану професію, коштував 12 крб. але не всі мали кошти на оплату. Скажімо у рік відкриття бажання навчатися в училищі виявили 50 молодих людей, але зарахували тільки 22. Через деякий час двох відрахували, тому що вони не оплатили навчання. Перший інспектор училища Денис Миколайович Поддерегін (1895–1898 рр.) змушений звернутися до Міністерства народної освіти з проханням зменшити плату за навчання.

Училище в цей час було забезпечене різним обладнанням: чотири токарних, два стругальних, свердлильний та вальцювальний верстати, 22 тисків та на 36 карбованців ковальського й на 1100 крб. слюсарного інструменту. Крім того, з 1897 р. училище мало паровий котел вертикальної системи «Кохранъ» із робочим тиском 6 атмосфер для обслуговування парових машин.Разом зі встановленням котел коштував навчальному закладу 1275 крб.[8].

Слід зазначити, що робота учнів у майстернях не лише виробляла в них необхідні практичні навички, а й приносила додатковий заробіток навчальному закладу, оскільки вироби учнів успішно реалізовувалися мешканцям міста. До того ж у слюсарній майстерні виконувалися замовлення на ремонт техніки. Так, уже в 1896/1897 навчальному році слюсарній майстерні закладу вдалося заробити 239 крб. 35 коп[9]. Прейскурант замовлень виразно демонструє розмаїття трудових навичок учнів:

Приватні замовлення для слюсарної майстерні в 1896/1897 н.р.

Ремонт молотилки для г-на Хильчевского……………………………….. 9.50 руб.

Ремонт куба г-ну Моронскому…………………………………….…………… 4.25 руб.

Болты и гребінки г-ну Холзакову……………………………………….……… 2.30 руб.

Ремонт плугов г-ну Листровому………………………………….………………. 47 руб.

Точильный прибор для ученического класса садоводства………..… 6 руб.

Ножи для соломорезки …………………………………………………………….….. 3 руб.

Точилка плугов и борон для г-на Дмитренко……………………………… 25 руб.

Ремонт плугов г-ну Кашенцеву………………………………………………. 39.75 руб.

Заказы винного казенного склада………………………………..……….. 37.95 руб.

Ремонт труб городского насоса …………………………………..…………….. 25 руб.

Ремонт 2-коленчастого вала к молотилке ………………..………………. 12 руб.

Проверка барабана ……………………………………………………………………… 2 руб.

Обточка 2 каретных осей …………………………………………………………… 10 руб.

Болты и гребенки для г-на Гордона ……………………………..………… 3.50 руб.

Мелкие заказы ………………………………………………………………………. 12.10 руб.

Не менш плідно працювали учні й у столярній майстерні, про що свідчить такий документ:[10]

Список работ, исполненных в столярной мастерской

для магазина готовых изделий в 1897/1898 у. г.:

Этажерки 2 шт………………………………………………………………………… 30 руб.

Вертящаяся дубовая этажерка…………………………..……….…………. 12 руб.

Ящик для бумаг……………………………….…………………………….…..... 2.50 руб.

Этажерки для этикетов 2 шт………………………………....................…… 5 руб.

Шкаф для объявлени.……………………………………………….…………. 1.25 руб.

Рамки для фотографических карт 6 шт………………….............…...... 6 руб.

Стол дубовый (для столовой)…………………….………………......... 98.95 руб.

Вертящиеся дубовые этажерки ……………………………………........ 3.48 руб.

Навчальному закладові також належала ферма. Вона знаходилася «при Київському тракті за 3-3,5 версти від будівлі училища й за 2,5 версти від станції Ніжин Московсько-Київсько-Воронезької залізниці, площею 16,5 + десятин землі»[11]. На полях ферми вирощували пшеницю, жито, овес, конюшину, кормовий буряк, квасолю.

В училищі читалися закон Божий, російська мова, арифметика, рахівництво, загальні поняття з фізики, технологія дерева й металів, креслення та малювання.

Важливо,що при училищі діяли вечірні курси. Питання про створення курсів для ремісників Ніжина і його околиць порушувалося ще до заснування в місті самого училища. Так, у доповіді голови на засіданні міської думи 28 листопада 1889 р. «Для города и его окрестностей, населенных преимущественно ремесленниками, необходимо учебное заведение такого типа, которое бы удовлетворило необходимость образования в определенном направлении, послужило развитию тех отраслей практической деятельности населения, которые существуют издавна и зародились в силу многих обстоятельств и условий»[12] йдеться про те, що традиційні вироби міських ремесел (теслярського, ковальського, гончарного) у минулі часи постачались у різні регіони імперії, а нині забезпечують лише потреби в міста й околиць. Причиною цього є недосконалість конструкції і форми виробів.

Про значення дрібного ремісничого виробництва для міста свідчить статистика: із 32 тис. його мешканців на кінець ХІХ ст. приблизно 4 тис. займалися різними ремеслами на постійній основі і ще невідомо скільки робили це час від часу[13].

Як не дивно, але після відкриття в 1895 р. ремісничого училища гостра необхідність спеціалізованих курсів «підвищення кваліфікації» для ремісників міста не відпала. Адже, як зазначалося в обговоренні на засіданні міської думи, перший випуск учнів ремісничого училища мав би відбутися лише через 3 роки після його відкриття, ще й у кількості, недостатній для потреб міста. Тож у 1896 р. при Ніжинському ремісничому училищі ім. А.Ф.Кушакевича з дозволу попечителя Київського навчального округу були відкриті вечірні курси для ремісників, їх учнів і підмайстрів. Зі списків учнів цих курсів стає зрозуміло, що тут навчалися в основному підлітки та молоді чоловіки, які вже мали початкову освіту й тому здатні засвоїти навчальний матеріал.[14]

Відповідно до розробленого положення «О технических курсах для ремесленных подмастерьев и учеников г. Нежина» заняття повинні тривати з 1 вересня до 15 травня щороку в будні дні, (вихідні – субота й неділя), з 19⁰⁰ до 21⁰⁰ у майстернях та навчальних кла­сах Ніжинського ремісничого учи­лища[15].

Фінансувалися ці курси як за рахунок плати за навчання (50 коп. у місяць), так і за рахунок міського бюджету; щорічно міська управа перераховувала Ніжинському ремісничому училищу 100 крб. для оплати роботи задіяних на курсах викладачів.

У цілому завдання, яке ставили перед собою ініціатори створення вечірніх курсів, полягало не в тому, щоб дати їх відвідувачам повноцінну ремісничо-технічну освіту, як учням училища, а навчити їх робити креслення виробів, які вони до цього за прадідівською традицією виготовляли на око. Це, у свою чергу, повинно було сприяти стандартизації виробництва ремісничих виробів, удосконаленню їх якості та підлаштуванню під потреби замовника. Саме тому значну частину навчального часу займали такі дисципліни, як геометричне, технічне та проекційне креслення, малювання, моделювання, арифметика. Проте дрібний виробник ремісничих виробів також повинен був уміти планувати діяльність й ефективно реалізовувати свої вироби. Тому з урахуванням вимог до навчальної програми вечірніх курсів, до навчальних планів були введені такі дисципліни, як рахівництво, основи бухгалтерського обліку, складання кошторисів та ведення ділової переписки[16]. Загалом діяльність згаданих курсів сприяла розширенню ринку збуту виробів ніжинських майстрів, а значить, підтримувала економіку міста й наповнювала міський бюджет. Саме тому міська влада була основним ініціатором створення цих курсів при ремісничому училищі, а також забезпечувала їх фінансову підтримку.

Почесний попечитель училища – Павло Федорович Кушакевич, дійсний статський радник – закінчив Петроградське ремісниче училище Миколи Цесаревича. Із грудня 1897 р. викладав технології матеріалів, креслення в спеціальних класах, а також проводив практичні заняття з технології металів, практичні роботи в майстернях училища.

Перший випуск фахівців відбувся 1899 р. 15 випускників отримали дипломи спеціалістів, серед них і М.А.Кир’єв, який пізніше працював в училищі інструктором слюсарної справи парової машини й котла.

Інспектором Ніжинського технічного училища імені А.Ф.Кушакевича з 1898 до 1905 р. був Василь Іванович Нечкін, батько видатного вченого, академіка, історика Нечкіної Міліци Василівни. У 1897 р. Василь Іванович закінчив Санкт-Петербурзький технологічний інститут, отримавши фах інженера-технолога. Із великим зацікавленням В.І.Нечкін вивчав досвід інших училищ, упроваджував багато нового в роботу навчального закладу й досягнув значних успіхів у підготовці спеціалістів.

Авторитет навчального закладу вже тоді був такий високий, що училище запрошували до участі в престижних виставках. Наприклад, у 1900 році колектив навчального закладу став учасником усесвітньої виставки в Парижі, на якій демонструвалися кращі роботи учнів. Про участь у виставці свідчить документ, підписаний завідувачем Російського педагогічного відділу Є.Ковалевським: «Міністерство Народної Освіти. Російський педагогічний відділ на всесвітній виставці. Пред’явник пропуску на виставку інспектор Ніжинського ремісничого училища В.І.Нечкін має право на користування приміщенням, яке знаходиться в будівлі муніципальної школи імені І.Б.Сея з 12 до 21 червня 1900 року в місті Парижі»[17]. Під час перебування у Франції Василь Іванович вивчав досвід роботи подібних навчальних закладів. За 11 днів він ознайомився з французькою сільськогосподарською школою, школами-фермами, національними школами, національним агрономічним інститутом, їх програмами, специфікою навчання, організацією практики тощо. Кращий досвід інспектор намагався втілити в практику роботи училища.

Але в навча­льній роботі були й певні труднощі, на які вказано в допо­відній записці директора учили­ща В.І.Нечкіна за 1899 р.. У першу чергу йдеться про низьку початкову підготовку вступ­ників: «Из опыта училища за эти годы установлено, что слабая подго­товка поступаю­щих представляет для училища как специального большую помеху. Большинство учеников являются в училище с чрезвычайно низким знанием русского языка и главным образом арифметики, затрудняя этим выполнение прямой специальной задачи училища»[18]. Окремі труднощі в організації навчального процесу виникали й через те, що переважна більшість учнів мала низький майновий статус і не могла повноцінно забезпечувати себе необхідними засобами навчання: зошитами, олівцями, креслярським приладдям тощо. Окрім того, значна частина учнів Ніжинського ремісничого училища була іудейського віросповідання, що створювало для решти певні проблеми під час вивчення обов’язкової дисципліни «Закон Божий», яка викладалася, звичайно ж, за православним каноном. У цілому якісний склад учнівського контингенту досить точно характеризують такі дані[19]:

О распределении учеников по вероисповеданиям и сословиям по состоянию на 1 января 1900 г.

Вероисповедания

Количество учеников

Православного - 56

Римо-католического - 3

Иудейского - 20

Прочих исповеданий - 1

Сословия

Количество учеников

Дворян и чиновников - 5

Почетных граждан и купцов I гильдии - 3

Мещан, купцов II гильдии и ремесленников - 41

Крестьян - 9

Казачьего сословия - 21

Инородцев - 1

[1] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 31, арк. 3.

[2] Там само.

[3] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 8, 3 арк. 10.

[4] Там само, од. зб. 27, арк. 6-8.

[5]Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, од. зб. 6, арк. 26.

[6]Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 37, арк. 22-23.

[7]Там само, од. зб.15, арк. 168.

[8]Там само, од. зб. 304, арк. 2,7.

[9]Там само, од. зб. 34, арк. 11.

[10]Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 31, арк. 20.

[11]Там само, од. зб. 8, арк. 10.

[12] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 8. -Арк. 3 арк. 10.

[13] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 29, арк. 2.

[14]Там само, од. зб. 104, арк. 8.

[15] Там само, од. зб. 8, арк. 10.

[16]Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1,од. зб. 8, арк. 13.

[17] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1,од. зб. 374. арк. 3.

[18] Там само, од. зб. 44, арк. 110.

[19] Там само, од. зб. 44, арк. 131.

01.Кушакевич Павло Федорович – дійсний статський радник, почесний попечитель училища.

02.Печатка Ніжинського ремісничого училища 1895-1900 рр.