Ніжинське технічне училище імені А.Ф.Кушакевича (1917 –1920)

Із 1916 до 1924 р. директором училища був Сергій Микитович Льовочкін, колезький радник. Він закінчив Новоолександрівський інститут сільського господарства з дипломом ученого-агронома першого розряду, викладав землеробство в спеціальних класах.

Після березня 1917 р. в Україні сформувалося двовладдя. 30 травня прийнято «Постанову Тимчасового Уряду про зміни і доповнення чинних законів для промислових училищ і про Відділ промислових училищ Міністерства Народної Освіти». Відповідно до постанови було розпочато реорганізацію Ніжинського нижчого механіко- і сільськогосподарсько-технічного училища імені А.Ф.Кушакевича в Ніжинське технічне училище імені А.Ф.Кушакевича.

Реорганізація закладу викликала величезний інтерес серед державних установ та громадських організацій м. Ніжина. Із цього питання 23 червня 1917 р. відбулось засідання педагогічної ради училища за участю Ніжинської «Ради» (І.І.Кузьменко, П.Т.Федорина), Ніжинського Військового Українського товариства (Д.Гладун), Міської управи (І.Д.Долгоруков, І.І.Мілюченко), Ніжинської повітової земської управи (І.Д.Ковалевський, М.І.Адасовский), Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів (К.А.Павлович, Н.П.Домбровський). На засіданні внесена пропозиція відкрити в технічному училищі такі відділення: 1) сільськогосподарсько-технічне (зі спеціальностями “Буряково-цуклове виробництво”, “Шкіряне виробництво”, “Миловаріння”, “Мукомельна і маслоробна справа”); 2) відділення сільськогосподар­ського машинобудування; 3) будівельне відділення зі спеціальністю “Архітектурно-дорожне будівництво”[1].

Уже з 1 липня 1917 р. почало діяти Ніжинське технічне училище імені А.Ф.Кушакевича з відділеннями сільськогосподарського машинобудування та сільськогосподарсько-технічним. Воно готувало техніків відповідних спеціальностей із терміном навчання 4 роки.

Від дня заснування училище відгукувалося на всі політичні віяння. Скажімо, 19 серпня 1917 р. на засіданні педагогічної ради училища, за участю міського голови В.А.Семенова та голови міської земської управи С.Ф.Ситировського, розглядалося відношення Генерального Секретаріату Української Центральної Ради від 10 серпня 1917 р. про викладання української мови та українознавства в училищі[2]. Відповідно, з 12 жовтня 1917 р. в училищі почали читати ці предмети. Викладачем став магістр російської мови, випускник історико-філологічного факультету Київського університету Олександр Сергійович Грузинський.

Із початку навчального року, 6 вересня 1917 р., на сільськогосподарсько-технічному відділенні викладалися такі дисципліни:

Закон Божий

Російська мова

Математика

Фізика

Хімія

Географія

Механіка

Природнича історія

Землеробство

Метеорологія

Сільськогосподарська технологія

Сільськогосподарське машиновикористання

Агрономічна хімія

Тваринництво

Будівельне мистецтво

Сільськогосподарська економія

Законодавство

Садівництво і лісництво

Кошторис і звітність

Охорона праці

Малювання

Креслення

На тиждень кількість уроків разом із практиками становила 44 години[3].

Заняття в училищі тривали в першому півріччі з 6 вересня до 19 грудня, у другому півріччі – із 7 січня до 23 травня. Літня практика проходила з 1 липня до 1 вересня.

У весняний та осінній періоди учні за потребою працювали на фермі училища, виконуючи такі види робіт:

А) польові: 1) вивозили та розкидали гній; 2) сапували та проріджували буряки; 3) саджали картоплю під лопату та під плуг; 4) копали, чистили, возили й складали в кагати буряки; 5) косили косами вику, транспортували та складали всінник; 6) пололи та збирали льон; 7) жали, в’язали, складали в копи та транспортували в молотильний сарай (пшеницю, жито, овес); 8) лущили, боронували поля; 9) випасали худобу та коней;

Б) присадибні: 1) молотили ціпами пшеницю, жито, овес; 2) складали солому в скирду; 3) чистили зерно на насіння та для продажу на віялці; 4) прибирали корівник та конюшню; 5) чистили станки й денники; 6) чистили худобу та коней; 7) заготовляли їжу тваринам; 8) прибирали садибу та виправляли польові дороги; 9) чистили машини та обладнання.

Учні 3-го класу додатково виконували такі роботи:

А) польові: 1) жали жаткою пшеницю, жито, овес; 2) орали плугами різних систем та різними прийомами; 3) косили косаркою конюшину та люцерну; 4) збирали сіно кінними граблями; 5) сіяли рядною сівалкою;

Б) присадибні: 1) зважували тварин і продукти; 2) спостерігали за будівництвом та ремонтом сільськогосподарських будівель і споруд; 3) були присутніми під час лікування худоби та коней; 4) розбирали й збирали одно-, двох- та чотирьохкорпусний плуги, культиватор, прополювач, сівалку ручну та кінну, молотарку, кінний привід, жатку, косилку, соломорізку, коренерізку, сепаратор, десяткові та возові ваги[4].

Крім того, практичні навички вироблялися й під час занять у саду, зокрема, навчали викопувати з розсадника плодові дерева та ягідні кущі, розбивати сад, саджати дерева, прищеплювати різними способами плодові дерева, обрізати їх, боротися зі шкідниками в саду.

До 1917 р. училище здійснило 13 випусків і підготувало 234 спеціалісти. Слід відзначити, що в неспокійний, сповнений революційних подій 1917 рік в училищі навчалося 123 учні, із них 33 мали відмінні оцінки. Педагогічний колектив наполегливо працював над підвищенням рівня знань своїх вихованців. Для підвищення успішності учнів, які відстають у навчанні, навчальний заклад нерідко вдавався до допомоги батьків, прохаючи, щоб вони звернули увагу на відставання своїх синів і вжили заходів для оптимізації навчання. Це яскравий приклад співпраці педагогів і сім’ї в освітньому процесі.

У 1918 р. умови практич­ного навчання в майстернях училища погіршилися. Обладнання активно використовувалося для військових потреб, тому прийшло в непри­датність. Із початку 1918 р. припинила роботу тилова гарматна майстерня №4, яка знаходилась у приміще­ннях училища. Постало питання про передання військового обладнання. Директор училища С.Льовочкін звернувся з проханнями до представників влади про передачу обладнання технічному училищу «як компенсації збитків (до 30 000 крб)»[5]. Однак прохання не задовольнили: проблемою стала регулярна зміна відповідальних осіб – представників більшовицької та гетьманської влади.

У важкі часи певною надією залишалася благодійність. Відповідальний розпорядник проведення доброчинного вечора на користь бідних техніків Ніжинської технічної школи отримав розписку: «30 грудня 1918 року одержано мною від пана отамана (Євгена Ангела) республіканського куріня смерті імені кошового Івана Сірка в м.Ніжині ДЕСЯТЬ ТИСЯЧ карбованців фінансування на потреби створення національного хору і оркестру у відповідному порядку»[6].

У 1917–1919 р. минулого століття, часи виборювання Україною незалежності, навіть перехідні уряди розуміли важливість аграрної освіти в революційній Україні й сприяли її розвою.

Так, для розвитку української освіти чимало зробив уряд П.Скоропадського. ІІ з’їзд професорів та викладачів вищих державних і приватних навчальних закладів міст Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава й Ніжина, що проходив у Києві з 21 до 25 травня 1918 р. щодо розвитку сільськогосподарської освіти, одностайно проголосував за прийняття всіляких заходів для покращення справи вищої технічної професійної освіти в тогочасних навчальних закладах і відкриття нових, причому, у першу чергу, мала бути вдосконалена справа сільськогосподарської освіти в уже створених агрономічних навчальних закладах та у відкритих факультетах при університетах[7].

1919 р. став одним із найскладніших у діяльності навчального закладу. Громадянська війна зруйнувала звичний ритм життя училища.

Назва навчального закладу регулярно змінювалася відповідно до політичного становища в регіоні: із кінця 1918 р. до початку 1919 р., за влади української Директорії, він мав назву Ніжинська технічна школа імені А.Ф.Кушакевича; із приходом більшовиків наприкінці січня – Ніжинське механіко- і сільськогосподарсько-технічне училище імені А.Ф.Кушакевича; із квітня – Ніжинська середня технічна школа імені А.Ф.Кушакевича; у серпні–жовтні, за денікінців, – Ніжинське механіко- і сільськогосподарсько-технічне училище імені А.Ф.Кушакевича. Вакханалію використання різноманітних назв, штампів, печаток, бланків припинило розпорядження Ніжинського повітового відділу народної освіти 13 грудня 1919 р.: «пропонуємо вам зняти зі шкільних приміщень попередні шкільні вивіски і різного роду емблеми, котрі мають відношення до царського режиму або денікінської окупації»[8].

Приміщення училища періодично використовували військові підрозділи. Так 4–16 січня головна будівля була зайнята «Чорноморським кошем» військ української Директорії. Із 18 січня – радянськими військами. Через військові дії заняття вдалося відновити після зимових канікул тільки 27 січня. Із 7 серпня до кінця місяця, до приходу денікінців будівля училища була зайнята радянським військовим відомством[9].

Новий 1919/1920 навчальний рік через відсутність фінансування за денікінської влади вдалося розпочати тільки 14 листопада. Для порятунку матеріального становища шкільна рада училища 27 жовтня командирувала до Ростова-на-Дону в управління народної освіти заступника директора Л.М.Занька, котрий назад не повернувся[10].

Особливо складно було уримувати ферму, яка, попри всі негаразди, залишалася культурно-показовим господарством. Зокрема, вона мала 6 голів великої рогатої худоби симентальської породи й 7 породистих коней. З’явилася проблема реквізицій, здійснюваних як офіційними так і неофіційними особами. Опис однієї з конфліктних ситуацій знаходило в заяві керівника практичних робіт на фермі школи О.Афанасьєва від 11 січня 1919 р.: «8 січня о 2 годині дня на ферму школи приїхали три озброєні козаки Куреня Смерті і заявили, що їм потрібні коні. Мною була показана їм папіра за підписом Голови Повітової Народної Управи, агронома, Повітового коменданта та значкового сотника про те, що ферма школи відзволяється від різних реквізицій. Не вважаючи на цю паперу, вони самочинно обзабачили коней і, посварившись поміж собою про вибір коней, поїхали назад. А 9 січня, себто на другий день, в мою відсутність, приїхав один озброєний козак в шинелі кольору і формі австрійській, ні до кого не звертівшись, пройшов у стайню, вивів коня «Вихря», вороної масті, 4 років вартістю 3000 карбованців. Козак осідлав коня знятим з свого коня сідлом і поїхав, зоставивши свою кобилу 4 років вороної масті. Ця кобила ледь стоїть, має наливи на задніх ногах і ревматичне запалення мускулів»[11].

Інші випадки зафіксовані в лисіт директора комендантові м.Ніжина 1 вересня 1919 р. : «При Нежинском техническом училище имеется учебная сельско-хозяйственная ферма, находящаяся вблизи города Нежина по Киевскому тракту, которая уже несколько раз подвергалась реквизициям со стороны военных отрядов; так было взято свыше 300 пудов сена, овес, а кроме того ночью третьего дня были взяты 2 лошади с упряжью на 2 часа для перевозки экипажа, но до сего времени лошади не возвращены. Покорнейше прошу вашего распоряжения: 1) о выдаче ферме училища удостоверения о недопущении реквизиций; 2) о скорейшем возврате 2 лошадей училища, находящихся на Миллионной улице в распоряжении офицерского собрания»[12].

Рапорт завідувача фермою О.Афанасьєва також стосується реквізицій: 25 листопада 1919 р. керівник господарської команди штабу 1-ої Богунської бригади взяв кобилу Зорьку взамін на виснажену кобилу, хвору на коросту. 27 листопада керівник ескадрону 388-го Богунського полку обміняв мерина Марса на кобилу, а кобилу Московку на мерина. Таким чином, відповідно до рапортів, навчальна ферма втратила всіх (5) робочих коней, вартістю 100 тисяч карбованців. На заміну надійшло 4, абсолютно виснажених[13].

Керівництво навчального закладу 21 грудня 1919р. у відчаї апелює до заві­дувача відділу народ­ної освіти Ніжинського ВРКщодо захисту: «Шкільна рада, відпо­відно до постанови від 10 грудня, переконливо просить клопотання Вашого, видачі охорон­ного свідоцтва на предмет звільнення будівлі училища від реквізицій».

Скрутне становище в 1919 р. загострилося через нестачу кормів для худоби на фермі у зв’язку з реквізиціями, через неврожай та інфляцію грошей. Щоб врятувати ферму, адміністрація закладу неодноразово зверталася до представників більшовицької влади за допомогою. 12 квітня Комісаріат Земельних Справ дав розпорядження виділити 24 десятини землі, що раніше належала Ніжинському жіночому монастирю.

Ускладнювало ситуацію і те, що під час збору врожаю, 30 липня, голову шкільної ради С.М.Льовочкіна було без пояснень арештовано на кілька днів, а керівника ферми О.В.Афанасьєва мобілізовано до міжвідомчої комісії з питань реалізації врожаю.

Додатковою проблемою цього періоду стало утримання службовців, щодо якого голова шкільної ради С.М.Льовочкін звертався в Ніжинський відділ народної освіти: «Вважаю своїм обов’язком додати, що з великими труднощами з 14 листопада (1919 р.) вдалося розподілити викладання дисциплін між наявним складом, а тому шкільна рада просить знайти осіб для заміщення уроків понад норми. Здійснювати оплату повністю за фактичну кількість прочитаних уроків»[14].

Керівництво шукає допомогу у вищих навчальних закладах, зокрема в Київському політехнічному інституті, пропонуючи з 1 липня вакансію на посаду завідувача ферми й викладача сільськогосподарських дисциплін: «Шкільна рада просить рекомендувати кого-небудь із вихованців інституту».

Актуальним залишалося питання мобілізації викладачів до Червоної армії. Щоб врятувати навчальний процес, 3 липня 1919 р. керівництво надіслало Ніжинському волосному воєнкому Список колишніх офіцерів, які перебуваючих на службі в Ніжинському середньому технічному училищі і котрих бажано залишити для училища, як незамінних працівників: В.О.Пуліковський, Л.М.Занько, Т.Ф.Гребеник[15].

Гостро не вистачало товарів першої необхідності, тому керівництво навчального закладу регулярно зверталося до націоналізованого рибно-бакалійного магазину «Общая польза», шкіряного відділу Ніжинського раднаргоспу та в інші державні підрозділи про надання товарів для працівників училища, додаючи їх перелік:

Список службовців на 1 квітня 1919 р.[16]

Особистий склад

Майстри

Молодші службовці

С.М.Льовочкін

Н.А.Киреєв

М.К.Баленко

Н.І.Давидов

І.Р.Безручко

М.І.Кошик

Л.М.Занько

Г.В.Штепура

Іван Коворотний

В.О.Пуліковський

Д.В.Лебьодкін

Євросинія Шекера

В.Ф.Супруненко

Р.А.Пархоменко

Семен Петриєнко

В.Б.Федькович

Д.А.Шостка

Іван Крапив’янський

О.А.Каменєв

Ф.А.Павлюченко

Василь Кульбаба

О.В.Афанасьєв

А.Авраменко

Лук’ян Данильченко

Т.Я.Рощуковський

М.М.Клюдо

Марія Очеретова

Т.Ф.Гребеник

Т.Теплюк

Федот Несин

І.П.Подлузський

А.Галащапов

М.Ф.Наришкіна

Проблемою також стали пропуски занять учнями – 8078 уроків за 1918/1919 навчальний рік. Це заважало засвоєнню програмного матеріалу, формуванню системних знань. Звичайно, Більшість із поважних причин: хвороба, відпустка додому за харчами, неможливість приїхати залізницею через військові дії[17].

Повернення до влади більшовиків зумовило впровадження цілого ряду нововведень у навчальному закладі. З 12 лютого 1919р. Комісаріат народної освіти Ніжинського ВРК заборонив брати оплату за навчання з дітей робітників та селян; з 14 лютого в рамках відокремлення церкви від держави заборонив проведення релігійних обрядів, вивчення Закону Божого та інших вірувань, утримання законовчителів (священників), а з 25 березня запровадив тимчасовий статут педагогічної ради.

Відповідно до цього тимчасового статуту вносяться такі зміни:

І. Склад педагогічної ради:

а) усі викладачі училища;

б) лікар училища;

в) представники учнів, не молодші 15 років, у кількості ¼ кількості викладачів;

г) три представники місцевого Раддепу (Ревкому);

д) один представник відділу народної освіти (комісаріату).

ІІ. Педагогічній раді належить керівництво всією школою.

ІІІ. Посади директора, інспектора скасовуються.

ІV. Виконавчим органом педагогічної ради є президія ради, обирається радою в складі голови та його товариша й секретаря⁶⁵.

0

5 квітня на шкільній (педагогічній) раді були проведені вибори керівного складу навчального закладу: головою шкільної ради одноголосно обрано колишнього директора училища Сергія Микитовича Льовочкіна, товаришем голови – колишнього заступника директора Леонтія Михайловича Занько, секретарем – колишнього секретаря педагогічної ради Василя Федоровича Супруненка. 11 квітня Комісаріат народної освіти Ніжинського військово-революційного комітету затвердив склад шкільної ради.

Як і було прописано у тимчасовому статуті шкільна (педагогічна) рада складалася з викладачів, п’яти представників від учнів, одного представника від Комісаріату народної освіти й трьох представників виконкому.

Учнівське самоврядування мало власний учнівський виконком та учнівський клуб «Технік».

Усі ці нововведення не могли вирішити продовольчої проблеми, яка весь час дошкуляла працівникам та учням технічної школи. Тому 30 квітня 1919 р. було створено трудову артіль службовців та учнів технічної школи. До неї ввійшло 25 учасників, переважно службовців школи, котрі повинні відпрацювати по 80 годин. Для артілі виділено 5 десятин землі на шкільній фермі; вирощений урожай (частиною посівів була гречка) підлягав розподілу між учасникам артілі.

Радянська влада наприкінці 1918/1919 навчального року запровадила ще два нововведення: «1) бальна система (оцінки) категорично відміняється; 2) перевідні та випускні екзамени відміняються»[18].

Новий навчальний 1919/1920 рік в умовах громадянської війни вимушено затримався. Крім того, не вдавалося заповнити вакансії викладачів.

Розподіл уроків між викладачами Ніжинського технічного училища

ім. А.Ф.Кушакевича

№ п/п

Прізвище

Дисципліни

1.Сергій Микитович Льовочкін

Основи ґрунтознавства

і землеробства

Загальне землеробство

Політична економія

і економія землеробства

Кошториси і звітність

2.Леонтій Михайлович Занько

Ботаніка

Практичні заняття з ботаніки

Мінералогія і геологія

Анатомія і фізіологія тварин

Неорганічна хімія

Практичні заняття з хімії

Органічна хімія

Сільськогосподарський аналіз

3.Василій Федорович Супруненко

Малювання

Креслення

4.Вакансія

Машиновикористання

Машинобудування

5.Вакансія

Завідувач фермою

Метеорологія

Ґрунтознавство

Приватне землеробство

Сільськогосподарські машини і обладнання

Тваринництво

Ентомологія

6.Всеволод Олександрович Пуліковський

Математика

Креслення

Технологія палива

Будівельне мистецтво

7.Наум Ілліч Давидов

Мукомельна справа

Технічна механіка

Технологія дерева

8.Віктор Богданович Федькович

Математика

Фізика

9.Олександр Андрійович Каменєв

Промислова географія

Хімія

Технологія жирів

10.Тимофій Якович Рощуковський

Фізика

Математика

Сільськогосподарська технологія: цукрове виробництво, винокуріння

Технічний аналіз

11.Микола Миколайович Тенов

Геодезія

12.Михайло Федорович Ліозин

Мікробіологія

13.Микола Костянтинович Волинський

Українська мова

Історія України

14.Павло Євгенович Петров

Російська мова

15.Вакансія

Садівництво і лісництво

1919/1920 навчальний рік виявився надто складним через велике навантаження викладачів і постійні затримки заробітної плати. Відсутність оцінювання учнів призвела до масових пропусків занять. Новий громадський орган – учнівський виконавчий комітет – виявився недієздатним. «Багато учнів не ходять до школи. Учвиконком прохає шкільну раду з’ясувати причини їх неявки, та в разі неповажних причин вжити відповідних заходів»[19].

[1] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 401.- Арк.3 арк. 11.

[2] Там само, од. зб. 401.- Арк. арк. 3.

[3] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 401.- Арк.3 арк. 5.

[4] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 406.- Арк.3 арк. 19.

[5] Там само, од. зб. 456.- Арк.3 арк. 36.

[6] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп. 1, од. зб. 496.- Арк.3 арк. 78.

[7]ЦДІАК України, ф.707. оп. 86, од. зб. 3.- Арк.3 арк. 465, 466 зв.

[8] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп. 1, од. зб. 491.- Арк.3 арк. 194.

[9] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп. 1, од. зб. 491.- Арк.3 арк. 19.

[10] Там само, од. зб. 491.- Арк.3 арк. 189.

[11] Там само, од.зб.490, арк. 2.

[12] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп.1, од.зб.490, арк. 57.

[13] Там само, од.зб.498, арк. 21-22.

[14] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 491.- Арк.3 арк. 190.

[15] Там само, од. зб. 498.- Арк.3 арк. 39 .

[16] Там само, од. зб. 496.- Арк.3 арк. 46.

[17] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м.Ніжині, ф. 1238, оп. 1, од. зб. 496.- Арк.3 арк. 118.

[18] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 491.-Арк.3 арк. 146.

[19] Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1238, оп.1, од. зб. 510.- Арк.3 арк. 14.