ДОБІРКИ З РЕПОЗИТОРІЇВ
АУДИОКНИГИ
Мультимедійна полиця творчості
Михайло Панасович Стельмах
(1912-1983),
український прозаїк, поет, драматург, фольклорист
ВИСТАВКА - СТЕЛЬМАХ.pdf24 травня минає 110 років від дня народження майстра українського слова, художника народної долі, Михайла Панасовича Стельмаха, який своїми романами, повістями, поезіями, п’єсами, публіцистичними і літературно-критичними статтями здобув велику популярність у читача, народне визнання.
Яскравий і самобутній талант Михайла Стельмаха — зразок глибокої народності, що бере свій початок із землі, із пшеничного колоса, із дівочої усмішки, із вечірньої зорі та ясного місяця.
Відчуття краси народної душі, розуміння дум і сподівань народу визначає магістральні шляхи творчості письменника.
Підбірка книжок з електронного репозиторію бібліотеки КФКЗ
Для перегляду книги - тисни на обкладинку або підкреслену назву
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору "На нашій землі" (1949) та "Великі перелоги" (1951) створили в цілокупності (після кількох "проміжних" редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою "Велика рідня", який оповідає про глобальні перетворення в житті народу, про духовне зростання людини, передає відчуття масштабності подій складного історичного періоду – від завершення громадянської війни і до вигнання фашистських загарбників.
Роман започаткував серію епічних полотен:
1957 р. — роман "Кров людська — не водиця" про життя українського селянства після революції, боротьбу селян одного з сіл на Поділлі з контрреволюційними бандами в перші пореволюційні роки. Самовідданість людей в боротьбі за нове життя, драматизм ситуацій, в яких діють герої, самобутні характери, живописні картини природи і побуту Поділля, соковита мова, ліризм – основні прикмети роману.
1959 р. — роман "Хліб і сіль" - це розповідь про життя українського села напередодні та під час революції 1905 року. Автор правдиво зображує тяжке становище селянської бідноти, показує, як у боротьбі проти панів формувалася її свідомість. Справжнім героєм твору є народ з його болями і стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю і вірою в краще майбутнє. М'який задушевний ліризм, філософські роздуми, іскристий гумор, багата і розмаїта мова характерні для твору.
Роман "Хліб і сіль" разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 р.
До речі, отриману премію письменник вирішив пожертвувати на будівництво школи в рідному селі, і хоч її вистачило лише на фундамент, та школу таки було збудовано. В серпні 1963 у Дяківцях відкрито школу-одинадцятирічку, на спорудження якої Стельмах передав землякам грошову винагороду Ленінської премії.
1961 р. — роман "Правда і кривда", в якому змальовано життя українського села наприкінці Другої світової війни і в перші повоєнні роки, а головне - одвічну боротьбу правди і кривди, добра і зла. Сила цього твору насамперед у його глибоко філософському осмисленні народного життя. Роман, несподіваний своєю публіцистичною "відкритістю", викликав першу політичну дискусію в українському середовищі після погромів 1930-их років.
Зокрема, там є такі зухвалі слова: «Ми найстрашнішого ворога — фашизм — вже закопуємо у могилу, а цей ворог ще поміж нас ходить». Не дарма критик Іван Світличний відзначив, що Стельмах уперше: “прямо і відверто, без різного звичайного в таких випадках словесного туману, пише і про сирітські драми, і про занедбаність чи й зовсім відсутність демократії в колгоспах, і про податкові утиски, і про найбільше зло нашого часу – бюрократію, і про багато інших прикрих, але, на жаль, реальних речей, про які інші говорять пошепки і з оглядками.”
1969 р. — роман "Дума про тебе" - ще один крок письменника до вершин майстерності, твір - поліфонічний, багатоплановий. У ньому в усій складності й розмаїтості постає життя українського Поділля 20-40-х років. Тут болісні відлуння громадянської війни, і важкі 30-ті роки, і початок Другої світової війни. Роман побачив світ у часи розквіту радянської системи. Хоч і написаний в дусі тодішніх радянських творів, котрі пропускала цензура, він став гімном найблагороднішому з людських почуттів – коханню. Через долю головних героїв письменник простежує їх складний шлях до щастя.
Останній роман — "Чотири броди" (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і "Велика рідня" і "Дума про тебе", об'єктом зображення має українське село. Твір охоплює значний історичний період — від громадянської до Другої світової війни. Письменник відтворює широку епічну картину народного життя.
Роман «Чотири броди» справедливо вважають творчим заповітом Стельмаха, твір складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
перевидання 2008 р.
Цитати з твору
"Тим, певне, осінь і схожа на старість; дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день".
"Хто не мав своєї волі, того приневолюють".
"Як ми не вміємо цінувати простих радощів життя до першого грому, до першого нещастя".
"Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама стає вороном".
- "Залазити в чиюсь душу — це таке ж злодійство, як залазити в чужу комору".
АВТОБІОГРАФІЧНІ ПОВІСТІ
Дилогія - два самостійних твори одного автора, що мають різні назви й власні сюжети, але пов'язні між собою єдиним ідейним задумом та головними персонажами.
Крилаті вислови
"Пусти брехню дрібну, наче мак, а виросте завбільшки з кулак!"
"Чогось завжди отак виходить: гарного гриба ніяк не знайдеш, а поганка сама в очі лізе".
А вже від прози Стельмах перейшов до драматургії. Хоча, можливо, рівень його драматичних творів дещо поступається рівневі прозових. Він написав кілька п'єс: драму “На Івана Купала”(1966), трагедію “Зачарований вітряк”(1967), “Золота метелиця”, комедію “Кум королю”(1967), створив сценарій документального фільму “Живи, Україно!”, брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами: “Правда і кривда”, “Дума про любов”, “Над Черемошем”, “Кров людська – не водиця”, “Дмитро Горицвіт”.
ЕПІЧНА СЕРІЯ ПРО УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО
В поетичному доробку Михайла Стельмаха є багато задушевних, ліричних творів інтимного характеру. Це вірші про молодість, про кохання і дружбу, про радість і щастя у житті. Зразком інтимної лірики М. Стельмаха є чудовий ліричний вірш «Поміж березами дівча іде». В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі», «Провесінь» обидві – за редакцією Максима Рильського. У багатьох поезіях цього часу відчутний фольклорний струмінь.
Доробок М. Стельмаха – збирача фольклору – потребує спеціального вивчення. З листів, спогадів, деяких публікацій та архівних джерел відомо, що кількість Стельмахових записів народних пісень сягає до тисячі, казок, легенд, переказів – декілька сотень; чимало прислів’їв та приказок, загадок, замовлянь, голосінь, прикмет. Збереглося кілька зшитків Михайла Стельмаха з часів його подорожей Західною Україною – він записував різні діалектизми, сюжети з життя, навіть замальовував різні екзотичні як на подолянина предмети побуту.
Життя Михайла Стельмаха пройшло у творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець, майстер художнього слова, він усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність, працелюбство, його лагідну і поетичну душу.
ВАРТО ПРОЧИТАТИ!
Дмитро Стельмах – про маловідомі сторінки життя і творчості свого батька письменника Михайла Стельмаха.
Крилаті вислови від Михайла Стельмаха
- Яких тільки примх не буває у жінок: одна все життя вірна мертвому, а інша все життя обманює живого
- Людина без мрії – соловей без голосу.
- Як люди кажуть: мовчи, коли глуха, – менше гріха.
- Як мало придивляємося ми в молоді роки до матері!
- Хто з нас з хрестом, а хто з хвостом.
- Аби здоров'я було, а гріхи заведуться.
- Не сунь свого носа в чуже просо
- Як не буде птахів, то і людське серце стане черствішим
- Не кланяйся лаптеві, якщо можна поклонитися чоботу
- Хто до багатства йде, у того і півень яйця несе
- Любов – це той солодкий дар, з якого люди роблять гіркоту
- Шафран не перетреш, а бабу не вгамуєш
- У болотистих берегах і швидкі води загнивають
- А серце й повинно боліти – і за себе, і за когось.
- А чи не завеликий у тебе доважок хитрості до розуму.
- Без голови немає пуття і від булави ...
- Годиною з квасом, а порою з водою.
- Красивим доля не поспішає відпустити щастя.
- Над одним гримить, а іншого блискавка вбиває
- Це якщо ти людина, а не кендюх, який тільки й знає — усе пхати в себе
- Нині кожна людина може, як райдуга, всі свої сім кольорів показати
- Старого вовка за хвіст не впіймаєш!
- Хто варить лихо, той буде сьорбати біду
- Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ
- Яка страшна ця хвороба – байдужість! Вона вбиває апарат мислення, сердечний апарат, залишає тільки механічний.
- Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнів - один дорого просить, другий дешево дає.
Укртелефільм. Студія - Чотири броди Михайла Стельмаха
Фільм присвячено класикові української літератури ХХ століття Михайлу Стельмаху.
Авторський задум побудований на перетині людських стосунків і творчих біографій двох знакових в українській культурі та літературі постатей -- батька, видатного прозаїка Михайла Стельмаха і його сина, відомого драматурга Ярослава Стельмаха.
У фільмі беруть участь вдова Я.Стельмаха -- Людмила Стельмах, науковці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та ЦДАМЛМ України.
Звучать вірші Михайла Стельмаха й уривок з його роману «Чотири броди» в авторському виконанні.
НЕП - Нова Енциклопедія Поділля. Михайло Стельмах
СВІТ ОСОБИСТОСТІ. Михайло Стельмах. Автор - Юлія Пасак.
Екскурсія Перлиною Поділля - Михайло Стельмах.
Літературно-меморіальний музей Михайла Стельмаха
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО І ТВОРЧОГО ШЛЯХУ
ОГЛЯД бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
СТЕЛЬМАХ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄВОГО І ТВОРЧОГО ШЛЯХУ.pdf