ДОБІРКИ З РЕПОЗИТОРІЇВ
Електронна бібліотека Київського фахового коледжу зв'язку / Digital KKZ-Library
ДОБІРКИ З РЕПОЗИТОРІЇВ
Підбірка книжок з електронного репозиторію бібліотеки КФКЗ
Для перегляду книги - тисни на обкладинку або підкреслену назву
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору "На нашій землі" (1949) та "Великі перелоги" (1951) створили в цілокупності (після кількох "проміжних" редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою "Велика рідня", який оповідає про глобальні перетворення в житті народу, про духовне зростання людини, передає відчуття масштабності подій складного історичного періоду – від завершення громадянської війни і до вигнання фашистських загарбників.
Роман започаткував серію епічних полотен:
1957 р. — роман "Кров людська — не водиця" про життя українського селянства після революції, боротьбу селян одного з сіл на Поділлі з контрреволюційними бандами в перші пореволюційні роки. Самовідданість людей в боротьбі за нове життя, драматизм ситуацій, в яких діють герої, самобутні характери, живописні картини природи і побуту Поділля, соковита мова, ліризм – основні прикмети роману.
1959 р. — роман "Хліб і сіль" - це розповідь про життя українського села напередодні та під час революції 1905 року. Автор правдиво зображує тяжке становище селянської бідноти, показує, як у боротьбі проти панів формувалася її свідомість. Справжнім героєм твору є народ з його болями і стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю і вірою в краще майбутнє. М'який задушевний ліризм, філософські роздуми, іскристий гумор, багата і розмаїта мова характерні для твору.
Роман "Хліб і сіль" разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 р.
До речі, отриману премію письменник вирішив пожертвувати на будівництво школи в рідному селі, і хоч її вистачило лише на фундамент, та школу таки було збудовано. В серпні 1963 у Дяківцях відкрито школу-одинадцятирічку, на спорудження якої Стельмах передав землякам грошову винагороду Ленінської премії.
1961 р. — роман "Правда і кривда", в якому змальовано життя українського села наприкінці Другої світової війни і в перші повоєнні роки, а головне - одвічну боротьбу правди і кривди, добра і зла. Сила цього твору насамперед у його глибоко філософському осмисленні народного життя. Роман, несподіваний своєю публіцистичною "відкритістю", викликав першу політичну дискусію в українському середовищі після погромів 1930-их років.
1969 р. — роман "Дума про тебе" - ще один крок письменника до вершин майстерності, твір - поліфонічний, багатоплановий. У ньому в усій складності й розмаїтості постає життя українського Поділля 20-40-х років. Тут болісні відлуння громадянської війни, і важкі 30-ті роки, і початок Другої світової війни. Роман побачив світ у часи розквіту радянської системи. Хоч і написаний в дусі тодішніх радянських творів, котрі пропускала цензура, він став гімном найблагороднішому з людських почуттів – коханню. Через долю головних героїв письменник простежує їх складний шлях до щастя.
Останній роман — "Чотири броди" (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і "Велика рідня" і "Дума про тебе", об'єктом зображення має українське село. Твір охоплює значний історичний період — від громадянської до Другої світової війни. Письменник відтворює широку епічну картину народного життя.
Роман «Чотири броди» справедливо вважають творчим заповітом Стельмаха, твір складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Цитати з твору
"Тим, певне, осінь і схожа на старість; дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день".
"Хто не мав своєї волі, того приневолюють".
"Як ми не вміємо цінувати простих радощів життя до першого грому, до першого нещастя".
"Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама стає вороном".
АВТОБІОГРАФІЧНІ ПОВІСТІ
Дилогія - два самостійних твори одного автора, що мають різні назви й власні сюжети, але пов'язні між собою єдиним ідейним задумом та головними персонажами.
Крилаті вислови
"Пусти брехню дрібну, наче мак, а виросте завбільшки з кулак!"
"Чогось завжди отак виходить: гарного гриба ніяк не знайдеш, а поганка сама в очі лізе".
ЕПІЧНА СЕРІЯ ПРО УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО
ВАРТО ПРОЧИТАТИ!
Дмитро Стельмах – про маловідомі сторінки життя і творчості свого батька письменника Михайла Стельмаха.
Фільм присвячено класикові української літератури ХХ століття Михайлу Стельмаху.
Авторський задум побудований на перетині людських стосунків і творчих біографій двох знакових в українській культурі та літературі постатей -- батька, видатного прозаїка Михайла Стельмаха і його сина, відомого драматурга Ярослава Стельмаха.
У фільмі беруть участь вдова Я.Стельмаха -- Людмила Стельмах, науковці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та ЦДАМЛМ України.
Звучать вірші Михайла Стельмаха й уривок з його роману «Чотири броди» в авторському виконанні.