До 70-річчя Василя Шкляра
Embedded Files
Електронна бібліотека Київського фахового коледжу зв'язку / Digital KKZ-Library
Творча галерея Василя Шкляра
Василь Шкляр - український письменник, автор бестселера «Залишенець». Один з найчитаніших і відомих сучасних українських письменників, громадський діяч. Кожна його книжка стає бестселером.
Народився в селі Ганжалівка Черкаської області 10 червня 1951 року. Поступив на філфак Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але після випадку, який автор відобразив у своєму творі «Стороною дощик іде», Василь перевівся до Єреванського державного університету, де і отримав диплом про вищу освіту. Після університету працював у пресі, потім вирішив присвятити себе літературній творчості.
Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. З 1978 року член Спілки письменників України, з 1999 - Асоціації українських письменників. 1988–1998 — займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід потім відтворив у романі «Елементал» (2001). 1991 — стає членом Проводу Української республіканської партії та прес-секретарем УРП (до 1998 р.). У березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». З 2000 по 2004 рік Василь Шкляр очолював редакцію київського видавництва «Дніпро». Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької.
Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» М. Гоголя, зроблений з 1-го видання повісті (1835; збірка «Миргород») за підтримки видавництва «Кальварія».
В цьому виданні була відсутня додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків хвала російському цареві. Цей переклад був підданий критиці з боку тодішнього посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна, який заявляв, що Гоголь не міг такого написати.
Окремими виданнями вийшли книжки прози "Перший сніг" (1976), "Живиця" (1982), "Черешня в житі" (1983), романи "Праліс" (1986), "Ностальгія" (1989), "Ключ" (1999), "Елементал" (2001), "Кров кажана" (2003), "Залишенець" ("Чорний Ворон", 2009), який започаткував розвиток історичного напрямку в творчості письменника; Маруся (2014), "Чорне сонце" (2015), "Троща" (2017),"Характерник" (2019), "Треба спитати у Бога" [збірка] (2019).
2011 — входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово».
Добірка книг з електронного репозиторію бібліотеки КФКЗ
До книжки увійшли твори про трагічні сторінки минулої війни, нелегке повоєнне дитинство, становлення молодоїлюдини. Автор порушує проблеми морального вибору, моральної відповідальності людини за свої вчинки.
Василь Шкляр. Живиця. — Київ: Молодь, 1982. — 240 стор. (Pdf, DjVu)
Популярність як письменника прийшла до Василя Шкляра з виходом роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з 1990 року. Сам Шкляр пояснює цю паузу так: «Далася взнаки різка зміна епох». Роман писався 1998 р., після того як автор потрапив до реанімації зі смертельним діагнозом, але вижив і у лікарні почав писати «Ключ». Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. — 12 разів) та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською).
«Ключ» — гостросюжетний роман із ознаками трилера та детектива. В центрі уваги опиняється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близько до політики — пише програми для нових і старих політичних партій. Одного дня пошуки квартири для оренди приводять Андрія на вулицю Рогнідинську, де незнайомий чоловік пропонує орендувати таку собі квартиру номер 13. Після угоди цей чоловік безслідно зникає, а Андрій залишається сам у чужій квартирі. Сюжет побудовано як історію пошуків ключа. Ключів потрібно знайти два. Перший: ключ до загадки дивної квартири. Другий: ключ до серця коханої жінки Сани, з котрою Андрій познайомився під час розслідування. Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку підступних злодіїв. Як вийти з безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ».
Роман "Ключ" здобув цілу колекцію нагород - премію «Золотий бабай» (1999) за кращий гостросюжетний роман, премії журналів «Сучасність» та «Олігарх», міжнародну премію конвенту фантастів «Спіраль століть» (2003).
Магія роману полягає в тому, що закладена в ньому таємниця досі залишається нерозгаданою ні читачами, ні критиками, ні, здається, самим автором.
"Елементал" (2001) - представлене тут видання 2002 р, також роман перевидано в 2018 році під назвою "Самотній вовк".
"Елементал" (2001) - представлене тут видання 2002 р, також роман перевидано в 2018 році під назвою "Самотній вовк".
Один з найвідоміших творів Василя Шкляра протягне Вас слідом за українським військовим, вояком Французького іноземного леґіону, крізь заблоковану Чечню у пошуках доньки генерала, на яку полюють російські спецслужби. На шляху герой зустрічає так багато перешкод і небезпек… але чи варте воно того? Ця надзвичайно напружена авантюрно-містична еротична історія гіпнотизує і приголомшує. Однак, попри всі зовнішні принади роману, Василь Шкляр — визнаний майстер сюжету, як завжди, б’є у «больові точки». В «Елементалі» — це насамперед анатомія тероризму, невимірна ціна любови, життя, смерти. Франція, Чечня, Росія: сучасна авантюрно-містична історія, написана на документальних фактах, добре відомих авторові.
На відміну від інших книжок, у цьому романі власні назви та імена не змінено. Інша річ, що деякі персонажі офіційно живуть під псевдо і до певного часу не мають права на розтаємничення свого походження.
Василь Шкляр про роман "Самотній Вовк" в інтерв'ю "Главкому":
Василь Шкляр про роман "Самотній Вовк" в інтерв'ю "Главкому":
"Цей роман вийшов ще у 2001 році під назвою "Елементал", відносно давненько, він тоді отримав гран-прі «Коронації слова». Вже у ньому було певне передчуття російсько-української війни. І мій головний герой, цей супермен, легіонер, як ще їх називають: поглинач змій, солдат удачі, сильний такий український герой вступає у двобій з московськими спецслужбами. Роман динамічний, має несподівану кінцівку і все для того, щоб зняти добре кіно".
Повний текст читайте на glavcom.ua
Епатажний роман українського письменника Василя Шкляра. Твір, у якому сплітається містика, кримінал, еротика та глибокий соціальний зміст. Головна героїня Анастасія, від імені якої написано твір, не була вірна своєму чоловіку. Після його смерті вона отримує загадкову звістку про своє призначення: народження диявола для світу. Це ледь не довело її до божевілля, але коханець Анастасії, отець Серафим, запевнив, що не допустить до гріха. Але чи не у змові він із нечистою силою? Автор наштовхує на роздуми: вірити чи не вірити у потойбічні сили. Роман піддавався жорстокій критиці, але й здобув численних прихильників сучасної української літератури, яка не має обмежень.
Історична проза
Рік видання 2009
«Залишенець. Чорний ворон» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра. Під назвою «Чорний ворон» вийшов наприкінці 2009 року у видавництві «Ярославів Вал» (Київ) і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» (Харків).
Книжковому варіантові передувала публікація повної версії роману у журналі Сучасність та фрагмента «Суд» у газеті «Літературна Україна».
У липні 2011 року Мистецька агенція «Наш Формат» випустила аудіокнижку «Залишенця». Озвучив книгу Петро Бойко, заслужений артист України, протоієрей Української православної церкви КП.
Роман відтворює одну із сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках. В його основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених архівів КДБ. Робота над романом тривала майже 13 років
1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв'язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: "Воля України або смерть".
З культового «Чорного Ворона» («Залишенця») розпочалася давно очікувана екранізація романів «батька українського бестселера».
АУДІОКНИГА частина 1
АУДІОКНИГА частина 1
частина 3
частина 3
частина 2
частина 2
частина 4
частина 4
Успіх романів Василя Шкляра приголомшливий: відзнаки, премії, гран-прі, постійні перевидання, переклади іноземними мовами. Шкляр є лауреатом багатьох літературних премій, але найдорожча з них — народна Шевченківська, яку автор отримав після того, як 2011 року відмовився прийняти з рук антиукраїнської влади Національну Шевченківську премію, присуджену йому рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка за роман "Залишенець. Чорний ворон".
Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська Республіка», головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток українського кіномистецтва, надання благодійної допомоги на створення, прокат і популяризацію художнього кінофільму та його можливої наступної телеверсії за твором лауреата Шевченківської премії Василя Шкляра «Залишенець» («Чорний Ворон»).
Історична проза
Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя. Але бурхливий 1919 рік — один із найдраматичніших в історії України — покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона — отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя…
Історія написання
Шкляр писав роман протягом п'яти років, з 2009 по 2014 роки.
При зборі джерел для майбутнього роману, Шкляр використовував спогади свого батька, діда та знайомих, оскільки Марусю багато людей знало й її історію переповідали з вуст в уста як про легендарну жінку. Окрім свідчень людей, Шкляр також працював з наявними даними про Соколовську в українських архівах.[4] Загалом, Шкляр у своїх інтерв'ю звертав увагу, що роман написаний на основі реальних даних з архівів та щоденників очевидців та підкреслював що «тут за кожною подією в книзі стоїть історичний факт».
Наклад
Перший тираж у 18 тисяч примірників було розкуплено за 1 тиждень. Загалом за підсумками 2014 року, КСД повідомило що було продано понад 30 тис. примірників роману.
видання 2014
видання 2014
Роман «Тінь сови» - найгуманніший з усіх написаних Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч… Життя Катерини і Степана сповнене любові, світлої поезії і драматизму. Не було в Степана Побережного людини ближчої, ніж кохана. Але чи в її серці палає такий самий вогонь любові? І коли приходить біда - як тінь сови, що вони побачили перед весіллям, - заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки…
Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду...
Шкляр В. - Чорне сонце.pdfВидання 2015 року
Російсько-українська війна – очима бійця полку «Азов».
Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.
До видання ввійшли твори «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».
Історична проза. Роман про УПА
Вперше роман вийшов у 2017 році.
Події у творі відбуваються в двох часових вимірах — 47-й рік і 70-й рік ХХ століття.
Головний герой — вояк УПА на псевдо «Місяць» після 25-річного ув'язнення повертається в місто на Сході України, бо повертатися на Галичину йому й таким, як він, заборонено. На міському цвинтарі герой натрапляє на могилу бойового друга, який нібито загинув у злощасному 47-ому. Та надпис на могильній плиті говорить про те, що товариш помер зовсім недавно. «Місяць» прагне розгадати таємницю підступної ганебної зради, внаслідок якої було знищено підпілля й загинуло багато побратимів. Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з'являється личина зрадника.
Для нього, відчайдушного вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба триває у невгамовному серці. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста… Усе переплелося й відгукнулося болем, коли через багато років він натрапив на свіжу могилу давно загиблого побратима. Минуле накочується з новою силою, щоб він постав перед розгадкою таємниці, перш ніж розпочати нове життя. Доля всміхається йому очима коханої жінки, але не приносить душевного спокою. Він – воїн, і ця битва – на все життя…
Рік видання 2019
Історична проза
У другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника, що на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність з життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?
Видання 2019 року
Ця збірка містить новели та оповідання Василя Шкляра, написані переважно у 1970-х роках. Цікаві колоритні характери, захопливі події та спостереження за людськими вчинками занурюють нас у самобутній світ раннього Шкляра. До книжки також увійшли неординарні, напрочуд відверті спогади автора про видатних письменників, з якими він був у дружніх взаєминах. Розлоге інтерв’ю зі Шклярем, яке взяв у нього Вячеслав Кириленко, — це своєрідна автобіографічна повість автора «Чорного Ворона», яка проливає світло на його життя, творчість, у тому числі й на літературний доробок, представлений у цій книжці.
Електронна версія створена за виданням:
Шкляр В. Ностальгія : роман / Василь Шкляр ; передмова. М. Слабошпицького. — 2014. — 256 с.
Коли життя дає тріщину і хитається світ — це привід зупинитися й відшукати точку опори в годину зневіри. Він залишає дружину, роботу, місто, змінює середовище, втікаючи від себе колишнього. Та чи можна звільнитися від свого минулого? І яка ціна цього звільнення? Він зустрічає жінку, яка здатна загоїти рану й зцілити його серце. Але чи зможуть вони бути разом?
Роман "Ностальгія" перевиданий в 2020 році під назвою "Спів божої пташки"
Переклади
Микола Гоголь
Переклад з російської Василя Шкляра
Український переклад здійснено за першотвором, який побачив світ 1835 року у збірці Миколи Гоголя "Миргород". Ця перша редакція повісті невідома широкому читацькому загалу, оскільки було канонізовано її другий варіант, надрукований 1842 року. Читачеві пропонується справжній варіант «Тараса Бульби», якого ані європейці, ані самі українці майже не знають. Адже наші діти й досі вивчають за шкільною програмою, «виправлену» ще царською цензурою, версію повісті. Читаймо "Тараса Бульбу", який не згорів.
Редакція Івана Малковича та Євгена Поповича на основі перекладу Миколи Садовського. Редакцію перекладу здійснено за другим, переробленим, авторським виданням 1842 року з урахуванням першого авторського видання 1835 року.
Нагороди
1995 — «Золоте перо»,
1999 — «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман (роман «Ключ»)
2001 — «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» — за роман «Елементал»
2003 — «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації "За найкращу україномовну фантастику (КиївКон-2003, роман «Ключ»)
2011 — Національна премія України імені Тараса Шевченка, за роман «Залишенець. Чорний ворон» (Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка визначив її лауреатом В.Шкляра в середині лютого).
Його улюблена лауреатська відзнака —
«Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».
Переклади Василя Шкляра:
Микола Гоголь. Тарас Бульба. Переклад з російської: Василь Шкляр. Київ: «Дніпро», 2003. 164 с.
Микола Гоголь. Репетиція сатани (прозова версія комедії Миколи Гоголя „Ревізор”). Переклад з російської: Василь Шкляр.
Джованні Боккаччо. Декамерон (вибрані оповідки). Інтерпретація з італійської: Василь Шкляр; ілюстрації Л. Корж-Радько. Харків: Дніпро, 2006. 104 с. іл. (примітка: у книзі присутні 30 зі 100 оповідок)
Віктор Єрофєєв. «Енциклопедія російської душі». Переклад з російської: Василь Шкляр. Київ: Ярославів Вал. 2010. – 224 стор.
Мнацакан Тарян. Месник (збірка) Переклад з вірменської: Василь Шкляр, художник: С. В. Позняк. Київ: Веселка. 1988. 168 стор.
Редагування класичних творів:
Панас Мирний. Повія. За редакцією Василя Шкляра. Львів: ЛА "Піраміда". 2005. 271 стор.
Перевидання власних творів:
"Самотній вовк" [Елементал] (2018),
"Спів божої пташки" [Ностальгія] (2020)
Інтерв'ю для видання "Україна молода"
Інтерв'ю для видання "Україна молода"
22.09.2006 Вікторія СТАХ
22.09.2006 Вікторія СТАХ
Я. Голобородько
Вісник Національної академії наук України. - 2010. - № 4. - С. 57-63.
** Кожен письменник має обрати, що йому дорожче, — світовий контекст чи власний читач**
...життя прекрасне, але скороминуче, ...треба цінувати його кожну мить, без поспіху і метушні,
просто пити повільно і всмак,
як п`єш у жнива студену воду.
Укладач добірки книг
бібліотекар 2 кат.
Повхліб Т.А.
Page updated
Google Sites
Report abuse