Євгенія Кононенко — письменниця, яка не перше десятиліття скидає на читачів з високої літературної вежі інтелектуально-розважальні бомби: новели, оповідання, есеї, повісті, романи, культурологічні розвідки й критичні статті. Елегантна іронія оповіді, несподіваний поворот сюжету, мов детонатор із годинниковим механізмом оприявнює таємні думки, страхи й почуття персонажів. І читачів, оголюючи людське єство, неписані табу, ритуали й забобони.
"Письменництво – це чиста самореалізація. Я завжди пишу про те, що хочу. Я сама собі власний замовник. А цікавить мене звичне, поточне життя людей. Просто я не боюся говорити про те, що є в житті кожного з нас. Я не замовчую конфлікти, бо вважаю, що говоріння – це найперший спосіб лікування будь-яких непорозумінь".
Євгенія Кононенко
Кононенко Є. була народжена 17 лютого 1959 року в м. Києві. Одразу після отримання шкільного атестату, склала іспити та була зарахована студенткою Київського державного університету ім. Т. Шевченка за механіко-математичним направленням. Проте, відчувши потяг до творчої діяльності та зацікававшись вивченням літератури, вона вступає до інституту іноземних мов за спеціальністю «французька філологія». Часто подорожує країнами світу (США, Франція, Естонія, Росія), відвідує міжнародні збори літераторів та культурологів.
У її власному творчому доробку — поезії, оповідання та есеї, повісті та романи, декілька дитячих книжок, літературні переклади, культурологічні розвідки, журналістські статті та рецензії тощо. Але найбільше визнання Кононенко отримала за коротку прозу: книжки її оповідань, новел та есеїв перевидаються в Україні, перекладаються за кордоном і є темами наукових досліджень. Коротку прозу Кононенко вже читають англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, чеською, російською, польською, білоруською та японською мовами. Практично всі антології сучасної української літератури, перекладені та видані за кордоном, містять твори Євгенії Кононенко, а кілька з них отримали свої назви саме за назвами творів письменниці, включених до них.
Живе та працює в м. Києві. Займає активну громадську позиції як учасник культурного життя країни: займає посаду наукового співробітника в Українському центрі наукових досліджень. Є членкинею Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників
"Євгенія Кононенко, як завжди, пише без зайвого сентименталізму, жорстко, іронічно, абсурдно, натякаючи, що зайве шукати аналогій і повторень та очікувати сподіваних сюжетів, адже всяке повторення – імітація, маска".
Тамара Гундорова
ДОБІРКА КНИГ З ЕЛЕКТРОННОГО РЕПОЗИТОРІЮ БІБЛІОТЕКИ КФКЗ
Імітація
Найвідоміший роман письменниці. Психологічний детектив. Твір різнобічний, опис життя української безперспективної провінції тут контрастує з життям столиці, тема співіснування міста та маленьких громад - це одна з проблематик книги.
Антуражності тексту додають майже кінематографічні замальовки, фабула твору «Імітація» складається з переплетених ниток спогадів та роздумів.
Усе відбувалося за всіма канонами детективного жанру. Загинула молода жінка з середовища київської "еліти", і дуже сумнівно, що це був нещасний випадок, як здалося спочатку. Далі - розслідування, під час якого спливло на поверхню таке...
Під колесами товарняка в якомусь Богом забутому Комбінатному гине співробітниця міжнародної фундації підтримки обдарованих дітей, 37-річна красуня Мар’яна Хрипович. Її київські друзі, коханці й колеги, збентежені несподіваною смертю, починають власне розслідування. Та наслідок їхніх розшуків не вкладається в жодні класичні схеми.
Євгенія Кононенко зуміла вигадати «суто українське вбивство» – притаманне лише для нашої активно «розбудовуваної» нашими-таки «державотворцями» України, у якій імітацією стає все: американський благочинний фонд, кохання, сімейне життя, материнська любов, дружба, розслідування...
За словами Андрія Куркова, він «вперше отримав таке задоволення від українського детективу, який завдяки своїм іронічно-трагічним інтонаціям не тільки міцно тримає увагу читача до останнього рядка, а й відтворює наше сьогодення краще за будь-який «високий» роман».
Зрада
Психологічний детектив. Після виходу цієї книги критики стали порівнювати автора з Франсуазою Саган, Айріс Мердок і ... Умберто Еко. Цей роман, як і попередній «Імітація» - гостросюжетна історія про загадкову смерть молодої жінки і про приватне розслідуванні, яке проводить її подруга. У хитромудру інтригу з неправдивими версіями вплетено всебічне осмислення зради — подружньої, національної, синівської. А от хто і за що вбив Вероніку Раєвську-Стебелько, читач дізнається лише на останніх сторінках романа.
Нагороди: лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» 2001.
Слухати аудіокнигу «Зрада» Євгенії Кононенко онлайн українською безкоштовно:
Повії теж виходять заміж (збірка новел)
Назва цієї збірки новел не менш оманлива, аніж варіанти доль багатьох її героїнь. Заміжжя і побут гнітять їх, залишаючись чи не єдиною реальністю, на яку можна сміливо опертися у житті, сповненому короткотривалих почуттів та довготривалих переживань. Зріз життя не одного покоління, події, що відбуваються за лаштунками дверей багатьох помешкань та на вулицях Києва. Виживання у «новій» столиці незалежної України в умовах «дикого ринку», спорадичні вояжі на Захід, іноді під приводом службовим, іноді — інтимним, а часто під обома...
Нема раю на всій землі… / Земляки на чужині / Тридцять третя соната / Частина друга. Любов і гроші / Закони жанру й логіка сюжету / Поцілунок у сідницю / Два квитки до опери / Драні колготи / Hові колготи / Дати / Півтора ГригорюкаАудіокнига на youtu.be @audiobook_ukraine
Без мужика. Prosus nostalgos. Збірка (DjVu)
Усі три твори, зібрані під цією обкладинкою, були написані Євгенією Кононенко в різні роки, але в часі — майже миттєво. Імпульсивність, автобіографічність, драматичність притаманні стилю письменниці тою ж мірою, що й певна сповідальна інтонація.
Для Євгенії Кононенко ностальгія — головне. Ностальгія за втраченими стінами, ностальгія за молодістю, дарма що вона припала на тоталітарні часи. Ностальгія за тим, що було і за тим, чого так і не сталось. Дивовижно: письменниці вдається зберігти відвертість і в «детективному» романі, і в «нормальній» новелі, і в «розхристаному» есеї...
- Без мужика. Фрагменти "творчої" біографії
- Ностальгія. Повість
- Втрачені стіни. Новела
Без мужика (аудіокнига)
Деякі з твоїх ровесниць вірять, що у них ще все попереду: і велика любов, і класний мужик (бо на якого дідька велика любов до звичайного дядька?) ... І прийде сильний і чуйний, мудрий і мужній, оцінить твої духовні пошуки та здобутки, прийме твою принципову негосподарність, знайде спільну метамова з твоїми дітьми, з якими ти і сама не знаєш часом, як розмовляти. Але у тебе немає ілюзій. Він не прийде, тому що його немає. Його потрібно виростити, виховати, вигодувати, приголубити, прібаюкать ...
«Ностальгія» це — «три в одному»: детективний роман із несподіваною розв’язкою, роман-топографія старого міста та історія кохання з ностальгійним присмаком. Історія про осінньо красиве почуття двох дорослих людей, яких поєднала необхідність розслідувати загадкове вбивство двадцятирічної давнини.
«Ностальгія» — це повість про київський внутрішній простір, який є настільки викривленим, що жодні дві точки не можна з’єднати по прямій. Це простір, кривизна якого весь час міняється й іноді стає від’ємною, тому минуле зникає назавжди. Але героям «Ностальгії» щастить відшукати минуле. Принаймні те, до якого вони причетні.
Жертва забутого майстра
Історично-містичний детектив, інтрига якого виникла ше в середині XVІІІ століття. Таємничий скульптор Іоанн Георг Пінзель і його загадкова творчість надихають і справжніх поиіновувачів мистецтва, і тих "мисливців за великими грішми", котрі добре розуміються на унікальних творах минулого.
Основні події роману й маршрути подорожей стосуються прекрасного осіннього Львова та не менш прекрасного маленького історичного містечка Бучач.
У романі "Жертва забутого майстра" містики більше, ніж реальних подій. І пояснити це доволі просто – письменниця давно мріяла написати роман про прекрасне місто Львів. Але не було яскравої постаті, яка була б варта того, щоб про неї писати. І ось, нарешті, з'явилась постать таємничого забутого майстра, що привернув увагу Євгенії Кононенко – Іоанн Георг Пінзель.
Книгарня "Шок"
Збірка короткої прози Євгенії Кононенко. У цій книжці авторка - відверта до самого денця, несподівано інша і водночас пізнавана за своїм унікальним стилем, який поєднує щирість, ностальгію та тонку іронію.
Книжка складається з трьох частин.
Частина перша - це цікаві життєві історії, приміром, про використання сучасних технологій у романтичних стосунках, або ж несподіваний погляд на, здавалось би, звичайні життєві ситуації.
Частина друга - це драми самого життя, це біль за тією хвилиною, яка могла б усе змінити, але цього не сталося.
А наостанок - три відверті есеї про долю сучасної жінки-письменниці, про заздрість та професійність.
Окремі новели ще до виходу книжки були відзначені літературними преміями.
- Комп’ютерна елегія
- Шлюбна ніч
- Голий ювілей
- На своїй землі
- 5 хвилин ніжності
- Фронтові листи
- Телефонна елегія
- Книгарня «ШОК»
- Загублений шифр
- Цвіт вишні
- Дорога Альоно!
- Тягар корони
- Не склалося
- Анна Гавальда (Микола Рябчук)
- Про інтимні стосунки оригіналу та перекладу
- Чому саме есеї?
Аудіокнига Зустріч у Сан-Франціско. Збірка оповідань
Ви знаєте, що таке три безодні кохання? Євгенія Кононенко вам пояснить: «Перша – це коли обсядуть жіночі хвороби. Друга – це коли він вештається поруч, а ти думаєш, навіщо воно тобі потрібне? А третю пізнаєш, коли продаєш мамині подарунки, щоб повернути його борги».
Російський сюжет (Fb2)
Роман Євгенії Кононенко "Російський сюжет" є текстом постмодерністським. Він – про український вибір, про формування ідентичності й про долю "зайвої української людини" (мільйони наших освічених і симпатичних співвітчизників справді виявилися зайвими у себе на батьківщині і – краще чи гірше – облаштовують свої долі по різних світах).
Ця книжка — про любов і про пошуки власної ідентичності, про призабуті обставини безтямного українського життя останніх років імперії та перших років незалежності і про можливість зустрічі серед Атлантики на протягах сьогоднішнього глобалізованого світу.
Головний герой Євген Самарський – типовий російськомовний киянин (до того ж син учительки російської літератури, яка "вкачувала в нього Русь, ніби насосом". На хвилі перебудовних років відбувається його національна ініціація: "його нові друзі не лише невимушено говорили українською, але й іронізували з приводу власного українства. Для кожного з них українська у вузькому сенсі рідною не була, всі свого часу у відповідному віці залопотали російською. Інша справа, українська стала мовою їхнього нового народження, мовою цікавішого, повнішого буття, втаємниченою мовою добірного товариства". Євген навчається не лише невимушено говорити українською на всі теми, але іронічно й легко давати відсіч як "російським шовіністам", так і "радикальним патріотам".
Він молодий, розумний, добре освічений, має патріотичні почуття. Але в результаті непорозуміння змушений тікати з України. Бо він на рідній землі — зайва людина, «лишний человек». Все в його житті чомусь складається за російським сценарієм. То доки тяжітиме над українцями фатум «російського сюжету»? Честь України, як завжди, рятує жінка…
«У черзі за святою водою» –
це книга смислів, спостережень і цікавих розмов, які дають можливість по-іншому подивитись на, здавалось би пересічні явища, зазирнути за лаштунки того, з чим стикаємося ледь не щодня, або побачити зріз чогось маловідомого: від McDonalds’a, Катерини ІІ, Гоголя, Вінсента ван Гога та Депардьє до гендерних питань і математики, еротики та кухні в українському побуті, оргазму і кохання, нащадка Чингізхана, поетично-джазового перформансу та «своєї» України.
Одна новела і 25 есеїв згруповані у чотири смислові розділи: «Тендер на бренди», «Моя Україна», «Ерос у вишиванці» та «Подорожній посту не держить». А щоби читачу легше було налаштуватися на відповідну «хвилю» – і книга, і кожен її розділ починаються і закінчуються поезіями Авторки чи її перекладами з інших поетів.
У своїх есеях Євгенія Кононенко пише про Нью-Йорк і Макдональдс, про Україну як частину світових процесів, як невід’ємну частку глобального світу, в якому важливо не загубити власне Я і не дати розчинитися власній ідентичності, дає цікаві спостереження та порівняння, побутові моменти, роздуми над взаємовпливом культур і традицій, над історією, над процесами, що мають місце в духовній і матеріальній сферах сучасного світу.
Вона пише добре, грамотно, щільно, без пробілів у знаннях. Євгенія прекрасно орієнтується в соціальних темах, в точних і гуманітарних науках, в музиці. Знає мови і має свій смак, свій почерк.
Книга варта прочитання, якщо вас цікавлять нові смисли та спостереження, інші погляди на відомі та маловідомі явища.
Кат (збірка)
У збірці об’єднано новели й мініатюри, так чи інак дотичні до теми творчості й книжок. Це не спогади, а специфічний досвід письменниці, яка знає таємниці, як зачинаються, народжуються і живуть власним життям тексти. Як до цього ставляться ті, хто поряд, і ті, хто далеко. Чи справді літературний текст може вбити? І чи може він урятувати? І чи може спасти?
До збірки "Кат" увійшла й одноїменна новела про ката НКВД Івана Івака
У версії новели «Кат» і у романній версії «Останнє бажання» діє той самий герой Іван Івак, енкаведистський кат .
Останнє бажання
Рукопис зник на кілька років. Певне тоді ще не настав час читати його. Але через півтора десятка років, в добу розвиненого Інтернету й соціальних мереж, сину письменника повертають зошит із цуценятком на обкладинці. І саме в цьому зошиті старий хворий письменник написав свій останній роман «Останнє бажання».
Чи потрібно і чи можливо розгадати всі таємниці минулого? Принаймні, цього варто прагнути. Бо лише свідоме знання дає ту свободу, без якої неможливе народження свідомої людини майбутнього, яка є володарем власної долі за будь-яких обставин.
Ігор Бондар-Терещенко про збірку "Кат"
Симбалайн (fb2)
До збірки "Симбалайн", увійшли повість та чотири новели, доповнені поезіями авторки та ілюстраціями Михайла Євшина. Твори у збірці об’єднані «вічною» тематикою — жінка у різних життєвих ситуаціях. Євгенія Кононенко часто пише про це, але «Симбалайн» навіть для неї — дуже особистісна, відверта та еротична книжка — тут має голос не лише внутрішня жінка, а й внутрішній чоловік Євгенії Кононенко.
Інший ракурс, здавалось би, буденних явищ, погляд за лаштунки того, з чим ми маємо справу ледь не щодня, а тому не бачимо серед цього справжніх причин «тектонічних» зламів у стосунках чоловіка та жінки. Євгенія Кононенко їх бачить...
Це доволі нетипове для Євгенії Кононенко видання, не схоже, до речі, й на інші примірники сучасної української прози.
"Це особлива книжка, яка відрізняється від моїх попередніх творчих доробків. Вона уособлює інший етап моєї особистості. Так, якщо у попередніх добірках було більше песимізму, то у книжці "Симбалайн" вже, маємо більше вистражданого оптимізму", – розповідає Євгенія Кононенко.
Справді, на сторінках цієї книги авторка немовби зазирає за лаштунки буденних явищ, змальовуючи їх у новому символічному ракурсі. Наприклад, у заголовній новелі "Симбалайн" зображено подружжя на межі розлучення, а в новелі "Життя – театр" – напружені стосунки двох подруг, в оповіданні "Перший" – родинний конфлікт між матір'ю і донькою. Проте всім цим героям, у підсумку, вдається успішно подолати розходження.
Слово свого роду (fb2)
Чи не в будь-якій мові слово має рід. Як і людина. Бо слова звідкись походять. Як і люди. Але чи це важливо – рід слова, його походження? А може, найважливішим є його смисл? В інших мовах слова, які позначають цей смисл, можуть бути іншого роду, іншого кореня. Чи саме в роді, в походженні, у генезі, в корінні, в пуповині міститься сакрум змісту?
Євгенія Кононенко у книзі «Слово свого роду» посягає на святе. Вона сумнівається, ніби походження передує сутності. Так, у походженнях слів, у їхніх родах, буває, закорінені смисли, яких уже ніхто не згадує. Але чи не губляться ті архаїчні значення в сучасному мовленні? І чи не зовсім іншими словами називаються ті самі смисли засобами іншої мови? Євгенія Кононенко — перекладачка, тож добре знає, як важко буває знайти в рідній мові слова, які б оптимально передали значення, висловлені засобами оригіналу. Для цього знадобляться слова зовсім іншого роду.
«Слово свого роду» – це колекція (автобіографічних) есеїв, що написана на перетині красного письменства й есеїстики, правди й міфології. Але це той автобіографічний зріз, який не підтверджується ніякими документами. Лише фотографіями...
Ця книжка не лише про містерію творення, письменництво, феміністок і християнок, Перелесника та земних чоловіків, дітей і батьків, кохання й любов, ненависть і зради, метафізику й секс у туалеті. Це метатекст про своєрідність, своє рідне і свій рід, слова своїх найрідніших, які з дитинства всотує в себе людина, бо живе у такій багатій картині світу мови і безмовного водночас. Євгенія Кононенко у своєрідних есеях вимовляє слова, які, загалом, не вимовляють, аби всує не тривожити духів забутих предків.
Празька химера (збірка)
Збірка короткої прози «Празька химера» – це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс. Жага пізнання таємного і нерозгаданого, як стосунки між чоловіком і жінкою, крізь двері замкненої кімнати, яку створив експериментатор із почуттям справді чорного гумору.
- Rooms of My Own
- Празька химера
- Паризькі химери
- Зустріч у Сан-Франциско
- Лілова сукня
- Однокімнатна
- Готелька на Борщагівці
- Жінка й чоловік на дні міста
- Повернення
- Гадючник
- Зупинка за вимогою
- Відгоріли свічки
- Арчибальд і Патриція
Камінна оргія. Роман-притча
Чи можна змінити долю, вплинути на дійсність? Чи все, що відбувається з людиною, неминуче та визначене наперед і, зрештою, чому? Роман-притча видатної української письменниці є переосмисленням вічної історії. Про обраних, які посвячені у таємне знання, і тих, хто стоїть на сторожі науки. Текст у тексті об’єднує історії з різних часових пластів: часу невизначеного і тривалого, минулого і майбутнього, які незримо перетікають один в одного. Це авторська версія із життя громади перших християн уже після розп’яття Христа, ще до прийняття християнства Римською імперією. Та насамперед перед нами розгортається драма нерозділених почуттів жінки до чоловіка. Зріле подружжя авторки жіночих романів і програміста переживає сімейну кризу. Ще дванадцять років тому вони так само не розуміли: що ж насправді з ними відбувається і чому? Головні герої наче перебувають у таємничому й фатальному зв’язку з потойбічним світом тіней, який не можуть ані розірвати, ні дошукатися причин ключових подій свого життя.
Книжка починається як історичний роман про події початку минулого тисячоліття: про життя однієї з перших кегелій – громад християн, котрих жорстоко переслідують, а тому вони змушені жити подалі від великих міст. Ця громада живе у так званому Оазі – загадковому місці, куди можна дістатися тільки через небезпечну Долину Каміння, де на мандрівника чигає безліч небезпек. Проповідник кегелії – Ромаї, його кохання добивається Мелана, яка прибилася до громади випадково. Їй невтямки закони, за якими живе кегелія, вона не сприймає ні їхньої віри, ані їхніх братерсько-сестринських стосунків, ані їхнього всепрощального християнського милосердя. Особисте щастя з коханим чоловіком за будь-яку ціну – ось її кредо. Заради нього вона готова на все, навіть на зраду. Та чи маємо ми право знехтувати мораллю і долями інших людей заради власного задоволення?
Несподівано сюжет обривається, і ми опиняємося вже в сучасності. Головна героїня – письменниця Марина Перистері, успішна авторка жіночих романів про шалене й нещасне кохання. Якось дивно для колишньої студентки-інтелектуалки з факультету релігієзнавства і давніх мов. Здається, все у неї є: чоловік, донька, гарний дім, слава. Але щастя немає. Чому? Бо в свого чоловіка вона закохалася ще в юності, хотіла бути з ним попри все на світі, а тому вдалася до чаклування, щоб його приворожити. Живуть разом багато років, але немила вона йому. Він узагалі дуже дивний, висловлюється притчами, як і його батько, колись відомий науковець-біолог. Якось під час презентації нової книжки Марині повідомляють, що її чоловік потрапив у аварію і тепер у лікарні в дуже тяжкому стані. Отоді, поки вона сидить біля його ліжка, і проминає у неї в думках усе її життя, з усіма помилками, хибним вибором, згадується юність, початок дружби з двома нерозлучними подругами Ліною та Ніною, яку дівчата пронесли через роки. На щастя, чоловік одужав, вони вдвох повертаються у гори, де багато років тому були разом із друзями. Там потрапляють у загадкову печеру, в якій, ризикуючи життям, проводять понад добу. В такій екстреній ситуації вони нарешті вперше за багато років знаходять час і мужність оголити душу одне перед одним, розповісти про свої страхи і привиди з минулого, що не дають їм спокою.
Ви запитаєте: а до чого тут перший сюжет? Нехай це залишиться загадкою для читача до кінця книжки. Інакше нецікаво. Але паралель є: у кожного своя доля, свій хрест, їх не переламати, часом важко нести, але мусимо мати достатньо гідності й сили, аби робити це достойно.
В очікуванні нових надходжень
стислий огляд книжок авторки, що не входять до добірки бібліотеки КФКЗ2017
Поза часом
Культурологічні есеї швидко старіють. Те, що було сказано нібито хвацько і влучно, може втратити і хвацькість, і влучність вже за рік. Або й за два. А за три роки — напевне. Усе тече, все змінюється. Але в цій збірці йтиметься про те, що не старіє і те, що не вмирає. Про вічне, про те, що не йде за водою, а лишається, те, чого не забирають навіть найстрімкіші потоки.
2023
Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра.
Пошук «нової» етики та крах «старої» — наскрізна тема драматургії Лесі Українки. Євгенія Кононенко не лише досліджує її драматургію крізь призму юнгіанського психоаналізу, але допомагає розгледіти реальну жінку Ларису Косач. Те надчуттєве осмислення світу, що відбувалося на максимумі творчих, інтелектуальних та емоційних зусиль, бо її життя стало блискучим творчим актом: вона жива і буде вічно жити. Зрештою, перед вічністю поет звітує своїми текстами, а не вчинками в реальному житті, встановити які буває іноді неможливо.
Дослідження про творчість письменника має шанс стати чимось більшим, а не просто книгою про творчість письменника, якщо досліджується творчість справді видатного письменника і якщо для того застосовано апарат видатного аналітика. Юнгіанський метод у сфері культурології і літературознавства працює так само точно й тонко, як і в аналітичній психології.
Для широкого кола читачів.
2023
«Той Божевільний Рік»
Будь-який досвід завжди унікальний, та коли мова твору наближається до ступеня неординарності Великого Досвіду, якщо автору пощастить увійти в справді відсторонений стан, то написаний текст міститиме ті зерна істини, які дають книжці шанс пережити свій час. Протягом чи не всього 2022 року письменниця Євгенія Кононенко дуже коротко, іноді кількома словами, фіксувала події свого приватного життя й війни в Україні. Бо 24 лютого і місяць по тому лишалася в Києві, поки наприкінці березня не зважилася із невиліковно хворою донькою полишити рідний дім. Страшно лишатися, страшно їхати, запрошення з Франції. Так авторка врешті зупинилася у помешканні подруги-письменниці… І за кожної можливості писати професійний письменник мусить писати. Тоді якомога більше читачів мають змогу відчитати те, що іноді дуже важко ословити. Трагедії великої Історії та малого приватного життя переплітаються, надія й розпач зливаються між рядків, та хоча «Той Божевільний Рік» Євгенії Кононенко читається як роман, всі події й перипетії в цій історії справжні.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Євгенія Кононенко, письменниця: Іноді мені хочеться поїхати з Києва і знайти спокій на чужині
Письменниця Євгенія Кононенко розповідає про те, які образи жінки постають в сучасній літературі, та чи відповідають вони запитам нашого суспільства
Химери колективної пам’яті: міфотворення в книжках Кононенко й Куркова
інтелект-реліз / укладач Н. І. Фенько ; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2018. – 16 с.
«Творчість Євгенії Кононенко в контексті сучасної української прози».
Сучасна жінка для Євгенії Кононенко – це яскравий приклад постмодерного героя, який живе у часи великих перемін. Жінка – це не просто мати, берегиня родинного ...