АЛЛА ГОРСЬКА
ДУША УКРАЇНСЬКОГО ШІСТДЕСЯТНИЦТВА
Електронна бібліотека Київського фахового коледжу зв'язку / Digital KKZ-Library
ДУША УКРАЇНСЬКОГО ШІСТДЕСЯТНИЦТВА
53 роки тому, 28 ЛИСТОПАДА 1970 року вбили Аллу Горську. Художницю-шістдесятницю, громадсько-політичну діячку та правозахисницю, одну з лідерів опору тоталітаризму вбили в помешканні її свекра Івана Зарецького у Василькові (Київська область).
Вранці 28 листопада Алла вийшла з дому, щоб встигнути на перший автобусний рейс до Василькова і забрати швейну машинку «Зінгер». Більше додому вона не повернулася. Тіло художниці офіційно виявила міліція Василькова 2 грудня 1970 року в льосі будинку. Причина смерті – перелом основи черепа, удар по якому нанесли ззаду важким тупим предметом.
Васильківська міліція тіло Горської знайшла випадково – Надія Світлична та Євген Сверстюк, які приїхали на місце події через тривалу відсутність художниці, наполягали, щоб правоохоронці оглянули будинок разом із усіма підвальними приміщеннями.
3 грудня КДБ повідомив про смерть, розпочалося слідство. За версією КДБ вбивство скоїв свекор Горської, який мав особисту неприязнь до невістки. Проте вже наступного дня його самого знайшли мертвим поблизу залізничної станції «Фастів-2». Існує версія, що художницю вбив КДБ, який мстився їй за оприлюднення фактів про масові вбивства киян у Биківнянському лісі.
7 грудня 1970 року Аллу Горську поховали на Берковецькому кладовищі. Щоб уникнути масових заходів, гуртування представників української інтелігенції та ще більшого розголосу в пресі, КДБ не дозволив поховати її на Байковому кладовищі. Похорон художниці перетворився на мітинг протесту проти комуністичного режиму в УРСР та проти злочинів, що чинили за наказами влади. Попрощатися з видатною мисткинею та просто доброю подругою прийшли найближчі друзі. Василь Стус ніс фото Алли та прочитав вірш «Сьогодні – ти. А завтра – я», слова якого стали пророчими. Також виступили Іван Гель, Євген Сверстюк, Олесь Сергієнко, які згодом відчули адміністративний тиск (догани, звільнення з роботи).
Повний текст читайте на сайті Національного музею історії України:
https://nmiu.org/tsoho-dnia/3034-53-roky-tomu-vbyly-allu-horsku
До складу збірки увійшли вірші, пісні, репродукції картин, створені друзями Алли Горської одразу ж після її смерті.
Тоді, у шістдесяті роки минулого століття, це були молоді поети та художники, імена яких були більше відомі КДБ та невеликому колу друзів-однодумців. Сьогодні ж їх знають не тільки в Україні, а й за її межами. Стали Лауреатами національної Премії ім. Т.Г. Шевченка Ірина Жиленко, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Ігор Калинець, Михайлина Коцюбинська, Борис Плаксій, Володимир Прядка, Євген Сверстюк, Надія Світлична, Іван Світличний, Григорій Синиця, Людмила Семикіна, Василь Стус, Леопольд Ященко. Звання Заслуженого діяча мистецтв отримав Борис Довгань; звання Заслужених художників України — Григорій Синиця та Галина Севрук. Звання Народного художника — Володимир Прядка.
Твори названих вище художників та поетів читач може знайти у збірці і відчути, наскільки вони були близькі у сприйнятті трагедії, що сталася з Аллою Горською. Дуже важко сьогодні зрозуміти хто на кого впливав. Чи картина є образотворчим втіленням поезії, чи навпаки.
Збірка розрахована на тих, хто цікавиться історією України, літератури та мистецтва.
Збірка “Душа українського шістдесятництва” є продовженням книги “Алла! Алла! Алилуя!”. Якщо до складу першої книги ввійшли картини та вірші, присвячені Аллі Горській, то до цієї збірки ввійшли пісні, які подобалися Аллі Горській та пісні, виконані при похованні та на вечорах пам’яті художниці.
Доповнена збірка поезіями Ірини Калинець, Михайла Саченка та картиною Олександра Коровая.
До збірки увійшли вірші, пісні, спогади, репродукції картин, присвячені Аллі Горській.
Імена авторів відомі в Україні та світі: лауреати Національної премії ім. Т.Шевченка: Сергій Білокінь, Віра Вовк, Іван Драч, Ірина Жиленко, Панас Заливаха, Віктор Зарецький, Ігор Калинець, Михайлина Коцюбинська, Борис Плаксій, Володимир Прядка, Євген Сверстюк, Надія Світлична, Іван Світличний, Григорій Синиця, Людмила Семикіна, Василь Стус, Леопольд Ященко. Заслужений діяч мистецтв Борис Довгань; заслужена художниця України – Галина Севрук
Книга присвячена визначній громадській діячці, художниці Аллі Горській (1929—1970). До книги ввійшли: листування А.Горської з родиною, друзями; щоденники, творчі записи. Переважна більшість матеріалів публікується вперше.
Видання розраховано на тих, хто цікавиться історією України, на шанувальників творчості Алли Горської.
Збірку «Алла Горська. Душа українського шістдесятництва» укладено за пропозицією Вячеслава Чорновола, яку він на початку 1970-х рр. висловив у листі до Романа Корогодського «Думки щодо проспекту збірника про Аллу Горську». Як і пропонував В. Чорновіл, до збірки увійшли: епістолярна спадщина художниці 1949—1970-х рр.; заяви, скарги та звернення Алли Горської до влади; нотатки про мистецтво; щоденник; зошит А. Горської з вправами та диктантами з української мови; образотворчі, прозові і поетичні твори, пов’язані з А. Горською чи їй присвячені; реєстр творів А. Горської, складений нею; фотографії, репродукції творів А. Горської; огляд бібліографії; спогади сина та друзів. Використано друковані джерела та архівні матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМУ).
Ескіз «Шевченка. Мати»
На початку 60-х років Алла Горська разом з Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді у Києві. Згодом він став центром українського національного життя.
Імена шістдесятників Василя Симоненка і Алли Горської є незаслужено забутими. Між тим ці постаті уособлюють собою незламність україн¬ського духу, свободи самовиявлення, непереможну волю до вільної думки в поліцейській державі, де кожен вияв незгоди придушувався в зародку.
1962 – Алла Горська та однодумці засновують Клуб творчої молоді у Києві. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком виявляють місця поховання розстріляних НКВД на Лук’янівському цвинтарі та у Биківні й роблять заяву до міської ради.
1964 – її виключають зі Спілки художників за «ідейно хибний» вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя поета у вестибюлі Київського університету. Вітраж знищено.
1968 – художниця підписує громадського листа Леоніду Брежнєву з вимогою припинити політичні переслідування дисидентів, після чого її вдруге виключають зі Спілки художників.
28 листопада 1970 – Аллу Горську вбито у Василькові поблизу Києва.
Читайте також:
Роботи «Дерево Життя» та «Боривітер» були створені в інтер'єрі ресторану «Україна» бригадою митців протягом творчого відрядження до Маріуполя, що тривало з 23 травня до 12 червня 1967 року.