МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЛИЦЯ
ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТВ'ЯЗНЯ
РЕПРЕСОВАНА КОЛЯДА
12 січня — День українського політв’язня. Цього дня Україна згадує політв'язнів, які не корилися радянській тоталітарній системі і зберігали вірність своїм принципам та ідеалам. За політичні переконання їх переслідували, саджали до тюрем і психіатричних лікарень.
12 січня – день українського політв’язня: від шістдесятників до Сенцова та Джеляла
Це день шани тих, для кого переконання і цінності стали дорожчими за фізичну свободу. Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена 1975 року з пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Дату обрали невипадково. 12-14 січня 1972-го радянська влада провела найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів. Масові затримання та арешти були помстою за їх боротьбу за незалежність України та творчість, що доводила міфічність ідеології радянської людини.
День українського політв’язня відзначають в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання.
51 рік тому – 12 січня 1972 року – розпочався «генеральний погром» українського шістдесятництва. Тоді радянська влада одночасно заарештувала більшість відомих представників українського національно-демократичного руху.
Українська гельсінська спілка з прав людини називає цю подію найбільш репресивною акцією проти українських дисидентів.
Протягом двох днів у Києві і Львові були заарештовані всі відомі українські дисиденти:
Згодом був арештований Ігор Калинець. Невдовзі хвиля репресій прокотилася всією Україною, арешти пройшли в Галичині, Одесі, Харкові, Черкасах, Умані. Всього було заарештовано близько сотні осіб, а ще обшуки, допити, звільнення з роботи, переслідування.
Майже всі заарештовані були засуджені за одіозною статтею карного кодексу СРСР «антирадянська агітація та пропаганда» і відправлені відбувати свої терміни у табори Мордовії та Пермської області Росії.
Саме в неволі, у таборах, з ініціативи В’ячеслава Чорновола від 1975 року почав відзначатися День українського політв’язня – голодуваннями і протестами.
Наступна хвиля арештів відбулася у квітні-травні 1972 року. Після «генерального погрому» рух опору відродився у другій половині 70‑х років, коли основним засобом боротьби з системою став захист прав людини.
Страх був переможений, його знищили ті мужні люди в далекі 60-80-ті роки минулого століття. Шістдесятники зруйнували утопію про «нову» радянську культуру, про «нову» радянську людину і повернули словам і поняттям їх природне розуміння, вони повернули загальнолюдські цінності: віру в Бога, прагнення свободи.
Гриців М. - Арештована коляда або погром 12 січня 1972-го.pdfХарківська правозахисна групаІнформаційний портал «Права людини в Україні»
УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТВ'ЯЗНІ
ДОБІРКА КНИГ З ЕЛЕКТРОННОГО РЕПОЗИТОРІЮ БІБЛІОТЕКИ КФКЗ
Тріумф людини. Українці в нацистських та радянських концтаборах.pdfКіпіані В. - Дисиденти. - 2021.pdfВ'ятрович В. - Історія з грифом Секретно. Таємниці українського минулого з архівів КГБ.pdf
У третьому томі вибраних праць Івана Дзюби подано низку літературних портретів українських письменників ХІХ і ХХ століть, спогади про діячів культури таких як Л. Костенко, В. Симоненко, В. Стус та ін.
Книжку відомого літературознавця складають своєрідні літературні портрети і добірки з творчої спадщини українських письменників, яких через ідеологічне свавілля було викреслено з національного культурного життя або й розстріляно, репресовано:
П. Куліша, Б. Лепкого, О. Олеся,
Г. Чупринки, В. Винниченка,
П. Савченка, М. Драй-Хмари,
П. Филиповича, Г. Михайличенка,
М. Хвильового, В. Поліщука,
Є. Плужника, І. Сенченка,
Б.-І. Антонича, В. Симоненка,
В. Стуса та ін.
Видання адресується шанувальникам українського художнього слова.
Відлига шістдесятих років бралася приморозками ... с.503-541
Чорна книга України: 3бірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе / Упоряд., ред. Ф. Зубанича; Передм. В. Яворівського. Демократична партія України. – К. : Вид. центр "Просвіта", 1998. – 784 с.
Тоталітарна система тягнеться за нами, як кайдани, яких ми ще остаточно не позбулися, а тільки перепиляли ланцюги. Злюмпенізований народ ( це не вина його, а біда!) більше пам'ятає ковбасу по 2.10, як голодомор чи сталинщину. Важко врятувати свідомість народу спільними зусиллями інтелектуалів-політиків, економістів, бізнесменів, інтелігенції тому Демократична партія України звернулася через пресу до наших громадян, аби вони самі написали “Чорну книгу Україну” – про те, як тоталітарна система пройшлася по їх долях, долях їхніх родин у XX столітті.
Результату того звернення не сподівався ніхто із ініціаторів: таку унікальну, вбивчу книгу міг написати лише народ. Втім, ось вона перед вами: читайте, плачте, аби цього більше ніколи не повторилося.
Частина 1. –
1–516 с.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Харків: Харківська правозахисна група; «Права людини», 2006.
Це видання є результатом 10-річної праці Харківської правозахисної групи і репрезентує українську частину Міжнародного біоґрафічного словнику дисидентів Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР.
517–1020 с.
Частина 3. — 2011. — 1021–1380 с.; іл.
Овсієнко, Василь .
Світло людей: Мемуари та публіцистика / Василь Овсієнко. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: ТОВ «Видавництво “КЛІО”»,
2018. — 512 с.: фотоіл.
Колишній в’язень сумління з майже 14-річним «стажем» пропонує півсотні статей, написаних за 20 років волі, — про співкамерників Василя Стуса та інших видатних особистостей.
Як сумлінний історик, автор пропонує суспільству інформацію про репресії 20–80-х років. Як відважний публіцист, дає яскраві оцінки своїм сучасникам — друзям і ворогам.
Василь Стус повернувся на Україну... Через чотири роки по смерті. Його прах перевезено з табірного цвинтаря, що за Уралом, до Києва, на Байкове кладовище. Усе життя йшов він до свого народу, ніс на плечах тяжкий хрест правди і сумління, ішов, знаючи, що сходить — на Голгофу.
До книги увійшли спогади друзів поета, товаришів по ув’язненню, уривки з листів, вірші, фотодокументи.
Упорядник О.Ю. Орач Редактори: В.І. Міщенко, Д.В. Стус
Опубліковано: Мюнхен, 1978
Сторінок: 183 с.
Видавництво:
Видавництво “Шлях перемоги”
Серія «Розстріляна й заборонена творчість діячів української культури», ч. 1.
Автор: Упоряд. О.Зінкевич, М.Француженко
Опубліковано: Балтимор-Торонто, 1987
Сторінок: 463 с.
Видавництво: Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка
вірші, написані в таборі і засланні в 1976-1979 р.р., видані 1986 р. за кордоном як "Палімпсести"
вірші, що не увійшли до збірки "Полімпсести"
Із збірок віршів, статей, щоденникових записів, епістолярної спадщини Василя Стуса, лауреата Державної премії імені Т.Г.Шевченка (посмертно), постане перед читачем повнокровний образ полум'яного сина України. Поета страдницької долі, нездатного на компроміси, максималіста в почуттях і оцінках, який завжди ішов шляхом правди і заплатив за це життям.
Стус Василь. Дорога болю. (djvu-1.3 МВ)
Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса повертається до читачів, її публікують газети й журнали, надроджуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав... Книгу «Дорога болю» складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних та друзів поета.
Усе, що він пережив і вистраждав у боротьбі за свободу й незалежність України, стало назвою поетичної збірки «Дорога болю», за яку Василя Стуса 1991 року було удостоєно посмертно Державної премії імені Тараса Шевченка.
Під тягарем хреста / Упоряд. О. Ю. Орач; Вступ, слово І. М. Дзюби; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького; В оформл. вид. використано твір худож. М. Бідняка.— Львів: Каменяр, 1991.— 159 с.
До збірки увійшли твори Василя Стуса, чиє життя обірвалося по багатьох роках тюремних поневірянь за колючими дротами ГУЛАГу. Лицарськи вірний непроминущим ідеалам, він не спасував перед реченцем, бо ж дорогу боротьби і страждань обрав свідомо. Написане вилучали й нищили, а він з вірою, що переможе у двобої, не переставав творити, допоки пронизливі сибірські вітри не видули із кволого тіла роз'ятреної душі. Уціліле ж слово промовляє до кожного з нас, утверджуючи на думці: всі ми залишаємося в'язнями сумління доти, доки не зійде над стужілою Вітчизною заблукане сонце волі.
Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».
ISBN 978-617-7266-17-3
Людина, яка не могла мовчати...
Частина перша / за заг. ред. А. П. Григоренко; ГО "Харківська правозахисна група". - Харків: ТОВ «Видавництво прав людини», 2015. - 336 с. фотоілл. (рос.) - pdf 15,2 MB
Частина друга / за заг. ред. А. П. Григоренко; ГО "Харківська правозахисна група". - Харків: ТОВ «Видавництво прав людини», 2015. - 312 с. фотоілл. (рос.) - pdf 11,5 MB
До книги включені обрані спогади різних людей про одну з центральних постатей руху за права людини в неіснуючому СРСР. Це — ветеран Другої світової війни, генерал, громадський діяч, правозахисник та публіцист Петро Григорович Григоренко (1907–1987). Покійний генерал здобув широку міжнародну популярність у другій половині ХХ століття, став єдиним радянським генералом, позбавленим радянського громадянства та найвідомішим у світі українським патріотом. Його діяльність та публіцистика залишаються багато в чому актуальними й сьогодні.
ISBN 978-617-7266-18-0
Немиринська Н. Я.
ISBN 978-617-587-138-6
Ця книга про судові справи, за якими судили «інакшедумаючих» різних напрямків: економістів, дисидентів, віруючих, тих, кого називали «українськими націоналістами», навіть тих, хто писав «погані вірші».
Автор захищала цих людей чотирнадцять років — з 1972 по 1986 рік, коли М. С. Ґорбачов припинив цю практику й помилував усіх засуджених.
Гадаю, що розповідь про ті події цікава й сьогодні.
У монографії висвітлено основні аспекта громадсько-політичної та наукової діяльності українського дисидента, історика Валентина Мороза. Охарактеризовано чинники, що впливали на формування світогляду В. Мороза, проаналізовано етапи і напрями його боротьби проти радянського тоталітарного режиму в рамках українського руху спротиву. Досліджено публіцистичну діяльність дисидента, його роль у поширенні самвидаву, умови перебування в ув’язненні. Розкрито феномен міжнародних кампаній 1970-х рр. на захист політв’язня. З’ясовано роль діяча у громадському житті української діаспори в країнах Заходу протягом 1979-1991 рр., а також суспільну діяльність у період існування незалежної України. Висвітлено основні напрямки наукової діяльності В. Мороза, визначено та значення його діяльності в українському національно- визвольному русі та новітній історії України.
Пропоноване видання побачило світ за кордоном, як багато тогочасної самвидавівської літератури. На момент виходу цієї книги Мороз перебував у Володимирській в'язниці. Книга містить найвідоміші твори В. Мороза, а також низку документів та матеріалів, що висвітлюють його арешти та допити. Разом з тим, уміщено різноматітні матеріали у його підтримку зі сторони тогочасної української інтелігенції.
Непримиренний борець з більшовизмом
Валентин Мороз - український дисидент, історик та науковець.
Під час навчання в інституті зійшовся з українськими колами дисидентів, поширював самвидав - статті Михайла Грушевського, документи Центральної Ради, деякі сучасні твори дисидентів.
Під час покосу інтелігенції в 1965 році, Валентина Мороза заарештовують та ув'язнюють на 4 роки мордовських таборів.
Після звільнення продовжує займатися дисидентською діяльністю, шляхом поширення самвидаву, з’являються і його антирадянські твори "Серед снігів", "Хроніка опору", "Мойсей і Датан”. Через це його заарештовують вдруге та засуджують вже на 14 років таборів.
Відбуваючи другий термін, неодноразово влаштовував голодівки, одна із яких тривала більше 5 місяців, після чого його та ще декількох дисидентів обміняли на двох агентів кдб, засуджених у США.
У подальшому викладав у Гарвардському університеті, видавав свій журнал та вів радіопередачу в Торонто. У 90-ті роки повернувся в Україну.
Роман Корогодський. Сергій Параджанов. Злет, трагедія, вічність: Твори, листи, документи архівів, спогади, ст., фот." / Упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк
(DjVu - 8.2 МБ)
(DjVu - 8.2 МБ)
Параджанов і Україна — ось тема цієї книги. Це перша спроба розповісти про радісні, гіркі, а часом трагічні сторінки життя геніального режисера, чия творчість впродовж двох десятиліть була пов’язана з Україною. На сторінках видання вперше друкуються унікальні архівні матеріали, які розповідають про драматичний перебіг його долі. Вперше читач ознайомиться з документами вражаючої трагедійної сили — листами Сергія Параджанова, написаними рідним і друзям з таборів, куди він був кинутий за брехливим доносом. Широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова. І знову-таки вперше зібрані спогади людей, які близько знали митця, що став гордістю українського поетичного кіно і всього світового кіномистецтва.
книжка культуролога, наукового працівника Інституту східноєвропейських студій філософського факультету Карлового університету Радомира Мокрика, присвячена історії українського шістдесятництва.
У ґрунтовному дослідженні, що містить унікальні архівні матеріали, загадки безпосередніх учасників «культурного коловороту», автор відтворив шлях формування, а потім й спротиву «когорти молодих інтелектуалів, які увійшли в історію під назвою “шістдесятники”».
ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ
Харківська правозахисна група
Серед членів УГГ були відомі дисиденти, інтелектуали, такі як Микола Руденко, Петро Григоренко, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Святослав Караванський, Оксана Мешко, Олесь Бердник та інші.
Левко Лук’яненко - український політичний діяч, учасник дисидентського руху, один із засновників Української Гельсінської Групи.
Свою боротьбу проти радянського режиму розпочав наприкінці 50-х років, коли він створює підпільну партію – Українську робітничо-селянську спілку. У 1961 році Левка Лук’яненка через це заарештовують та ув'язнюють на 15 років.
У листопаді 1976 року стає одним зі співзасновників Української Гельсінської Групи. Через рік його заарештовують вдруге та засуджують на 10 років таборів.
Після звільнення продовжує діяльність в Українській Гельсінській Групі. У 1990 році стає головою Української республіканської партії та депутатом Верховної Ради.
Є автором Акту проголошення незалежності України, який написав напередодні 24 серпня 1991 року. У незалежній Україні продовжував займатися політичною діяльністю.
100 років тому народився видатний український та вірменський митець, режисер Сергій Параджанов. Слава спіткала його фільми по більшій частині після смерті режисера, проте найголовнішим своїм надбанням він вважав чесність та служіння мистецтву кіно. Згадуємо, як попри радянський опір, світ побачив талант Сергія Параджанова.
Український поет, колишній дисидент та політв'язень, громадський та політичний діяч Ігор Калинець отримав почесну відзнаку "Народний поет України" за 2022 рік.
Народжений на Святвечір: Василь Стус. Чого ми не знаємо про видатного українця? / ДИВИСЬ INFO / dyvys.info/
Дмитро Стус: Його погляду боялись навіть конвоїри / Український інтерес (https://uain.press/interview/649742-649742)
Василь Стус. Повернення. Реквієм : телепередача / Донец. обл. держ. телебачення ; автор, ред., ведуча О. Кругленко ; реж. К. Морозова ; оператор А. Сечин, відеоінж.: Д. Беломеря, А. Гурейков ; звукореж. Ю. Ємелін.
Для української діаспори межі 1970–1980-х Юрій Шухевич був справжнім мучеником. І справжньою зіркою. Син командира УПА не вчинив жодного злочину проти системи — проте режим призначав йому тюремні терміни один за іншим. На його підтримку за океаном влаштовували багатотисячні мітинги й голодування. А його портрет друкували на футболках і значках.
віртуальна виставка бібліотеки КФКЗ
Спільний проєкт Українського інституту національної пам'яті та "Історичної правди". Детальніше https://uinp.gov.ua/pres-centr
Просвітлої дороги свічка чорна : докум. трилогія пам'яті Василя Стуса. –
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
/ Вірш написаний у тюрмі, дата не відома, опублікований вперше через рік після смерті поета ‒ у 1986 році.
У записі взяли участь лідерка гурту “ONUKA” Ната Жижченко, співачка Саша Кольцова, головна редакторка видання “Українська правда” Севгіль Мусаєва та телеведучий Олег Панюта.
Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражданням і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
БРАНЦІ МОСКВИ: українські політв'язні ХХІ століття
Через 42 роки після тих трагічних подій 1972 року ми бачимо, як дуже подібний за своєю сутністю російський режим в 2014 році окупував український Крим і розв’язав криваву війну на сході України, яка 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабну російсько-українську війну. Але українська нація, яка виросла з тих паростків громадянського суспільства, змогла дати відсіч агресору. Проте на окупованих територіях розгорнувся терор проти українців і кримських татар. Сьогодні процес історичного ревізіонізму радянського тоталітарного режиму в Росії проявляється не тільки в заявах політиків і в галасливих святах з вивішуванням портретів «вождів». У сталінському стилі відбуваються викрадення, затримання, арешти, обшуки і катування затриманих, яким інкримінують вигадані злочини. Режим Володимира Путіна, особливо в окупованому Криму, перевершив навіть радянський тоталітаризм доби «застою». Старі радянські методи набули нової сили: створення атмосфери страху, безсилля і безнадії, терор проти інакодумців, воєнні злочини, брутальні порушення прав і свобод, презирство до людської гідності, підміна непорушних цінностей доктриною «русского мира», тотальна пропаганда. Ось коротка характеристика політики Росії в окупованому Криму.
І ми знову з сумом відзначаємо День українського політв’язня, день невдалої спроби придушити вільний український дух, який, як фенікс, щоразу відроджується з попелу і стає міцнішим. І ми подумки з тими, хто сьогодні перебуває в неволі.
Український кінорежисер, сценарист та письменник, громадський активіст
За звільнення Олега Сенцова, найвідомішого російського політв'язня-українця, протягом п’яти років боролася світова еліта – від голлівудських зірок до релігійних авторитетів.
Його, активіста Автомайдану під час Революції гідності, після окупації Криму РФ заарештували російські спецслужби. А потім «суд» дав йому 20 років колонії суворого режиму за сфабрикованою справою про тероризм. Свободу Сенцов здобув лише в межах обміну полоненими.
Після звільнення він близько року розповідав про Україну на авторитетних світових майданчиках. І вже встиг закінчити перервану роботу над фільмом про 1990-ті «Носоріг», який вийшов у прокат напередодні повномасштабного вторгнення росії в в Україну.
«Дракони теж вмирають. Я сподіваюся, що Крим ми повернемо»
Українського журналіста Романа Сущенка арештували російські спецслужби 30 вересня 2016 року під час приватного візиту до Москви. Федеральна служба безпеки звинуватила його у шпигунстві.
Півтора року у російському полоні: нові подробиці у справі політв’язня Владислава Єсипенка
упорядник віртуальної виставки бібліотекар 2 категорії бібліотеки КФКЗ - Т.А. Повхліб