До 300-річчя Григорія Сковороди
МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЛИЦЯ
СВІТ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Григорій Сковорода
(1722-1794)
Дата ювілею відомого українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.
Григорія Сковороду без перебільшення можна вважати однією з центральних постатей України, Генієм і Батьком української філософії. Мандрівник-мислитель прожив не легке, сповнене випробувань життя. Світ "ловив його, та не спіймав". Григорій Савич вписався в історію України як основоположник української педагогічної школи та суттєво вплинув на своїх послідновників в різних культурних часових вимірах. Спадщина Григорія Сковороди є неймовірно глибокою і пізнавальною, адже сам філософ був багатогранною особистістю - не тільки мудрецем-філософом, а й поетом та письменником, твори якого вважаються класикою української літератури.
Творчість Григорія Сковороди
Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г. Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців.
Твори Григорія Сковороди:
збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень», яка уміщує 30 творів таких жанрів: пейзажні вірші, романси, які увійшли до рукописних збірок народних пісень, панегірики, оди, пісні;
книга «Байки харківські»;
філософські трактати («Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу» та ін.);
притчі.
У своїх творах Г. Сковорода оспівував природу України, працьовитих людей, висміював панівну верхівку, проголосив людину та її волю найвищою цінністю, розвинув ідеї демократизму та гуманізму, єднання людини з природою, вніс у літературу нові теми й образи. На думку письменника-філософа, джерело справжнього щастя -творча праця за природними нахилами; істинна сутність людини — у працелюбстві, у пошуках шляху до «всенародного щастя».
Коли народу корінь знищить,
Лишиться з нього попелище.
З корінням виривай культуру.
Яка народу творить мури!
Вбивай його прадавню віру,
Щоб в скарби він свої не вірив,
Щоб скарбів він не мав ніде,
Щоб був непевний сам себе!
Корчуй фолкльор — народню творчість.
Бо в ній палає дух пророчий,
Що може люд той розбудить,
Який зуміє вмить прозріть.
Плюгав поетів, їхні твори,
В безсилих — завжди дух покори!
Коли все їхнє вщент розбити.
Тоді їх легко покорити.
Отак цілі тисячоліття
Упоювали в нас: „Все сміття,
Що ваш створив поганський дух.
Трощи і нищ усе навкруг,
Щоби нащадки не уздріли,
Що предки ваші щось творили,
-А щоб вони служили нам —
Своїм новим володарям!
Коли ми ваше все понищим,
Тоді в своїх книжках напишем:
На світі все створили ми,
А ви — сліпі й глухі раби.
"Сад божественних пісень" створювався протягом 1757- 1785 рр. "Божественні" пісні не слід розуміти буквально, хоч Сковорода і вказує, що його "Сад" проріс "із зерен священного писання".
Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. У ній увага зосереджена на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Автор наголошує, що свобода — це вищий дар і благо для людини.
За жанром «Сад божественних пісень» можна віднести до духовної лірики. Збірка містить 30 пісень та заключний вірш під назвою «Мелодія». Ліричний герой збірки перебуває у пошуках правди, добра і щастя. В основі кожної пісні — «зерно» зі Святого Письма. Кожна з пісень збірки мала виконуватися на мелодію, складену автором.
До двотомнка творів Григорія Сковороди (1722-1794) увійшли поезії, байки, притчі,філософські трактати й діалоги, переклади й листи видатного українського письменника гуманіста, філософа і мислителя, просвітителя і педагога, предтечі нового українського письменства. Написані книжною староукраїнською мовою і вперше повністю перекладені на нову українську літературну мову, вони відкривають сучасному читачеві дивосвіт думок і образів великого народного любомудра.
Друкована версія двотомника зберігається в читальній залі
Збiрка складається iз 30 байок, написаних Г. Сковородою в 60-70-х роках.
Першi 15 байок написав вiн по тому, як залишив Харкiвський колегiум, приблизно 1769 року. Решту 15 байок було закiнчено в селi Бабаях 1774 року.
При упорядкуванні текстів байок було зроблено деякі скорочення: знято посилання Сковороди на біблію, подекуди паралельні найменування понять грецькою та латинською мовами тощо.
Подано в перекладi з мови, наближеної до росiйської. Переклав Шевчук Валерій.
підготовка до ЗНО і не тільки
Пісня «Всякому місту – звичай і права»
Тема: зображення паразитичного життя багатіїв та бюрократів, які ведуть неправильний спосіб життя, наживаючись на простих людях, протиставлення їм ліричного героя, що уособлює чесних людей, яким не властиві ці вади.
Ідея: засудження здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників, які уособлюють моральні вади тогочасного життя.
Жанр лірики: сатиричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Сатиричний вірш «Всякому городу нрав і права» (десята пісня збірки «Сад божественних пісень») спрямований проти свавілля поміщиків і козацької старшини, зажерливості купців-лихварів, несправедливості суду, кар'єризму, розбещеності, пияцтва. У ньому викриваються найрізноманітніші пороки дійсності другої половини XVIII століття.
Пісня «De libertate» («Про свободу»)
Тема: зображення волі як найбільшого багатства людини.
Ідея: оспівування Богдана Хмельницького, борця за свободу рідного народу, яка є найбільшим багатством людини.
Жанр лірики: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Необхідною умовою людського щастя поет-філософ вважав свободу. Цьому присвячена його поезія «De libertate».
Григорій Сковорода не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. На думку Сковороди: «Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспіль-них явищ — таке завдання і призначення байки». Тому майже всі його байки — це зображення глибокої істини в простих життєвих сюжетах за допомогою сатири.
Г. Сковорода завжди вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями, наголошував, що нема нічого гіршого, ніж хворіти думками. А найкращими ліками проти цієї хвороби є «сродна праця». Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, адже шлях до щастя лежить через самопізнання своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності.
Ідея байки: праця повинна стати природною потребою для кожного.
Це видання побачило світ 1971 в м. Києві. Редакційна колегія – видатні письменники, поети, критики та публіцисти – М. Бажан, О. Засенко, С. Крижанівський, А. Малишко (посмертно), М. Нагнибіда, Л. Новиченко, Л. Первомайський – дала нове життя давно написаним віршам, байкам, перекладам.
Вступна стаття доктора філологічних наук Іван Пільгука розкриває філософію Григорія Сковороди, його тернистий життєвий шлях та внесок у розвиток саме української літератури: «Своєю діяльністю Сковорода готував ґрунт для початків національного відродження української літератури. Сковорода приніс в українську літературу нові естетичні поняття. Вони перегукуються з естетичними поняттями європейських просвітителів і разом з тим є оригінальними, зрощеними на поетиці української народної думки і пісні. Спадщина Сковороди є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, що виливалась у поезії і роздумах великих мислителів»
Усі поезії збірки мають тісний змістовий зв’язок і підпорядковані ідеї гуманізму. Кожен вірш наділений поетичним «Я», ставленням до різних явищ духовного життя людини. Тут розвиваються думки про щастя, добро, чесність, правду, відчуття краси природи, її велич, розкриття змісту подій та розвитку суспільства. Деякі вірші пов’язані з календарем церковних свят, в них звучать релігійні мотиви.
Спадщина поета-мислителя ввійшла у велику духовну культурну спадщину нашого народу. Образ Сковороди відтворено в живопису, скульптуриі, музиці. Естетичні традиції, патріотизм Сковороди не втрачають своєї виховної сили і є актуальними й нині.
Як писав Максим Рильський:
Орати добрий ґрунт, що нам заповідали
Жага Сковороди і пристрасть Кобзаря, —
І світить нам, живим, жива тепер зоря!
Це виданя вийшло у світ 1972 року в Києві. Упорядник Василь Яременко
Редакційна колегія: Андрущенко В.Я., Бичко В.В., Коваленко Н.Д., Острик М.М., Панч П.Й., Шевченко М.Є.
Книга вийшла тиражем 50 000 примірників.
Упорядник Василь Яременко у вступній статті пише: «У різні часи інтерес до Сковороди був різний. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а осібно від них із розрізненних переказів і легенд творила привабливий образ поета-любомудра багатюща поетична уява народу. Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. В ньому завжди вражала й вражає подиву гідна цілісність натури й принциповість. Одним з найцікавіших творів, залишених нам Г.С. Сковородою, є його власне життя: воно має виразне громадське звучання, що зобов’язує нас уважно вивчити його. Вивчити на тлі того часу, коли жив і творив найвидатніший український філософ-письменник XVIII ст.». Стаття розкриває життєвий шлях Григорія Сковороди, його творчість та вподальшому вивчення його доробків науковцми, письменниками, істориками.
Книга вміщує поезії із збірки «Сад божественних пісень», котрі переклав В. Шевчук, а також інші поетичні твори, байки харківські, уривки філософських творів, уривки з листів Г.Сковороди та афоризми.
Філософія Григорія Сковороди: цитати, вислови, афоризми. Сковорода - це справжня скарбниця мудрості. Філософська спадщина Григорія - унікальне явище в українській культурі. Пропонуємо вашій увазі збірку кращих висловів.
Не боїться совість чиста навіть Перуна вогниста!
Світло бачиться тоді, коли світло є в очах.
Людина дивиться на лице, а Бог – на душу.
Любов викликається любов'ю.
Як глупе все те, що противне блаженній природі!
Краще бути природнім котом, ніж левом з ослячою природою.
Не бійся вмерти тілесно, бо будеш кожної хвилини терпіти смерть духовну.
Не знаю навіщо носиш меч, якщо не на січ, для якої він зроблений. Не знаю, навіщо носиш тіло, якщо щадиш віддати його на те, навіщо хтось цим тілом одягнений.
Світ спить, глибоко простягнувшись... А наставники його, що пасуть Ізраїля, не тільки не пробуджують його, але ще й погладжують: "спи, не бійся".
Біблія – це семиголовий дракон, що розливаючи хлющі гірких вод, цілу кулю земну покрив
О, душе моя! Знай, що читати Біблію і перелічувати його (Змія) брехні – це одне й те саме.
Біблія взагалі є дурною і розладнаною дудою... колючий терновник, гірка і несмачна вода, якщо сказати за Павлом – "дурнота божа"; або скажу: лайно, мотика, дрянь, грязь, гній чоловічий, в якому Бог велить Єзикіїлові заховати ячмінну паляницю.
Ніяким чином не можна пізнати Господа, не пізнавши самого себе.
Віруймо, що Бог є в людськім тілі. Є справжній Він у тілі нашім видимім: неречовинний – у речовиннім, вічний – у тліннім, один у кожнім з нас, і цілий у кожнім. Бог у тілі і тіло в Бозі, але не тіло Богом, ані Бог тілом.
Не шкодуй руки, і вдар кресалом, і викреши вогонь у себе вдома, щоб не ходити по сусідах і не просити: "позич мені вогню"!
Україна знову стала на шлях духовного відродження. Багато людей повертаються до Бога, читають Біблію. Читають... та чи розуміють? Гадаємо, що у цьому їм допоможе «любитель священної Біблії» Григорій Сковорода, який заговорив у цій книзі зрозумілою сучасною українською мовою. Із всього творчого доробку мислителя тут найбільш повно представлені його діалоги й трактати, в яких дається роз'яснення «Святого письма», розуміння Бога, Всесвіту, Людини.
Вперше друкується переклад біографії Г. Сковороди, що її скомпонував його друг і учень М. Ковалинський.
Для всіх, хто цікавиться історією та розвитком духовної культури, філософії.
ЗМІСТ
Предтеча Месії України
М.І. Ковалинський. Життя Григорія Сковороди
Прокинувшись, побачили славу його
Хай цілує мене поцілунками уст своїх
Вхідні двері до християнського доброчестя
Нарцис. Розмови про те: пізнай себе
Симфонія, названа книга Асхань, про пізнання самого себе
Бесіда, названа Двоє, про те, що легко бути блаженним
Бесіда 1-ша, названа Observatorium (Сіон)
Бесіда 2-га, названа Observatorium Specula, по-єврейськи Сіон
Діалог, або Розмова про давній світ
Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті (Дружня бесіда про душевний спокій)
Кільце
Розмова, що називається Алфавіт, або Буквар миру
Книжечка, що називається Silenus Alcibiadis, тобто Ікона Алківіадська (Ізраїльський змій)
Книжечка про читання Святого Письма, названа Жінка Лотова
Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про те: легко бути добрим
Суперечка Біса з Варсавою
Вдячний Єродій
Убогий Жайворонок
Діалог. Назва його - Потоп зміїний
Примітки
Цей твір — конспективний виклад лекцій, які мислитель прочитав у додаткових класах при Харківському колегіумі (почали функціонувати з 1768 р.; у цьому-таки році Г. Сковороду зараховано на посаду викладача катехізису, хоч сама організація класів розпочалася ще в 1765 р.). Дослідники відносять написання цього твору до 1768р., опрацьовано його 1780 р. Загалом це був курс етики. Однак лекції були визнані за такі, що не відповідають ученню церкви, і Сковороду усунули від викладання. Автограф твору не зберігся, існують його три списки. Вперше був надрукований із коротенькою вступною статтею про життя філософа в журн.: Сионский вестник. — 1806. — ч. III. с. 156-179.
ДО 300-РІЧЧЯ СКОВОРОДИ
Що є свобода? Діалог із Григорієм Сковородою
Сергій Жадан читає Сковороду в оригіналі, а Ада Роговцева звучить як нараторка.
2-серійний радіосеріал:
Олексій Богданович у радіодрамі за мотивами листування Сковороди з Ковалинським:
Праці про життя і творчість Григорія Сковороди
До 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди вийшла книга із серії «Життя видатних українців»
Редакційна колегія О.Г. Дзеверін (відповідальний редактор), В.З. Смаль, І.А. Табачников.
Збірник висвітлює основні проблеми педагогічної спадщини Г.С. Сковороди, розкриває історичне й теоретичне значення ідеї видатного мислителя про виховання, освіту і навчання. Значну увагу приділено також практичній учительській діяльності просвітителя.
Як зазначають самі редактори: «Протягом більш ніж піввікового розвитку історико-педагогічної науки про Сковороду як педагога написано чимало. Однак і досі не створено жодної узагальнюючої праці, що осмислювала б усі (чи принаймні всі найважливіші) сторони й елементи педагогічної спадщини просвітителя. Збірник статей «Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди», підготовлений Науково-дослідним інститутом педагогіки УРСР, має на меті певною мірою заповнити зазначену прогалину». Збірка містить 12 статей, які розкривають педагогічну спадщину Г. Сковороди та допомагають зрозуміти його основні педагогічні ідеї.
Відповідальний редактор збірника – Олександр Дзеверін (1908-1978), український педагог, історик педагогіки, співробітник Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП) у 1930–1970 рр. (з 1955 р. – Науково-дослідний Інститут педагогіки Української РСР, з 1992 р. Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України), голова редакційної колегії видання 5-томника праць Василя Сухомлинського (Київ, 1976–1977).
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Григорія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих наукових результатів і заперечили твердження, вирубані навіть на граніті, автор веде мову в популярній, живій манері, не лише формулюючи висновки, але й розповідаючи, – що особливо цікаво, – яким чином він дійшов до них. Ставлячи безліч запитань і відповідаючи на них, пристрасно полемізуючи в присутності читача з іншими вченими, інтригуючи читача, автор робить його ніби співучасником наукових пошуків і знахідок.
Леонід Махновець унаочнив виклад матеріалу документальними ілюстраціями: вперше опубліковано складені ним карти подорожей і місць перебування Г.Сковороди.
Книга містить передмову та п’ять частин. Тираж 25000 примірників.
На обкладинці малюнок Г. Сковороди з твору «Алфавит, или Букварь мира».
Леонід Махновець (1919–1993), український історик, літературознавець, археолог, перекладач, бібліограф. Доктор філологічних наук (1966), Лауреат Шевченківської премії (1990). Працював у Державному музеї Тараса Шевченка та Інституті літератури імені Т. Шевченка АН УРСР. Автор та співавтор понад 400 праць.
У книзі досліджується життя і творчість, соціально-політичні, філософсько-естетичні та етичні погляди відомого українського філософа-просвітителя, письменника, педагога і громадського діяча Г.С. Сковороди. Окремі розділи праці присвячені аналізу поетичних творів та байок письменника. Книжка розрахована на широке коло читачів.
Книга має такі розділи: «Вступне слово», «Незвичайне життя», «У пошуках людського щастя», «Мудрість поезії», «Його зброя», «Переклади», «Висновки».
У вступному слові автор говорить, що життя і творчість Г. Сковороди зумовлювалися історичними обставинами свого часу, загальним характером і особливостями тогочасної суспільної думки і духовної культури взагалі. Наше завдання – зрозуміти Сковороду історично як визначне явище в історії культурного і літературного життя України. Автор наголошує, що відзначення ювілеїв завжди активізує дослідження з вивчення творчості Сковороди, і зазначає, що, незважаючи на значну кількість досліджень спадщини Г. Сковороди, синтетичної праці про літературну творчість письменника немає. Їй присвячено лише окремі статті. Автор поставив перед собою завдання дослідити і проаналізувати всю художню спадщину Сковороди, що становить собою ідейно-естетичну цінність, що допоможе краще простежити і зрозуміти шлях становлення нової української літератури, складний процес її переходу від старих традицій до нового світського письменства.
Автор розкрив основні аспекти життя та творчості Григорія Сковороди в таких розділах книги: «Вступ», «Життя Г.С. Сковороди», «Г.С.Сковорода як філософ, вчений, педагог», «Г.С. Сковорода як письменник», «Місце Г.С. Сковороди в історії громадської думки та літератури», «Коротка бібліографія».
У вступі автор розкриває своє бачення творчості Г. Сковороди та її впив на тогочасне суспільство, на вивчення та розкриття піднятих Сковородою проблем. П. Попов наголошує, що в своїх філософських і літературних творах Григорій Сковорода намагався дати відповіді на пекучі питання своєї сучасності: яким повинно бути в світі справедливе суспільство, якою мусить бути справжня людина.
Книга була видана в Києві 1960 року тиражем 10000 примірників.
Автор нарису – Попов Павло Миколайович (1890–1971), український літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист, критик та бібліограф. Його наукові праці присвячено історії української літератури, книгодрукуванню, історії та теорії фольклору. По собі залишив вагомий доробок у вивченні української та східнослов’янської літератур. Написав низку праць про «Слово о полку Ігоревім», творчість Лазара Барановича, Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Івана Франка тощо. Загалом в його науковій спадщині понад 300 досліджень в різних галузях української науки.
Ушкалов Л.В. Григорій Сковорода: семінарій. – Харків: Майдан, 2004. – 776 с.
Цей фундаментальний посібник подає бібліографічну інформацію щодо
найрізноманітніших питань, пов’язаних із життям та творчістю великого
українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722–1794). Він виконує
роль своєрідного навігатора в “морі” наукової літератури, присвяченої
Сковороді, що з’явилася в усьому світі впродовж двох останніх століть.
Посібник призначений передовсім для студентів українських університетів,
що вивчають сковородинську проблематику. Окрім того, він стане в нагоді
також професійним науковцям (історикам літератури, філософам, педагогам,
богословам, мистецтвознавцям, мовознавцям, культурологам).
Якщо звернутись до біографії Г. Сковороди, то неважко побачити, що музика була супутницею його життя, з нею пов’язані всі основні етапи його творчої діяльності. Г. Сковорода складав більшість своїх поетичних творів у формі пісень, тобто в музично-поетичному жанрі, де музиці належить чи не провідна роль.
Ця книга розкриває філософські погляди, висвітлюючи «музичну біографію» Г. Сковороди, питання ролі пісенної творчості в житті народу, в розвитку української музики.
У більшості спогадів і досліджень про Г. Сковороду повідомляється про те, що він не тільки складав, а й сам співав свої пісні. У його пісенній творчості переважає лірика, але не поширена тоді любовна лірика, а лірика громадська. Не особисті, інтимні мотиви звучать в його піснях, а значно глибші, соціальні теми.
Авторка дослідження музичної творчості Г. Сковороди – Онисія Шреєр-Ткаченко (1905-1985), визначна постать в українському музикознавстві ХХ століття, відома музикознавиця, талановита педагогиня, членкиня Спілки композиторів України. Її наукова діяльність була спрямована на поглиблене вивчення української старовинної музичної культури.
Інформаційні ресурси
До 215-ї річниці від дня заснування ХНПУ імені Г. С. Сковороди
Бібліотека ЖДУ ім. І. Франка до 295-річчя з дня народження митця
Висловлювання Григорія Сковороди – легендарного українського філософа та мислителя, цілком актуально звучать і сьогодні. Кожне його слово доводить, що ворог може розбомбити наші музеї та будинки, загрожувати та шантажувати, але він не забере нашої пам'яті та нашого стійкого бажання відстояти незалежність України.
Афоризми Г.С. Сковороди.pdf
- Я не покину Батьківщини.
Мені моя сопілка і вівця
дорожчі царського вінця.
- Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней…
- Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим.
- Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити
- Кожному мила своя сторона
- Майбутнім ми маримо,
а сучасним гордуємо:
ми прагнемо
до того, чого немає,
і нехтуємо тим, що є,
так ніби минуле зможе вернутись назад,
або напевно мусить здійснитися сподіване.
- Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись,
в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити
- Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний
- Республіка, в якій хотів би жити і я, буде країною любові, дружби, праці! В ній не мін бути ворогування й рабства... Усе загальне, спільне... Закони — гуманні, мудрі Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і застремлінням — ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви
«Наступний, весело освітлений день – плід учорашнього, так само як добра старість – нагорода гарної юності»
На своїй могилі Сковорода заповів написати слова, які тепер знають усі:
«Світ ловив мене, та не спіймав...»
СКОВОРОДА - Світ ловив мене але не впіймав.pdf
У ніч проти 7 травня 2022 р. окупанти ракетою знищили Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, що розташований у садибі Ковалинських (сел. Сковородинівка в Харківській області).
Сама будівля музею була пам'яткою національного значення, адже у маєтку Ковалинських у XVIII столітті проживав український філософ, педагог, письменник і поет Григорій Савич Сковорода. І саме в селі Сковородинівка (до 1922 року Пан-Іванівка), неподалік від знищеної будівлі, слобожанський Сократ і був похований.
У 1972 році на території маєтку відкрито Національний літературно-меморіальний комплекс Г. С. Сковороди — будинок-музей, де зберігалися особисті речі Григорія Савича, книжки, картини, документи, та унікальний парк з його особливою аурою. Багато вчених спеціально приїжджали, щоб вивчати унікальні артефакти, пов’язані з особистістю філософа, подивитися на унікальну скрипку, якої торкалися руки Сковороди – мислителя й митця універсального типу.
Музей Григорія Сковороди знищений російською ракетою.
Сковородинівка, Харківська обл., травень 2022
Біла скульптура чоловіка з книжкою в руці посеред понівеченого приміщення. Над нею ясніє блакитне небо, а навкруги — чорні обгорілі уламки того, що ще вчора було музеєм Григорія Сковороди. Якось навіть дивно, що російський снаряд, який майже вщерть знищив музей українського філософа, не зачепив його скульптури. Дуже символічно й цілком відповідає філософії, яку пропагував і розвивав «український Сократ». «Все мина, лиш любов зостається по всьому, все мина, та не Бог, не любов», — писав Григорій Савич.
Для відновлення музею необхідно понад 112 мільйонів гривень. У міністерстві зазначають, що такої суми немає в Харківської області, яка щодня обстрілюється росіянами. Стати патроном закладу чи задонатити будь-яку суму на відновлення музею можна тут.
Кредо Г. Сковороди: жив, як учив, і вчив, як жив.
Коріння світогляду Сковороди вростає глибоко в етнічне українське минуле, а крона – в далеке майбутнє, що простяглось після нього, сягаючи наших днів.
Попри війну 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди відзначатимуть на державному рівні. Таке рішення про вшанування українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета й педагога прийняв Кабінет Міністрів під час засідання 12 жовтня.
Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди» у 2022 році.
Спадщина Сковороди «належить до визначних надбань вітчизняної культури, а його ім'я зайняло помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України. У свідомості сучасників та нащадків Сковорода постає як мандрівний філософ-вільнодумець, вчитель, який був передвісником нової епохи – епохи українського романтизму», – йдеться у пояснювальній записці до проєкту постанови.
Парламент запропонував «Укрпошті» видати серію поштових марок до 300-річчя Сковороди, а Національному банку України рекомендували виготовити і ввести в обіг спеціальну ювілейну монету.
Поштовий блок складається з двох марок. На одній зображений малюнок Сковороди — фонтан, що символізує концепцію філософа про «нерівну рівність». Зображення цього фонтану є також на сучасних банкнотах номіналом 500 гривень. А раніше цей малюнок був нанесений на 500-гривневі банкноти УНР, що були в обігу в 1918-1920 роках. На другій марці блоку зображений сам Григорій Сковорода у повний зріст.
Частина коштів від продажу піде на відновлення музею Григорія Сковороди на Харківщини, який був зруйнований внаслідок російського обстрілу у травні цього року.
22 листопада в Україні вводиться в обіг монета "Сад божественних пісень" номіналом 20 гривень.
☑ На аверсі монети розміщено: символічний стилізований фонтан, який наповнює водою різні посудини, метафори людини та людської душі. З одного боку, вони всі різного розміру, отже, нерівні. З іншого, – усі вони наповнені, тому рівні. Кожна посудина має різний об’єм, але отримує достатньо води для свого наповнення (пластичне втілення графічного малюнка Г. Сковороди “Нерівна всім рівність…”). Над життєдайним фонтаном “проростають райські” дерева, що формують сад божественних пісень, навколо яких “розтікаються” рядки зі збірки “Сад божественних пісень”.
☑ На реверсі монети зображено метафоричну художньо-образну композицію: під деревцем вишні – юнак, який грає на сопілці, поряд – розкрита книга, символічний світ Г. Сковороди; навколо – дзеркальні символічні постаті, що намагаються ухопити філософа, та напис півколом – "світ ловив мене та не спіймав "
Фільми, подкасти, прямі трансляції, інтерв'ю і статті
