До дня пам’яті жертв Бабиного Яру

МУЛЬТИМЕДІЙНА ПОЛИЦЯ

Восени 1941 року, в Бабиному Яру на околиці Києва, протягом двох днів були розстріляні десятки тисяч чоловік. Масштаби каральної акції, стали відомими тільки після звільнення міста від гітлерівських загарбників.

З 29 вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го Бабин Яр був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводилися військовими і поліцією окупаційної нацистської влади. Він став некрополем для більш ніж 100 тисяч цивільних громадян – дорослих, дітей, військовополонених. А ще – символом “Голокосту від куль” і взагалі символом нацистської політики знищення людей в Україні.

Бабин Яр — місце поховання понад 110 тис. осіб, жертв різноманітних геноцидів-терорів у 1932-1961 роках. У Бабиному Яру поховані жертви Голодомору, яких було знищено російсько-радянським керівництвом у 1932-33 роках (точні дані по кількості загиблих невідомі), жертви Голокосту, яких було знищено німецько-нацистським керівництвом під час Другої світової війни у 1941—1943 роках та жертви Куренівської трагедії 1961 року (понад 1,5 тис. осіб).
У 1941–1943 роках у Бабиному Яру були розстріляні, за різними даними, від 70 до 100 тисяч осіб (включно з 50 тис. євреїв та 10 тис. українців: мирних громадян військовополонених, підпільників, партизанів, 620 борців за незалежність України з ОУН-УПА, пацієнтів психіатрічної лікарні, інших заручників). За етнічною ознакою, крім євреїв, там стратили 40 тис. мирних осіб інших національностей, включно з 10 тис. ромів, поляків тощо.

Після Другої світової війни Бабин Яр став символом людської трагедії, страждань мирного населення під час війни. Але й досі історики продовжують вивчати архівні документи. Розсекречені матеріали, здатні розвіяти міфи радянської пропаганди про роль української поліції, пролити світло на національність жертв, розповісти про те, хто проводив розстріли.

Книги про трагедію Бабиного Яру

Кузнецов А. - Бабий яр.- вид.1991.pdf
Київ 1941 р. Бабин Яр: Спогади сучасників / Упорядник Сергій Кот. — К.: Інститут історії України НАН України, 2019. — 53 с.
У виданні публікуються спогади очевидців подій нацистської окупації Києва восени 1941 року та трагічних обставин, пов’язаних з масовими розстрілами євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня. Наведені свідчення сприяють більш детальному висвітленню періоду окупації Києва в роки Другої Світової війни та доповнюють наявні відомості про історичну пам’ять Бабиного Яру як одного із символів нацистських злочинів проти людяності. 

Віталій Нахманович. Бабин Яр: пам'ять на тлі історії. Альбом

Бабин Яр_пам'ять на тлі історії. Альбом.pdf

Проект реалізовано Музеєм історії м. Києва та Громадським комітетом «Бабин Яр» за підтримки Українського інституту національної пам’яті та канадської благодійної ініціативи «Українсько-єврейська зустріч».

Для створення виставки використано також матеріали з колекцій Всеукраїнської єврейської ради і Музею «Героїзм та Голокост», Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С.Пшеничного, Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», Національного музею історії України, Українського центру вивчення історії Голокосту, Центру дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Фундації ім. Олега Ольжича, приватних збірок.

Вірш Маріанни Кіяновської читає Дар'я Недавня. Пластична композиція Поліни Валієвої. Ідея та постановка Євдокії Тіхонової. Зйомка – Лев Сандалов 

Ведучі Еспресо читають вірші Маріанни Кіяновської про Бабин Яр

Ведучі Еспресо читають вірші Мойсея Фішбейна про Бабин Яр.

 В документальному дослідженні «ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР» Тетяна Тур наводить вагомі аргументи на підтвердження версії, що «жидівська трагедія Бабиного Яру» є лише легендою. На прикладі Бабиного Яру ми бачимо останній етап руйнування міфу про Голокост.

Тідеманн Герберт - Бабин Яр: Критичні питання та коментарі.fb2  (пер. Олексій Токар)

Критичне дослідження подій які відбувались у Бабиному Яру. У книзі ставиться велика кількість запитань, на які не може дати відповідь офіційна історія, здійснена спроба з’ясувати проблемні та спірні питання, що стосуються діяльності НКВС та репресій проти українців у довоєнний період та їх зв’язок із розстрілом євреїв. Чиї тіла насправді захороненні в Бабиному Яру, чому ніхто і ніколи не проводив дослідження тіл..?  

Герберт Тідеманн використовує стандартні наукові методології для аналізу повідомлень, свідчень очевидців та інших джерел щодо так званої «трагедії Бабиного Яру». Автор висуває і досліджує версію, що «трагедію Бабиного Яру» вигадало НКВС/КДБ для сокриття власних злочинів проти українського народу. Автор також ставить і розглядає багато гострих питань відносно цієї події, зокрема щодо походження сумнівного плаката, яким нібито десятки тисяч жидів закликали 29 вересня 1941 р. зібратися з майном на розі невеличких вулиць. Він також не знаходить відповіді на питання чому ніхто ніколи не вимагав проведення в Бабиному Яру криміналістичних досліджень.

Книга Герберта Тідеманна «Бабин Яр: Критичні питання та коментарі» разом із працею Удо Валенді «Бабин Яр — ущелина "з 33 771 убитими жидами"?» (Babi Jar — Die Schlucht «mit 33.771 ermordeten Juden»?) на сьогоднішній день є найбільш відомими і ретельними дослідженнями історії Бабиного Яру. На жаль, вітчизняні науковці-історики не прагнуть розібратися в тому що насправді відбулося в урочищі «Бабин Яр» за часів ІІ-ї світової війни та в епоху сталінських репресій. Передмова перекладача

Дана стаття була опублікована у збірнику Ернста Гаусса «Основи новітньої історії», виданої в 1994 році видавництвом Граберт-Ферлаг у м. Тюбінген, Німеччина. Вільний продаж цієї книги в Німеччині досі заборонено. Перекладач висловлює щиру подяку швейцарському автору Юргену Графу і бельгійському книготорговцю Зигмунду Фербеке, який надіслав мені цю чудову книгу. Незважаючи на деяку тенденційність статті, вона буде цікава всім любителям сучасної історії, тим більше що про ревізіоністські погляди на цю проблему мало що відомо. Переклад статті дещо скорочено.

Мені, з іншого боку, довелося доповнити статтю кількома примітками, що стосуються тих аспектів історії Бабиного Яру, які не могли бути відомі німецькому автору більше 9 років тому. Вони позначаються цифрами в дужках і наведені в кінці статті. Хотілося б, щоб ця стаття підхльоснула дійсно незалежне і вільне вивчення цієї трагедії, яке багато в чому змогло б допомогти поліпшенню взаєморозуміння між нами, східними слов'янами, з нашими німецькими сусідами.

27—28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з'явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: «Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».

29 вересня 1941 року. Кияни ідуть в Бабин Яр. Німецький офіцер-автор фото підписав його: "Остання земна путь євреїв" / Фото: Проект "Київський фотоальбом" з колекції Стефана Машкевича

Архівне фото | Євреїв ведуть на страту в Бабин Яр 

Перша масова страта людей: жертвами «визволителів»  стали 33 771 київський єврей. Звірі у людській подобі не милували нікого: наймолодшій жертві було 3 дні, найстаршій – 103 роки. Цілком голих чоловіків, юнаків, жінок, старих і дітей ставили на край глибокого рову і розстрілювалися з кулеметів. 

Есесівці риються в речах розстріляних в Бабиному Яру

Після масових вересневих розстрілів  трагедія Бабиного Яру не скінчилася: постріли катів тут лунали аж до самого визволення міста Червоною армією.
Зокрема, на початку жовтня 1941 року німецькими окупантами були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру.

Володимир Тваринський - Відлуння Бабиного Яру. або в чому звинувачувались працівники Павлівської психіатричної лікарні.pdf

Розстріли в Бабиному Яру

21 лютого 1942 р.  в Бабиному Яру також знайшли свій останній притулок 621 член ОУН, зокрема і українська поетеса Олена Теліга. Її разом з чоловіком Михайлом Телігою та іншими діячами ОУН розстріляли фашисти. У гестапо О.Теліга перебувала в камері № 34, де пізніше знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». Зверху викарбовано націоналістичний стилізований під меч Тризуб. А один із німецьких офіцерів після смерті Олени зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

Олена і Михайло Теліги. Фото: ww2.memory.gov.ua

Крім цього, в урочищі розстріляно понад 100 матросів Дніпровського загону Пінської флотилії, які, за спогадами очевидців, йшли на смерть, співаючи, а також кілька тисяч ромів з 5-ти їхніх таборів, розташованих на околицях міста. Їх нацисти вважали неповноцінними людьми…

Загалом протягом двох років окупації до цього урочища постійно привозили  «ворогів нового німецького порядку»: підпільників, заручників з-поміж цивільного населення, бранців київських концтаборів.  Скільки людей знайшли тут свій останній прихисток – досі достеменно невідомо. Історики, які досліджують цю трагедію, називають різні цифри – від 100 до 200 тисяч.

У вересні 1943-го фашистам стало зрозуміло, що панувати в Києві залишилося недовго. І вони спробували приховати сліди своїх звірств. Зокрема намагалися  спалити трупи своїх жертв, використавши для цього в’язнів Сирецького концтабору. 

Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї 

ФОТО: ЙОГАННЕС ХЕЛЛЕ, ЖОВТЕНЬ 1941 РОКУ

Ексгумовані рештки людських тіл у Бабиному Яру 1943 р.

У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру. Однак будь-яка кількість загиблих людей є жахливою.

Трагедія Бабиного Яру - є однією з найтемніших сторінок історії України. Та про неї потрібно пам’ятати, адже саме так ми зможемо вшанувати пам’ять мільйонів жертв Голокосту.

"ПОМСТА" БАБИНОГО ЯРУ

З Бабиним Яром пов'язана ще одна київська трагедія, яку довго замовчувала радянськ а влада. 

13.03.1961 року у Києві сталася Куренівська трагедія – техногенна катастрофа, коли селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.

Документальний фільм Віталія Нахмановича – Бабин Яр у пошуках памяті...

Продюсер – Віталій Нахманович Режисер – Володимир Чеппель Оператор – Володимир Чеппель 

Пам'ятник євреям, які загинули під час Голокосту в Бабиному Яру.  Київ, «Менора»

Меморіал  жертвам Бабиного Яру 

Монумент «Пам’ять заради майбутнього» у Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр». 

Пам'ятник «Діти — жертви Бабиного Яру»

Пам'ятник розстріляним ромам. Київ, Бабин Яр

Перший Пам’ятний Хрест, встановлений у 1992 році у Бабиному Яру.
Фото: Cymbalyuk/uk.wikipedia.org

Памятник Олені Телізі та її соратникам у Бабиному Яру. 

Пам’ятник Олені Телізі був відкритий 25 лютого 2017 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Автори роботи – скульптори Олександра Рубан, Віктор Липовка та архітектори Іван Єршов, Даниленко А. О.

Як ми написали вище, за активну проукраїнську позицію та непокору окупаційній владі Олену Телігу розстріляли. Проте, точна дата й місце загибелі поетеси невідомі, але з огляду на масові розстріли 21 лютого 1942 року в Бабиному яру, цей день заведено вважати днем її пам’яті.

Олена Теліга була ще зовсім молодою на момент загибелі, їй було лише 35 років. За життя вона не видала жодної своєї роботи й всі її твори були надруковані посмертно: «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947), «О. Теліга. Збірник» (1977), «Полум’яні вежі» (1977).

Пам’ятник Тетяні Маркус відкрили 1 грудня 2009 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». 

Автори роботи – скульптор В. Медведєв та архітектор Є. Костін. Ініціатором створення пам’ятника є український історик та журналіст Ілля Левітас.

Тетяна Йосипівна Маркус (21 вересня 1921 – 29 січня 1943) – видатна українська підпільниця. У 1941–1943 роках вона брала активну участь у підпільній діяльності, пов’язаній зі знищенням офіцерів та рядових німецької армії. За її сприянням було вбито декілька десятків нацистів, деяких із них вона вбила особисто. Через таку зухвалу діяльність вони влаштували на неї справжнє полювання. Згодом радянським підпіллям було прийнято рішення вивести її з Києва, але, на превеликий жаль, її схопили. Упродовж 5 місяців Тетяну Маркус жорстоко катували, вимагаючи видати інформацію про підпілля. Навіть страшно уявити, що пережила ця юна 21-річна дівчина під час катувань. Вона не видала нацистам жодної інформації та 29 січня 1943 була розстріляна.

21 вересня 2006 року Тетяні Маркус, посмертно, було надано звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», який вручається за здійснення визначного геройського вчинку.

Київ. Меморіальний камінь жертвам нацизму, розстріляним у Бабиному Яру під час Другої світової війни