Сільське господарство

Оскільки в цей період ми бачимо приплив українських і російських переселенців та приєднання нових територій до Російської держави, московський уряд був зацікавлений у збільшенні кількості козаків. Українці і росіяни, що переселялися на територію Дикого поля, приносили із собою звичку до тих занять, які панували в них на батьківщині. На своїй батьківщині головним заняттям переселенців було землеробство. Сприятливі природні умови в зоні чорноземного лісостепу сприяли тому, що головним заняттям більшості населення, на той час, стало землеробство.

Також землероби сіяли овес, ячмінь, просо, гречку, коноплю, льон. В основній частині регіону поступово йшов перехід до трипілля. Стало широко розвинуте господарство: виробництво капусту, моркву, редьку, огірки, гарбузи, цибулю та часник. Також займалися садівництвом: майже в кожному подвір`і вирощувалися яблуні, груші, сливи, малина, вишні. Велика кількість фруктових садів було в Валках і Золочіві.

Торгівля

Харків`янам надавалося право безмитної торгівлі. Найбільше розповсюджена у Харкові. З 1659 року московським царембуло дозволено проведення в місті Харкові ярмарку, Присвяченого Успінню Пресвятої Богородиці, - Успенського ярмарку. Було наказано воєводі дозволити місцевим жителям та приїжджим торгувати в місті Харкові кожний тиждень по четвергах.

В інших населених пунктах торгівля була менш розвинута, через переважно натуральним характером господарства, але майже в кожному місті чи селі існували ярмарки чи інші форми товарообміну.

Інші промисли

Почалося розведення худоби. Переселенці приводи із собою значну кількість великої та дрібної худоби: коней, корів, овець, кіз, свиней. Галузь найбільш поширена була в Ізюмському полку. З часом поширення набуло й бджільництво. З 1660 року став розвиватия млиновий промисел. Млини знаходились на річках, біля яких виникали населені пункти, у місті Харкові - на р. Харків та Лопань.