Практичні поради, як запобігти появі непорозумінь з учнями та зривів уроків, створивши атмосферу доброзичливості і порядку під час навчання 

Навіть якщо вчитель захоплюється власним предметом, навряд чи йому вдасться заволодіти увагою учнів, якщо він неспроможний навести лад на уроці.

Хоча зараз все більше пропагується заохочення неформальної обстановки на уроці, ми переконані, що відсутність дисципліни – одна з головних перепон успішного навчального процесу. Адже, як можна почути і усвідомити те, про що говорить учитель, коли в класі гамір? Яким буде самопочуття, якщо знаходитись у галасі цілий день протягом 5-7 уроків?

Пропонуємо декілька порад, слідування яким допоможе попередити погану дисципліну на уроці та встановити доброзичливі стосунки з учнями.

1. Створіть правила поведінки на вашому уроці

 Пропонуємо запозичити досвід приватної бразильської школи Lumiar, в якій учні голосуванням можуть самостійно навіть прийняти закон для школи за умови обов'язкового його дотримання.

Розробіть спільно з учнями правила стосовно того, що можна і що робити не варто на уроках з вашого предмету. Це допоможе мотивувати дисципліну на уроці.

Роздрукуйте і повісьте узгоджені правила у кабінеті. Головна умова – слідкуйте, щоб ви і учні їх дотримувались. Правила повинні бути прості, зрозумілі і логічні. Учні мають розуміти не тільки сенс, але і наслідки їх порушення.

2. Знайдіть спільну мову з неформальним лідером

Хоча вчителі і намагаються будувати рівні відносини з учнями усього класу, але завжди у всіх є свої улюбленці.

Часто педагоги звертають в першу чергу увагу на тих учнів, які добре навчаються, дисципліновані, кмітливі тощо. Але ми радимо придивитися, хто в класі є неформальним лідером. Такі школярі, як правило, є бешкетниками, а зриви дисципліни, ініціатива прогулів уроків – саме їх рук справа. У вас є такий учень у класі? Придивіться, що його відрізняє від інших з позитивного боку, і зробіть саме на цьому акцент!

Як говорять психологи, діти, які порушують дисципліну, таким чином намагаються привернути до себе увагу, тож постарайтеся знайти спільну мову саме з ними, віднайти що є у сфері інтересів та зрозуміти що є причиною опозиційної поведінки. У такий спосіб ви зможете вирішити одразу дві проблеми: з одного боку, допоможете окремій дитині подолати власні психологічні проблеми, а з іншого, заручившись підтримкою лідера класу, труднощі з дисципліною вирішаться вже без вашого втручання.

3. Постарайтесь зрозуміти учнів

Будь-яка людина відчуває себе комфортно, коли впевнена, що її розуміють і приймають, а діти і підлітки – тим паче.

В школі прийнято тримати дистанцію між вчителем та учнями. І вона буває настільки великою, що іноді школярам здається, що їх вчителі не просто з іншого покоління, а взагалі з іншої планети, тому на будь-яке розуміння з їх боку годі і чекати.

Ми радимо у суперечливих ситуаціях показати школярам, що ви їх розумієте.

Вислухайте учня і постарайтесь подивитися на ситуацію його очима. Саме розуміння є нульовою точкою конфлікту. Коли учень усвідомлює, що ви його розумієте, він починає слухати.

4. Створіть на уроці доброзичливу атмосферу

Коли помічаєте, що в учня щось виходить краще за всіх або він робить особисті успіхи, хваліть! Не скупіться на похвалу, діти її дуже чекають. Але, звісно, вона має бути заслуженою!

Час від часу в межах уроку робіть дітям приємні сюрпризи. Придумайте стимул для доброї поведінки. У якості заохочення може бути будь-що: творчий урок, цікавий фільм, екскурсія. І завжди тримайте слово! В інакшому випадку ви ризикуєте втратити їх довіру.

5. Будьте господарем в класі

Створіть такі умови, щоб не дивлячись на вашу відкритість та доброзичливість, учні розуміли, хто головний.

Постійно стежте за ходом уроку, слідуйте, щоб узгоджені правила виконувалися. Наочно покажіть, що дійсно контролюєте все, що відбувається на уроці. Не забувайте як про кару, так і заохочення!

6. Розкажіть школярам про себе і своє життя

Покажіть учням, що ви не лише вчитель, але і перш за все, людина. Розкажіть їм про себе, про своє дитинство, які у вас були проблеми у підлітковому віці, яким чином ви їх подолали, або як саме вони вплинули на ваше життя у дорослому віці тощо. Діліться досвідом не лише зі знання предмету, але і життєвою мудрістю.

7. Знайдіть час, щоб вислухати учня

Щоб зрозуміти школяра та спробувати подивитись на ситуацію його очима, треба першочергово вислухати його. Звісно, не на шкоду навчальному часу чи іншим учням, але, якщо школяр прийшов до вас зі своєю проблемою, постарайтеся приділити йому кілька хвилин на перерві чи після уроку та уважно вислухати. Це так небагато, але іноді так важливо!

Будьте щирими, доброзичливими і послідовними! Дистанція між вчителем і учнем, має бути, але не настільки великою, щоб втрачалося відчуття людських якостей педагога. Адже задача кожного педагога не лише навчити в межах певної шкільної дисципліни, але і виховати особистість. Останнє можливе лише в тому випадку, коли викладача самого сприймають як особистість, що є гідною для наслідування

Домашні завдання у сучасній школі: розглядаємо закордонний досвід з оглядом на вітчизняні вимоги.

Прийти зі школи та одразу почати займатися улюбленими справами ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– мрія багатьох учнів. Проте це не завжди можливо, адже спочатку школярам доведеться виконати домашнє завдання, до того ж не з одного предмета, а з 5-6. І далеко не всі з них є улюбленими. А якщо окрім школи дитина додатково відвідує гуртки чи секції?

Зрозуміло, що від такого стану речей школярі не в захваті. Більше того, батьки також все частіше говорять про те, що практика домашніх завдань є застарілою і потребує змін. Питання про необхідність домашніх завдань набуло широкого розголосу. Під час палких дебатів було зламано чимало списів, кожна сторона навела багато аргументів, і всі вони мають право на життя.

Аргументи «за»

Прибічники домашніх завдань наголошують на тому, що вони:

• привчають дітей до самостійної роботи;

• допомагають закріпити отримані під час уроку знання;

• розвивають уміння правильно розподіляти свій час;

• дозволяють підготуватися до засвоєння нового матеріалу та виробити потрібні навички.

Також регулярне виконання домашніх завдань певним чином допомагає школярам вчитися долати внутрішні конфлікти (обирати між «хочу» і «треба»), розвиває пам’ять і творчі здібності.

Аргументи «проти»

Представники протилежного табору говорять, що домашні завдання:

• занадто складні та об’ємні, тому дітям доводиться займатися весь вечір;

• нецікаві, а отже про розвиток творчих здібностей не може йти мови;

• забирають час, який діти могли б провести з батьками і друзями.

До того ж, батьки учнів зауважують, що інколи вчителі задають певні теми на домашнє опрацювання, бо не встигають викласти весь матеріал під час уроку. Також вони говорять про те, у всьому світі існує тенденція відмови від виконання домашніх завдань. Чому б Україні її не підтримати?

Ситуація за кордоном

Те, що закордонні школи відмовляються від домашніх завдань, не зовсім вірно. Так, деякі навчальні заклади дійсно можуть прийняти таке рішення, але частіше це стосується шкіл, у яких діти проводять майже весь день. У такому випадку вони виконують домашню роботу у класі під наглядом учителя. Взагалі ж усе залежить від традицій країни, керівництва навчальних закладів та конкретних педагогів.

1. У Британії було вирішено відмовитися від практики домашніх завдань, але лише у початковій школі. Потім діти переходять до старшої ланки, де на виконання завдань вдома відводиться близько 2-3 годин на день. Варто зазначити, що звикають до цього школярі не одразу.

2. В Італії нормативів щодо обсягу домашніх завдань не існує, тому крайнощі тут не рідкість. Так, у деяких школах завдань практично немає, а подекуди їх настільки багато, що діти взагалі нічого не встигають і вимушені скніти над підручниками до глибокої ночі.

3. У Бразилії вважається, що діти мають займатися вдома не більше 2-х годин на добу, на основі цього і формується перелік домашніх завдань.

4. У Греції учні витрачають на виконання уроків близько 5 годин на тиждень, але майже всі діти після школи відвідують різноманітні додаткові заняття, без яких, як вважається, неможливо вступити до вищого навчального закладу.

5. У США навантаження на школярів відрізняється в залежності від політики штату, але дослідження говорять про те, що 50% учнів справляються з домашньою роботою за годину, а 25% взагалі їх не задають. Більше двох годин на день вдома займається лише кожен десятий американський учень, й лише у старшій школі.

6. У Фінляндії вдома взагалі не треба нічого вивчати, все робиться у школі. Проте фінські вчителі намагаються стимулювати дітей до самоосвіти, тому школярі у вільній час активно користуються бібліотеками та навчальними інтернет-ресурсами.

Як бачите, про повну відміну домашніх завдань поки не йдеться. А в Японії та Південній Кореї навантаження настільки великі, що школярам просто нема коли гуляти та спілкуватися з однолітками. Більше того, у старших класах учні навіть сплять приблизно 5 годин на добу. Така працьовитість пояснюється просто: вступити до вищих навчальних закладів у цих країнах вкрай важко, тому навчання ще з початкової школи перетворюється на жорстоке змагання.

Українські норми

Згідно з нормами, встановленими Міністерством освіті і науки України, починати давати домашні завдання можна тільки з 2-го класу, при чому дитина має витрачати на виконання близько 40 хвилин. У третьому класі учні мають вкладатися максимум у 70 хвилин, у четвертому – у 90.

Учні 5-6 класів повинні отримувати завдання, з якими можна впоратися за 2,5 години, у 7-9 класах – за 3 години, у 10-11 – максимум за 4 години. Більше того, задавати учням роботу на вихідні, канікули чи у святкові дні заборонено.

Чи всі вчителі притримуються цих вимог? Ні. Тому і виникають суперечки, які неабияк збурюють соціальні мережі. Батьки скаржаться, що аби виконати всі завдання, треба сидіти разом з дитиною за підручниками до пізньої ночі. Звісно, у такому випадку учень перевтомлюється і вже не цікавиться ані шкільним навчанням, ані власними захопленнями. Діти постійно знаходяться у стані стресу, стають менш уважними, починають хворіти, а потім ще сваряться з батьками і вчителями.

До речі, згідно з даними, наведеними у книзі відомих австралійських вчених Майка Хослея та Річарда Волкера «Реформування домашнього завдання: практики, навчання і політики», виконання домашніх завдань майже не впливає на академічну успішність. Для учнів 1-6 класу вони не мають жодних переваг, а корисними стають лише з 7 класу.

Чи відмовлятися від домашніх завдань взагалі? Це питання дискусійне, але з огляду на досвід інших країн можна сказати, що повна відмова теж не є оптимальним варіантом. Зрештою, всі перш за все пішли шляхом зменшення обсягу робіт, а їх повне виключення має місце лише у початковій школі. У середній та старшій школі домашні завдання потрібні, але вони не мають бути надто складними, об’ємними чи нецікавими.

Закордонні експерти говорять про те, що завдання, які діти виконують вдома, мають перш за все розвивати самостійність, незалежність, відповідальність та впевненість у своїх силах. Більше того, учням треба мати можливість самостійно обирати теми для опрацювання, а також види і методи роботи. В цих умовах кожен зможе показати на що він здатний. А от залучати до виконання завдань батьків зовсім не треба, бо дитина має вчитися працювати самостійно.

Звісно, саме вчитель має визначати обсяг та кількість домашніх завдань, адже він як ніхто знає особливості програми та здібності учнів. Краще зробити ставку на нестандартні методи та форми роботи, які зацікавлять учнів настільки, що вони самі захочуть дізнатися якомога більше.

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з’явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите “здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам’ятайте: думати про себе – ваш головний обов’язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: ”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю”.

Отже, щоб покращити свій настрій перед початком уроку, рекомендуємо скористатися даними порадами:

Дієві поради, що стосуються саморганізації та переорієнтації вчителя, який працює в інклюзивному класі.

Інклюзивній освіті в Україні бути. Перша реакція у такому випадку у багатьох вчителів була однаковою – катастрофа! Більшість просто не готова до такого повороту. Найчастіше можна зустріти такі питання:

• Справді, як ми можемо знайти час на навчання інклюзивних дітей, коли в класі сидить 35 учнів, і всім потрібні знання?

• Ми так само виконуємо купу стандартних правил, готуємо тестування. Як шукати індивідуальні підходи та справедливо перевіряти успішність засвоєння теми?

І ці побоювання не безпідставні. І на питання досить непросто знайти відповіді. Легко говорити про диференціацію освіти, але як змусити запрацювати систему у реальному класі? Пропонуємо декілька порад, що стосуються роботи над собою та з учнями.

1. Почніть з себе, змінюйтесь поступово

Для заклопотаних вчителів думки про прийняття абсолютно нового способу навчання дуже тривожні. Але все не так страшно, якщо почати з однієї невеликої зміни за один раз.

Наприклад, ви звикли користуватися білою крейдою чи чорним маркером для записів на дошці. А наступного разу візьміть інші кольори, використовуйте це правило і у підготовці роздаткового матеріалу. Колір, шрифт, його розміри, ілюстрації — все це важливо.

2. Займайтесь самоосвітою

Ні, це не завелика вимога до вчителя. Коли є можливість, відвідуйте профільні конференції, слухайте вебінари, вивчайте матеріали, які допоможуть налагодити стосунки з особливими дітьми та організувати навчальний процес на гідному рівні. Сплануйте свій час належним чином для цього.

3. Створіть окрему теку для ідей

У процесі підвищення кваліфікації, пошуку нових освітніх шляхів, збирайте ідеї, ресурси, методи, які зможете використати на уроці. Це не марна праця, рано чи пізно ви звернетесь до результатів цього надбання.

4. Доповніть свій навчальний план

Переконайтесь, що ваш навчальний план має не однобічний характер, а враховує методики, техніки, прийнятні для ефективного навчання усього класу, незалежно від особливостей розвитку.

5. Працюйте спільно з колегами, керівництвом

Лише разом можна змінити шкільну культуру. Ініціативи з налагодження роботи інклюзивних класів мають підтримуватися керівництвом школи. У такому разі знайдеться потрібне фінансування, реалізовуватимуться проекти, і загалом, буде більш комфортно працювати.

6. Дотримуйтесь певних правил від початку до кінця року

І мова не про дисципліну в класі. Працюючи з особливими дітьми, використовуйте озвучені раніше правила, адже передбачуваний клас для них – безпечний прихисток, картина, що вписується в їх уявлення про життя, місце, де вони знають, як поводитись, та що може спричинити порушення. Зрештою, це стане вашим стилем викладання.

7. Пробуйте різноманітні варіанти подачі інформації, в тому числі й презентації в PowerPoint

Це урізноманітнить навчальний процес, а для дітей з вадами слуху – прекрасна можливість бачити перед очима текст, щоб не пропустити критично важливі деталі.

8. Використовуйте спеціальні шрифти, готуючи роздаткові матеріали чи презентації

Якщо у вашому класі є діти з дислексією та різними типами інвалідності, привчіть себе використовувати спеціальні шрифти, більшість з них безкоштовна і адаптована до використання в кириличному письмі: Comic Sans, Ariel, Trebuchet MS, Myriad Pro, Geneva. Також не використовуйте занадто яскравий білий фон, віддайте перевагу кремовому чи подібним. Це суттєво полегшить життя дітям, адже вони зможуть читати та сприймати текст.

9. Пропонуйте проектну роботу

Це прекрасний спосіб дати можливість учням проявити себе, пишатися новими знаннями та шансом втілити їх у життя. Залиште місце для творчості у кожному проекті, не треба давати всім однакове завдання. Врахуйте особливості та можливості кожної дитини, щоб зрештою розкрити сильні сторони школяра. Додатковий бонус – вам не потрібно буде аналізувати однаково виконаний проект, адже у кожного буде своя родзинка.

10. Впроваджуйте практику партнерства та практикуйте роботу у групах

Це варто зробити, аби діти контактували, допомагали один одному. Подібна взаємодія руйнує безліч непотрібних стереотипів. Спробуйте часто міняти групи, щоб була змога попрацювати з більшою кількістю дітей, а не з 3-4 найактивнішими учнями.

11. Навчіться використовувати сильні сторони учнів

Кожен вчитель усвідомлює, що не всі школярі навчаються однаково. Тому використовуйте різні способи подачі інформації, різноманітні рівні складності перевірочних завдань, щоб всі учні могли проявити себе та якнайкраще зрозуміти матеріал.

12. Враховуйте можливості кожного, готуючи домашнє завдання

Здається, що ви все зробили правильно, а учень не виконав домашнє завдання? Не думайте, що це через лінь, можливо, робота недостатньо адаптована для такої дитини. Перегляньте свій алгоритм підготовки, можливо, інколи доцільно відмовитись від «домашки», або зробити її спільною для декількох предметів.

Не бійтесь змін. Інклюзивна освіта – це виклик, але з ним ви неодмінно впораєтесь, доклавши трохи зусиль.

Помічаєте, що під час уроку учні втрачають увагу? Таке буває, особливо при вивченні нового матеріалу. А що ж робити, коли за програмою треба все ж таки «вичитати» основну теорію?

Щоб урок не перетворився на лекцію, спробуйте під час заняття переключати увагу учнів. Для цього якнайкраще змінювати форму роботи з пасивного вивчення до активного навчання. Пропонуємо добірку простих і цікавих прийомів для цього:

1. Прийом «Так чи ні»

В чому сенс: Вчитель загадує певне число, літературного героя, явище природи тощо, а задача учнів віднайти відповідь. Головна умова – учні мають послідовно задавати питання, на які вчитель може відповідати лише «так», «ні» чи «не суттєво».

Приклад: На уроці природознавства вчитель, наприклад, загадує слово «Місяць».

Приклад діалогу:

— Це небесне тіло?

— Так!

— Воно газоподібне?

— Ні!

— Ми можемо його побачити на небі без телескопу?

— Так!

— Воно з хвостом?

— Ні!

— Ми бачимо його щоночі?

—Так!

—Ми бачимо його детально?

—Так!

—Це супутник Землі?

—Так!

—Це Місяць!

Навіщо: Цей прийом дозволяє формувати навички системного мислення, відбирати потрібні факти, пов'язувати їх між собою у єдиний логічний ланцюжок.

Для того, щоб зменшити галасливість при роботі, вчитель попередньо має зазначити, що питання краще задавати послідовно, не перебиваючи та поважаючи один одного.

2. Прийом «Здивуй-но!»

В чому сенс: Вчитель задає учням, здавалося б, просте запитання, над яким вони і не замислювались. А після припущень школярів повідомляє їм цікавий факт на цю тему.

Приклад: На уроці біології під час вивчення харчових ланцюжків можна активувати увагу школярів, наприклад, наступним чином:

Як відомо, основним раціоном харчування сов є миші, а миші харчуються зерном. Отож питання: скільки зерна може зберегти одна сова за все життя? До речі, вага пташки всього 250 г.

Учні почнуть припускати різні варіанти, після цього можна їм повідомити:

За життя сова-неясип може зберегти аж 50 тон зерна! Адже кожна пташка живе в середньому 50 років. За рік вона з'їдає понад 1000 мишей, а кожна миша, в свою чергу, з'їдає в середньому 1 кг зерна за рік.

Навіщо: Такий прийом дозволить активізувати увагу школярів на уроці, наприклад, під час вивчення складної теми.

3. Прийом «Фантастична домішка»

В чому сенс: Прийом передбачає перенесення навчальної ситуації у незвичайні умови або середовище.

Приклад: На уроці географії під час вивчення планетарних закономірностей можна запропонувати школярам таке завдання:

Уявіть, що наша Земля зовсім не куля, а має форму куба! Як думаєте, чи відрізнялись би кліматичні умови на кубічній планеті в такому випадку?

У свою чергу, учні мають змоделювати ситуацію, аргументуючи власну точку зору.

Формат відповіді може бути наступним:

Розташування кліматичних поясів на планеті безпосередньо залежить від кута падіння сонячних променів, які потрапляють на її поверхню. В умовах кулястості Землі, кут сонячних променів на екваторі максимальний і зменшується у бік полюсів. Відповідно, від екватору до полюсів поступово зменшується температура нагріву поверхні Землі.

Якщо б Земля мала форму куба, на ній би було всього 3 кліматичні пояси: бокові грані мали б умови екваторіального поясу (кут падіння променів однаковий по всій площині кожної грані), нижня і верхня грані мали б умови сучасних арктичного та антарктичного кліматичних поясів, а перехідною зоною були б лише верхні та нижні ребра кубу. В межах них був би помірний кліматичний пояс.

Навіщо: Такий вид роботи дозволяє учням самостійно створювати алгоритм вирішення творчого завдання із залученням загальновідомих закономірностей чи певних фактів. Також при роботі в такому форматі у школярів виробляється навичка аргументації власної позиції.

4. Прийом «Ігрова мета»

В чому сенс: Вчитель пропонує учням виконати ряд однотипних завдань у форматі змагання між командами класу. Перемагає група учнів, яка перша та безпомилково виконає поставлену задачу.   

Приклад: На уроці математики доцільно запропонувати кожній з команд вирішити в якості змагання складний математичний приклад у кілька дій. Кількість обчислень має бути на один менше за чисельність учнів у команді.

Так, перший учень проставляє послідовність математичних дій для вирішення прикладу, а інші по черзі виконують математичні дії. Перемагає та команда, яка перша правильно вирішить завдання.

Навіщо: В такий спосіб напрацьовується навичка командної роботи, а форма змагання сприяє виникненню потужної мотивації у більшості школярів.

5. Прийом «Знайди помилку»

В чому сенс: Вчитель викладає матеріал з теми уроку зі свідомо прихованою помилкою. Задача учнів виявити її одразу і пояснити, в чому саме хибність твердження.

Прийом запропонований Анатолієм Гіном у книзі «ПРийоми педагогічної техніки».

Форма А (найпростіша)

У молодших класах, привчаючи школярів до цього прийому, доречно підказувати жестами чи інтонацією «небезпечні місця». Для підвищення мотивації радимо кожного учня, який перший помітив помилку, певним чином чимось заохочувати. Можна нагороджувати, наприклад, медаллю «Хома Невіруючий», яка буде передаватися від учня до учня, або дарувати певні яскраві наліпки тощо.

Приклад:

Твердження: 2+2х2=8

Аргументація: Твердження невірне, адже в першу чергу виконується дія множення, а вже потім додавання. Отже, 2х2=4, а 2+4=6

Форма Б (середня важкість)

Учням надається текст з хибними твердженнями (наприклад, на уроках історії, біології, хімії, фізики тощо), або з помилками у написанні (наприклад, на уроках мовлення). Задача учнів виправити помилки, та пояснити в чому саме і чому запропонований варіант не є вірним.

Форма В (найскладніша)

У старших класах можна запропонувати ускладнену форму роботи: вчитель аргументовано доводить гіпотезу, яка завідомо є неправильною, а аргументація невірною.

Приклад гіпотези: З часом моря стають більш прісними.

Обгрунтування: Вся прісна вода, яка надходить в моря є прісною: по-перше, в них впадають води річок, які є прісними, по-друге, атмосферні опади, які також не є солоними.

Спробуйте додати сіль у стакан з водою. Що відбудеться? Так, сіль опуститься на дно. Отже, з часом в морях сіль, що міститься у воді кристалізується і опускається на дно. Цим пояснюється, що водойми мають різну солоність і всі вони поступово стануть зовсім прісними.

Контраргумент учнів: Вода, яка надходить в моря і океани дійсно є прісною, але вона все одно містить певний незначний вміст солі. А випаровується виключно прісна вода, сіль же залишається. Таким чином вміст солей у морях та океанах, навпаки поступово збільшується, накопичуючись.

Різний вміст солі у водоймах залежить не від ступеня осідання солі на дно, а від інтенсивності випаровуванності. Вона обумовлена кліматичними умовами регіону. Так, у тропічних широтах мала кількість опадів і висока ступінь випаровуваності, тому тут водойми найсолоніші.

Навіщо: В ході впровадження такого прийому у школярів напрацьовується навичка критичного сприйняття дійсності і уміння аргументувати свою думку.

Ігрові прийоми з усього навчального матеріалу найкраще сприймаються учнями. Тому вони є найбільш ефективним видом пізнавальної діяльності. А вдале їх сполучення з попередньо опрацьованою теорією – запорука високих знань та вмінь ваших учнів, достатніх для здачі.