Притчі та казки
ПРИТЧА, ЯКА НАВЧИТЬ ВАС ВІДПУСКАТИ ОБРАЗИ
Син прийшов зі школи у поганому настрої. Цього дня він посварився з однокласниками і отримав погану оцінку. Батько помітив, що у дитини проблеми і запитав, чим він може зарадити. Але хлопчик відповів, що ніхто не допоможе йому.
Тоді батько сказав: «Так, я не зможу відвернути від тебе всі біди і негаразди. Кожен сам має витримати удари долі, але слід пам’ятати, що всі ці образи на життя і людей не зроблять тебе щасливішим. А щоби в цьому переконатися, кожного разу, як в серці поселилася нова образа, клади в кишеню горіх».
Пройшло кілька тижнів і син знову заговорив з батьком на цю тему: «Тату, ти казав мені при кожній образі класти горіх в кишеню. Але твоя ідея виявилась дуже поганою. Я не можу нормально ходити, бігати. Мені стало важко жити з таким тягарем в одязі. Давай придумаємо щось інше».
Батько на ці слова відповів так: «Так, синку, правильне порівняння я обрав. Ці горіхи символізують образи, що стають тягарем у твоєму серці. Тобі важко з ними жити, вони дошкуляють, ниють, муляють. Найкращий вихід – позбутися їх. Пробач всім своїм кривдникам, викинь зло з душі, поки воно не переросло у ненависть до всього навкруги».
Не обтяжуйте себе поганими думками. Навчіться любити і пробачати – і стане легше жити.
Мудра притча про те, як навчитися бути щасливим
Ішов якось по запиленій дорозі старий і навчений життям чоловік.
Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги.
Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку ношу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки їй важко.
– Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpaждань? – запитав зустрічного старий.
– Я стpaждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний.
– Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей.
– Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник.
– Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік.
– Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець.
– Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя.
Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!