Пріоритетним завданням  дошкільної  освіти є охорона життя, збереження та зміцнення здоров’я здобувачів освіти, тому що, на наше глибоке переконання, вберегти дитину від негараздів – це значить закласти фундамент для її здорового розвитку, допомогти жити повноцінно і щасливо. 

Організаційна структура цивільного захисту в закладі дошкільної освіти будується за принципами, що діють на всіх об’єктах господарського комплексу, але з урахуванням специфіки ЗДО.

Метою цивільного захисту ЗДО є завчасна підготовка об’єкта до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи закладу, своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Відповідальність за організацію та стан цивільного захисту, постійну готовність його сил і засобів до проведення зазначених робіт покладається на начальника цивільного захисту — керівника закладу дошкільної освіти

Головне завдання цивільного захисту закладу дошкільної освіти є:

– забезпечення готовності до проведення заходів щодо захисту дітей та працівників ЗДО при будь – яких надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;

– поліпшення в закладі дошкільної освіти якості освітньої роботи з дітьми з питань особистої безпеки і захисту життя в надзвичайних ситуаціях;

– удосконалення теоретичних знань і практичних навичок педагогічних працівників ЗДО із питань захисту і дій в умовах надзвичайних ситуацій;

– пропаганда кращого педагогічного досвіду з проблем виховання і організації заходів щодо попередження і реагування на надзвичайні ситуації.

Робота закладу організовується шляхом видання наказів, розпоряджень і вказівок начальника ЦЗ, рішень місцевої державної адміністрації. Головна функція штабу ЦЗ — здійснення заходів щодо захисту вихованців та працівників навчального закладу, забезпечення вчасного оповіщення їх, а також населення про загрозу або виникнення НС. Штаб організовує та забезпечує безперервне управління ЦЗ об’єкта, розробляє план дій органів управління і сил ЦЗ навчального закладу із запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та забезпечує його виконання, організовує і контролює навчання працівників закладу з ЦЗ.

Правила поводження у надзвичайних ситуаціях.

           У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

·         закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для
зниження ураження фрагментами скла;

·         вимкнути світло, закрити вікна та двері;

·         зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю
(коридор, ванна кімната, передпокій);

·         інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

                   У разі загрози чи ведення бойових дій:

·         закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скотчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

·         взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

·         відразу залишити приміщення, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

·         попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

·         без крайньої необхідності не залишати безпечне місце;

·         проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

               Якщо стався вибух:

·         уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

·         якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

·         виконати всі інструкції рятувальників.

        Під час повітряної небезпеки:

·         відключити живлення, закрити воду і газ;

·         загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

·         взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

·         попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

·         дізнатися, де знаходиться найближче місце укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

·         як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості.
Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

1. Під час масових заворушень:

·         зберігати спокій і розсудливість;

·         під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

·         не піддаватися на провокації;

·         надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон.
Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

      Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

·         постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

·         за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

·         намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

·         якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

·         не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

·         виконувати вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

·         уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

·         нічого не просити;

·         якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

·         уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

·         спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де
знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і
вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

·         при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

·         під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони
знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

1. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної
зони:

·         взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

·         за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

·         дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, дата народження, домашня адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

·         переміщатися за вказаною адресою.

·         у разі необхідності звернутися за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників.
Правила поводження з вибухонебезпечними предметами
Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

           До вибухонебезпечних предметів належать:
• вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового
пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
• боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

·         бойові частки ракет;

·         авіаційні бомби;

·         артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

·         інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

·         ручні гранати;

·         стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);
• піротехнічні засоби:

·         патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

·         вибухові пакети;

·         петарди;
• ракети (освітлювальні, сигнальні);

·         гранати;

·         димові шашки.
• саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б
один елемент конструкції саморобного виготовлення:

·         саморобні міни-пастки;

·         міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки
або речі, що привертають увагу.
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

·         наближатися до предмета;

·         пересувати його або брати до рук;

·         розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

·         розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

·         приносити предмет додому, у заклад освіти.

Необхідно негайно повідомити поліцію або дорослих про
знахідку!
Під час прогулянок необхідно ретельно дивитись під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.
Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і
нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.
Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!
Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.
Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.
Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.
Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з
вибуховим пристроєм.

    Слід звертати увагу на:

·         припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

·         наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

·         звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

·         наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

·         наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.
У разі знаходження підозрілого предмета на території закладу
дошкільної освіти, потрібно негайно повідомити про знахідку керівника закладу, працівників поліції чи службу з надзвичайних ситуацій!

. У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою:

--Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ,
цивільного захисту;

--Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, не
допускати до знахідки інших людей;

--Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.

--Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

--Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.
У випадку, коли в закладі освіти знайдено вибуховий пристрій й
здійснюється евакуація:

·      -   одягніть дітям одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

·      -   під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що
проводять евакуацію;

·       -  тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

    Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентру
вибуху:

·       -  обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

·         -негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

·        - з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло
-повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

·         -перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу.
-Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам.
-Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.
-Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

            Звертаємо увагу, що:

·        - не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або
-підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

·       -  виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

·       -  не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої
знахідки.
-Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки»,
«секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

      Поради керівнику закладу дошкільної освіти:
Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.
На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:
• посилити пропускний режим при вході і в’їзді на територію закладу,
пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;
• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських
приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або
підозрілих предметів;
• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.
У разі виявлення підозрілого предмета працівниками закладу освіти потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник закладу освіти повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.
У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявного плану евакуації.

Алгоритм дій у надзвичайній ситуації (далі – НС)

. --Визначити, який тип небезпеки: захоплення будівлі, обстріл,
повітряна атака, пожежа, повінь, хімічна чи біологічна атака.

--Чи безпечно у приміщенні? Аварійне блокування, укриття у
приміщенні, евакуація за межі.

-- Обрати план реагування в залежності від умов надзвичайної
ситуації та визначити команду реагування.
-Зазначити необхідну інформацію:

·         -контакти екстрених служб для оповіщення;

·         відповідальний за інформування персоналу про НС;
-спосіб сповіщення персоналу про НС;

·         відповідальний за інформування екстрених служб;

·         -способи сповіщення екстрених служб;

·         -способи сповіщення батьків або законних представників дітей;

·        - способи отримання інформації щодо перебігу НС від офіційних джерел під час перебування в укритті;

·         відповідальний за тривожну валізу;

·         відповідальний за облік та взаємодію з дітьми.

-визначити план дій вихователя у випадку: евакуації за межі закладу,
аварійного блокування, укриття у приміщенні закладу освіти.

-залишити небезпечне місце відповідно до мапи евакуації вікових груп.

. Телефони рятувальних та аварійних служб:
112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги
(диспетчер викличе бригаду потрібної служби)
101 — Пожежно-рятувальна служба
102 — Поліція
103 — Швидка медична допомога
104 — Аварійна служба газової мережі
0 800 501 482 — телефон довіри СБУ.

ЗАХИСНІ СПОРУДИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Захисні споруди цивільного захисту – це  інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

        До захисних споруд цивільного захисту належать:

        сховище – герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

        протирадіаційне укриття – негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

        швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту – захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

        Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

        Споруда подвійного призначення – це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення. (підземний простір метрополітену, підземні паркінги, підземні переходи тощо)

        Найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

щодо укриття в захисних спорудах цивільного захисту населення

 Життя багато в чому залежить від вправних та правильних дій в разі виникнення загрози нападу противника та за сигналами оповіщення цивільного захисту.

         Під час загрози нападу противника ввімкніть та постійно тримайте ввімкненими репродуктори (телевізори та радіоприймачі). Через ці канали будуть передаватися розпорядження та сигнали оповіщення цивільного захисту та рекомендації щодо дій в цій ситуації.

Особисті документи(паспорт, диплом, свідоцтва про народження, шлюб та освіту, інші важливі документи) варто мати з собою.

Беріть активну участь у виконанні наступних заходів:

– у підготовці захисної споруди (найпростішого укриття), в якій  укриваєтесь Ви та Ваша сім’я;

– у  виготовленні та підготовці найпростіших засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри;

– у підготовці індивідуальних  перев’язувальних пакетів, домашньої аптечки та медикаментів;

– у проведенні імунізації від найбільш небезпечних інфекцій.

При підготовці до евакуації завчасно зберіть речі (постільну білизну, натільну білизну, одежу, документи, гроші, запас харчів та води на три доби, засоби індивідуального захисту, аптечку) і тримайте їх у доступному місці, біля виходу з квартири (приватного будинку).

Після збору речей, що вище названі, та підготовки дітей візьміть участь  у підготовці укриття для себе та своєї родини (підвалу або іншого найпростішого укриття), якщо для Вас не визначено місце укриття у захисній споруді.

За сигналами оповіщення цивільного захисту

– “ПОВІТРЯНА ТРИВОГА” – швидко вдягніться, візьміть засоби індивідуального захисту, документи, медикаменти, запас харчів, вимкніть електроенергію, газові прилади та негайно укривайтеся у захисній споруді  (найпростішому укритті);

– “ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ” – подається місцевим підрозділом  з питань цивільного захисту через систему оповіщення, місцеве радіо, телебачення та за допомогою пересувних гучномовців;

– “РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА” – негайно надягніть засоби індивідуального захисту та дійте так само як під час сигналу “ПОВІТРЯНА ТРИВОГА”;

– “ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА” –  негайно надягніть протигаз, засоби захисту шкіри та укрийтеся у захисній споруді (найпростішому укритті).

Про можливість виходу із захисної споруди (найпростішого укриття)  та порядок подальших дій повідомляється через систему оповіщення та з допомогою посильних за командою “ВІДБІЙ…”.

Порядок заповнення захисних споруд людьми, які укриваються

Заповнення захисних споруд проводиться за сигналами оповіщення цивільного захисту. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху. Напрямок руху до захисних споруд від місць масового перебування людей місцева влада (керівництво об’єкту господарювання) повинна зазначити покажчиками маршруту руху, вивішеними чи намальованими на видимих місцях.

У нічний час написи, покажчики і входи мають бути освітлені або дубльовані світловими покажчиками.

Особи, що укриваються, повинні прибувати у захисну споруду із засобами індивідуального захисту та дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці (якщо вони не закладені у захисній споруді) та мати при собі найнеобхідніші речі.

 Забороняється приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або речовини, що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити тварин.

Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без паніки. Розміщує людей у відсіках особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд. Осіб, що прибули з дітьми, розміщують в окремому відсіку чи у місці, спеціально відведеному для них. Дітей, людей похилого віку і людей із поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів. Розміщення здійснюється, як правило, за виробничим або територіальним принципами (цех, бригада, будинок), місця розміщення таких груп позначають табличками відповідного змісту.

Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу формування, що стосуються перебування у споруді, надавати їм необхідну допомогу.

Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника ЦЗ (керівника) об’єкта або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості захисної споруди, командиром формування з її обслуговування.

За наявності тамбур-шлюзів заповнення може продовжуватись методом шлюзування і після їх закриття.

При шлюзуванні закриваються внутрішні двері тамбур-шлюза, відкриваються зовнішні двері, і тамбур-шлюз заповнюється. Контролер біля зовнішніх дверей закриває їх і подає сигнал контролеру внутрішніх дверей на їх відкриття. Особи, що укриваються, заповнюють сховище, після чого внутрішні двері закриваються. Цикл шлюзування повторюється.

Оповіщення осіб, що укриваються, про обстановку поза захисною спорудою і про сигнали та команди здійснюється командиром групи (ланки) з обслуговування захисної споруди або безпосередньо по радіотрансляційній мережі. Вихід із захисної споруди здійснюється за командою “Відбій” (після уточнення обстановки у районі захисної споруди, а також у випадках вимушеної евакуації у порядку, який установлюється командиром групи (ланки)                              з  обслуговування захисної споруди). Вимушена евакуація із захисної споруди проводиться:

– при пошкодженнях захисної споруди, які виключають подальше перебування у ній осіб, що укриваються;

– при затопленні захисної споруди;

– при пожежі у захисній споруді і утворенні у ній небезпечних концентрацій шкідливих газів;

– при досягненні граничнодопустимих параметрів повітряного середовища.

Евакуація із заваленої захисної споруди

Для евакуації осіб, що укриваються, при заваленні основних та аварійних виходів спочатку потрібно з’ясувати можливість евакуації через оголовок аварійного виходу.

У захисних спорудах, розміщених у гірничих виробках, для евакуації використовують один із стволів, що обладнаний драбинами для виходу людей. Відкриття завалених захисно-герметичних дверей малоймовірне, тому необхідно спробувати зняти їх важелем або гвинтовим домкратом. Отвір у полотні дверей можна улаштувати за допомогою зубила або ножівки.

У разі необхідності пробиття отворів в огороджувальних конструкціях необхідно визначити за планом споруди оптимальне місце улаштування отвору як з точки зору мінімального обсягу робіт, так і з точки зору евакуації. За відсутності аварійних виходів необхідно завчасно ззовні стіни вирити траншею і засипати її піском, місце евакуації зсередини окреслити прямокутником.

Захисні споруди відкривають ззовні у разі утворення суцільних завалів  і неможливості осіб, що укриваються, самостійно евакуюватися, для чого задіюються спеціалізовані рятувальні формування.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій попереджає громадян про своєчасне інформування щодо виявлення вибухових пристроїв

Для того, щоб вирізнити вибухові пристрої з-поміж усіх інших, варто запам’ятати їхні характерні ознаки:

-предмети є незнайомими або незвичними для цієї обстановки чи території;

- наявність звуків, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), миготіння індикаторної 

лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів, або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань;

-  предмет може бути підвішений на дереві або залишений на лавці.

Категорично забороняється:

- торкатися предмету і пересувати його;

- користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

- заливати його рідинами, засипати ґрунтом або чимось його накривати;

- торкатися підозрілого пристрою та здійснювати на нього звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив, адже практично всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних, звукових впливів та нагрівання.

При виявленні вибухових пристроїв телефонуйте 

101 або 102

ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ ПІД ЧАС ОБСТРІЛІВ ?

Під час ракетних атак та атак БПЛ негайно йдіть в укриття: підвали, цокольні поверхи, підземні паркінги або, за відсутності, ховайтеся за «правилом двох стін». У приміщенні тримайтеся подалі від вікон, використовуйте несучі стіни або кути кімнати. На вулиці знайдіть будь-яке заглиблення, ляжте на землю, закривши голову руками, і будьте уважні до уламків після обстрілу. 

Якщо ви в приміщенні

·         Ідіть до укриття: Найкраще — підвал, цокольний поверх або підземний паркінг.

·         Дотримуйтесь «правила двох стін»: Якщо укриття немає, перейдіть до кімнати без вікон (туалет, коридор), подалі від зовнішніх стін. Друга несуча стіна від зовнішньої стінки є найбезпечнішою.

·         Використовуйте кути: Найбільш міцними місцями у квартирі є кути кімнат, особливо якщо вони біля несучих стін.

·         Не користуйтесь ліфтом: Він може зупинитися або стати пасткою.

·         Повідомте близьких: За можливості повідомте родичам, де саме ви перебуваєте. 

Якщо ви на вулиці

·         Шукайте заглиблення: Знайдіть будь-яку канаву, заглиблення в землі, бетонну сміттєву урну або сходи.

·         Прийміть безпечну позу: Ляжте на землю, обличчям донизу, прикрийте голову руками, зігнувши руки в ліктях. Ногами розгорніться у бік можливої небезпеки. Відкрийте рот, щоб запобігти контузії від вибухової хвилі.

·         Уникайте небезпечних місць: Тримайтеся подалі від адміністративних будівель, військових об'єктів, автозаправних станцій, а також не ховайтеся за автомобілями та кіосками.

·         Не залишайтеся в транспорті: Вийдіть із транспортного засобу, відійдіть якомога далі від дороги й знайдіть найближче укриття. 

Після завершення обстрілу

·         Будьте уважні: Залишайтеся в укритті щонайменше 10 хвилин після закінчення обстрілу, адже може початися повторний обстріл.

·         Огляньтеся під ноги: При виході з укриття дивіться під ноги та не торкайтеся незнайомих предметів, оскільки це можуть бути уламки, міни або снаряди.

·         Не наближайтеся до збитих дронів: Навіть пошкоджені або збиті БПЛА можуть бути смертельно небезпечними.

·         Не публікуйте в мережі: Не знімайте та не поширюйте фото чи відео з місця падіння БПЛА. 

ПАМ'ЯТКА !!!

БЕЗПЕКА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Як правильно поводитися під час обстрілів

Загальні рекомендації щодо поведінки при будь-якому обстрілі:

·         не панікуйте;

·         знайдіть безпечне місце;

·         не покидайте його до закінчення обстрілу.

Варто також мати напоготові тривожну валізу для кожного члена сім’ї, а також заздалегідь узгоджений план — що робити й куди бігти при обстрілі, як зв’язатися один з одним за відсутності мобільного зв’язку, світла чи телефонів.

Якщо ви почули сигнал повітряної тривоги, дійте відповідно до оголошень і прийнятих алгоритмів у вашому населеному пункті. За можливості візьміть тривожну валізу та перейдіть в захищене приміщення — бомбосховище, підвал, підземну парковку, підземний перехід, станцію метро тощо.

У приміщенні

Правила поведінки під час обстрілів, які відбувається під час вашого перебування в приміщенні:

·         перейдіть до кімнати без вікон (наприклад, туалет, коридор – “правило двох стін”) або тримайтеся подалі від них, розташуйтеся ближче до несучих стін;

·         ляжте на підлогу або заздалегідь підготовлене місце (матрац, ковдру тощо);

·         за можливості повідомте близьких, де саме ви перебуваєте.

     На вулиці

Якщо обстріл почався в момент вашого перебування на вулиці, тобто вам чутно вибухи або стрілянину поруч:

·         знайдіть укриття, яке б було заглиблене нижче рівня землі (канаву, яму, воронку від вибуху тощо), або вздовж широкого бордюру, паркану, клумби чи будь-якої бетонної конструкції, лягайте й чекайте, поки не мине принаймні 10 хвилин після останнього вибуху;

·         якщо поруч з вами нічого схожого на заглиблення в землі немає, просто лягайте на землю, адже під час вибуху найбільш небезпечними є уламки. В більшості випадків вони летять знизу верх або горизонтально на висоті 30-50 см від поверхні. Якщо ви лежите, ризик отримати поранення знижується.

Найчастіше при обстрілах травмуються кінцівки, при цьому може виникнути загрозлива для життя (критична) кровотеча — постраждалий може померти за лічені хвилини. В цьому випадку найважливіше завдання — швидка зупинка кровотечі. Найбільш швидко та ефективно це можна зробити, наклавши на поранену кінцівку кровоспинний джгут (турнікет).

У транспорті

Правила поведінки під час обстрілу в момент вашого перебування у громадському транспорті або автівці:

·         негайно зупиніть транспорт;

·         вийдіть на вулицю;

·         дійте згідно з правилами поведінки на вулиці, які описані вище.

      Що не можна робити під час обстрілу

Під час обстрілу намагайтеся не панікувати. Також не можна бігти, коли ви чуєте вибухи поблизу, особливо якщо навколо вас вже помітні вибухи чи відбувається стрілянина.

 Куди не рекомендується ховатися під час обстрілу

Під час обстрілу не рекомендується ховатися біля:

·         місць розміщення автомобільної, будівельної, військової техніки — вони можуть бути ціллю обстрілу;

·         місць зберігання легкозаймистого палива (заправки) та матеріалів (склади тари, штабелі, контейнери, будматеріали тощо);

·         водних об’єктів (фонтанів, ставків, річок тощо) — вибух створює сильний гідроудар, що може призвести до додаткових ушкоджень і важких травм.

ПАМ'ЯТКА !!!

ПРАВИЛА  ПОВОДЖЕННЯ З ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

Вибухові речовини – хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що самі розповсюджується з виділенням великої кількості енергії та утворенням газів.

Боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника:

·            бойові частки ракет;

·            авіаційні бомби;

·            артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

·            інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

·            ручні гранати;

·            стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо).

Піротехнічні засоби:

·            патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

·            вибухові пакети;

·            петарди;

·            ракети (освітлювальні, сигнальні);

·            гранати;

·            димові шашки.

Саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

·                саморобні міни-пастки;

·                міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечних експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

- приносити предмет додому, у двір, до закладу освіти.

Необхідно негайно повідомити поліцію, службу з надзвичайних ситуацій про знахідку!

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Зазвичай вони поміщаються в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишаються у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим громадянином. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому, бездоглядні предмети вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм.

Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою:

- негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

- не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

- припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету;

- не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

- дочекатися прибуття фахівців;

- вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце.

До того ж, варто знати, якщо вибухові пристрої встановлено зловмисно, то вони часто встановлюються парами, щоб, через деякий час після вибуху першого з них, пролунав другий вибух. Це розраховане на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

ОТЖЕ:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій зі знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції або іншого посадовця;

- не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Характерні ознаки вибухових пристроїв

Характерними ознаками, що вказують на можливу наявність вибухового пристрою, можуть бути:

- виявлення в громадських місцях (зокрема - транспорті) валіз, пакунків, коробок та інших предметів, залишених без нагляду власників;

- отримання адресатом поштового відправлення, вміст якого чи відправник йому невідомі;

- наявність у предметів характерного виду штатних боєприпасів, учбово- імітаційних, сигнальних, освітлювальних, піротехнічних виробів чи їхніх елементів;

- наявність звуку працюючого годинникового механізму, що чути з предмета;

- наявність у предметі запаху бензину, газу, розчиннику, паливно-мастильних, хімічних матеріалів тощо;

- наявність диму, що виходить з предмета;

- наявність у предмета елементів, що не відповідають його прямому призначенню;

- незвичайно велика маса предмета (наприклад: коробки з під цукерок, банки з під кави, книги, блокноту і таке інше);

- нестандартний засіб виготовлення посилочної тари;

- наявність у дверях, вікнах будь-яких сторонніх предметів (закріпленого дроту, ниток, важелів, шнурів тощо);

- наявність стороннього сміття, порушення ґрунтового покриття на газонах, тротуарах при відсутності пояснень щодо їх виникнення у відповідних служб.

У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТА ПІДОЗРІЛИХ МЕТАЛЕВИХ ПРЕДМЕТІВ, НЕОБХІДНО:

1. Негайно припинити усі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета (предметів);

2. Вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах;

3. Позначити небезпечне місце добре видимим орієнтиром, де знаходиться цей предмет та огородити його від сторонніх осіб в тому числі дітей; Для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо.

4. Повідомити про знахідку службу порятунку за номером «101». Повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета);

5. Очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета на приїзд фахівців ДСНС та МВС, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

1. Палити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця, де знаходиться вибухонебезпечний предмет або предмет схожий на нього;

2. Піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети;

3. Переносити ці предмети в місця перебування людей.

Якщо Ви опинилися поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб подивитись або допомогти рятівникам. Найкраще, що Ви можете зробити – залишити небезпечне місце

Пам’ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

У будь-якому разі при виявленні вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.

При виявлені вибухонебезпечних предметів негайно повідомте за номером 101!

Десять найпоширеніших міфів про вибухівку та міни: коли «лайфхаки» не працюють

Міф 1. Мешканцям Києва і тилових міст не загрожують міни та вибухівка, бо фронт далеко

Мінна загроза часто здається надто далекою для киян та мешканців інших тилових міст України, однак це уявлення є хибним.

Розмаїття вибухонебезпечних предметів настільки значне, а російські удари вглиб України такі регулярні, що у великій війні з Росією ймовірність натрапити на небезпечний об'єкт загрожує не лише мешканцям прифронтових або деокупованих територій.

Серед таких предметів можуть бути не лише міни, але й уламки бойових частин шахедів та будь-яких інших дронів-камікадзе, десятки яких щоночі збивають в українському небі. Це також схожа на кульки чи м’ячики касетні елементи далекобійних ракет, якими Росія б'є по різних регіонах України, а також гранати та інші види небезпечного озброєння. Навіть знайдені за сотні кілометрів від фронту, усі вони вимагають однаково відповідального й обережного алгоритму дій: стій — не чіпай — телефонуй 101.

Фахівці ДСНС відносять до вибухонебезпечних предметів (ВНП) довгий перелік об'єктів, які є однаково небезпечними як поблизу зони бойових дій, так і далеко від неї. Серед таких предметів:

• керовані і балістичні ракети, ударні дрони та їх уламки;

• артилерійські, мінометні, ракетні боєприпаси та їх уламки;

• боєприпаси до стрілецької зброї;

• міни, торпеди і глибинні бомби;

• піротехнічні вироби військового та спеціального призначення;

• касетні бомби і касети;

• електричні вибухові пристрої;

• саморобна вибухівка та вибухові пристрої;

• біологічні та хімічні речовини.

·         Крім того, навіть у Києві до сьогодні знаходять міни та снаряди часів Другої світової війни, які є так само небезпечними, які сучасна вибухівка, нагадував в інтерв'ю Video NV сапер ДСНС України Андрій Паламарчук.

·         Тож на тлі поточної війни вибухонебезпечні предмети можуть очікувати на людину в будь-якому місці, наводить приклади Паламарчук: «Акваторія, пляж, пішли за грибами, так само в землі - [з часом] земля виштовхує [ВНП]. Пройшов великий проміжок часу після Другої світової війни, люди досі можуть знайти [вибухівку тих часів]», — попереджає спеціаліст.

·         Він нагадує, що навіть у місцях колишніх боїв — зокрема на Київщині та в інших регіонах України — через певний проміжок часу непомічені раніше міни або інші ВНП підіймаються на поверхню ґрунту. «З наукового погляду, кожен вид боєприпасу, що перебуває у ґрунті, за рік піднімається на 1 см. Може бути заміновано сьогодні, а вилізти через 10 років», — застерігає Паламарчук.

·         Міф 2. «Старі» міни, закладені давно, вже не є небезпечними

·         Це неправда, оскільки з часом будь-які подібні предмети, навпаки, можуть стати ще більш чутливими до дії зовнішніх факторів, а тому навіть небезпечнішими, попереджають фахівці.

·         Тож міни — навіть ті, які пролежали у землі десятки років — також є небезпечними.

·         «Насправді ж такі міни становлять навіть більшу небезпеку. Їхні вибухові речовини можуть бути стабільними впродовж дуже довгого часу, а механізми підриву можуть залишатися активними, або стати більш непередбачуваними через пошкодження та корозію. Це означає, що старі міни можуть вибухнути у будь-який момент при найменшому контакті або зміні положення», — пояснюють спеціалісти ДСНС.

·         Це стосується як мін часів Другої світової війни, так і вибухонебезпечних предметів, якими забруднила українську землю розв’язана Росією війна.

·         Міф 3. Міни та вибухівку закладають тільки в землі

·         Попри поширене уявлення про те, що головним джерелом небезпеки є заховані та замасковані в землі міни, розмаїття вибухонебезпечних предметів насправді величезне — як і місце їх можливого розташування, нагадують фахівці міжнародної гуманітарної організації Handicap International, які працюють в Україні.

·         «Майже будь-який предмет можна перетворити на міну-пастку, наприклад, автоматний магазин, пачку сигарет, годинник або іграшку. Міни-пастки можуть бути встановлені в будь-якому місці і виглядати як звичайний побутовий предмет», — наголошували з перших місяців повномасштабної війни фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

·         При цьому йдеться не лише про подібні пастки, але й про можливі неочікувані місця перебування навіть таких мін, як протитранспортні, якими зазвичай мінують можливі шляхи проїзду транспорту — як на фото нижче, де таку міну знайшли на одному з дахів у Харкові.

·         Міф 4. Якщо наступити на міну, вона не спрацює, допоки не прибереш ногу

·         «На жаль, наразі це найпоширеніший міф. Тому що навіть під час наших зустрічей більшість людей при опитуванні саме так і відповідає: міни спрацьовують при прибиранні ноги», — констатувала в інтерв'ю NV Аліна Гопанчук, фахівець просвітницького напрямку щодо загрози вибухонебезпечних предметів організації The HALO Trust в Україні.

·         Однак це неправда, наголошує експертка. «Міна спрацьовує одразу від взаємодії. Саме в ту мить, коли на неї наступають, наїжджають, зачіпають розтяжку або потрапляють у зону дії міни дистанційного спрацювання», — пояснює Гопанчук.

·         Міни дійсно спрацьовують вже на першу дію, і це займає лише долі секунди, підтверджує Олексій Михайлюк, фахівець з розмінування міжнародної гуманітарної організації Handicap International.

·         Важливо пам’ятати, що «першою дією», від якої може спрацювати міна, є не лише фізичний контакт з нею. Деякі міни та вибухонебезпечні предмети можуть здетонувати від звукового, світлового чи теплового впливу, використання мобільного телефону поруч з ВНП, змін у натягненні дротів, міни також є чутливими до вібрацій та нагрівання, нагадують у ДСНС.

·         За словами фахівців, поширенню такого міфу вочевидь сприяв кінематограф.

·         «Такий міф, я думаю, вигідний для сценаристів, режисерів серіалу, коли головний герой багато разів або сам рятується, або рятує когось від такої халепи. Насправді відразу спрацьовує міна. Такий є вислів у нас — не встигає людина кліпнути оком», — розвіює хибні уявлення Гопанчук.

·         Міф 5. З мінного поля можна безпечно вийти пішки по власних або чиїхось слідах

·         Це неправда: не існує безпечного шляху зі щільно замінованої території (наприклад, мінного поля), якщо людина випадково зайшла в таку зону пішки, наголошує Олексій Михайлюк. Йдеться зокрема про ті випадки, коли люди ігнорують чи не звертають вчасної уваги на спеціальні знаки, якими маркують такі поля та зони, і заходять за ці знаки.

Рекомендації саперів ДСНС та фахівців з розмінування в такому випадку однозначні. Слід зупинитися, а потім, залишаючись на місці, покликати на допомогу (попросити когось з відстані подзвонити на номер 101, але не наближатися). При цьому необхідно уникати зайвих рухів і без потреби не використовувати телефон. Лише якщо людина опинилася в такій зоні сама і навколо нікого немає, вона може можна самостійно зателефонувати у ДСНС за номером 101, не рушаючи з місця.

При цьому виходити по своїх слідах або по слідах іншої людини, яка могла пройти замінованим полем раніше, є вкрай небезпечним. «Вага людини, навіть яка попереду попередньо пройшла, буде відмінною від нашої ваги — тієї людини, яка намагається пройти. Міна може спрацювати саме на вагу іншої людини», — пояснювала в інтерв'ю NV Аліна Гопанчук.

За її словами, спрацювання вибухівки можуть спричинити й інші чинники, через які виходити мінним полем «слід у слід» категорично не рекомендують. Це такі фактори, як зсув ґрунту, волога, дощ, замерзання ґрунту, зміни у повітрі, зміни вологи, специфіка кроків людини, перераховує Гопанчук. «Це все може спрацювати саме на ту людину, яка вважає, що дорога вже безпечна [йдучи по чиїхось слідах]», — підкреслює фахівчиня.

Єдиним винятком, коли спеціалісти припускають можливість спроби вийти з мінного поля — це той випадок, коли у таку небезпечну зону людина потрапила автівкою. Тоді за умови, що очікування в машині становить більшу небезпеку (почався обстріл, автівка спалахнула тощо), можна спробувати вийти з мінного поля по слідах протекторів шин. При цьому виходити з автівки, за можливості, слід через багажник або задні дверцята машини.

Міф 6. Протитанкові міни спрацьовують лише на танк чи бронетехніку, для легкових авто і людей вони не перешкода

Це хибне уявлення базується на тому, що вага людини нібито надто мала порівняно з танком чи бронетехнікою, щоб привести в дію протитанкову міну.

Однак цю тезу однозначно спростовують фахівці The HALO Trust та Handicap International в Україні. Вони нагадують, що такі міни, по-перше, коректніше називати «протитранспортними» і вони є небезпечними не лише для танків, але й для будь-якого транспорту та навіть звичайних людей. «Протитранспортні міни можуть спрацювати на будь-який транспорт. Тобто велосипед, мопед, навіть людину, яка несе важку ношу», — підкреслює Гопанчук.

До того ж, дуже викривленими є уявлення багатьох людей щодо ваги, яка змушує спрацювати таку міну. «Протитранспортні міни спрацьовують наразі на вагу від 120 кілограмів. 120 кілограмів — це не так уже і багато», — наголошує фахівчиня.

Легковажне ставлення до протитанкових мін є небезпечним ще й тому, що їх майже ніколи не встановлюють без додаткового протипіхотного мінування. «Якщо десь були виявлені протитранспортні міни, будьте впевнені — на даній території є і протипіхотні!» — наголошується у спеціальному посібнику ДСНС.

Міф 7. Переносити великі протитанкові міни вручну безпечно

Від початку повномасштабного вторгнення РФ у соцмережах трапляються вірусні відеозаписи, «герої» яких «розміновують» дорогу чи інший об'єкт, відтягаючи убік чи переносячи вручну великі круглі протитанкові (протитранспортні) міни — мовляв, вони небезпечні лише для техніки, але не для людей.

Насправді ж вдаватися до таких дій вкрай небезпечно, і для цього є щонайменше кілька причин, нагадують як українські сапери, так і фахівці міжнародних організацій, що займаються розмінуванням.

По-перше, поряд із протитранспортною міною можуть встановлювати протипіхотні міни для більшої ймовірності ураження, наводить приклад Гопанчук. «Наприклад, якщо вантажівка наїхала на протитранспортну міну, водій залишається живим і рятується. Що він робитиме? Вистрибуватиме з авто. Саме на такі випадки розраховують, коли встановлюють таку змішану пастку», — пояснює вона.

По-друге, під самою протитранспортною міною може бути встановлено додаткову міну-пастку, яка спрацює саме в тому випадку, якщо хтось намагатиметься вилучити її з місця. «Є таке розуміння, як „механізм не вилучення“. Тобто під протитранспортну міну встановлюють міну-„сюрприз“, яка розрахована саме на розвантаження — на те, що хтось буде підіймати міну, прибирати з дороги. І тоді вже стається детонація. Ви розумієте, який масштаб вибуху тоді може статися», — зауважила в розмові з NV Гопанчук.

По-третє, навіть висококваліфіковані сапери ДСНС не вважають жоден із типів мін надто знайомим чи «умовно безпечним». «Будь-яка міна, встановлена на поверхні ґрунту або у ґрунті, всіма саперами, вибухотехніками МВС розцінюється як міна-пастка», — попередив про небезпеку Андрій Паламарчук, начальник групи піротехнічних робіт ДСНС України. До такої групи ризику належать і протитранспортні міни.

«Якщо це кругла протитанкова міна, і вона встановлена в землю, все одно під час роботи з нею дотримуються певних заходів безпеки: її обкопують, дивляться, чи немає нічого з-під низу. Навіть якщо немає нічого з-під низу, ми за допомогою „кішки“ [спеціального пристосування з гаком] їх підриваємо і вичікуємо від 40 хвилин до години. Тому що в таких боєприпасах установлюють додаткові механізми, які спрацьовують або від перевертання, або на ультрафіолет, коли відкручується підривник [міни]», — наводить приклади Паламарчук.

Отже, будь-який тип мін є небезпечним для людей. «Немає такого, що „я знаю цю міну“ — будова, вага, кількість вибухової речовини, вражаючих елементів, і на цьому завершується», — розповідає Паламарчук про роботу саперів, додаючи, що росіяни вдаються і до небезпечної модифікації поширених видів мін.

Міф 8. Підпаливши поле, можна його розмінувати

Спеціалісти, що працюють з проблемою розмінування, вказують на цей міф як на особливо популярни й серед українських фермерів. Йдеться про хибне припущення, що всі вибухонебезпечні предмети на ділянці землі нібито можна знешкодити, якщо влаштувати її підпал.

Однак прибрати міни чи інші ВНП на замінованій ділянці у такий спосіб неможливо. Навпаки, такі дії можуть зробити міни ще небезпечнішими, кажуть фахівці. Адже через перепади температури у ґрунті відбувається додаткова деформація корпусу міни — отже, вибухівка буде чутливішою і більше реагуватиме на зовнішні фактори для підриву.

Реклама:

Крім того, підпал не «дістане» ті боєприпаси, які встановлюються на певну глибину під ґрунт. «Тоді взагалі вони не здетонують, тепло їх не дістане. У свідомості людини буде, що „все, я розмінував поле“, і вона буде почуватиметься у повній безпеці - не буде дивитися під ноги — одразу запустить або транспорт, або сама піде. Тобто це ще більшу небезпеку становить, ніж не підпалювати і чекати, поки прийдуть і розмінують територію», — підкреслює Гопанчук.

Міф 9. Підривники, запали, детонатори занадто маленькі, тому не можуть завдати серйозної шкоди

Ще одним поширеним міформ є уявлення про те, що боєприпаси чи потенційно виьбухонебезпечні предмети маленького розміру є відносно безпечними для людини, адже не завдадуть значної шкоди.

Однак, як нагадують фахівці, підривники, запали та детонатори становлять таку ж загрозу, як будь-який інший боєприпас чи міни. Вони можуть вибухнути з дуже тривіальних причин: від дотику, від тертя, від нагріву. Отже, такі предмети — а особливо покладені в кишеню як нібито «умовно нешкідливі» — є такими ж небезпечними для життя і здоров’я, як і великі міни.

Адже детонатор — це пристрій, який містить чутливу вибухову речовину і призначений для утворення вибухової хвилі, щоб ініціювати вибух заряду міни чи боєприпасу. Саме тому це найбільш чутлива та небезпечна частина будь-яких боєприпасів, нагадують у ДСНС. А деякі боєприпаси можуть мати навіть не один детонатор.

Додаткова небезпека полягає ще в тому, що зовні детонатори (запали, підривники) часто мають вигляд «абсолютно безпечних предметів, можуть нагадувати знайомі нам речі на кшталт болтів, авторучок тощо», пояснють фахівці ДСНС. «Кольорові та нержавіючі метали, з яких вони зроблені, додають їм ще більшої привабливості та викликають бажання підняти й роздивитися їх. Особливо схильні до цього підлітки, маючи природню жагу дослідити все нове та незвідане. А це, як правило, закінчується ампутацією пальців або частини руки, пошкодженням обличчя та очей, втратою зору. Трапляються і летальні випадки», — підкреслюють небзпеку у ДСНС.

Міф 10. Можна самостійно знешкодити розтяжку, послабивши її

Це дуже небезпечний міф, причина якого криється в нерозумінні механізму того, як працюють т.зв. «розтяжки».

Якщо міна приводиться в дію за допомогою тонкого металевого дроту, який практично не помітний у густій траві та кущах (розтяжки), її називають міною-розтяжкою, нагадують у ДСНС. Часто як міни-розтяжки використовують гранати, які кріплять на кілки чи на дерева та приводять у дію за саме допомогою розтяжки.

При цьому зачіпання, перерізання або послаблення дроту навпаки призводить до вибуху, а не до знешкодження міни, підкреслюють фахівці.

«Зараз розтяжки — в чому біда — встановлюють як на натяжіння (це ми звикли бачити у фільмах), так і на послаблення. І деякі розтяжки взагалі спрацьовують на розмикання ланцюга, тобто коли його хтось намагався перерізати», — пояснює Анна Гопанчук.

Розвінчуючи цей міф, вона передає «привіт» фільмам, у яких головний герой «перерізає якийсь червоний дротик» або розтяжку, після чого боєприпас чи територія нібито стає повністю безпечним. Однак таке уявлення цілковито хибне. Тим більше що способів встановити розтяжку дуже багато: «Ще є такі варіанти, як волосінь або дріт, на якому гачок, звисає з балкона або з дерева, з куща. Людина проходить поряд, гачком чіпляє або волосся, одяг, тягне за собою і автоматично спрацьовує боєприпас, який встановлений на розтяжку», — наводить приклад Гопанчук.