Гендерне виховання

Ґендер – соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належним для жінок і чоловіків. 

Гендерне виховання дитини розпочинається вже від моменту її народження і триває впродовж усього життя. Які особливості статевої поведінки, які уявлення про себе та інших як про представників пев­ної статі засвоїть дитина — насамперед залежить від сім’ї, від тих стереотипів, що існують і виявляються в її повсякденному житті.

Із віком вплив сім’ї послаблюється, проте ніколи не зникає повністю. А те, що дитина засвоїла в бать­ківській домівці, відбивається на всьому подальшому розвиткові її внутрішнього світу.

Тому в роботі з дошкільнятами з питань гендерного виховання потрібно зважати на такі напрями:

• доповнення зони саморегуляції дітей (напри­клад, заохочення дівчаток до занять спортом, а хлоп­чиків до самообслуговування);

• організація дослідів рівноправності співпраці хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;

• усунення традиційних культурних заборон на емоційні самовираження хлопчиків, заохочення їх до виявлення почуттів;

• створення умов для тренування між статевої чут­ливості (наприклад, через театралізацію, тренінги).

Діти трьох років не лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини висуваються різні вимоги. Дівчатка, як правило, надають перевагу іграм у ляльки, зображуючи при цьому мам, бабусь, сестричок, вони люблять себе прикрашати тощо. А хлопчики переважно грають технічними іграшками, відображаючи діяльність водія, пожежника, міліціонера, військового. До п’яти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих. Спілкування хлопчиків і дівчаток у 4—5 років має особливий характер: з одного боку, це спілкування у грі, де ролі розподілені відповідно до статі, з другого — безпосереднє спілкування з однолітками.

У 6—7 років настає завершальний етап у формуванні статевої ідентичності. На цьому етапі відбуваєть­ся диференціація статевих ролей, вибір певних видів ігор, певних компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників.

Результати досліджень свідчать, що поводження батьків і вихователів у процесі соціалізації дітей диференційовано за ознакою статі: хлопчикам надається більше, ніж дівчаткам, можливостей для самостійного розв’язанню проблем. Для дівчаток акцент робить­ся на слухняності, відповідальності і працьовитості, для хлопчиків — на прагненні до досягнень, змаганні й опорі на власні сили. Якщо дитина не робить того, що очікується від її статі, її дражнять, висміюють, докоряють, іноді застосовують фізичні покарання. У суспільстві, де жінки менш залежні економічно, відповідно, менше виражена тенденція виховання дівчаток у покірності і слухняності.

Традиційний стереотип виховання через вплив родини, засоби масової інформації, вчителів, дитячий садок, рекламу, ровесників формує рольові орієнтації, цінності та психологічні якості юнаків і дівчат.

Гендерна освіта та виховання сприяють формуванню у хлопчиків та  дівчаток поведінкових норм, що містять уміння аналізувати, ставити запитання, надавати відповіді, критично та всебічно розглядати проблеми, робити висновки, адаптуватися до нових соціальних умов, захищати свої інтереси і права інших.

Рівноправність у виховному процесі передбачає:

• однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертан­ня до хлопчиків і дівчаток;

• статево нейтральні вимоги до дотримання пра­вил культурної поведінки, уникнення нав’язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить…” тощо;

• орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння уні­версальними вміннями та навичками незалежно від статі;

• заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спілкуванні;

• однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;

• обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім’ї та суспільстві;

• привернення уваги вихованців до реклами, дитячих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав’язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жінок;

• демонстрування вихователями андрогенних рис, уникнення статево типізованих моделей поведінки.

Антон Семенович Макаренко вважав, що «виховання дівчинки чи хлопчика — це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім’янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших». Як відомо, Антон Семенович схвалював дії тих батьків, які залучають синів до хатніх справ, допомогти матері в домашньому господарстві, розвивають у хлопчиків благородство, повагу до жінки. Він вважав, що «той, хто здатний ставитися до жінки спро­щено і з безсоромним цинізмом, не заслуговує на довіру як громадянин: його ставлення до загальної справи буде також цинічним, йому не можна довіряти до кінця».

Цінним орієнтиром у справі гендерного виховання є позиція видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського: «Не має бути таких трудових відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра — іншу».

Отже, узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, маємо відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від статево відповідних традиційних очікувань на користь  особистісного, індивідуального розвитку дитини.

Організація спілкування з хлопчиками і дівчатками 

(рекомендації педагогам та батькам)

       Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково любити.

     Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників-хлопчиків. Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

    Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.

    Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності під час виконання вашого завдання. Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати в них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.

     Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно. Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

     Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає та уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?

     Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

    Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків. Лаючи хлопчиків, коротко та чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу, а їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

    Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які не доступні нашому розумінню, тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».

Фізіологи, психологи, педагоги вважають, що формування гендерної стійкості і залежить в першу чергу від ставлення батьків до дитини,  характеру батьківських  установок і прихильності як матері до дитини, так і дитини до матері, а також від виховання його в ЗДО.

Що потрібно знати батькам про дівчинку.

Незалежно від віку, дівчаткам потрібно більше турботи. Завдання батьків - дати дівчинці більше турботи, розуміння і поваги, щоб вона могла довіряти оточуючим. Коли дівчинці погано, вона повинна знати, що батьки готові оточити її турботою. Якщо дівчинка отримує необхідну їй турботу, вона довіряє батькам і залишається відкритою. Довірлива дівчинка щаслива і задоволена життям. Для розвитку своїх талантів і талантів дівчаткам необхідна впевненість в близьких людях. В іншому випадку вони відчувають себе ні на що не придатними, нелюбимими і відмовляються від підтримки оточуючих. Батькам слід зрозуміти, що дівчатка формують позитивне уявлення про себе на основі уваги і турботи, які їм дарують люди.

Батьки часто дають дочкам занадто багато самостійності і можливості обходитися без сторонньої допомоги, нехтуючи потребою дівчаток в турботі. Якщо ж батько дуже вірить у здатність дочки робити щось самостійно, вона може подумати, ніби тато не дуже про неї дбає. Дівчинці необхідно відчувати, що вона може довіряти своїм батькам, - що вони завжди готові зрозуміти її почуття, бажання і потреби. Дівчаткам потрібно більше допомоги і підбадьорення. Пропонуючи допомогу дівчинці, ви даєте їй зрозуміти, що вона вам не байдужа, що ви про неї дбаєте. Дівчаткам потрібно більше уваги і визнання у відповідь на те, якими вони є, що вони відчувають і чого хочуть. Дівчата відчувають потребу в тому, щоб їх любили за те, якими вони є. Захоплюйтеся ними!

1. Я тебе так люблю!

2. Ти у мене просто чудо, подарунок долі!

3. Ти найдивовижніша, найпрекрасніша, я так тебе люблю!

4. Ти оздоблюєш моє життя!

Рекомендації батькам по вихованню дочок.

1. Для того щоб дівчинка досягла здорової гендерної ідентичності, необхідні теплі і близькі стосунки з матір'ю і такі ж відносини з батьком, а батькам необхідно підкреслювати ніжні і турботливі відносини в парі, щоб у дівчинки склалися враження про щасливе сімейне життя.

2. Батькові слід знаходити час на спілкування з дочкою: показувати, що дочка відрізняється від нього, вона іншої статі; але робити це він повинен з повагою і доброзичливістю, щоб вона зрозуміла, що гідна любові чоловіка.

3. Поважаючи особистість дочки, демонструючи задоволеність її вчинками, батьки формують її позитивну самооцінку.

4. У мами з дочкою повинні бути свої "жіночі секрети": Мама повинна знаходити час для усамітнення з дочкою, зробити ці бесіди ритуальними і традиційними.

5. Ця турбота одне про одного демонструється через повагу до старшого покоління.

Що потрібно знати батькам про хлопчика.

У хлопчиків зазвичай є особливі потреби, які не менш важливі за дівочі. Звичайно ж, головна потреба для тих і інших - любов. Але любов може виражатися по-різному. Любов батьків в першу чергу проявляється через довіру і турботу.

Завдання батьків - проявити по відношенню до хлопчика більше довіри, прийняття і схвалення, щоб мотивувати його до діяльності.

Для того, щоб хлопчик дбав про оточуючих, його дії необхідно мотивувати успіхом і заохоченням. Потрібно ясно давати йому знати, що він здатний радувати своїх батьків і радує їх. Якщо хлопчикові вдається доставити батькам радість, це служить йому мотивацією, щоб і далі вести себе відповідним чином, в іншому випадку хлопчик стає слабким і перестає піклуватися про оточуючих. Позитивне заохочення правильної поведінки служить хлопчикові додатковим підтвердженням успіху.

Рекомендації батькам по вихованню синів.

1. Хлопчикам часто не вистачає позитивної мотивації: потрібно не забороняти, а вирішувати щось додаткове за хороший вчинок.

2. Потрібно дозволяти хлопчикам проявляти свою емоційність - вирішувати плакати, наприклад (Дозволяти бути природними).

3. Мамам хлопчиків потрібно довіряти чоловічий інтуїції тата: вони відчувають, як потрібно виховувати чоловіка.

4. Хлопцям потрібно організовувати режим і дисципліну: це формує його відповідальність!

5. Мама - ПІКЛУЄТЬСЯ, а тато - ФОРМУЄ чоловіка.