До того, як віддавати свою дитину в дитсадок, навчіть її:

- самостійно їсти і користуватися серветкою,

- з незначною допомогою мити руки ї витирати їх,

- проситися в туалет,

- користуватися носовичком,

- самостійно знімати і одягати колготи, шкарпетки, шапку, черевики,

- акуратно складати свій одяг,

- бережно ставитися до речей, 

- складати іграшки.

Також навчіть дитину розрізняти і правильно показувати іграшки, меблі, одяг, посуд, частини власного тіла. Вчіть дитину розмовляти неквапливо і зрозуміло.

Ці вміння допоможуть дитині легше і швидше адаптуватися до дитячого садка.

Що потрібно мати дитині?

Носові хусточки.

Купуйте їх з запасом, бо губитимуться вони часто. Або запасіться паперовими серветками.

Тапочки.

Тапочки повинні бути з задником і щільно облягати ступню. Не допускається взуття "на виріст", яке велике на дитину, взуття без задника. 

Піжама. 

Піжама має бути з натуральних тканин, вільного крою. Для сну мають бути окремі легкі шкарпетки. І не забувайте щотижня забирати піжаму додому на прання.

Змінний одяг.

У дитини в шафці завжди повинен бути змінний одяг. Обов'язково мають бути колготи, кофтина, комплект спідньої білизни (для найменших - кілька комплектів).

Одяг на щодень.

Для садочка найбільше підходить одяг зі знімним "верхом", щоб можна було роздягнути дитину, коли їй буде жарко. Легка сорочка і більш тепла кофтина ідеальні для хлопчика. Для дівчаток так само гольфик і кофтина, а от замість спідниці, яка буде крутитися і з якої буде вилазити блузка, краще одягти сарафан - це найзручніший для дівчаток одяг. Для літа дівчаткам, знову ж таки, найкраще одягти сарафанчик, а хлопчикам - шортики й маєчку. Панамка, кепка або хустинка влітку обов'язкові.

Святкове вбрання.

Тепер про одяг для свят. Обовязково в гардеробі дитини має бути білий гольфик і білі колготки (як для дівчинки, так і для хлопчика) і, звісно, чорний костюм для хлопчика і нарядна сукня для дівчинки. Цей одяг буде в нагоді і на свято, і на відкрите заняття, і для фотографування. Не поспішайте шити одяг для костюмованих свят - запитайте вихователя, яку роль гратиме дитина, порадьтеся, яким має бути її костюм.

Старайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя.

Якщо треба щось принести для костюма на ранок чи інше свято, зробіть це. Дитина не повинна почуватися гіршою за інших, заздрити їм або соромитися своїх батьків.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім’ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

4. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

5. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

6. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

7. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

8. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

9. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

10. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

11. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

14. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

Пам’ятка батькам від дитини

1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.

2. Не бійтеся бути вимогливими зі мною. Я надаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені визначитись.

3. Не покладайтесь на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнусь з більшою готовністю на ваші ініціативи.

4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто намагатися у всіх випадках залишати останнє слово за собою.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати – це похитне мою віру у вас.

6. Не піддавайтесь на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, щоб роздратувати вас. А то надалі я намагатимуся досягти ще більших перемог.

7. Не засмучуйтесь занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.

8. Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся за це, ставши «плаксою».

9. Не робіть для мене і за мене те, що я у змозі зробити сам: я використовуватиму вас як обслугу.

10. Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихне мене на їх продовження.

11. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

12. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку у самий розпал конфлікту. За деякими об’єктивними причинами мій слух притупляється в цю мить, а бажання співпрацювати з вами зникає. Буде нормально, якщо ви зробите певні кроки, але давайте поговоримо про це пізніше.

13. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».

14. Не змушуйте мене відчувати, що мої провини – смертельний гріх: я повинен навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не придатний.

15. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив: я інколи сам не розумію, чому чиню так, а не інакше.

16. Не піддавайте надто великому іспиту мою чесність: заляканий, я легко перетворюся на брехуна.

17. Не забувайте, що я люблю експериментувати: саме так я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

18. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок: я вчуся на власному досвіді.

19. Не намагайтесь здихатись мене, коли я ставлю відверті запитання: якщо ви не будете давати на них відповіді, я шукатиму інформацію «на стороні».

20. Ніколи не натякайте, що ви – досконалі і безгрішні: це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.

21. Нехай мої страхи не викликають у вас надмірного хвилювання, інакше я буду лякатися ще більше: покажіть мені, що таке мужність.

22. Не забудьте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння і підбадьорювання, але похвала, коли вона чесно отримана, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається ніколи.

23. Не забувайте поділитися зі мною своїми досягненнями і невдачами, тоді і я відкриватиму вам свої таємниці, чекатиму вашої поради, підтримки.

24. Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до своїх друзів. Тоді я також стану вашим другом. Я вчуся, наслідуючи приклади, а не під впливом критики. І крім того, я вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтеся до мене з такою ж любов’ю.

Сім батьківських заповідей

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, як вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати. Ви - не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя, своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО НАВЧАННЯ ДИТИНИ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НОСОВОЇ КРОВОТЕЧІ

• Покажіть дитині, як злегка нахилити голову вперед, щоб не ковтати кров.

• Попередьте дитину, що не можна нахиляти голову назад, лягати і колупатися в носі.

• Поясніть дитині, що треба сидіти спокійно, якщо почалася кровотеча.

• Скажіть дитині,що голову треба тримати прямо або злегка нахиливши вперед, а ніс затискати доти, доки кровотеча не припиниться.

• Привчіть дитину спльовувати, а не ковтати кров, що потрапляє в горло.

• Поясніть дитині, що при виникненні кровотечі треба звертатися за допомогою до дорослих.

• Нагадайте, що треба зберігати спокій і йти, а не бігти в пошуках допомоги.

• Поясніть дитині, що після припинення кровотечі можна грати лише в спокійні ігри.

• Нагадайте, що після зупинки кровотечі не можна сякатися і колупатися в носі. Покажіть дитині, як міцно затиснути частину носа великим і вказівним пальцями.

• Нагадайте дитині, що затиснувши ніс, дихати треба через рот. Якщо дитина втомилася затискати ніс перш ніж кровотеча припинеться, покажіть їй, як змінити руку. Спочатку треба накласти пальці іншої руки поверх тих, якими ніс затиснено, стиснути ними ніс, а вже потім прибрати втомлену руку. Нехай дитина потренується затискати ніс, коли кровотечі немає. Слідкуйте, щоб дитина затискала всю нижню частину носа, а не лише кінчик.

ЯК НЕ ВИРОСТИТИ ХУЛІГАНА