Учнівське самоврядування

Роль учнівського самоврядування у формуванні громадянської свідомості підростаючого покоління засобами патріотичного виховання

На сучасному етапі українського державотворення надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей.

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу та уявляє собою процес цілеспрямованого, систематичного, організованого та планомірного впливу на свідомість, поведінку молоді щодо формування почуття любові до Батьківщини засобами виховання високих громадянських, моральних, психологічних, професійних, фізичних якостей, необхідних для реалізації інтелектуального та творчого потенціалу особистості в інтересах всебічного розвитку суспільства, забезпечення безумовної готовності до захисту Вітчизни.

Діяльність учнівських організацій у патріотичному вихованні займає неабияке місце: відроджується інтелектуальний потенціал, формується і розвивається творча особистість, важливими рисами якої є самостійність в інтелектуально-творчій діяльності, здатній до самоорганізації , саморозвитку, самовиховання, самооцінки.

Тож організація учнівського самоврядування набуває усе більшої актуальності. Така форма роботи дозволяє адаптуватися учням в умовах реального життя, сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними рисами характеру, світоглядом і способом мислення, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Розглядаючи механізми реалізації виховного ідеалу, треба так перебудувати навчально-виховний процес, щоб учні не були пасивним об’єктом, щоб вони брали активну участь у ньому під керівництвом педагогів. Навчальний заклад мусить стати для них маленькою Батьківщиною, яку вони люблять і честю якої вони дорожать, яку вони разом з педагогами розбудовують.

Патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

• ·державний – базується на забезпеченні державою системи героїко-патріотичного та патріотичного виховання;

• ·соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні та орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей й інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

• військовий – передбачає вивчення військової історії України, підвищення фізичної загартованості молоді в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

• ·психолого-педагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

• правовий – передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів – міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.

Сьогодні в українській державі створюються реальні можливості для духовного відродження і розвитку особистості. І нам потрібно відроджувати, розвивати кращі риси українського народу, які складалися віками і допомагали народу вижити у важкі часи. Безумовно, патріотичне виховання підростаючого покоління - основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей процес тривалий за часом, складний за змістом і достатньо розбалансований з погляду методичного здійснення. Формування патріотичних відчуттів багато в чому залежить від розвитку емоційної сфери підлітків. Патріотичне виховання підростаючого покоління завжди було одним з найважливіших завдань сучасної школи, адже дитинство і юність - найблагодатніша пора для виховання відчуття любові до Батьківщини. Патріотизм - одна з найважливіших рис всебічно розвиненої особи. У школярів повинне вироблятися відчуття гордості за свою Батьківщину і свій народ, пошану до його великих звершень і гідних сторінок минулого. Багато що залежить від школи: її роль в цьому плані неможливо переоцінити. І удосконалення сучасної системи освіти й виховання ставить перед педагогами завдання: демократизація стосунків, орієнтація на особистість дитини, на її творчі здібності, а школа, яка готує підростаюче покоління до життя, в умовах демократії не може існувати без розгорнутої системи учнівського самоврядування. Самоврядування – це дієвий метод досягнення широкого спектру виховних завдань – громадської активності, соціальної відповідальності, набуття всебічного морального досвіду та патріотичної свідомості.

Тому в школі треба працювати над створенням школи, яка б виховувала учнівську молодь, здатну успішно жити в оновленому суспільстві, забезпечила б виховання національної свідомості учнів різних вікових груп. Прагнути, щоб у закладі панував національний дух, виховувалось нове покоління українських громадян, вчити бережливому, шанобливому ставленню до державної символіки, національних традицій.

Працювати над тим, щоб кожен учень відчував себе причетним до долі України (через свою причетність до повсякденного життя своєї родини, кола друзів, школи, села і його громади), відзначався національною гідністю. А для досягнення цієї мети організовати змістовну пошуково – дослідну роботу. Зокрема, краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення й збереження навколишнього середовища, любові та поваги до отчого краю, що є важливою основою патріотизму.

Творчий потенціал учнів найбільш реалізовується у гуртках за інтересами, провідними завданнями яких є: виховання фізично й морально здорової людини; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм; формування естетичних смаків; створення атмосфери емоційної захищеності, любові; збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народу й народів, що населяють Україну; вивчення мови й шанування культури, національної літератури, мистецтва, преси, радіо, телебачення.

Важливими умовами плідної діяльності учнівського самоврядування є: розуміння учнями й активом завдань, змісту і суті самоврядування; вміння самостійно планувати, організовувати роботу, координувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль; уміння враховувати, регулювати, аналізувати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати; пошук ефективних форм і методів діяльності органів самоврядування, творче використання досвіду інших шкіл.

Основне призначення учнівського самоврядування - задовольнити індивідуальні потреби учнів, спрямовані, перш за все на захист їх громадянських прав та інтересів. Участь у вирішенні нагальних проблем школи, участь учнів в учнівському самоврядуванні сприяє формуванню більш чіткої і усвідомленої громадянської позиції та ціннісного ставлення до себе та інших, дозволяє підвищити соціальну компетенцію, розвиває соціальні навички поведінки і установки на самостійне прийняття рішень у проблемних ситуаціях. Учнівське самоврядування відкриває для багатьох школярів можливості проявити свої особистісні здібності, знайти цікаву справу, організувати його виконання, приймаючи на себе персональну відповідальність за його виконання.

Дитяче самоврядування є конкретним видом діяльності школярів. Відповідаючи за окремі розділи роботи свого колективу, діти організовують своїх товаришів на виконання завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного. А, як відомо, будь-яка діяльність людини є свого роду вправою його сил і здібностей, і, отже, викликає певне їх розвиток. Беручи участь у роботі органів самоврядування, учні набувають цілий ряд звичок і навичок, умінь і знань. Адже, за словами В.М. Коротова, «виховне значення учнівського самоврядування полягає в підготовці вихованців до участі у громадському самоврядуванні, в формуванні у дітей найважливіших якостей нової людини».

Згідно з дослідженнями Н. І. Приходько, в ході включення учнів у шкільне самоврядування, у них формується наукове управлінське мислення, яке сприяє формуванню таких умінь, як:

1. Аналізувати виникають управлінські ситуації та виявляти причини, що їх породили;

2. Передбачати наслідки своїх дій і дій колективу;

3. Оцінювати ситуацію, що склалася і знаходити оптимальне рішення;

4. Аналізувати і синтезувати сприйняту управлінську інформацію;

5. Аргументовано і логічно відстоювати свою думку;

6. Об'єктивно оцінювати свої дії, дії органів самоврядування;

7. Визначати перспективи розвитку самоврядування, планувати роботу з урахуванням цих перспектив;

8. Встановлювати ділові відносини з товаришами і педагогами.

«Якщо школяр пасивний, бездіяльний, від його управлінських знань і вмінь, інформованості мало. Висока управлінська культура школяра неможлива без високої суспільно-політичної активності та громадянської соціальної зрілості ».

Так само, виховне значення учнівського самоврядування полягає в тому, що, практично виступаючи в ролі організаторів у своєму колективі, вихованці здобувають ряд моральних якостей, необхідних людині нашого часу, таких як:

• перш за все, це особиста відповідальність кожного за спільну справу, за успіхи свого колективу, глибока відданість спільним завданням. Виступаючи при правильній постановці самоврядування в ролі уповноважених колективу, діти привчаються бачити в інтересах загальної справи свої особисті інтереси;

• формується і така важлива якість, як принциповістю у взаєминах з іншими членами колективу і постійно зростаюча вимогливість до себе і до своїх товаришів.

• участь у самоврядуванні розвиває в дітях ініціативу, постійне прагнення внести в життя колективу щось нове. У цьому випадку ініціатива є особистим внеском кожного члена колективу в покращення роботи і життя школи в цілому.