Універсум і догма

УНІВЕРСУМ І ДОГМА

мініатюра

Становлення світоглядного сприйняття буттєвих значень здійснюється в багатомірному умоглядному просторі тривання змістовностей, обумовлених традицією цивілізаційного існування. Варто зазначити, що понятійні акцентуації мають історію власної трансформації, зумовлену багатьма чинниками впливу. Втім доволі складно збагнути із позицій приведення до певного системного дослідження тенденційність узагальнення та ізоляційних принципів поставання означень, що застосовуються для висновування мета-контекстуального опису сенсо-змістовності тих чи інших слів-уявлень, символьно-семіотичних конструкцій. Імовірно за певної обставинності є нагода констатувати ситуативно-мотиваційну директивно-критеріальну феноменологію опису та інтуїтивно-раціональну інтерпретацію тих чи інших особливостей понять, яка має численні залежності варіативного сприйняття їх згідно відповідної обумовленості. 

Отож вкрай необхідною, зокрема, для релігійного способу освоєння буттєвих орієнтирів, є всебічна підтримка традицій інформаційного як системно-дискурсивного базису, так і деякої невизначеності з позицій принципу апофатики абсолютного абстрагування перспективи сприйняття сутностей трансцендентуючої реальності. Зазначені явища мають вкоріненість у практичних напрацюваннях аскетичного досвіду та створюють загальну атмосферу умоглядної, споглядальної, раціонально-обумовленої, містично ґенезної, рецепційно-соціалізаційно-адаптаційної багатомірної значущості аксіологічних та аксіономічних впливів, од яких залежить цивілізаційне існування. Важливими в зазначеному контексті є засади багатомірного динамічного структурування архітектоніки змістовної категоричності мотиваційних імперативів, що формулюють способи тривання та засоби освоєння, сприйняття дійсності з позицій застосування особистісного мотиву відношення-верифікації достатніх підстав збагненності певних явлень. 

Відтак догматичний корпус надприродних інтуїцій-прозрінь, одкровення горнього світу, який має теоретично-визначальну природу описовості на рівні раціонального дискурсу, постає суттєвим чинником особистісного принципового директивно-мотиваційного комплексу творення уявлень та відношень для пізнання доступного осяганню Універсуму шляхом, зокрема, рефлексивно-інтуїтивної констатації, осмислення критеріїв дійсності. 

Тому дуже важливою справою постає потреба збереження особливостей царини релігійно-містичної та обумовленої нею теоретично-раціональної платформи віднайдення, перспективи впровадження і застосування принципів адаптаційно-апробаційної традиційності нотаційно-понятійних означень семіотичної та семантичної, безпосередньо лінгво-процесуальної інформаційно-корекційної царини гносеології для пошуку поліваріаційних способів когнітивної гармонізації онтологічно-пріоритетних засад світогляду і світосприйняття.

Анатолій Хільченко