17.05.2023.

РМ. Створення власної історії з головним героєм повісті

 Іваном Силою (письмово). 

Перевірка домашнього завдання: 

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6861928 

10.05.2023.

Іван Сила (Іван Фірцак) – утілення непеможного духу українського народу, його доброти й щирості. 

03.05.2023.

Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили». Повість про пригоди українського силача, що став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об'їздив півсвіту, 

здобувши безліч перемог. 

Лицар духу українського народу Олена Теліга. Вірш «Сучасникам» як моральний заповіт нащадкам. Ідея оптимізму і життєлюбства через художнє слово в поезії «Радість» (на вибір) 

“Не  треба  слів!  Хай  буде  тільки  діло!

Його  роби  —  спокійний  і  суворий,

Не  плутай  душу  у  горіння  тіла,

Сховай  свій  біль.  Зломи  раптовий  порив”.

Але  для  мене  —  у  святім  союзі:

Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.

Мій  біль  бринить,  зате  коли  сміюся,

То  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю!

Не  лічу  слів.  Даю  без  міри  ніжність.

А  може  в  цьому  й  є  моя  сміливість:

Палити  серце  в  хуртовині  сніжній,

Купати  душу  у  холодній  зливі.

Вітрами  й  сонцем  Бог  мій  шлях  намітив,

Та  там,  де  треба,  —  я  тверда  й  сувора.

О,  краю  мій,  моїх  ясних  привітів

Не  діставав  від  мене  жодний  ворог.

Вид лірики – Громадянська (патріотична)

Жанр – вірш (моральний заповіт нащадкам0

Тема вірша “Сучасникам”  – Послання в майбутнє, звернення до нащадків

Ідея “Сучасникам”  – заклик горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов’язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань

Основна думка: “Не треба слів! Хай буде тільки діло”

Мотив – Автобіографічний, усеперемагаючого життєлюбства

Образи-символи – вогонь, вода, вітер — символізують буремність, неспокій, очищення, оновлення

Кількість строф: чотири

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний ямб

19.04.2023 року

 ТЕМА:

Олег Ольжич – поет національного героїзму. Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші «Господь багатий нас благословив». Проблема людської волі в поезії «Захочеш – і будеш...» (із циклу «Незнаному воякові») (на вибір) 

Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба) – український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.

Народився в Житомирі 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907. Батько – поет Олександр Олесь (Кандиба), мати – Віра Свадковська, гімназійна вчителька.

У 1917–1923 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, та закінчити її довелося лише в Празі. 1923 року він виїздить разом із матір’ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов’язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.

У 1924–1929 навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського педагогічного інституту, вивчав археологію в Українському вільному університеті. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх».

Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930–1931 – асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці – послідовник школи Л. Нідерле.

Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вісник», «Пробоєм».

2.  Зв’язок поета з ОУН УПА

Із молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 – член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кінці 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938–1939 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в’язниці. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру – Української Національної Ради у Києві.

З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. БілецькогоКатериною (Калиною), та шлюб був недовгим.

25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944,закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

О. Кандиба – автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).

Господь багатий нас благословив 

І вірити, і прагнуть – не вотще.

Безсмертне – і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:

Любов і творчість; туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин –

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

Твойому серцю найхмельніший келих.

3.   Словникова робота.

Вóтще — даремно.

Лíтеплий — теплий.

Розверзáється — розкривається.

Самопосв я´та — присвячення себе якійсь справі, комусь.

— Чим обдарував нас Господь, за віршем О. Ольжича?

— До чого закликає поет?

Захочеш – і будеш

2.   Словникова робота.

Затя´м — зрозумій, запам’ятай.

Ниць — униз.

Петáрда — вибуховий пристрій застережної дії.

Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного.

Який настрій, які думки навіює поезія Олега Ольжича? 

Що нового вніс у літературу Ольжич? 

12.04.2023 року

 ТЕМА:

Контрольна робота. Василь Симоненко, Марина Павленко, Любов Пономаренко (тестування)

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4524039 

до 14.04.2023!!!!

05.04.2023 року

 ТЕМА:

Любов Пономаренко. «Гер переможений». Загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності. Особливості художніх засобів новели (роль деталей, поєдання різних часових площин тощо).

ТЛ: новела. 

Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, Чернігівщина в родині вчителів. Її батько був вчителем математики, а мама викладала біологію та хімію. Перші твори почала писати у дитячі роки.

У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. Прозу почала писати з 1980 р.

Працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини.

З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.

Гуманíзм — ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності.                                     Толерантність – поблажливий, терпимий до чиїхось думок, поглядів, вірувань, до інших народів, культур.   

Паспорт твору

1.Автор твору -  Любов Пономаренко

2.Назва твору – «Гер переможений»

3.Місце подій – українське місто

4.Час подій – після війни

5.Головний герой – Фрідріх

6. Статус головного героя – полонений

22.03.2023 року

 ТЕМА:

Роль у творі художніх засобів. Символічне значення образів старовинної шафи та чарівних коралів. 

15.03.2023 року

 ТЕМА:

Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір кожного. 

Визначення символіки образів

В Україні носили багато зразків різнокольорового або червоного намиста, ланцюжки з хрестиком. Селянські «коштовності». — коралі, бурштин, сережки, намисто — збирали протягом десятиліть, передавали як реліквію від покоління до покоління. Прикраси зберігали як сімейні святині й часто коштували більше, ніж уся селянська садиба.

Намисто у світовій міфології розглядають як замкнену лінію, що є космічним і соціальним символом зв’язку.

Намисто — найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Воно є символом магічного кола-оберегу, що захищаєлюдину. Найбільше цінували намисто з дорогих природних матеріалів. Серед заможних верств населення було поширене привізне намисто з гранатів та кольорової смальти: кровавниці, блискавки, перли. На Лівобережжі було поширене намисто зі «щирого». бурштину. Воно приносило здоров’я, щастя. Часто його носили у сполученні з кораловим.

Коралове намисто в Україні набуло найбільшого розповсюдження, хоча доступним було тільки багатим верствам населення. Ставлення до нього відбилося в таких назвах: добре намисто, справжнє намисто, щирі коралі, мудре намисто. Кількість зразків коралового намиста та характер обробки свідчили про достаток людини. Кораловому намисту народ приписував лікувальні властивості.

08.03.2023 року

 ТЕМА:

Марина Павленко. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських».

Казкове і реалістичне в повісті-казці, час теперішній і минулий в ній. 

Історія написання твору

Перша частина пенталогії «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» була надрукована в 2005 році. Про те, звідки Марина Павленко брала сюжет для твору, можна дізнатись із фрагменту  інтерв’ю з письменницею, що вміщений у підручнику, там зокрема написано: «…народилась із драматичної історії одного родоводу, переказаної мені, як запевняла сама оповідачка, останньою спадкоємицею цього роду – уманчанкою Євгенією Іванівною Дульською».

Наступні частини пенталогії також були засновані на історіях та своєрідних історичних розвідках.

Отже, до пенталогії належать твори:

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (2005)

«Русалонька із 7-В та Загублений у часі» (2007)

«Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» (2008)

«Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» (2011)

«Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» (2013)

Кожна з частин переплітається з іншими, хоча їх і  можна читати окремо: скрізь сюжетна лінія завершена. Але разом вони становлять тісно зв’язаний окремий сюжет.

Жанр твору

- Зверніть увагу на те, як у темі  уроку визначено жанр твору. Як ви вважаєте, чи можна назвати твір повістю? Пригадайте, який жанр літератури називають повістю? Які її особливості?

(Повість – це розповідний художній твір, що має розгорнутіший, ніж в оповіданні, сюжет, більшу кількість другорядних персонажів і зображує значну кількість подій).

- Що в змісті твору не притаманне для повісті? 

- Для якого жанру літератури характерні фантастичні елементи та речі? 

- Гадаю, ви згодні з визначенням жанру твору. Запишіть його в зошити.

Теорія літератури

Повість-казка – розповідний жанр літератури, що поєднує у собі ознаки повісті та казки.

Повість-казка – жанр літератури, у якому фантастичні світи, події та герої водночас відображають особливості та правила світу реального.

01.03.2023 року

 ТЕМА:

Василь Симоненко. Коротко про митця. «Лебеді материнства». Фольклорна основа поезії. Символічний зміст образу лебедів. 

«Лебеді материнства» аналіз твору

Автор: Василь Симоненко

Рік написання: Весна 1962. (1981 – вийшов друком у однойменній збірці)

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний вірш (колискова)

Вид лірики: громадянська

Стиль – модернізм.

Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини.

Віршовий розмір: хорей

Тип римування: суміжне

Форма оповіді: монолог

Тема вірша «Лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою  дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Провідний мотив вірша “Лебеді материнства”: материнської любові до дитини, турботи про її долю; возвеличення любові до матері, Батьківщини.

Основна думка «Лебеді материнства»

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Художні засоби «Лебеді материнства»

епітети: «зорі сургучеві», «мавки чорноброві», «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».

Метафори:«мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».

22.02.2023 року

 ТЕМА:

Ідея глибокого духовного наповнення людини – її «крилатості», що проявляється індивідуально. Духовне багатство – найбільший скарб у житті («Чайка на крижині», «Крила»). 

“Крила” Ліна Костенко

Рід: лірика

Вид: філософська

Тема: розповідь про “окриленність” людини.

Ідея: уславлення духовних поривань людини. Треба жити й мріяти, мати цілі й бажання. А життя людини без мрій буде буденним. 

Головна думка: “Людина нібито не літає…а крила має”

Ліна Костенко написала цей вірш, перебуваючи в Польщі. Вірш увійшов до збірки “Мандри серця”. На створення твору поетесу спонукали відвідини польського міста Щеціна. Тоді Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У результаті поетеса вирішила повернутися додому.

У вірші “Крила” Костенко показала, що сумує за Батьківщиною і сумує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому. Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та крилах своїх спогадів куди завгодно

«Чайка на крижині»

Тема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.

Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами.

Основна думка:

а) «Нащо крилатим ґрунт під ногами»?

б) «Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої».

Композиція «Чайка на крижині»

Твір складається з п’яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Ґрунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю.

Експозиція: опис портового надбережжя Щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни.

Зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини.

Кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі.

Розв’язка: гостювання героїні у Польщі.

Сюжет «Чайка на крижині»

Лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема у морському порту Щеціна, спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів.

Наступала весна, ломалася крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії.

Героїня твору полюбляє Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший.

Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим.

●  Як розумієте символічне значення образу «людських крил»? 

●  Для чого людині потрібні крила, вона ж не літає? 

● У яких випадках говорять, що у людини виросли крила за плечима? 

●  Які риси характеру  Ліна Костенко цінує у людини? 

15.02.2023 року

 ТЕМА:

Ліна Костенко. Коротко про письменницю. Уявне, фантастичне і реальне в її поезіях. «Дощ полив...».

Робота над змістом 

●Для чого потрібен дощ?

●Які рослини в поезії поетеса зображує живими? Чому?

●Чому поетеса порівняла череду корів в далечини з розсипаною квасолею?

● Як змінюється все довкола після дощу?

●Чому, на вашу думку, після дощу люди , як нові? 

●Як зображено дощ?  Як собі його уявив автор? 

●Як би ви образно описали  дощ?

Створіть образний портрет дощу 

08.02.2023 року

 ТЕМА:

Богдан Лепкий. «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)» 

Богдан Теодор Нестор Лепкий народився 9 листопада 1872 року на хуторі Кривенькім, на Тернопільщині, в сім’ї священика.

З шести років жив у Бережанах, у діда священика. Основи шкільної науки Б. Лепкому викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив у 1883 р. до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання.

Після закінчення гімназії у 1891 вступив до Віденської Академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту, але згодом, через три місяці переводиться на філософський факультет.

Туга за Батьківщиною спонукала Лепкого перейти до Львівського університету, де він поринув в українську культурну стихію.

1892 — 1895 навчався у Львівському університеті, по закінченні якого працює вчителем-суплентом в Бережанській гімназії (1895 — 1899). Займається творчою діяльністю. З’являються перші оповідання: “Дідусь”, “Нездала п’ятка”, “Над ставом”, “Гусій” та ін.

1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові — Олександрою, яку здавна кохав.

1899 р. — їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі.

1912 р. Б. Лепкий вступив до партії «Християнсько-Суспільний Союз» у Львові.

Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури).

З 1916 — просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу.

Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким.

Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше — професором Ягелонського університету (1932).

Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща).

У роки Другої світової війни старий, хворий письменник не тільки втратив роботу в університеті, а й зазнав переслідувань.

Помер Б. Лепкий 21 липня 1941 року в Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).

Паспорт-характеристика твору Б. Лепкого «Казка для дітей: для малих і великих».

Назва – «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»

Автор – Богдан Лепкий

Жанр – Соціально-побутова казка

Тема – Помста благородної Мишки господарям за їхню жадібність та підтримання війни. Відтворення спостережень Мишки за життям людей різного соціального стану (багатих і бідних) під час війни

Образи – Мишка, її діти та подруги, хазяїн і хазяйка, бідна жінка

Головні думки – Не можна збудувати власне щастя на чужому горі.

Навіть тваринам інколи соромно за брехню та скупість людей.

Війна – це огидне й ганебне явище.

Возвеличення доброти, порядності, співчуття до горя інших, взаєморозуміння, щирість, милосердя; засудження жадності, брехні, пихатості, жорстокості; засудження війни, яка знищує людські чесноти, байдужість до всього, окрім прибутку, грошей.

Художні засоби – Епітети: худі, голодні, миршаві;

Метафори: вмивається слізьми;

Порівняння: як паня.

01.02.2023 року

 ТЕМА:

Олекса Стороженко. Короткі відомості про автора, його гумористичні твори. Оповідання «Скарб», морально-етичні проблеми твору 

25 січня 2023 року

 ТЕМА:

Художні особливості твору. Мова персонажів.

ТЛ: художня деталь. 

Мовлення героя – це індивідуальна особливість, за допомогою якої ми не лише пізнаєм людину, а й можемо дати  їй характеристику.

-   Що ви можете сказати про мову Наталії Миколаївни?

-   Які асоціації виникають у вас, коли ви слухаєте (читаєте), як говорить Наталія Миколаївна? Яка вона людина?

Мова персонажів ( монологи, діалоги) – виразна індивідуальна особливість героя твору, яка розкриває його характер і допомагає зрозуміти ставлення автора до певної  дійової особи в художньому творі.

Виписати з тексту пестливі та просторічні слова 

Художня деталь – це така характерна подробиця, яка має відносно самостійне значення й використовується для того, щоб емоційніше і глибше змалювати картини чи образ, підкреслити важливість чогось, індивідуальну особливість. Вона буває портретна, речова, пейзажна, інтер’єрна і ін.

Однією із важливих портретних художніх  деталей є босі ноги Климка. 

«Климко підвівся, ноги одразу загули і налилися гарячим,- похитнувся, але не впав і не сів знову, а, тримаючись обома руками за куренів дашок, виступив надвір.»

«Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали. Їх ніби одняло. Що встане, то і впаде, і впаде. Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «Ану йдіть! Ану йдіть мені зараз!»

«Він таки підвівся і пішов ледве –ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі».

Речова художня деталь – «діжурка» дядька Кирила.

«Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце. Пахла діжурка паровозом. Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину.»

Пейзажна художня деталь – степ. Саме степом, пухкою пилюгою ішов Климко декілька діб. «У степу було тихо. Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина. Вдалині, між телеграфними стовпами й не крутими пагорбами, мріли рожеві, мов спалахи багать, крейдяні гори».

Інтер’єрна  художня  деталь – опис хати тітки Марини 

«Від переїзду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями.

Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав.

А з пробитого мішка тоненькою білою цівкою потекла на дорогу сіль…»

-   Яку художню деталь і з якою метою використав автор у цьому епізоді.

18 січня 2023 року

 ТЕМА:

Ідея самопожертви. Характеристика образу Климка. 

11 січня 2023 року

 ТЕМА:

Григір Тютюнник. Коротко про дитинство письменника. Повість «Климко». Автобіографічна основа твору. 

Доля дитини в часи воєнного лихоліття. 

Мова персонажів (монологи, діалоги) — виразна або ні, індивідуальні особливості мови; розкриває характер і допомагає зрозуміти ставлення автора (увагу слід звернути не тільки на те, що персонажі говорять, а й на те, як вони це роблять). 

Художня деталь (від фр. detasl) — така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета і взагалі бути домінантою цілого твору. 

Історія написання.

Повість «Климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна застала Г. Тютюнника на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері.

Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті «Климко». йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу дитини тяжкими дорогами війни. У 70-х рр.. побачила світ повість «Климко». За книгу «Климко». у лютому 1980 р. Г. Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.

Тема: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.

Ідея: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості.

. Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

Жанр: повість автобіографічної трилогії.

Особливості твору.

У повісті влучно переплітається дійсне життя Климка з минулим. Це дозволяє читачеві більше дізнатися про життя хлопця, про його радості і страждання, зрозуміти його характер, поведінку, вчинки.

21 грудня 2022року

 ТЕМА:

Контрольна робота. 

Письмовий твір на одну з тем: 

«Шанобливе ставлення до природи у повісті «Гуси-лебеді летять», «Поетична розповідь про дитинство (за повістю «Гуси-лебеді летять»)»,

 «Стародавні уявлення і вірування нашого народу у повісті 

«Гуси-лебеді летять». 

Звичаї, традиції українців. Єдність світу природи і світу дитячої душі. Образ гусей-лебедів. 

Душа летить в дитинство, як у вирій,

бо їй на світі тепло тільки там.

 Л. Костенко 

Як ви розумієте ці слова української письменниці Ліни Костенко?

Як вони стосуються теми нашого уроку?

Згадаймо, який твір називається автобіографічним? 

Словесне малювання.

 Яким ви уявляєте головного героя – Михайлика?

Повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять…» здається чарівною казкою дитинства. В образі головного героя твору Михайлика письменник втілив свої особисті дитячі враження, а описуючи його дитинство, він яскраво виписав звичаї та традиції українського народу.

За чим найбільше любив спостерігати хлопчик?

Звичаї - загальноприйняті правила поведінки людей, які увійшли в звичку в силу багаторазового їх застосування протягом тривалого часу (запис у зошиті).

Традиції - досвід, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично, передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу СИМВОЛ – це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища, процесу; художній образ, який відтворює певну думку, ідею, почуття.

Подумайте, яке символічне значення має образ гусей-лебедів у повісті  Михайла Стельмаха?  Подумайте, які ще образи-символи наявні у повісті? Розтлумачте їхнє значення.

Події  у повісті М.Стельмаха відбуваються в Україні на початку 20-х роківХХ століття.

Тільки-но відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи, військо Пілсудського.

У лісах ще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастьян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною, - там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки у своїх стихійних „політбесідах”, згадуючи і про підступну „багряницю”, Антанту, розруху. „Робот панам” вони вже дали – поміщицькі маєтки , економії розгромлено. Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм нарізають ділянки з колишнього панського поля.

Тема повісті: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства.

7 грудня 2022року

 ТЕМА:

Колнтольна робота.

30 листопада 2022року

 ТЕМА:

Використання в повісті фольклорних мотивів, засобів (зокрема парийому гіперболізації). 

.З'ясування фольклорних мотивів, засобів

а) У фольклорному ключі подає автор образи запорожців, вони схожі на фольклорних героїв-богатирів. Наприклад, Семен Непорадний «згинає залізні штаби, а коня підіймає поперед себе мов барана». 

б) Мова твору глибоко народна: прислів'я («Мовчи язичку — їстимеш кашку», «Не скачи у воду, як не знаєш броду», «Не питай, а на вус мотай»), епізоди взяті з різних фольклорних джерел (виконання дідом Панасом на бандурі старої козацької думи), сцени, сповнені народного гумору:

— Ану, Петре, скажи що-небудь. Твій язик не любить дармувати.

— Не можу, братчики.

— А то чому?

— Кашу їм.

— Хіба ж не можна їсти й говорити?

— Можна, та не при каші. Коней шкода.

— А хіба ж воно як?

— От недотепний! Сказано: мовчи, язичку, — їстимеш кашку. Балакати будеш — кашу відберуть.

Сьогодні ми відкрили для себе творчість Чайковського, пройшлися окремими сторінками козацької слави, сягнули ще раз в добу козаччини. Мабуть, дехто з вас теж назвав би свого пращура козаком. Кожен свідомий українець називає себе нащадком і спадкоємцем козаків. Але не кожен зміг би ним стати.

Тож бажаю вам не осоромити свій рід і бути гідним нащадком козацької слави. Візьміть у життя мої невеличкі, але мудрі, як на мене, поради, які допоможуть жити у цьому складному світі і стати справжніми лицарями-козаками.

Якщо ви досягнете успіху, то у вас може з’явитись багато фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж досягайте успіху!

Якщо ви чесні і відверті, то люди будуть обманювати вас. І все ж будьте чесними і відвертими!

Те, що ви будували роками, може бути зруйноване в одну мить. І все ж будуйте!

Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть вам за неї. І все ж допомагайте людям!

Якщо ви досягнули безмежного щастя, вам будуть заздрити. І все ж будьте щасливими!

Добро, яке ви зробили сьогодні, люди забудуть завтра. І все ж творіть добро!

Діліться з людьми кращим, що у вас є, і хоч цього ніколи не буде достатньо, все ж діліться найкращим!

Ще раз спасибі за урок і успіхів вам!

23 листопада 2022року

 ТЕМА:

Образ Павлуся як улілення благородства і лицарства, сміливості і винахідливості. Родинні цінності й патріотизм у творі. 

-       Який жанр твору «За сестрою»? 

-       Які повісті вже вивчали в попередніх класах? 

-       Чим повість відрізняється від оповідання?

-       Доведіть, що «За сестрою» -героїко-романтична повість.

Виконайте тест: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7779496

https://learningapps.org/6621867  виконайте вправу**

Схема аналізу образів

Персонаж.

Його портрет.

Риси характеру і вчинки,в яких вони виявляються.

Найпоказовіший учинок персонажа.

Роль персонажа у творі.

Висловлювання героя, яке найбільше вразило, схвилювало.

Бесіда

-  Який вплив мали розповіді діда Андрія на формування світогляду, кру­гозору Павлуся?

-  Чому протягом свого життя Павлусь не раз згадував повчання діда?

-  Як хлопець ставився до своєї сестри?

-  Про що свідчить те, що батьки іноді хотіли покарати сина за його моло­дечий порив?

-  Яким чином пожежа Спасівки, смерть діда і матері від рук татар впли­нули на Павлуся?

-   Наскільки велике серце чоловіка можна визначити за тим, на що він ладен піти заради сім’ї.  Про кого можуть бути сказані ці слова?

- Чому батько та старший брат відмовляють Павлуся від небезпечної подорожі?

- Чим пояснити те, що наказ батька і прохання брата не зупинили пошуки Павлом сестри?

16 листопада 2022року

 ТЕМА:

Андрій Чайковський. Коротко про митця. «За сестрою». 

Відтворення історичних подій із позицій гуманізму. 

Напружений динамічний сюжет повісті.

ТЛ: героїко-романтична повість, композиція. 

Героїко-романтична повість.

• Повість — прозовий жанр описово-оповідного типу, в якому життя подається у вигляді ряду епізодів з життя героя, середня епічна форма, яка показує етап життя героя. За обсягом повість більша, ніж оповідання, і ширше зображує людське життя, охоплюючи низку його епізодів, які складають період життя головного персонажа. У ній більше подій і дійових осіб; почасти вирізняється хронологічний розвиток сюжету та відповідна побудова композиції. Частіше за все це історія життя людини, розказана або від особи автора, або від особи самого героя. Значення терміна протягом кількох століть змінювалося.

• Романтичний (твір) — виявляється у показі ідеального героя, його духовного світу та його ідеалів, заради яких він вступає у боротьбу.

• Героїчний (твір) — прагнення показати велич людини (героя), яка здійснює подвиг, щось неможливе, ризикуючи; утвердження величі подвигу.

• Героїко-романтична повість — епічний твір середнього розміру, в якому діє герой (чи кілька героїв) ідеальний, духовно багатий, він намагається вступити у боротьбу за справедливість, правду і прагне це довести на прикладі конкретних вчинків, справ.

. Романтичний герой — людина, яка є частиною всеосяжної природи, вона індивідуально-самоцінна, неповторна: паралельне зображення природи й людини. Ідеал суспільно активної, діяльної людини; риси позитивного героя — відданість інтересам України, хоробрість, здатність до самопожертви, патріотизм.

. Композиція (від лат. сompositiv — укладання, поєднання) — співвідношення частин твору, яке відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя; послідовна вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Притаманна будь-якому творові.

Складовою частиною композиції є сюжет.

Він складається з таких елементів: експозиції, зав’язки, розвитку дії, кульмінації, розв’язки.

• Експозиція — частина твору, в якій повідомляється про час і місце подій, про обставини, які стали причиною конфлікту (початкова ситуація). Експозиційні відомості можуть викладатися на початку твору, даватися після зав’язки, бути відсуненими в глиб твору.

• Якщо експозиція дається на початку твору, вода буде прямою, після зав’язки — затриманою, на кінці твору — зворотною.

• Зав’язка дії — подія, з якої починається дія і завдяки якій виникають наступні події. Зав’язка підводить читача до розуміння проблеми, поставленої у творі.

• Розвиток дії (перипетії) — частина твору між зав’язкою і кульмінацією, де письменник показує шлях розв’язання конфлікту. Це найбільша частина твору, в якій відображається хід подій.

• Кульмінація (від лат. culmen — вершина) — момент найвищого напруження дії, вершина дії, вершина конфлікту; кульмінація виявляє основну проблему твору та характери героїв гранично ясно; після неї дія послаблюється.

• Розв’язка — те місце у творі, де показано результати кульмінаційного зіткнення між персонажами, розвиток дії завершується.

В літературному творі також є і позасюжетні елементи:

• різноманітні описи (портрети, пейзажі, інтер’єр);

• висловлювання дійових осіб (діалоги, монологи);

• ліричні відступи.

АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ (1857–1935)

Народився в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано залишився сиротою, виховувався в родичів. Значну роль у його дитинстві відіграла бабуся. Від неї наслухався казок, легенд, переказів про минуле свого краю, навчився читати. У гімназії зацікавився історією та культурою України, очолив таємний молодіжний гурток. Тоді ж і спробував писати художні твори. Після закінчення Львівського університету працював адвокатом, займався просвітницькою діяльністю. В роки національно-визвольних змагань був на боці Центральної Ради, входив до уряду Західноукраїнської Народної Республіки. З 1919 р. жив у м. Коломиї, де й помер від важкої хвороби.

Його перші книжки оповідань, повістей, гуморесок були позитивно оцінені І. Франком, М. Коцюбинським. А такі твори, як «Олешка», «В чужім гнізді», «За сестрою», «Козацька помста», «Сонце заходить», «Богданко», «Сагайдачний», мали широкий читацький резонанс не лише в Україні — виходили друком у Відні, Празі, Кракові, у США та Канаді.

Історія написання твору.

Повість «За сестрою» (1907) створена на основі довготривалого вивчення історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі та їхньої ретельної художньої обробки. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

Тема: відтворення страшних картин поневолення татарськими загарбниками українського народу; зображення Павлуся, який докладає будь-яких зусиль, мужності, наполегливості, старанності, кмітливості для порятування своєї сестри з татарського полону.

Ідея: уславлення козаків — оборонців рідної землі, Павлуся — відважного лицаря, їх благородство, відповідальність, мужність; засудження татар та українців-зрадників.

Основна думка: тільки любов до рідної землі, батьківської домівки, тільки сила волі, цілеспрямованість, дружня завзятість допоможе подолати будь-якого ворога заради щастя, радості, миру в кожній українській оселі.

Жанр: героїко-романтична повість.

 Проблематика повісті:

• батьки і діти;

• життя і смерть;

• радість і трагедія;

• відповідальність і безпечність;

• вірність і зрада;

• добро і зло;

• щирість і хитрість, улесливість, підступність.

9 листопада 2022року

 ТЕМА:

«Заповіт» («Як умру, то поховайте...») – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.

ТЛ: ідея. 

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.

   У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте

Мене…

  Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту.

  Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

…вставайте, кайдани порвіте.

Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

-  Що  ви  відчули,  слухаючи  поезію?  Спробуйте  висловити  свої  почуття  кількома  словами

-  Які  картини  побачили?

-  Скільки  логічних  частин  можна  виділити  в  поезії?

Автор – Тарас Шевченко

“Заповіт” рік написання: 1845

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Напрям: романтизм.

Тема “Заповіт”: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

Ідея “Заповіт”: віра поета у світле майбутнє України.

Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.

Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Будова вірша: строфічна, чотиривірш

Римування: паралельне (аабб) 

Віршовий розмір: хорей

Художні засоби “Заповіт”

Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море», «злою кров’ю», «вражою кров’ю».

Авторський епітет: «Дніпро ревучий».

Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».

Метафора: «полину до … Бога», «кров’ю волю окропіте». 

Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров’ю волю окропіте». 

Звукопис: «Дніпро реве». 

Контраст: «полину до самого Бога молитися… а до того я не знаю Бога».

Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…».

“Заповіт” образи-символи

степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім’я (майбутнє).

“Заповіт” композиція

За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.

2 листопада 2022року

 ТЕМА:

Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності («Тополя»).

ТЛ: балада, метаморфоза. 

Балада (від Прованс. balada — танцювальна пісня) — це невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 

Робота з текстом балади "Тополя". Сторінка 64-67. 

Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.

Проблематика “Тополя”:

• вірність і зрада;

• кохання щире і без почуттів;

• батьки і діти.

Художні засоби “Тополя”

Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».

Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».

Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько».

Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда».

Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню…», «Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»

Композиція “Тополя”

Балада «Тополя» побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Як твір УНТ за своєю будовою містить вступ, основну частину і закінчення. У творі письменник звертається до дівчат із сумною розповіддю про трагічне кохання. Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.

Експозиція: вступна частина до твору, де поет описує із сумом тополю.

Зав’язка:

Полюбила чорноброва

Козака дівчина.

Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком, які завдали молодій чимало страждань після її розлучення з хлопцем.

Кульмінація: молодиця вирішує скористатися зіллям ворожки для швидкого повернення козака.

Розв’язка: дівчина за допомогою зілля ворожки стала тополею.

2 листопада 2022року

 ТЕМА:

Тарас Шевченко. Життєпис поета 

Опрацювання навчального матеріалу. Біографія письменника

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка. Пізніше Тарас Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився.

У 1882 року батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька мачуха вигнала пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка — Петра Богорського.

У 1829 році Тарас став служником-козачком у пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 року пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва. Саме тут, у Петербурзі,  Шевченко знайомиться   з художником Іваном Сошенком, який в свою чергу знайомить його з видатними діячами російської та української культури Карлом Брюлловим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Саме ці люди й посприяли тому, щоб Тарас Шевченко був звільнений від кріпацтва та  

став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним із найулюбленіших учнів Брюлова.

Окрім таланту художника Шевченко мав талант митця - у 1840 році виходить друком перша поетична збірка «Кобзар», до якої входить всього лише 8 творів.

У 1843–1845 роках Шевченко відвідав Україну. За кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях Київщини, Чернігівщини та Катеринославщини. Під час мандрів найбільше його вразили побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. Саме цей час вважають другим періодом творчості Шевченка, ознаменованим циклом творів «Три літа», до якого входять поеми «Кавказ», «Наймичка», усесвітньо відомий вірш «Заповіт».

Третій період творчості – це так звана невольницька поезія Шевченка (1847-1857 ). За участь у Кирило-Мефодієвському братстві, а передусім за написання творів, спрямованих проти царя та панів, поета було заарештовано. Очікуючи вироку, письменник написав цикл віршів «У казематі».

Творчість після заслання (1847-1857) позначена виходом у світ оновленого «Кобзаря» і «Букваря» - посібника для навчання грамоти українською мовою.

Постійні переслідування, в’язниці, заслання підірвали здоров’я поета. Ще 9 березня 1861 року друзі й знайомі вітали Тараса Шевченка із 47-річчям з дня народження, а 10 березня вранці перестало битися палке серце великого Кобзаря.

Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Через два місяці домовину з його тілом було перевезено в Україну і за поетовим заповітом поховано на високій горі над Дніпром поблизу Канева. Цю гору народ назвав Тарасовою.

Народ свято шанує пам’ять свого великого поета. З 1918 р. щорічно відзначається День народження Тараса Шевченка. По всій Україні встановлені пам’ятники поетові, відкриті музеї, його могилу оголошено заповідником, ім’я поета присвоєно навчальним закладам, науковим установам, театрам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам тощо. Починаючи з 1964 року  щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами друкуються його твори, перекладаються багатьма мовами. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї поета відзначалися майже в усіх державах світу. 

19 жовня 2022року

 ТЕМА:

Контрольна робота. Суспільно-побутові пісні. Коломийки.

 Іван Франко 

Виконайте тест за посиланням: 

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7068833 

До 22.10. Лише одна спроба!!

12 жовня 2022року

 ТЕМА:

Художні засоби, особливості мови повісіті. Роль діалектизмів у творі. Значення повісіті. 

Архаїзм (від гр. archaios - стародавній) — слово, його форма або мовний зворот, що на даному етапі розвитку мови застарів або зовсім вийшов із загального вжитку.

Діалектизми (від гр. dialektos — говір, наріччя) — слова або словосполучення у літературній мові, що не входять в її лексико-семантичну систему, а належать лише певному говорові загальнонаціональної мови. Діалектизми є фонетичні (слово відрізняється від літературного лише кількома звуками: облиск - відблиск), лексичні (місцеві слова: плай - стежка), синтаксичні (словосполучення і речення будуються інакше, ніж у сучасній літературній мові: «Коли б мало на таке прийти, то воліла б вона згинути в кривавих обіймах дикого звіра, ніж мала би тобі дістатися!»)

Випишіть із уривку у дві колонки діалектизми і архаїзми. Які види діалектизмів використав автор? З якою метою вживає їх автор?

Було се 1241 року. Весна стояла в тухольських горах. Одної прегарної днини лунали лicистi пригiрки Зелеменя голосами стрiлецьких poгiв i криками численних стрiльцiв.

Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великi лови на грубу звiрину. Biн святкував почин свого нового життя, - бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщинi величезнi полонини i цiле одно пригiр'я Зелеменя; недавно він появився в тих горах i побудував собi гарну хату, i оце першу учту справляє, знайомиться з довколичними боярами. По учтi рушили на лови в тухольські лiси.Лови на грубого звipa - то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя i смерть. Тури, медведi, дики - се небезпечнi противники; стрiлами з луків рiдко кому удасться повалити такого звipa, навіть рогатиною, яку кидалось на противника при вiдповiднiм приближенню, нелегко дати йому раду. Тож остатньою i рiшучою зброєю було важке копiє, яким треба було влучити противника зблизька, власноручно, з цiлою силою, вiдразу. Схиблений удар - i життю борця грозила велика небезпека, коли йому не вдалось в остатнiй хвилi сховатись у безпечну криївку i добути меча або тяжкого топора для своєї оборони. 

- Пригадайте з уроків вивчення фольклору, що називається символом?

- Які символи використав у повісті І. Франко? З якою метою?

5 жовня 2022року

 ТЕМА:

Патріотична ідея у творі І. Франка «Захар Беркут». Уславлення сміливості, патріотизму, вірності в образах Максима та Мирослави 

Любі учні! Мета нашого уроку охарактеризувати образи Максима та Мирослави. 

21 вересня 2022року

 ТЕМА:

Іван Франко. Короткі відомості про митця і його багатогранну творчість. «Захар Беркут» Історична основа повісті.

ТЛ: історична повість. 

Любі учні! Мета нашого уроку поглибити знання про І.Франка та розпочати роботу над ідейним змістом твору «Захар Беркут». 

Одним із відомих творів Івана Франка є повість «Захар Беркут». Історія написання твору є цікава. Редакція журналу «Зоря» в 1882 році оголосила великий конкурс на кращий історичний твір.

І письменник бере  участь у цьому конкурсі. Майже шість тижнів  працював Іван Франко над твором у своєму рідному селі Нагуєвичах.

Повість була написана у 1882 році, а  вже у 1883 році була опублікована у журналі. У своєму творі письменник використав короткі відомості з Галицько – Волинського літопису про вторгнення  монголо-татарських полчищ у Русь, їхній перехід через Карпати.

Дійові особи твору такі як: монгольська навала, бегадири Пета, Бурун-

да були насправді, а інші художні образи  –  Тугар Вовк,  Захар Беркут,  Мирослава, Максим – створені письменником.

3.Тема твору: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив   свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея твору: возвеличення мужності, патріотизму, вміння долати перешкоди; засудження зради, жадності, збагачення за рахунок інших.

Основна думка твору: сила народу – в єдності, підтримці, повазі одне до одного.

Жанр: історична повість.

Теорія літератури.

    Історична повість – епічний твір середнього розміру, в якому  зображені як історичні події, особи, так і створені письменником художні образи потягом тривалого або важливого за подіями часу.

   В повісті є багато застарілих слів (архаїзмів) і діалектизмів, які надають творові історичного колориту.

21 вересня 2022року

 ТЕМА:

Коломийки. «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки» - «перли розсипаного мистецтва». Особливість жанру і його життєвість. Будова, ритм коломийок. Життєствердний і гумористичний пафос.

Коломийка – це коротка пісня, що складається із двох рядків,  кожен із яких  містить по 14 складів.

За змістом коломийки поділяють на основні цикли: дозвілля молоді, залицяння, думки про одруження,  родинне життя, жартівливі коломийки, сучасні коломийки.

Назву “коломийка” пов’язують  із прикарпатським містом Коломия, яке є культурним місцем Гуцульщини. Назва міста походить від  слова “коло”, а магічне коло в заклинаннях, танцях завжди мало  особливий зміст.

Коломийки мають усталену мелодію, їх виконують здебільшого як приспівки до швидкого, динамічного, запального танцю, що також називається коломийкою.

Робота з текстами коломийок(сторінка 16-19)

§Яка тема коломийок  у розділі “Дозвілля молоді”? Чим такі коломийки відрізняються від жартівливих?

§Яке значення мають коломийки для молодих людей?

§Які риси характеру притаманні героям коломийок?

§Як спів коломийок впливає на внутрішній стан  виконавців?

§Що смішного, на вашу думку, у коломийках?

Чому, на вашу думку, люди створили жанр "коломийка"?

15 вересня 2022року

 ТЕМА:

«Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Трагізм і героїзмкозацьких і чумацьких пісень. 

14 вересня 2022року

 ТЕМА:

Жанрово-тематичне розміїття пісень (суспільно-побутові: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські та солдатські, бурлацькі, наймитські й заробітчанські тощо) Ідейно-художнє їх багатство. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні.«Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою». Трагізм і героїзм у козацьких піснях. 

ТЛ: соціально-побутові пісні 

Козацькі співанки — народні, історичні співанки та думи в котрих оспівується Козацька доба. Містять героїчні, часом алегоричні, засоби опису смерті козака, від'їзд до чужих країв, сум за Батьківщиною, герці та баталії. Згодом до жанру було доєднано твори гайдамацької тематики[1]. Переважно не входили до репертуару придворних музик, їх розповсюдженням займались здебільшого кобзарі та лірники.

Найдавнішими за походженням є козацькі співанки, які виникли у XV—XVI ст. з появою козацтва. Вони найбільше увібрали в себе історичні реалії своєї доби. Маючи у своїй основі реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабство і т. п.), козацькі співанки передусім витворюють ліричний образ козака — типового представника Запорізької Січі, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі

вересня 2022року

Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником, його особливість і значення. Функції мистецтва. 

Що ж таке мистецтво? 

Видів мистецтва багато. Це і музика, і живопис, і скульптура, і балет, і театр, і кіно, і художня література. Чим вони відрізняються один від одного? В чому специфіка кожного з них? Ця специфіка визначається насамперед матеріалом, яким користується митець. Для композитора таким матеріалом є звук, для живописця - фарба, для скульптора - мармур, глина, гіпс, дерево, камінь тощо. Для творця художньої літератури таким матеріалом є мова, слово.

У цьому легко переконатися, якщо пригадаємо твори різних видів мистецтва на якусь одну тему - ліс, море, осінь, героїзм людини, життя дітей і школи та інше. Найлегше порівняти зображення в живописі та художній літературі. У першому випадку тема розкривається за допомогою барв, кольорів і ліній, у другому - за допомогою мови. Такі зіставлення можна й розширити.

Чим же відрізняється художня література від інших видів мистецтва? (Тим, що єдиним матеріалом є слово).

За допомогою художнього слова письменники зображують важливі

характерні події, явища, риси, вдачі людей; розповідають про їх життя,

працю, боротьбу, почування, внутрішній світ, вірування; описується

природа.

Кожний письменник, починаючи працювати над твором, вивчає навколишню дійсність, обмірковує побачене й почуте, визначає, що важливе, характерне, а що випадкове, другорядне.

У літературних творах за допомогою художнього слова можна змалювати все доступне розуму та уяві людини: події минулого й сучасного, предмети, явища. Отже, що таке художня література?

Художня література - вид мистецтва, що відображає дійсність засобами слова в образній писемній формі. Основним джерелом, з якого розвинулась література, був фольклор.

Художній твір є явище мистецтва. Мистецтво - це своєрідне відображення навколишнього світу в художніх образах або картинах через призму естетичного сприйняття, тобто сприйняття через прекрасне. Письменник відтворює життя, індивідуальні художні образи або картини. Він розкриває суспільні відносини, характери, переживання людей на прикладі конкретної особи, яка є літературним героєм. Письменник не копіює природні та суспільні явища, як фотограф. Він відбирає найхарактерніші з них, осмислює й доповнює за допомогою творчої уяви.

Література!

I блок : "Із пісенних скарбів". 

II блок: "Про далекі минулі часи".

І.Я.Франко "Захар Беркут";, А.Чайковський "За сестрою"; М.Стельмах "Гуси-лебеді летять"; Гр. Тютюнник "Климко"; ' Т.Шевченко "Поезії"".

III блок: "Ти знаєш, що ти людина",

О.Стороженко "Скарб"; Б.Лепкий "Цвіт щастя", "Миші"; Б.Харчук "Планетник"; Л.Пономаренко" Гер переможений"; Л.Костенко "Поезії"".

IV блок: "Ми - українці";

А.Дімаров "Блакитна дитина"; В.Симоненко "Поезії": А.Малишко "Поезії";     В.Голобородько "Поезії"; Л.Кисельов "Поезії"".