Embedded Files
З приходом зими для українських селян наставав час відпочинку, так як польові та сільськогосподарські роботи закінчувались. Жінки порались по дому, та разом з дівчатами починали вишивати та прясти. Господарі ж, з парубками, їздили до млина, лагодили господарчий інвентар та сані.
Новорічні та Різвяні свята для українського народу мали особливо значення. Перші уявлення про зміну пір року, могутність природних стихій та обряди пов'язані з ними, які наш народ отримав у спадок з дохристиянських часів злилися з християнським світоглядом та традицією, фактично, створивши унікальні особливості національної культури.
Ці особливості проявились в святкуванні Нового року, Введення в храм Пресвятої Богородиці ("Введіння"), дні Великомучениці Катерини, Святого Андрія Первозваного, Святого Вечора та інш. Літературним виразом цих свят стала поява національних колядок, щедрівок, небилиць, жартів, прислів'їв та приказок. Сприяли поширенню та популярності Вертепу серед українців.
Введення
Введення
(4 грудня за новим стилем, або 21 листопада за старим)
Офіційно, в християнській традиції свято носило назву Введення в храм Пресвятої Богородиці. За народними уявленням в свято Введення завершалась осінь, а разом з нею і господарський рік. Це простежується у введінських повір'ях та народних обрядах.
Офіційно, в християнській традиції свято носило назву Введення в храм Пресвятої Богородиці. За народними уявленням в свято Введення завершалась осінь, а разом з нею і господарський рік. Це простежується у введінських повір'ях та народних обрядах.
Поява першого гостя в хаті сулила вдачу та богатсво (якщо заходив заможний молодий чоловік), або невдачу (якщо заходив старий чи хворий). Для забезпечення достатку не годилося на початку нового господарського року позичати в когось що-небудь, чи давати в борг.
Оскільки, Богородиця вважалася, в першу чергу, покровителькою жінок, то в цей день жінки молилися щоб покровителька послала добру долю, здорових дітей, вагітні просили легкі пологи. Цей день вважався гарним, щоб перший раз привести дитину на сповідь до священника.
Доволі популярними серед дівчат були в цей день магічні обряди, наприклад освячення води вогнем, створення чарівних прядел, обкурювання різними зіллями худоби та ріноманітні ворожіння.
В кожному регіоні України святкували це свято зі своїми особливостями, але серед багатьох обрядів спостерігається спільна риса - закликання добробуту, матеріального благополуччя та сімейного щастя на наступний господарський рік.
"Катерини"
"Катерини"
(7 грудня за новим стилем, або 23 листопада за старим)
В християнській традиції День Великомучениці Катерини, яка вважається покровителькою незаміжніх жінок. В народі це свято ассоціювалося, в першу чергу, з жіночою долею.
В надії, що св. Катерина пошле їм гарну дружину, парубки напередодні цього свята дотримувались посту. На богослужіннях та в молитвах в цей день жінки просили злагоди в сім'ї, а дівчата доброго чоловіка. Дівчата в цей день ворожіннями закликали свою жіночу долю.
Досить розповсюдженим була традиція зі зрізанням вишневої гілки, яку ставили до свята Меланки (13.01 н.ст., або 31.12 с.ст.) в сосуд з водою. Якщо до зазначеного строку гілка починала цвісти, то і доля в дівчини буде гарна.
Збираючи частину вечері у горщики, опівночі, незаміжні дівчата виходили до воріт, на перехрестя доріг та кликали свою долю вечеряти. Якщо на їх заклик відповідав своїм співом півень, то вважалось, що доля прийшла до дівчини.
Збираючись на вечорницях дівчата чоботами міряли хату від покуття до порогу, або від столу до порогу. Чиє взуття виходило за поріг - та дівчина мала в цьому році вийти заміж.
Page updated
Google Sites
Report abuse