Як і на Варвару, в цей день було заборонено виконувати тяжкі роботи, сквернословити та сваритись. Зазвичай, чоловіки та парубки в цей день варили пиво, жінки готували дітям особливе печево - миколайчики. На столі обов'язково мали бути кутя та узвар. Першим в хату, в цей день, мав ввійти багатий, молодий та здоровий чоловік - "полазник", що приносив благополуччя до хати. Разом з тим, чекаючи на гарного "полазника" незаміжні дівчата наводили лад у своїх скринях, підбирали одяг та прикраси до зустрічі сватів. 

Після обідньої молитви розпочинались гуляння. На козирках з конями об'їзджали село, або містечко. Після Миколая, кожного вечора молодь починала збиратись на вечорниці.

Святий вечір

(6 січня за новим стилем, або 24 грудня за старим)

Офіційно, в християнській традиції свято носило назву "Вечір напередодні Різдва Христового".  В народі його називали "Святвечір/ Багата кутя". В цей день готувалися до найбільшого християнського свята - Різдва. Люди готували звіт новому християнському року за багатства старого.

До першої зірки, господар привітавшись з господинею вносив та ставив під покуттям Дідуха. Далі він перев’язував його залізним ланцюгом і клав біля нього ярмо, чепіги від плуга і хомут. Господиня накривала цей "вівтар" чистою білою скатертиною.  

Господар знову виходив з хати і вносив оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляв по долівці, а сіно ділив на дві нерівні частини. Меншу клав на покутній бік столу, а з більшої робив копичку під столом. Зверху на копичці сіна ставив черепок з жевріючим вогником, де курився ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Збоку коло сіна, під столом, господар клав ще «заліззя» — леміш від плуга, гистик без держака та сокиру. Діти по кілька разів торкалися тих речей босоніж, — «щоб ноги були тверді, як залізо». 

У хаті господиня клала під скатерку на чотири кути столу по голівці часнику, — «щоб злу силу відігнати». 

Свята вечеря починалась, коли на небі запалювалась перша зірка, що було символом народження Христа. Сповістивши родину про першу зірку, господар набирав в миску по ложці різних страв зі святкового столу та йшов годувати худобу. Сварити чи бити в цей день тварин заборонялось, бо вважалось, що опівночі вони можуть поскаржитись Богу на свого господаря. Господиня в цей час проводила аналогічне дійство у свійської птиці.

Після цього господар, зачинивши двері хати, кликав на вечерю мороз, вовків та іншу злу силу.  Після цих запросин батько повертався до хати, не оглядаючись, і щільно зачиняв за собою двері. До кінця вечері вже ніхто не повинен був виходити з хати і двері не можна було відчиняти. Починалась вечеря. 

Вечеря починалась з сімейної молитви. Перші 3 ложки куті господар підкидав до стелі. Також на Святу вечерю до хату запрошувались померлі родичі, для яких на вікнах, або по кутках ставили кутю та узвар. Щоб дати можливість мерцям наїстися після вечері не мили посуд. Сідаючи на лавку чи стілець обов'язково продували місце, щоб не роздавити померлої душі.

Після вечері діти бавились у "квочку" та починали носити вечерю до своїх родичів та хрещених.