Новорічні та Різдвяні

традиції і звичаї українського народу

Щедрий вечір

(13 січня за новим стилем, або 31 грудня за старим)

За християнскою традицією "День преподобної Меланії". В народі - "Щедрий Вечір", "свято Меланки", "Голодна кутя", "Богоявленне надвечір'я", "Василів вечер". В цей день прийнято було ховатися від дітей за святковим столом - символом достатку та багатства. На столі в це свято було менше страв ніж на Свят-вечір: кутя, пироги з м'ясом, гречані млинці на свинячому смальці, бублики та вареники.

В цей день було прийнято "водити козу" або щедрувати, як смеркне. Цей обряд в народі носив назву "Меланка". У Меланку вбирався найкумедніший парубок - він був за головуючого у ватазі. До нього долучались орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками. Все це — в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли. Ця ватага рухалась по селу с жартами, чіпляючі всіх перехожих на своєму шляху. Щедрували парубки тільки в хатах, у яких збирались дівчата. За пісні та танці, дівчата впускали парубочу Меланку до своєї хати та частували вечерею.

Дівочій Меланці дозволялося ходити та щедрувати по дворах. Найгарніша з дівчат одягалась "молодою", друга - молодим, його називали "Василем". Всі інші вдягались в святковий одяг і грали роль дружок, окремо виділяли скарбову. Така ватага щедрувала під вікнами. Після Вечорниць та Щедрування дівчата починали ворожити. Ворожіння приймало такі ж форми, як і на Андрія.

Новий рік

( 14 січня за новим стилем, або 1 січня за старим)

За християнскої традицією " День пам'яті святителя Василія Великого ". В народі - "Свято Василя". В перший день нового року хлопці ходили по хатах та обсипали (посівали) їх житом, пшеницею, ячменем та інш. культурами - щоб цілий наступний рік господарі жили в достатку. "Перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться".

В цей день не виносили з будинку сміття, щоб не винести доброї долі. Сміття збирали та спалювали в саду, а димом обкурювали плодові дерева.

Голодна кутя

( 18 січня за новим стилем, або 5 січня за старим)

За християнскою традицією " Водохресний Свят-вечір". В народі "Другий Свят-вечір". Цей день передує Богоявленню Господньому або Водохрещенню. На голодну кутю прийнято було цілий день поститись. Вечерю подавали з першою зіркою. Зазвичай страви були пісними: смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці, борщ, кутя та узвар.

Ввечері, 18 січня, виносили з хати дідуха та спалювали його на вигоні, або в саду (пускали теплий дух), а попіл розвіювався по городу. В день священник святив воду. Цю воду змішували з борошном і отриманим тістом малювали хрести на всіх стінах хати. Посуд прикрашали безсмертником та васильками. Господар кропив усіх мешканців святою водою. Перед вечерею господар годував пирогом домашню худобу, а дівчата тарабанили ложками по порогу будинку в надії по лайці собак зрозуміти де їх чекає доля. А дітям присмалювали чуби, щоб вовків не боялись.

Водохреще

( 19 січня за новим стилем, або 6 січня за старим)

За християнскою традицією " День хрещення Христа в річці Іордан". В народі - "Водохреща". В ніч перед Водохрещем (опівночі) з водойм забирали воду, вважалося, що вона має велику цілющу силу. Зберігали таку воду на покутті за іконами.

Парубки за тиждень до свята вирубали з льоду хрест, який становили над прорубом і обливали буряковою водою. Будували з льоду трон та арку з ялинкових гілок (Царські ворота).

Ранком, всі йшли до церкви на богослужіння, потім на водойму до хреста. З собою брали глечик або пляшку на воду. Після молитви священника кожен намагався набрати собі святої води, напоїти конів. По обіді дівчата бігали на водойму вмиватись свяченою водою. В деяких регіонах на протязі тижня після Водохреща не дозволялось ходити прати на річку, щоб не забруднювати святу воду.

Посвятки

(20 січня за новим стилем, або 7 січня за старим)

За християнскою традицією "Свято Собору Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна ". В народі - "Посвятки" або "день Івана Хрестителя", "День Івана Бражника". Цей день вважається перехідним між святами та робочими буднями. Господар давав худобі останні різдвяні дари (хліб та сіль з покуття). Жінки діставали свої в'язання та нитки, але до роботи не ставали.

"Від Різдва до Івана" вважалось велким гріхом ходити до шинку. Але 20 січня молодиці могли йти в шинок і по родству (кутках) пили там горілку та співали. Жінки казали:

«Тільки й притики, що починки превеликі!»

Мовляв, час уже братися й за роботу. Оскільки на головні різдвяні свята дівчатам було заборонено носити воду і цю функцію виконували парубки, то на Івана дівоча громада ставила парубкам "могарич". В цей день починали варити пиво та робити алкогольні напої для майбутніх весняних свят.

Різдвяний день

( 21 січня за новим стилем, або 8 січня за старим)

В народі - "Пів-Івана", "Вигнання свят". Цей день знаменує кінець зимових свят. В цей день селяни ходили або приймали гостей ("Пів-Івана полоще ложки"). Робити було гріх. Зазвичай, по селу розвозили в'язки гречанки та святкували (виганяли свята). Допивали та доїдали святкові страви. Обов'язково пригощали кумів. Гостей частували горілкою з тостами.

Не можна було відмовчуватись за столом. Кожен присутній повинен був розповісти тост, чи цікаву історію. Першу чарку пили за померлих та здоров'я живих. Другу - "Щоб на одній не скакати". Третю - за хату в якій зібрались "Без Трійці й дім не строїться". Четверту - за Богородицю ("Бог любить Трійцю, а четверту - Богородиця"). П'яту - за Спас... і т.д. лунали тости за кумів, худобу, врожай, хліб, дітей. Хрещені дарували хресникам мило та рушники.

Святий понеділок

( Перший понеділок після Водохреща)

В народі - "Різдвяний понеділок", "Поливаний понеділок", . В цей день вживати алкогольні напої було дозволено, хоча починали дотримуватись посту та обмежували раціон тільки пісними стравами. На цей день у селян існувала приказка:

«Святий понеділку, не сварись на мене, що я п’ю горілку!».

Петра Вериги

( 29 січня за новим, або 16 січня за старим стилем)

В християнській традиції "День поклоніння чесним веригам апостола Петра", в народі — "День Петра Вериги". Вважався останнім днем зими. В народі казали: [На Петра Вериги зима] «або поставить, або поломить криги», «На Петра Вериги розбиваються криги». В цей день люди спостерігали за природою, щоб дізнатись коли прийде весна. Всі поволі ставали до господарської роботи, а старі люди розповідали байки та казки про зиму. В цей день заборонялось прати.

1 2 3 4 5

Page updated

Google Sites

Report abuse