Embedded Files
Коляда
Коляда
Колядою називають слов'янське свято, яке аналогічне до "Сочельника" (у культурі Західної Європи). Святкується воно в ніч з 24 на 25 грудня, та пов'язане з закликом та початком нового року.
Колядою називають слов'янське свято, яке аналогічне до "Сочельника" (у культурі Західної Європи). Святкується воно в ніч з 24 на 25 грудня, та пов'язане з закликом та початком нового року.
Час початку Колядування в Україні різниться в залежності від регіону. Найпершими починали колядувати на Покутті маленькі діти під час Святого вечора. В Наддніпрянський Україні починали колядувати на перший день Різдва.
Час початку Колядування в Україні різниться в залежності від регіону. Найпершими починали колядувати на Покутті маленькі діти під час Святого вечора. В Наддніпрянський Україні починали колядувати на перший день Різдва.
Після маленьких дітей виходила колядувата парубоча ватага. Обов'язковмим атрибутами були семипроминева зірка та дзвоник. Ватага мала складати не менше п'яти осіб: береза (головний співець), "звіздоноша", дзвонар, міхоноша та запасний. Могли з собою брати музик та танцорів.
Якщо дітям дозволяли колядувати лише надворі чи в сінях, то паробочу ватагу пускали в хату до ікон.
Дівоча ватага з'являлась на вулиці тільки коли наступала темрява. Дівчата виходили з ліхтарем у вигляді зірки або місяця. Березу в дівочій ватазі називали "Наталкою". Дівчат в хату не пускали, дозволяли колядувати лише на дворі.
Зазвичай коляда починалась з обхода церкви та колядування в хаті священника. В залежності від господаря, в будинку якого колядували, колядки поділялись на хліборобські, мисливські, військові, казково-фантастичні, весільні, релігійні.
Вертеп
Вертеп
З другої половини XVII ст. на території Наддніпрянщини поширюється Вертеп. Під 1666 роком ми знаходимо писану згадку про вертеп у матеріалах Львівського Ставропігіяльного братства. Серед інших його видатків записано і видатки на збудування вертепу та на декорацію до нього.
З другої половини XVII ст. на території Наддніпрянщини поширюється Вертеп. Під 1666 роком ми знаходимо писану згадку про вертеп у матеріалах Львівського Ставропігіяльного братства. Серед інших його видатків записано і видатки на збудування вертепу та на декорацію до нього.
Найстарший відомий нам запис української вертепної драми був зроблений тушинським дяком, Іваном Даниловичем, у 1771 або 1776 році, але цей текст, на жаль, не повний — це лише окремі виписки з вертепної драми.
Етнограф Микола Маркевич, якого ми вже згадували, докладно описав вертеп другої половини ХІХ-го століття. Подаємо цей опис у власному перекладі:
«Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверхами... Верхній поверх має балюстраду, за балюстрадою відбувається містерія: це Вифлеєм. На нижньому поверсі трон царя Ірода: долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки... Розмова від імени ляльок відбувається поміж дячками, співаками і бурсаками то пискливим голосом, то басом — відповідно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі».
Вертеп поділявся на дві частини:
«святу» - біблейска історія, яка закінчувалась смертю царя Ірода. Ця частина обов'язково виконувалась всіма вертепами.
народно-побутову інтермедію — в цій частині знаходила відображення творчість народу, показувались побутові та повсякденні ситуації.
Page updated
Google Sites
Report abuse