ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА

УРОКАХ ІСТОРІЇ

(з досвіду роботи Гурської Н. М.)

 У сучасному інформаційному суспільстві людині вже недостатньо володіти

певними (цілком конкретними) навичками професійної діяльності, сформованими

на початковому етапі її соціалізації. Людство пройшло два етапи за темпами

розвитку технологій. На першому з них, який тривав від виникнення перших

цивілізацій і до початку формування індустріального суспільства та відповідав

аграрно-ремісничому рівню соціально-економічного розвитку, технології

виробництва матеріальних благ не змінювалися протягом життя багатьох поколінь.

Людині для того, щоб повноцінно працювати, достатньо було володіти знаннями,

отриманими в дитинстві та юності (приміром — як обробляти поле, як доглядати

за худобою).

На другому етапі, що відповідає періоду існування індустріального суспільства у

провідних країнах світу, період зміни технології виробництва відповідав приблизно

терміну життя одного покоління. Така обставина не надто змушувала людину

(принаймні — пересічну) задумуватися над тим, як освоювати принципово нові

знання і вміння.

У другій половині XX століття почався перехід до інформаційного суспільства.

Внаслідок винайдення комп’ютера — універсального та надзвичайно ефективного

інструмента для обробки інформації, кількість її накопиченої людством за свою

історію, почала зростати вибухоподібними темпами. В інформаційному суспільстві

технології будуть змінюватися 5-7 разів протягом життя одного покоління. 

Людство зіткнеться із небаченою досі ситуацією — людині для повноцінної роботи,

вже не достатньо буде фактичних знань, вмінь та навичок, отриманих під час

навчання.

    Сучасна школа повинна давати людині, яка житиме в інформаційному

суспільстві майбутнього, не фактичні знання, а методику їх здобуття, сприяти

виробленню власних цінностей та ставлень, тобто формувати життєві

компетентності.

  Вже в середині XX століття у розвитку освіти більшості країн проявились два

важливих чинники, що ніяк не вписувалися в традиційні системи. По-перше, школа

почала катастрофічно відставати від темпу розвитку й оновлення знань. По-друге,

у зв’язку із соціокультурними зрушеннями XX ст., освіта стала масовою,

розрахованою «на всіх».

Відтоді ці чинники обумовили чимало спроб реформування і якісних зрушень в

освітніх системах більшості країн світу. На даному етапі освітні кола цих країн

вважають найбільш прийнятним для розв’язання означених проблем саме

компетентнісний підхід

  Питання розробки теоретичних основ компетентнісного підходу та впровадження

його в освітню практику стало предметом розгляду не тільки на рівні окремих

країн. Відомі міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми

десятиліттями також вивчають проблеми, пов’язані з появою компетентнісно

орієнтованої освіти; серед них — ЮНЕСКО, ЮНІ- СЕФ, Програма Розвитку ООН

(ПРООН), Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку,

Міжнародний департамент стандартів тощо. Починаючи з 80-х років Організація

економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розпочала свої дослідження в

цьому напрямі [Компетентнісний підхід у сучасній освіті:      світовий досвід та

українські  перспективи, с. 7].

Українські педагоги також зацікавилися питанням впровадження компетентнісного

підходу в освітню систему нашої країни. Протягом останніх років опубліковано

чимало наукових праць, присвячених даній проблематиці.

Аналіз дидактичної літератури дає підстави стверджувати, що різні автори по-

різному трактують терміни «компетентність» і «компетенція». Обидва терміни

походять з одного джерела — з латини competentia — узгодженість, відповідність,

a competo — відповідати бути годящим, здатним. «Компетенція» -  «коло

повноважень певної особи чи організації», «компетентність» - обізнаність,

авторитетність, кваліфікованість особистості у певній галузі. Тому, на думку

багатьох авторів, в  педагогічному контексті доцільно послуговуватися саме

терміном «компетентність».  Частина дослідників (зокрема — А. Хуторськой)

вважають, що під педагогічною компетенцією слід розуміти «відчужену, наперед

задану соціальну вимогу (норму) до освітньої підготовки учня, необхідну для його

якісної продуктивної діяльності в певній сфері». А компетентність — це

«оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його

особистісне ставлення до неї та предмета діяльності». Компетентність —

особистісна якість (сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний

досвід діяльності в заданій сфері.

Компетентність учня припускає прояв стосовно компетенції цілого спектра його

особистісних якостей... Тобто, компетентність завжди особистісно забарвлена

якостями конкретного учня.  Зміст поняття «компетентність» дає можливість

глибше зрозуміти твердження міжнародних експертів, які вважають, що це

«здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних

відносинах — ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в

соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Компетентність —

поняття, що логічно походить від ставлень до цінностей, та від умінь до знань».

  Спеціалісти Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та

освіти (International Board of Standards for Training, Performance and Instruction

(IBSTPI), вважають, що поняття компетентності визначається як «спроможність

кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу.  Поняття

компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу

особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на

досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності».

  Узагальнивши  різні погляди відносно означення цього поняття, можна сказати,

що Більшість педагогів вважають, що під компетентністю людини слід розуміти

систему структурованих наборів знань, умінь, навичок і ставлень, які набуваються

у процесі навчання, та дозволяють здійснювати ефективну діяльність у певній

галузі, а також саму здатність здійснювати таку діяльність. «Головна особливість

компетентності як педагогічного явища — це не специфічні предметні вміння та

навички, а конкретні життєві, необхідні кожній людині».

 Саме особистісне ставлення учнів до засвоєння знань умінь та навичок, їхня

мотивація до навчання є найважливішими компонентами компетенції.

Ефективність навчального процесу різко зростає, якщо учень сам ставить для

себе завдання заняття або свідомо приймає мету, сформульовану вчителем.

Вчені  визначили три категорії ключових компетентностей як концептуальної бази

для подальшої розробки проблеми: автономна діяльність, інтерактивне

використання засобів, вміння функціонувати в соціально-гетерогенних групах.

На основі цих груп освітнім колам кожної країни рекомендовано формувати

власний перелік ключових компетентностей.

   Українські педагоги  визначили такий перелік ключових компетентностей: уміння

вчитись, соціальна, загальнокультурна, здоров’язберігаюча, громадянська,

підприємницька компетентності, а також компетентність з інформаційних і

комунікаційних технологій.

 Державний стандарт базової й повної загальної середньої освіти, Концепція 12  -

річної середньої загальноосвітньої школи, Концепція профільного навчання в

старшій школі, Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі

загальної середньої освіти передбачають орієнтацію навчання на формування

компетентностей, оволодіння якими дозволить учням вирішити проблеми в

професійному, соціальному житті.  Актуальність даного питання і зумовила вибір

теми « Розвиток учнівських компетентностей як умова успішності навчання».

Зупинюсь  на питанні формування  ключових та предметних  компетентностей на

уроках історії і правознавства.

Уміння вчитись

  Формуючи  цю компетентність сприяю, що учень сам визначає мету діяльності

або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових

зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або

знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі; усвідомлює свою

діяльність і прагне її вдосконалити; має уміння й навички самоконтролю та

самооцінки. Дуже яскраво це проявляється  в проектній діяльності учнів.

Соціальна компетентність

 Формуючи соціальні компетентності організовую групові форми роботи

«Акваріум», «Ажурна пилка», «Навчаючись навчаю», залучаю до обговорення

соціально значимих проблем робота в парах (запитання один одному, 

взаємооцінка,  взаємоконтроль.  Учні вчаться  аналізувати механізми

функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце

та проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних

соціальних груп; продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та

команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу,

підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими; брати на себе

відповідальність за прийняті рішення та їх виконання; спільно визначати мету

діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії

індивідуальних та колективних дій; визначати мету комунікації, застосовувати

ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, вміти емоційно

налаштовуватися на спілкування з іншим. (Робота учнів над проектами

«Особливості розвитку культурного життя України ХІХ ст..»,  «Правила і закони в

нашому житті», «Забезпечення соціального захисту бездомних людей в Україні»,

«Моя історія жива», «Пам'ять про подвиг», «Вплив національних  традицій на

моральні стосунки жителів нашого села»…)

Загальнокультурна компетентність

Формуючи загальнокультурну компетентність  навчаю учнів аналізувати й

оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й

культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного

українського суспільства;ознайомлюю учнів з різними культурами та цивілізаціями,

формую переконання у значенні внеску кожної з них для розвитку світової

цивілізації, підвищую культурний розвиток учнів.

Здоров’язберігаюча компетентність

Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики,

властивості учня, спрямовані на збереження  фізичного, психічного та духовного

здоров’я — свого та оточення.

Формуючи цю компетентність  направляю зусилля учнів на збереження і

зміцнення  фізичного, соціального, духовного і психічного здоров’я .

Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій

На уроках історії та правознавства учні навчаються  застосовувати інформаційно-

комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті;

 раціональне використовувати комп’ютер  при розв’язуванні задач, пов’язаних з

опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією,  зберіганням, поданням

та передаванням інформації. (Створення презентацій, використання мережі

Інтернет)

Учні на уроках та під час підготовки домашніх завдань  використовують

різноманітні  додаткові, альтернативні джерел ( журнал «Історія в школі», газету

«Історія України», статті та монографії провідних істориків,  довідники, словники,  

документів тощо,  переглядають   телепередачі («Історія міст України»).

Громадянська компетентність

  Формуючи громадянську компетентність, навчаю учнів орієнтуватися в

проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури

участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого

самоврядування; застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів,

прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов’язків у

межах місцевої громади та держави загалом;

 застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на

користь собі й громадянському суспільству;

 використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному

законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права

людини й громадянина; робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття

індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян,

представників певної спільноти, суспільства та держави.

Підприємницька компетентність

Формуючи цю  компетентність залучаю учнів до підготовки й участі  в історичних

турнірах, вікторинах інтелектуальних іграх, заохочую до пошуково-дослідницької 

краєзнавчої роботи («Історія міст і сіл», «Моя-Батьківщина Україна»), виконання

дослідницьких проектів. 

 ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

 КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

•Вміння вчитись

•Загально-культурна

•Соціальна

•Громадян-ська

•Підприємницька

•Здоров’я-зберігаюча

•Компетентності з ІКТ

 ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

•Хронологічна

•Інформаційна

•Логічна

•Просторова

•Мовленнєва

•Аксіологічна

(О.Пометун, Г.Фрейдман)

 Формування всіх ключових компетентностей здійснюється на кожному уроці, і всі

вони переплітаються між собою.

На уроках історії та правознавства  спрямовую діяльність на набуття учнями

предметних компетентностей.

До загальнопредметних  компетентностей для предмету історія

належать: хронологічна, просторова, інформаційна, мовленнєва, логічна,

аксіологічна.

  Формуючи хронологічну компетентність,  направляю діяльність учнів на

вміння  орієнтуватися в історичному часі; розглядати суспільні явища в розвитку та

в конкретних історичних умовах певного часу; зіставляти історичні події, явища з

періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;

 використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

 Наприклад у 7 класі даю таке завдання:

 Співвіднесіть три міграційні хвилі та їх хронологічні межі:

а) Велике переселення народів;

б) проникнення в Європу слов’ян, сарацинів (арабів), угрів, вікінгів;

в) монгольська навала.

(Варіанти відповідей: XIII ст.; ІУ-УІ ст.; УІІІ-Х ст.)

 Співвідносити історичні події, явища з періодами (епохами). Наприклад:

1.  Подумайте, чому історики вважають 476 р. умовною датою падіння Західної Римської імперії. Як ви

вважаєте, чи можна точно визначити, які події стали точкою відліку історії Середньовіччя?

2.  Заповніть таблицю «Хід Столітньої війни».

Період війни Головні події Підсумки

 3) Користуючись стрічкою часу, назвіть періоди всесвітньої історії та їхні

хронологічні межі. Визначте, на якому відтинку стрічки часу знаходиться період,

що має назву «Середні віки», поясніть, чому він так називається.

4) Визначте й поясніть, якими були характерні ознаки політики французьких та

англійських монархів в XI- XV ст.

 Формуючи  просторову компетентність навчаю  учнів орієнтуватися в

історичному просторі; співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з

географічним положенням країн та природними умовами; користуючись картою,

визначати причини та наслідки історичних подій, процесів, основні тенденції

розвитку міжнародних відносин і місця в них України, пов’язані з геополітичними

чинниками і факторами навколишнього середовища; характеризувати, спираючись

на карту, історичний процес та його регіональні особливості.

Наприклад,

1. Покажіть на карті кордони Київської Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого?

2.  Покажіть на карті кордони Королівства Польського і Великого князівства Литовського у різні періоди

їх розвитку та поясніть причини змін цих кордонів.

3.  Розгляньте, на які частини розділилась Франкська імперія. Опишіть кожну з частин. Як ви вважаєте,

чи справедливим був такий розподіл?

    Характеризувати, спираючись на карту, історичний процес  та його регіональні

особливості. Наприклад:

1. Покажіть на карті  частини стародавньої Греції та схарактеризуйте географічне

положення кожної з них. Поясніть зв’язок між географічним положенням  і

господарським розвитком міст-держав.

1.  Спираючись на карту, поясніть, у чому полягали особливості розвитку земель Південно-Східної Русі у

ХП -XIII ст.

1.  Спираючись на карту, порівняйте історичні долі держав Центральної і Західної Європи в середні віки,

знайдіть спільне та відмінне.

 Інформаційну компетентність   формую  через вміння учнів працювати з

джерелами історичної інформації; критично аналізувати й оцінювати історичні

джерела, виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність;

користуватись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку

інформації;  самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відбиті в них

історичні факти, явища, події; оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища

дійсності на основі інформації,  отриманої з різних джерел знань; розрізняти інші

погляди, визнавати та сприймати цю різноманітність.

 Наприклад:

1. Підготуйте коротке повідомлення про одну з визначних пам’яток чи досягнень 

української  культури першої половини ХІХ століття.

2. Оберіть одного з історичних діячів: Мехмед II, Юстиніан, Феодора, Василь II

Болгаробоєць, Баязид, Тимур — і доберіть із додаткових джерел інформацію про

нього. Напишіть розгорнуту (за пам’яткою) його характеристику.

Систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці (хронологічні,

синхроністичні, конкретизаційні, порівняльні та ін.), схеми, плани різних типів

(простий, розгорнутий, картинний тощо). Наприклад:

 Оберіть одного з діячів цього періоду:  Хлодвіг, Карл Мартелл, Карл Великий та схарактеризуйте його за

планом:

а) зовнішній вигляд і внутрішні якості, риси характеру історичного діяча;

б) найважливіші напрями його діяльності;

в) його внесок в історію;

г) ваше ставлення до цього діяча;

д) визначте позитивні та негативні чинники, що впливали на життя людини в

Середньовіччі, скориставшись таблицею.

 Заповніть таблицю «Діячі літератури і мистецтва раннього Відродження».

Галузі культури Видатні діячі Досягнення

 3. Самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відбиті в них історичні

факти, явища, події. Наприклад:

1) Допишіть речення: «Історичні джерела — це...». (Варіанти відповіді: знаряддя праці, зброя, меблі

та інші елементи побуту людей минулого; пам’ятки минулого, з яких вчені черпають відомості про

минуле; документи, що їх оформляли люди, коли купували, дарували землю чи майно) Поясніть, які

джерела можуть використовувати  для вивчення господарства, культури народів Середньовіччя.

2) Порівняйте документи і визначте, хто з авторів описує  події більш об’єктивно.

Чому ви так вважаєте?

 При формуванні  мовленнєвої  компетентністі навчаю учнів будувати усні та

письмові висловлювання щодо історичних подій і явищ.

Усно:

 розповідати про історичні події та явища й описувати їх, давати усний відгук на відповідь однокласника,

оцінювати власну відповідь; готувати повідомлення, доповіді та виступати перед однокласниками; брати

участь у дискусії, аргументувати, посилаючись на джерело, власну позицію.

Письмово:

 писати коротке оповідання про подію; складати різні типи планів, формулювати доречні питання до

історичних текстів;

 писати есе з викладенням власної позиції;

 готувати аналітичні доповіді, реферати, складати тези, розгорнутий та опорний конспекти й будувати

відповідь на цій основі;

 давати письмову рецензію на текст, відповідь чи виступ інших учнів.

Усно та письмово:

 надавати усну та письмову історичну характеристику подіям, явищам, видатним діячам;

 складати таблиці та схеми й будувати відповідь на основі

схеми чи таблиці;        

 висловлювати власну думку, формулювати й захищати власну позицію під час усної та письмової

дискусій.

 Наприклад,

1. Якби ви були журналістом у середні віки, які запитання ви поставили б, щоб з’ясувати демографічну

ситуацію  у Західній Європі? Які відповіді ви могли б почути?

2.  Опишіть церемонію передачі феоду і поясніть, яким був її зміст.

3.  Використовуючи текст параграфа та ілюстрації  складіть оповідання на тему: «Подорож

середньовічним містом» або «Чи хотів би я жити в середньовічному місті»?

Визначати історичні поняття та застосовувати їх для пояснення історичних явищ і процесів. Наприклад:

1.  Оберіть правильну відповідь. Індульгенція — це:

а) церковний суд над єретиками;

б) папська грамота про відпущення (прощення) гріхів.

 1. Оберіть правильну відповідь.

Станами називаються:

а) верстви населення в Середньовіччі;

б) суспільні привілеї дворянства;

в) земельні ділянки селян у Середньовіччі.

 Формуючи логічну компетентність навчаю аналізувати, пояснювати історичні

факти, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції:

 аналізувати, синтезувати й узагальнювати значний обсяг інформації в певній

системі; користуватися науковою термінологією; застосовувати поняття як

інструмент пізнання нового; визначати роль людського фактора в історії, давати

всебічну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви

їхніх дій, створювати політичні й історичні портрети;

 визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних-явищ і подій;

проводити нескладні дослідження.

Наприклад:

 1) Назвіть причини феодальної роздробленості  Київської Русі

2)Розкажіть про роль Олександра Невського у перемозі руських військ над

німецькими та шведським феодалами.

3) Визначте роль і місце в історії України Івана Мазепи (Богдана Хмельницького)

  Щоб сформувати аксіологічну компетентність, прикладаю зусилля, щоб мої

учні  вміли формулювати версії й оцінки історичного руху та розвитку,

порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти й

діяльність осіб (І.Мазепи, Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Богдана

Хмельницького) , спираючись на набуті знання, власну систему цінностей, з

позиції загальнолюдських і національних цінностей; виявляти суперечності в

позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль в

історичному процесі, тенденції й напрями історичного розвитку; оцінювати різні

версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути

необ’єктивними.

   Формування життєвих компетентностей повинно стати стратегічною метою для

вчителя. Водночас досягнення стратегічної мети неможливе без здійснення

проміжних цілей, якими є предметні компетентності, що у них ключові набувають

конкретизації та свого практичного втілення.  Готуючись до кожного уроку  ставлю

завдання формувати предметні компетентності як засіб розвитку ключових. Роль

особистості в історії важко переоцінити. В будь-яку епоху і в будь-якій країні

видатні особистості очолювали повстання, революції, національно-визвольні

війни, проводили реформи та розвивали духовність і культуру. Ці люди не тільки

очолювали народ, але своїми активними діями втілювали в життя прагнення

народних мас. Геній Т. Шевченка та Б. Хмельницького чи інших видатних

особистостей, з’являється не раптово, а визріває в народі і з’являється у найбільш

відповідальний для нації момент історії.

  Враховуючи важливість розвитку особистісних здібностей у сучасному світі та в

контексті переходу до компетентнісної моделі освіти, тому на заняттях історії

значну увагу приділяю діяльності видатних особистостей та їх впливу на історію

людства. Приклади діяльності наших видатних співвітчизників сприяють розумінню

учнями того, що саме людина з її внутрішнім світом, емоціями і переживаннями,

надіями та розчаруваннями, поразками і перемогами є найбільшою цінністю навіть

у сучасному інформаційному суспільстві.

  На уроках історії України учні 7-9 класів мають змогу вивчати життєписи

діяльності видатних історичних осіб України, свого рідного краю, які активно

творили історію, були ідеологами, натхненниками національно-визвольного руху,

політичними та державними провідниками та очільниками народних мас і всього

українського народу в різних періодах української історії та розвитку української

державності.

   Окрім державних діячів, велику роль у розвитку культури України та формуванні

української нації відіграли видатні письменники, поети, філософи та інші діячі

культури. Ці особи зробили внесок і у світову культуру, тому вивчення їх діяльності

має велике пізнавальне і виховне значення. Тому велику увагу приділяю вивченню

ролі особистості в історії,  під час якого учні опрацьовують велику кількість

джерел,  досліджують процес формування особистості, її вплив на хід історії, що

сприяє розвитку життєвих компетентностей учнів. Під час вивчення особистості

пропоную учням  такий алгоритм:

1. Історичний контекст (середовище, в якому перебуває людина)

2. Агенти соціалізації, що суттєво впливали на становлення особистості (найближче оточення - сім’я,

друзі, школа, церква, армія..)

3. Формування особистості історичного діяча.

4. Життєвий шлях.

5.  Внутрішній світ( світогляд, моральні цінності, риси характеру, темперамент, знання, переконання,

ідеали, ерудиції).

6. Вплив особистості на хід історії

 На уроках правознавства   створюю всі можливості для життєдіяльності дитини, 

працюю над формуванням правосвідомості та правової культури учнів,

вихованням свідомого, компетентнісного активного громадянина України. З метою

реалізації  цих завдань використовую в навчально-виховній, дослідницькій роботі 

метод проектів.  Під час проектної діяльності  результатом є розвиток життєвої

компетентності, формування правової культури, правосвідомості, набуття

соціального досвіду.

  Проектну технологію використовую в навчально-виховній  (уроки, позакласні

заходи), науково-дослідницькій діяльності.  При цьому впроваджую такі педагогічні

методи, як проблемне навчання, дослідницький, пошуковий, метод самостійної

роботи учнів.

  Учні створюють:

- Короткотривалі ( окремий урок) проекти;

- Довготривалі  проекти ( в межах вивчення теми).

Учні 9 класу  виконали такі проектні дослідження:

«Правила і закони в нашому житті;

«Забезпечення соціального захисту  бездомних людей в Україні»;

«Трудові права неповнолітніх»;

«Захист прав споживачів в Україні»»

«Що таке сім’я».

Під час роботи над  проектом  дійти результату учням допомагає проектна карта.

Вона чітко вказує  шлях розв’язання проблеми, окреслює орієнтири, вчить

алгоритму дій.

Проектна діяльність  сприяє :

формуванню навичок критичного мислення, толерантного ставлення до людей, роботі в команді,

розв’язанню проблем і конфліктів;

громадській активності, набуттю соціального досвіду;

збагаченню життєвого досвіду, оволодінню мистецтвом жити, життєтворчістю.

  Для підвищення інтересу   до предмету використовую  такі форми уроків, під час

проведення яких учні могли б реалізувати себе як ведучі, вчені, журналісти і навіть

актори, тож і різновиди навчальних занять відповідні. Учні стають учасниками 

уроку-суду ( «Володимирко Володарович – засновник Галицького князівства»),

«Богдан Хмельницький – засновник Української козацької держави»), уроку прес-

конференції («Князь Аскольд і перше хрещення киян», уроку-дискусії («Іван

Виговський – політик і полководець) уроку-телепередачі «Богдан Хмельницький в

історії України», інтелектуальної гри «Інтелектуали та ерудити» (мовленнєва,

інформаційна, аксіологічна,  хронологічна, логічна, просторова).

Використання «Мозкового штурму» (логічна, аксіологічна, мовленнєва) спонукає

учнів проявляти творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Так,

наприклад, при вивченні у 8 класі теми «Причини і початок національно-визвольної

війни» учні разом з вчителем визначають причини,  характер  та рушійні сили

війни.

 Під час таких уроків спрямовую діяльність учнів на  вирішення проблеми на основі

аналізу обставин та відповідної ситуації, навчаю критично мислити, приймати

продумані рішення.. Саме на таких уроках, де активно використовується здатність

учнів уявляти, переноситись у той чи інший період історичного часу, формується

історичний світогляд. Нетрадиційні  форми  містять необмежені можливості, і

дають  змогу уникнути перевантажень учнів домашніми завданнями шляхом

використання різних способів оволодіння новим матеріалом на уроці. Усе це

підвищує результативність навчання.