Embedded Files
Алла Михайлівна Щербінська
Відомий український вчений-вірусолог, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, всесвітньо відомий борець проти ВІЛ-інфекції/СНІДу. Народилася 23 лютого 1937 р. у Матусові. У 1950 р. здобула неповну середню освіту в Матусівській школі № 2, а середню освіту здобувала вже в Матусівській СШ № 1, яку закінчила в 1953 р. із срібною медаллю. Після закінчення Київського медичного інституту в 1960 р. прийшла працювати до Київського науково-дослідного інституту мікробіології, епідеміології та паразитології (тепер Науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб). Працювала молодшим науковим співробітником, в 1972 р. захистила кандидатську дисертацію з питань властивості вірусів, що викликають пухлини. В 1984 р. — докторську дисертацію з теми особливостей перебігу грипозної інфекції. З 1992 р. – вона професор. В 1996 р. Указом Президента України їй присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки. В 1992-1997 рр. Щербинська А.М. очолювала Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб. Щербінська Алла Михайлівна – активний учасник наукових супроводів програм, має вищу кваліфікаційну категорію з організації охорони здоров’я та вірусології. Очолює лабораторію молекулярної вірусології ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України». Автор понад 360 наукових праць і 4 авторських свідоцтва, автор багатьох Клінічних протоколів та практичних керівництв, спрямованих на профілактику, діагностику та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу. Алла Михайлівна Щербінська відома своєю науковою і організаторською діяльністю в сфері боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Україні і поза її межами. За її безпосередньої участі була створена система служби СНІДу в країні, представлена обласними та міськими центрами СНІДу, кабінетами «Довіра», розроблені та реалізовані 8 Національних програм протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Юрій Якович Грецький
Завідувач наукового відділу Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона АН України. Народився 4 вересня 1935 р. в сім'ї учителя російської мови Матусівської семирічної школи №2 Якова Івановича Грецького. В Матусівській семирічній школі №2 навчався з вересня 1944 р. до 1951 р. Потім перейшов на навчання в Матусівську СШ № 1, яку закінчив у 1953 р. Після закінчення школи поступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту на спеціалізацію „зварювання металів та сплавів”. Після закінчення КПІ у 1958 р. за призначенням почав працювати у Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона Академії наук України (тоді УРСР): 1985–1987 рр. – завідувач лабораторії металургії та технології зварювання конструкцій чавунів, 1987–2001 рр. – завідувач відділу фізико-механічних досліджень зварюваності конструкцій сталей і чавунів, від 2001 р. – провідний науковий співробітник. Доктор технічних наук (1983), професор (1998). Має своїх учнів у науці, виховав 5 кандидатів технічних наук. У 1990 р. за наукові досягнення і результати впровадження розробок у виробництво йому присвоєне звання лауреата премії Ради Міністрів СРСР.
Павло Овсійович Шкарбан
Лікар-хірург, Заслужений лікар України. Народився 11 липня 1941 р. Корінний матусянин. Закінчив Матусівську середню школу № 2 в 1959 р. Дитячою мрією Павла було небо, тому після закінчення школи він поступив у льотне училище, але в 1960 р. училище закрили. Павло поїхав до Києва з наміром навчатись в політехнічному інституті, але здав документи і успішно склав вступні іспити до медичного інституту, який закінчив у 1967 р. Працював рік у Шполянській районній лікарні, відслужив у лавах Радянської Армії. З 1970 по 1971 роки – лікар-хірург Київської міської клінічної лікарні ім. М.І.Калініна. В 1971 р. прийшов працювати до новоствореного Науково-дослідного інституту невідкладної та експериментальної хірургії (тепер Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова АМН України) молодшим науковим співробітником, головним лікарем клініки інституту (1980-1984 р.), старшим науковим співробітником відділу хірургії печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози, головним хірургом МОЗ України за сумісництвом (1984-1988 р.), завідуючим науково-організаційного відділу (з 1990 р. по теперішній час). В 1979 р. захистив кандидатську дисертацію, в 1997 р. Шкарбану П.Є. присвоєно звання Заслуженого лікаря України. Автор понад 70 наукових праць, 6 винаходів.
Євген Миколайович Панов
Фахівець у галузі теплофізики. Народився 25 липня 1949 р. у с.Матусів. Навчався у Матусівській середній школі № 2 у 1956-1966 рр. Доктор технічних наук, професор, декан Інженерно-хімічного факультету, науковий керівник кафедри хімічного, полімерного та силікатного машинобудування Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» - КПІ ім. Ігоря Сікорського), заслужений працівник народної освіти України, завідуючий кафедрою хімічного, полімерного та силікатного машинобудування. Основні лекційні курси – «Термодинаміка та теплопередача», “Енерготехнологія електрохімічного виробництва”, “Основи теорії теплопровідності”, “Теплові процеси в технологічних системах”, “Теоретичні основи теплотехніки”. Підготував 1 доктора та 4 кандидатів наук. Автор близько 150 наукових праць, в тому числі 6 монографій, 6 навчальних посібників. Основні наукові розробки Панова Є.М. пов’язані з дослідженням теплових процесів в високотемпературних агрегатах кольорової металургії (електролізерах та міксерах алюмінієвого виробництва) і печах графітації електродного виробництва, які є відомими не тільки в Україні, але й у світі.
Іван Гордійович Токар
Кандидат технічних наук (Динаміка та міцність машин). Народився у 1938 р. У 1952 р. закінчив Матусівську семирічну школу № 2. Старший науковий співробітник відділу коливань та вібраційної надійності Інституту проблем міцності ім. Г.С.Писаренка НАН України.
Григорій Іванович Падурець
Григорій Іванович Падурець
Кандидат технічних наук, доцент. Народився у 1943 р. у с.Матусів. Навчався у Матусівській середній школі № 2 протягом 1950-1960 рр. Доцент кафедри менеджменту організацій Східноєвропейського університету економіки і менеджменту м. Черкаси.
Микола Іванович Сорока
Український зоровий поет, український і канадський літературознавець, культуролог, громадський діяч. Народився 11 травня 1966 р. у с. Матусів. Навчався в Матусівській середній школі № 2 протягом 1973-1983 рр. Закінчив філологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (1992). Там же здобув ступінь кандидата філологічних наук («Зорова поезія в українській літературі XVII—XVIII ст.», 1995). Завідувач відділу теорії і практики перекладу Інституту українознавства та викладач української літератури КНУ ім. Тараса Шевченка (1995—2000). Започаткував системне дослідження зорової (візуальної) поезії в українській літературі та її популяризацію в Україні й за кордоном. Здійснив перше обширне дослідження світової зорової поезії. Організував виставки української зорової поезії в Україні, Англії, США та Угорщині. Як практик розширив виражальні можливості зорової поезії за рахунок її графічного складника (літера, цифра, знак, предмет, простір, колір), притаманного для мінімалізму конкретної поезії в західних літературах 1950-60-х років. Свої твори друкував у виданнях в Україні, Англії, США та Канади. Належав до літературного гурту паліндромістів "ГЕРАКЛІТ". Доктор філософії, PhD, (Альбертський університет, 2005) та пост-докторант Торонтського університету (2005—2007). Очолював відділ розвитку фондів Канадського інституту українських студій. Автор першої англомовної монографії про українського письменника і діяча Володимира Винниченка. Праця стала внеском до теоретичного осмислення міграційної (displacement) творчості як складного процесу нашарування різних станів — економічної та політичної еміграції, екзилю, діаспори, експатріації, номадизму та подорожі. Автор численних наукових статей про українську літературу (материкову та в діаспорі) та українсько-російські стосунки в еміграції.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сорока_Микола_Іванович_(літературознавець)
Микола Дмитрович Олійник
Український кіноактор. Народився 20 січня 1944 р. Навчався у Матусівській школі № 2 протягом 1951-1961 рр. Його батько Дмитро Филонович був активним учасником художньої самодіяльності клубу Матусівського цукрового заваду, а згодом став його художнім керівником. Він чудово грав на сцені і володів декількома музичними інструментами. Вже в шкільні роки Микола грав у любительських спектаклях за творами Т.Г.Шевченка (“Назар Стодоля”), О.Є.Корнійчука (“Загибель ескадри”, “В степах України”) та ін. В 1965 р., після третьої спроби, він став студентом Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. До вступу в інститут працював прохідником у м.Ватутіне. В інституті навчався у відомого актора та режисера, професора Володимира Терентійовича Денисенка. Викладачем також був Костянтин Степанков. Після закінчення театрального інституту почав працювати на кіностудії ім. Довженка. Знявся більше як в 30 фільмах („Високий перевал”, “За два кроки від раю”, „Білий птах з чорною ознакою”, „Таємниця партизанської землянки”, „РВС”, „Доля”, „Неспокійний „Оріон”, „Два гусари”, „Украдене щастя”, „Той, хто не має імені” та ін.). Заслужений артист України (2003), Народний артист України (2018).
Олександр Миколайович Багач
Український штовхач ядра. Народився 21 листопада 1966 р. в с. Матусів в сім'ї робітника. Закінчив 8 класів Матусівської СШ № 2 і завдяки піклуванню тренера ДЮСШ Оберемка М.В. став вихованцем спортивного інтернату м. Києва. Старання і щоденна невтомна праця привели Олександра у великий спорт. Закінчив Українську сільськогосподарську академію (1993), Київський інститут фізичного виховання та спорту (1999). Заслужений майстер спорту (1994). Чемпіон світу (1999) та Європи (1992, 1994), багаторазовий чемпіон України (1990–98). Володар Кубка Європи (1993, 1995, 1998) та срібний призер Кубка світу (1998). Бронзовий призер 26-х Олімпійських ігор в Атланті (1996), чемпіонатів світу (1993) та Європи (1999). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (1996). Зараз проживає в м.Бровари Київської області.
Page updated
Google Sites
Report abuse