Савченко Анастасія

Савченко Анастасія, студентка 4 курсу факультету історичної освіти Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. «Актуальні питання удосконалення системи кібернетичної безпеки України»;

Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба повинна забезпечувати постійну бойову готовність армії. Проте навіть наявність такої вимоги не забезпечила нам успішне військове протистояння ворогові. Що стосується інформаційного простору, подібних вимог навіть не існує, і будь-хто може увірватися в український ІТ-простір з метою проведення диверсій, агітацій, залякувань тощо. Проблема полягає в тому, що в Україні на даному етапі не існує системи комплексного запобігання кіберзлочинам.

Кіберзлочини можна класифікувати на два види: традиційні злочини, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій та Інтернету(шахрайство з використанням ЕОМ, незаконне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом несанкціонованого доступу до комп’ютерної інформації і т.д.), та нові злочини, що стали можливі завдяки новітнім комп’ютерним технологіям (злочини передбачені Розділом ХVI Кримінального кодексу України)[5].

Специфіка даного виду злочинності полягає у тому, що підготовка та скоєння злочину здійснюється, практично не відходячи від «робочого місця», злочини є доступними, оскільки комп’ютерна техніка постійно дешевшає; злочини можна скоювати з будь-якої точки земної кулі, а об’єкти злочинних посягань можуть знаходитись за тисячі кілометрів від злочинця. Крім того, доволі складно виявити, зафіксувати і вилучити криміналістично-значущу інформацію при виконанні слідчих дій для використання її в якості речового доказу. Усе це, безумовно, є перевагами для кіберзлочинців.

В Україні існує певний державний контроль у сфері кіберзлочинності, проте стикнутися з цим поняттям в умовах гібридної війни нам ще не доводилось, тому цілком природно, що існують прогалини у законодавстві з цих питань. Гібридна війна поєднує в собі військові, інформаційні, терористичні та інші види агресивних дій. Існує також і окреме поняття «Інформаційна війна», що включає в себе дезінформування, маніпулювання, пропаганду, дестабілізації, приховане керування та негативний вплив на свідомість громадян. Юридично ці поняття не кваліфікуються, як злочини, і кримінальна відповідальність за них відсутня. Таким чином, складається ситуація, коли дефініція злочину є, а відповідальність за нього відсутня.