Реус Лев

Минув вже другий рік після створення Міністерства інформаційної політики України 2 грудня 2014 року та відповідно до “Положення” про його функціонування, одними з головних напрямків роботи міністерства є організація заходів “щодо позиціювання України в світі, включаючи підтримку діяльності державних телерадіоорганізацій в частині закордонного мовлення” та “захист інформаційного простору України від зовнішнього інформаційного впливу” [1].

Проте, озираючись на результати референдуму у Нідерландах щодо ратифікації Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, голосування Сейму Польщі щодо визнання трагічних подій на Волині у 1943 році “геноцидом польського народу” та зростаючий скептицизм щодо України серед європейських та американських політиків, слід звернути увагу на питання ефективності дворічної роботи Мінінформполітики.

Дане питання є вкрай важливим, адже у проекті державного бюджету на 2017 рік передбачене фінансування Мінінформполітики (тут і далі МІП – авт.) в обсязі 251 млн гривень (в рамках держбюджету 2016 року на потреби міністерства було виділено 113 млн грн) [2]. Однак, перефразовуючи Маргарет Тетчер, не існує “державних грошей”, є тільки гроші платників податків. Таким чином, слід з’ясувати, на які цілі в 2017 році будуть виділені гроші українських платників податків.

При порівнянні бюджету МІП в 2016 р. та проекту на 2017 р., виявляється його зростання на 123% – з 113 млн цього року до 251 млн наступного. З них на фінансування платформи іномовлення UA.TV та інформагентства “Укрінформ” передбачено 209 млн грн [3]. Безумовно, збільшення фінансування даних інформаційних ресурсів свідчить про певне позитивне зрушення в українській медіаполітиці, проте цільові програми МІП все ще потерпають від недофінансування. Так, з запланованих в 2016 році 332 млн грн єдиний український іномовний канал UA.TV отримав лише 3,9 млн грн [4], тобто приблизно $156 тис. Натомість, видатки бюджету на фінансування парламентських і урядових ЗМІ та висвітлення діяльності Верховної Ради у 2017 році будуть збільшені у двічі – до 52 млн грн [3].

Що ж, питання щодо доцільності виділення 52 млн гривень на функціонування видань, що істотно впливають на інформаційне становище в Україні, таких як “Голос України”, “Урядовий кур’єр” чи телеканалу “Рада”, не викликає сумнівів, проте слід розглянути результати діяльності головного іномовного інфопорталу України – телеканалу UA.TV.

Поширення сигналу UA.TV здійснюється через три супутники, що коштує держбюджету 10,8 млн грн на рік та охоплює населення в понад 1 млрд чоловік [4]. Однак, в Європі найінтенсивніше розповсюдження сигналу припадає на Східну та Центральну Європу, а також на Близький Схід та Центральну Азію. Натомість у Німеччині, Італії, Швейцарії, Нідерландах та Норвегії рівень сигналу найнижчий, тоді як на Велику Британію та Францію сигнал майже не поширюється. Також високе поширення сигналу припадає на США і Канаду, так само як і на Мексику, Центральну Америку та країни Карибського басейну [4].

Одним зі своїх головних досягнень за 2016 рік в МІП вважають початок трансляції UA.TV у 21 кабельній мережі країн Східної Європи та Близького Сходу. Між тим, в Міністерстві зауважили, що аудиторія глядачів каналу сягнула близько 9 млн осіб [4]. Проте, в умовах коли кількість глядачів кабельних мереж скорочується, а також з урахуванням того факту, що канал, сигнал котрого поширюється на понад 1 млрд осіб, дивляться лише 9 млн, свідчить радше про неефективність діяльності МІП.

Ситуація з UA.TV виглядає ще більш прикрою, якщо поглянути на YouTube-канал мовника. Канал був створений ще рік тому – 10 вересня 2015, проте станом на час написання статті (21 листопада 2016) має лише 2033 підписувача та 587 548 переглядів [5]. Канал, метою діяльності якого є вигідне позиціювання України в світі, перш за все в країнах ЄС, США та Канаді, має лише 6 глядачів програми в ефірі, в якій йдеться про розведення риби в Київському водосховищі. Найпопулярнішим відео на каналі є “Зустріч з тенісною примою”, що має 149 переглядів, тоді як інтерв’ю Патріарха Філарета та кліп до третьої річниці “революції гідності” набрали лише 5 і 7 переглядів [5].

Що ж, тепер поглянемо на головного конкурента Міністертсва інформаційної політики України у боротьбі за західних глядачів – славнозвісний Russia Today. Скільки б цей канал не засуджувався українськими, європейськими та американськими політиками та скільки б звинувачень у пропаганді не линуло в його адрес з боку тих же політиків – слід визнати, що команді пана Стеця є чому повчитись в Russia Today (тут і далі RT – авт.).

Телевізійна мережа RT являє собою три цілодобових інформаційних телеканали, які транслюються на понад 100 країн світу на англійській, французькій, німецькій, іспанській та арабській мовах. По даним дослідження компанії Ipsos в 2015 році, кожен тиждень RT дивиться приблизно 70 млн. чоловік, 35 млн. з яких роблять це кожен день [6]. У тому ж 2015 році Russia Today увійшов до п’яти найпопулярніших телеканалів у ЄС та США [6].

В 2016 році загальна кількість переглядів каналів RT на YouTube перевищила 4 млрд чоловік [6]. У той час (21.11.2016, 20:28 по Києву), коли на UA.TV мова йщла про рибу в Київському водосховищі, на Russia Today в ефір вийшов сюжет під назвою “Массовая акция протеста против руководства Украины в Киеве”, який переглядало онлайн 1140 чоловік [7].

Таким чином, дані МІП про те що глядацька аудиторія UA.TV досягла 9 млн чоловік свідчить радше про неефективність державної інформаційної політики України, адже ця цифра рівна тижневим переглядам Russia Today в США [6]. Не на користь українського керівництва й порівняння бюджету UA.TV та RT: видатки російського бюджету на іномовлення в 2016 році збільшились майже у двічі та сягнули $350 млн. Також були відкриті офіси RT в Лондоні та інфоагентства Sputnik в Едінбурзі [8].

Проте, можливо діяльність Мінінформполітики щодо “захисту інформаційного простору України від зовнішнього інформаційного впливу” є більш ефективною? Що ж, наразі головним питанням у даному контексті є відновлення трансляцій українських телеканалів та радіостанцій на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу. На протязі двох останніх років “джерелом розбрату” для української влади було відновлення зруйнованої під час бойових дій у липні 2014 року телевізійної вежі на горі Карачун біля Слов’янська.

Цього року строки введення в експлуатацію вежі на горі Карачун змінювались тричі, проте 17 листопада прес-служба Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ), відповідального за будівництво нової вежі, все-ж-таки повідомила про отримання Сертифікату щодо співвідношення об’єкту до проектної документації та вкотре пообіцяла завершити будівництво “найближчим часом” [9].

Однак, колишній генеральний директор КРРТ Анатолій Антоненко нещодавно зауважив на тому, що висота нової вежі становитиме 180 метрів, тобто на 50 метрів нижче від зруйнованої і таким чином, нова вежа не забезпечить належного сигналу. За словами пана Антоненка, для поширення якісного сигналу на значну відстань – як на підконтрольні, так і на тимчасово не підконтрольні Україні території – висота вежі на Карачуні має становити 280 метрів [10].

Також слід звернути увагу на те, що досі не створено ефективної системи нейтралізації сигналів російських телерадіокомпаній, котрі здійснюють мовлення як на тимчасово непідконтрольних українській владі територіях, так і на території Донецької та Луганської областей.

Безумовно, неефективність діяльності Міністерства інформаційної політики України можливо пояснити катастрофічним недофінансуванням та різноманітними бюрократичними проволоками. Проте, на перешкоді діяльності МІП також стоять, як це не дивно, Комітет з питань свободи слова та інформації ВРУ, Рада національної безпеки та оборони та Міністерство закордонних справ, адже замість тісної співпраці та вироблення єдиною політики, між цими органами практично немає зв’язку, натомість все частіше виникає конкуренція [11].

Отже, на нашу думку, лише справжнє розуміння потреби в єдиній інформаційній лінії та вигідному позиціюванні держави за кордоном, в першу чергу в таких країнах як США, Канада, Велика Британія, Франція та Німеччина, спрощення бюрократичних механізмів щодо законодавчої основи інформаційної політики та поглиблення співпраці між відповідними державними органами, разом зі збільшенням фінансування та ребредингом системи іномовлення, спроможне створити дійсно якісну інформаційну стратегію України.

Список використаних джерел

1. Про Міністерство [Електронний ресурс] // Міністерство інформаційної політики України. Режим доступу: http://mip.gov.ua/content/pro-ministerstvo.html
2. Сергацкова К. Пропаганда чи інформаційна політика? На що підуть понад 150 додаткових мільйонів з бюджету-2017 [Електронний ресурс] / К. Сергацкова // Громадське.ua. - 2016. Режим доступу: http://hromadske.ua/posts/propahanda-chy-informatsiina-polityka-na-shcho-pidut-ponad-150-dodatkovykh-milioniv-z-biudzhetu-2017
3. Фінансування іномовлення та “Укрінформу” у 2017 році хочуть збільшити на 100 млн гривень [Електронний ресурс] // Детектор медіа. - 2016. Режим доступу: http://detector.media/rinok/article/118900/2016-09-19-finansuvannya-inomovlennya-ta-ukrinformu-u-2017-rotsi-khochut-zbilshiti-na-100-mln-grn/
4. Некрасов В. Український аналог Russia Today. Іноземне мовлення чи курси для перукарів? [Електронний ресурс] / В. Некрасов // Економічна правда. - 2016. Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2016/08/29/603329/view_print/
5. UA|TV - Іномовлення України [Електронний ресурс] // YouTube. Режим доступу: https://www.youtube.com/channel/UCt3igz3aIXfS108KV_jZsMA
6. О канале [Електронний ресурс] // RT на русском. Режим доступу: https://russian.rt.com/about
7. RT на русском [Електронний ресурс] // YouTube. Режим доступу: https://www.youtube.com/user/rtrussian
8. РФ на 100 млн фунтов увеличила расходы на пропагандистские каналы в Британии [Електронний ресурс] // Європейська правда. - 2016. Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2016/08/2/7052888/
9. Телевышка на горе Карачун достроена и в ближайшее время будет введена в эксплуатацию [Електронний ресурс] // 112.ua. - 2016. Режим доступу: http://112.ua/ato/televyshka-na-gore-karachun-dostroena-i-v-blizhayshee-vremya-budet-vvedena-v-ekspluataciyu-353276.html
10. Дорош С. Чому Україна програє інформаційну війну на Донбасі? [Електронний ресурс] / С. Дорош // BBC Україна. - 2016. Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/07/160726_donbass_tv_information_policy_sd
11. Шутов Р. Найцікавіше буде восени: моніторинг роботи МІП у I півріччі 2016 року [Електронний ресурс] / Р. Шутов // Детектор медіа. - 2016. Режим доступу: http://detector.media/infospace/article/117791/2016-08-15-naitsikavishe-bude-voseni-monitoring-roboti-mip-u-i-pivrichchi-2016-roku/

Тел. +38(050)3013345 E-mail: levreus17@gmail.com