БАТЬКАМ НА ДОПОМОГУ

Шановні батьки!

Батьківська громада ліцею - активні учасники освітнього процесу і помічники в педагогічній діяльності.

Головою батьківської громади нашого закладу освіти є Лариса Шевченко, а кожен класний колектив має своїх представників. Кожен із батьків має право і можливість активно співпрацювати із класними керівниками, педагогами закладу (особисто чи через вебресурси) та адміністрацією ліцею. 

Адміністрація ліцею дякує батьківській громаді за небайдужість, активну співпрацю та підтримку.

Потрібно розуміти, якщо ви хочете допомогти своїм близьким, спочатку варто подбати про самого себе. Найкращою та найпершою підтримкою для близьких буде людина, яка знатиме, що робити в конкретній ситуації та візьме на себе відповідальність. Людям у тривожному стані потрібно значно більше підтримки, їм важко приймати дорослі рішення. І це нормально не тільки для дітей чи літніх людей. Це також об’єктивна потреба й дорослих.  Іноді люди, що керували сім’єю, коли все було добре, можуть більше розгубитися, тоді на зміну приходить той, хто до цього був на других ролях, але тепер виявився більш стресостійким.

Тривога, з якої й виходить паніка, – це стан, коли людина не розуміє, що в її силах, а що ні. Відповідно, треба мати план дій, а ще краще, коли їх буде два, а може й три. Не нехтуйте жодною можливістю. Тобто, що я буду робити, якщо… Наш мозок перебуває у стані тривоги, поки не зрозуміє, що є певна послідовність вирішення цих «якщо». Не можна сказати, що «план» все вирішує, але з ним точно набагато краще, бо це прибирає відчуття, що людина ні на що не може впливати.

Не ігноруйте страхи близьких, не знецінюйте їхні переживання: вони можуть здаватися дивними, або незначущими, або, навпаки завеликими – це нормальна реакція на ненормальні обставини. Просто вислуховуйте. Спробуйте з'ясувати, чого конкретно боїться людина. Допоможіть їй сформувати реалістичне відчуття контролю ситуації: розділіть велику  проблему (наприклад, страх) на «маленькі» і обговорюйте кожний окремо.

Важливо підтримувати те, що ми називаємо буденними речами, вони надають потрібне у важкі часи відчуття звичного життя. Це прийом їжі три рази на добу, душ ввечері, розмова або прогулянка з дитиною, сумісна діяльність з нею.

У разі виникнення кризової ситуації  намагайтеся говорити не про емоції, а про факти. Під час розмови слідкуйте за інтонацією та швидкістю мовлення (в стані хвилювання людина говорить швидше та підвищує інтонацію).

За потреби, ви можете звертатися по консультацію за наступним номером телефону

067 255 74 39

Долинська-Беліменко Жанна Анатоліївна.

Також зі мною можна зв’язатися через Viber, Telegram.

Як говорити з дітьми?

Коли говорите – зберігайте спокій. Нехай з дитиною говорить та людина, яка найбільш спокійна.

Варто сказати, що ви зробите все, щоби захистити себе та її. 

Пам’ятайте самі та говоріть дітям, що наша армія нас захищає.

Зараз будуть доречні:

·        обійми;

·        гумор;

·        рутинні справи (сумісні);

·        дихання: вдихаємо на рахунок 1 2 3 4 – затримка дихання на рахунок 1 2

 – видихаємо на рахунок 1 2 3 4 5 6 – затримка дихання на рахунок 1 2;

·        комп'ютерні ігри;

·        пиття теплих (не холодних, не гарячих) напоїв;

·        розповідання та складання власних казок, історій, читання дітям вголос;

·        мультики, серіали;

·        смачна їжа.

                                       Як заспокоювати дитину?  

В залежності від конкретної ситуації обійміть дитину або пригорніть, або візьміть її за руку і скажіть:

·         Зараз дуже складно. Але ми разом. І нам важливо бути дружніми, уважними і допомагати один одному. Ти мені дуже потрібний.

·         Армія зараз боронить нас, робить усе можливе, щоб ми були у безпеці. Ми можемо чути страшні звуки, навкруги люди можуть боятися. Можливо, нам треба буде перейти у безпечніше місце. Які речі або іграшки ти б хотів взяти з собою?

Також

• Якщо є можливість, запропонуйте дитині рух, дихання.

• Дайте дитині відповідальність, наприклад, стежити за якоюсь річчю, або твариною, або мити посуд, або допомагати готувати їжу (якась проста діяльність, з якою дитина може впоратися).

• Поставте телефон на зарядку і дайте дитині пограти в тетрис чи інші ігри.

• Якщо дитина тримтить (або ви бачите страх), можна попросити дитину, щоб вона дуже сильно стиснула вашу руку.

• Варто багато обійматися.

• Важливо давати по ковтку води.

• Чудово, якщо вдасться розсмішити дитину (і порадуватися самому).

• Пригадуйте все хороше, що у вас було: хай все тепло вашого життя підтримує вас.

• Якщо дитина маленька, покачайте її, розповідайте їй казки (дитині потрібно чути ваш спокійний голос).

• Пропонуйте вибір із двох дій: ти хочеш пити чай чи воду, дивитись мультфільм чи грати.

• Якщо відчуваєте, що в малечі холодні руки та її трусить – розтирайте руки, розмовляйте, давайте пити солодкий чай.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

Перший етап – дитині важливо казати:

·         ми поїхали або робимо все можливе, щоб бути у безпеці;

·         в дорозі ми будемо весь час із тобою, буде багато дітей та дорослих;

·         нас зустрінуть добрі люди та допоможуть;

УВАГА! У цей момент дуже важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено. 

·         пояснити, що їдемо не назавжди, а доки не стане безпечно;

·         буде тимчасовий дім, можливо, ми житимемо разом з великою кількістю людей;

·         якщо батько дитини залишається в Україні, пояснити, що мама їде з тобою вдвох, а тато приєднається до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося;

·         якщо дитина плаче, намагайтеся витримати її почуття без осуду та відчуття провини;

·         якщо ви їдете в іншу країну, візьміть кілька книг, які були б написані вашою мовою. Дорогою показуйте дитині фото, відео з тієї країни, куди прямуєте.

Другий етап – правила:

·         зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав;

·         був завжди поруч, нікуди не тікав, ні з ким чужим не йшов, не вередував;

·         дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, пити воду і вам нагадувати;

·         дякуйте дитині за те, що вона допомагає вам у дорозі, що ви бачите як дитині складно, але вона справляється;

·         придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини;

·         можна дати їй завдання фотографувати дорогу; нагадайте дитині, що , коли буде можливість зустрітися з однокласниками та друзями, вона зможе показати фотографії своєї подорожі (бо ж при всій складності ситуації, це ще й подорож);

·         переконайтеся, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.

По приїзді на місце скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зробити. Ти мені дуже допомагав та підтримував мене. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи сподобається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою - як равлики: наш будиночок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були».