Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років.
Малолітні особи, тобто діти віком до 14 років, не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно зі ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, які не досягли 14 років, несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.
Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.
У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується повністю чи в частині, якої не вистачає, його батьками.
Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.
У випадку вчинення особами віком 16-18 років наступних правопорушень, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:
незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах;
дрібне розкрадання державного або колективного майна;
порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів;
керування транспортними засобами в стані сп’яніння;
дрібне хуліганство;
поширювання неправдивих чуток;
злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа;
порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної зброї.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 Кодексом України пр адміністративні правопорушення:
попередження;
штраф;
оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;
позбавлення спеціального права (до 3 років);
виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);
адміністративний арешт (до 15 діб).
Кримінальна відповідальність неповнолітніх
Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років.
Але за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:
– умисне вбивство ;
– посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави ;
– умисне тяжке тілесне ушкодження;
– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;
– диверсію;
– бандитизм;
– терористичний акт;
– захоплення заручників;
– зґвалтування;
– насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;
– крадіжку;
– грабіж;
– розбій;
– вимагання;
– умисне знищення або пошкодження майна;
– пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Конституції України, повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Відповідно до пункту 13 Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684, якщо учень, який не досяг повноліття, відсутній на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів поспіль з невідомих або без поважних причин, заклад освіти невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та Службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їхніх прав на здобуття загальної середньої освіти.
За пропуск учнем заняття без поважної причини батьки можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності, що передбачає штраф (розміри штрафів зазначені вище).
Причини відсутності учня/учениці на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його/її особовій справі протягом поточного навчального року. Тобто якщо дитина хворіла і не відвідувала школу, до закладу освіти потрібно надати медичну довідку. Якщо учень/учениця перебували вдома під наглядом батьків, підтвердженням стане заява від батька або матері.
забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (стаття 150 Сімейного кодексу України);
сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання (стаття 55 Закону України “Про освіту”);
дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності) (стаття 55 Закону України “Про освіту”);
виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей (стаття 12 Закону України “Про охорону дитинства”).
відповідати за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти (Стаття 25 Закону України “Про повну загальну середню освіту”)
· виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;
поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності);
повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) щодо здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Штрафні санкції
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це від 850 грн до 1700 грн.
Якщо ті самі дії вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – накладають штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – це від 1700 грн до 5100 грн.
Позбавлення батьківських прав
Також батьків можуть позбавити батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (стаття 164 Сімейного кодексу України).
Позбавити прав можуть, коли батьки не піклуються про такі аспекти життя дитини:
фізичний і духовний розвиток дитини;
навчання;
підготовку до самостійного життя;
не забезпечують необхідного харчування;
не забезпечують медичного догляду, лікування дитини;
не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
не сприяють засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі;
· не створюють умов для отримання дитиною освіти.