Освітні (педагогічні ) інновації - це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем.

Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Тобто творчий пошук веде до розвитку цілісної системи особистості педагога. Творчий пошук також суттєво впливає й на особистість учня. Учні більш цінують учителів, які запроваджують інновації, на таких уроках вони працюють активніше, в них пробуджується бажання випробувати й власні можливості в інноваційній діяльності.

В інноваційному закладі освіти триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюють глибинні системні перетворення, що стосуються всіх аспектів реформування освітнього процесу. Такі заклади, в яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробують, впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології, можна вважати інноваційними.

Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні окремого закладу освіти. Рівень інноваційної освітньої діяльності визначається її змістом (розробка, розповсюдження чи застосування інновації), а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Інноваційна освітня діяльність всеукраїнського рівня передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування у систему освіти:

• освітніх дидактичних систем;

• державних стандартів освіти, базового компонента змісту дошкільної освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, змісту професійно-технічної освіти, нормативної частини змісту вищої, післядипломної освіти.

Інноваційна освітня діяльність регіонального рівня може здійснюватися у системі освіти області й передбачає:

• апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня;

• експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій.

Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого закладу освіти передбачає:

• застосування інновацій;

• експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій .

З інноваційною ініціативою може виступити фізична або юридична особа (особи), що виявляє намір удосконалити або оновити освітню практику, експериментально перевірити продуктивність і можливість застосування нових ідей та підходів у системі освіти.

Заявка на проведення експерименту всеукраїнського рівня подається до Міністерства освіти і науки України. Заявка на проведення експерименту регіонального рівня подається до управління освіти і науки обласної державної адміністрації.

На підставі висновків експертизи заявки відповідний орган управління освітою видає наказ про організацію та проведення експерименту всеукраїнського або регіонального рівня (за потреби – спільний з іншими органами державної виконавчої влади). Цим наказом додається дозвіл на проведення експерименту, затверджується програма дослідно-експериментальної роботи і кошторис експерименту, надається статус закладам дошкільної освіти, закладам освіти, а також установлюються:

• база проведення експерименту;

• юридичні та фізичні особи, що забезпечуватимуть експеримент;

• обсяги та джерела фінансування експерименту;

• особи, відповідальні за проведення і результати експерименту, їх повноваження щодо контролю за ходом дослідно-експериментальної роботи;

• порядок звітування про хід і результати експерименту .

Умови здійснення інноваційної освітньої діяльності:

• дотримання майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, які ведуть інноваційну освітню діяльність, учасників освітнього процесу, збереження їх життя і здоров’я;

• дотримання фізичними та юридичними особами, які ведуть інноваційну освітню діяльність, своїх майнових і немайнових зобов’язань, вимог державних стандартів освіти;

• керованість інноваційної освітньої діяльності;

• готовність керівників та працівників закладів дошкільної освіти, закладів освіти, органів управління освітою до інноваційної освітньої діяльності;

• економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти, здійснення освітньої діяльності та управління освітою.

Чинники впливу на інноваційний процес:

• зовнішнє середовище закладу (система освіти країни і регіону, її реформування, соціально-економічна ситуація, сусідні заклади, батьки учнів тощо);

• кадровий склад закладу, учні їхні мотиви, цінності;

• особливості змісту освіти в закладі;

• культура закладу;

• система громадського самоврядування закладу.

Впровадження інновації в закладі залежить від усіх учасників освітнього процесу .

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

· інноваційність,

· науковість,

· об’єктивність,

· послідовність,

· реальність,

· поєднання колективного та індивідуального.

Принцип інноваційності передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи.

Зокрема,

- метою управління закладом вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати,

- змістом – виконання керівником модернізованих управлінських функцій:прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької, запровадження нових форм і методів управління, колективних і колегіальних форм управління; техніко-технологічних та економічних методів управління тощо.

Реалізуючи принцип інноваційності, керівник закладу спільно з учасниками освітнього процесу вносить постійні зміни до його діяльності й тим самим покращує її результати .

Планування стратегії розвитку закладу освіти – це своєрідний пошук відповіді на чотири основні питання:

1. Яким є сьогодні заклад, його сильні й слабкі сторони?

2. Яким хотілося б бачити заклад в майбутньому?

3. Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?

4. Що необхідно зробити і в якій послідовності, аби досягти мети?

Етапи програми розвитку закладу:

1. Проблемний аналіз стану закладу.

2. Формування концепції майбутнього закладу.

3. Розробка стратегії, основних напрямків і завдань переходу до нового закладу.

4. Формування мети першого етапу побудови нового закладу.

5. Формування плану дій.

6. Експертиза програми.

Аналіз стану закладу покликаний визначити вихідну (початкову) базу для розробки шляхів його розвитку. Він повинен виділити сильні та слабкі сторони закладу і дати відповідь на питання: «що необхідно змінити, щоб в майбутньому заклад міг відповідати вимогам, які будуть до нього висуватись?»

ОСНОВНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ:

1. Стратегія локальних змін, яка передбачає паралельне покращення, раціоналізацію, оновлених окремих напрямків, життя закладів.

2. Стратегія модульних змін, яка передбачає здійснення декількох комплексних нововведень, які не пов’язані між собою.

3. Стратегія системних змін передбачає повну реконструкцію закладу, торкається всіх компонентів діяльності (мети, змісту, організації, технології тощо), всіх структур, зв’язків, ланок.

АЛГОРИТМ ПЕДАГОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Збір інформації про стан діяльності

2.1. Визначення основних досягнень та їх аналітичне обґрунтування.

2.2. Визначення основних недоліків та їх аналітичне обґрунтування

3.1. Визначення напрямів перспективного розвитку.

3.2. Визначення заходів щодо усунення недоліків.

4. Узагальнення завдань та визначення пріоритетних напрямків розвитку закладу освіти.

5. Проектування бажаних результатів.

Головним завданням інноваційного навчального закладу є розвиток творчої особистості як вчителя, так і учня, створення умов для повноцінного фізичного, інтелектуального та духовного розвитку всіх учасників освітнього процесу через подолання усталених стереотипів, застарілих підходів.