Наставництво

Хел Портнер, міжнародний експерт з освітніх питань у своїй книзі «Недостатньо підготувати наставників: що ще повинні зробити школи та місцеві спільноти» (Hal Porner, Training mentors is Not Enough: Everything Else Schools and Districts Need To Do) зазначає, що «ідеальна система наставництва в школі складається з чотирьох взаємопов`язаних елементів»:

Він також зазначає, що «наставникам і педагогам також потрібні»:

Роль і відповідальність наставника

Ставлення та установки:

Професійні компетенції та досвід:

Навички спілкування:

Міжособистісні стосунки:

Співпраця між педагогом і наставником

Важливо на початку розвитку професійних стосунків між наставником і педагогом спільно визначити цілі і завдання, а також очікування від вашої участі у процесі наставництва. Необхідно розробити план із зазначенням термінів роботи. План роботи повинен бути розроблений спільно наставником і педагогом, включаючи взаємну згоду щодо внесення змін тощо.

Співпраця між наставником і адміністратором

Добре налагоджені стосунки між наставником і адміністратором є запорукою успіху програми наставництва. Важливо на початку зазначити різницю між роллю наставника та адміністратора. Найважливішою відмінністю є те, що наставника не здійснює оцінку практики педагога. Основн роль наставника – сприяти професійному розвитку педагога.

Роль адміністратора у цьому процесі – усвідомлювати значущість ролі наставника і той час, який є необхідним для програми наставництва. Донна Дівер з Національного інституту шкільних конференцій (National School Conference Institute) стверджує, що «наставники повинні бути підготовлені для того, щоб пояснити керівництву школи, що у них є  план роботи і серйозні конкретні зобов`язання».

Ключовим моментом у стосунках наставника з педагогом є побудова довірливих взаємостосунків, які створять можливості для самоаналізу і відповідальності за процес навчання. Тому, відмінності між ролями адміністратора і наставника повинні бути чітко сформульовані і обговорені з адміністрацією закладу. Ефективна співпраця між наставником і адміністрацією відбувається тоді, коли обидві сторони підтримують мету методу наставництва: удосконалення роботи педагогів.

Відмінності між ролями наставника й адміністратора

Сфера підтримки

Наставник

Адміністратор

Мета

Розвиток довіри та навичок

Оцінка ефективності роботи педагога

Джерела критеріїв

Педагог

Встановлюються адміністрацією

Теми

Викладання в класі, навчання учнів, поведінка

Професійна діяльність педагога в цілому

Оцінка

Проводиться педагогом

Проводиться адміністратором

Роль спостерігача

Спрямовується педагогом

Визначається адміністратором

Судження про роботу педагога

Формуються протягом року

Відбуваються у терміни вказані школою

Чотири основні ролі наставника

1. Фасилітатор. Фасилітатор проводить зустрічі з метою діалогу, спільного прийняття рішень, планування, вирішення завдань. Фасилітатор визначає правила проведення дискусії і слідкує за тим, щоб дискусія не відходила від заданої теми або процесу. Зазвичай, фасилітатор не має найбільшого впливу або знання у групі.

2. Ведучий. Роль ведучого в розширенні кругозору педагога, набутті і застосуванні ним нових навичок та умінь. Ведучий також може виступати в різних ролях: експерт, колега, або товариш і використовувати різні способи представлення інформації: лекція, спільне навчання, робота в групах тощо. Ефективні ведучі добре знають які результати вони хочуть досягнути тим чи іншим методом і постійно оцінюють, чи вдалося це.

3. Консультант. Консультант може володіти конкретною інформацією у певній галузі або бути експертом в галузі змісту або процесу навчання. Як спеціаліст, консультант передає знання іншій людині. Як експерт в галузі освіти, консультант заохочує інших використовувати певні методи, розуміти певні програми або придбавати відповідні матеріали. Як експерт в галузі процесу навчання, консультант надає методичні рекомендації. Для того щоб бути ефективним консультантом, потрібно завоювати довіру педагога і пам`ятати про спільно розроблені завдання і очікування.

4. Тренер. У ролі тренера наставник готує педагога до досягнення його цілей і одночасно допомагає йому у розвитку власних навичок планування, осмислення, вирішення завдань, прийняття рішень. Тренер займає терплячу, без оціночну позицію і використовує такі технології, як питання відкритого типу, пауза, перефразування, з`ясування або зондування. Ефективний тренер акцентує увагу на процесі мислення, сприйняття і прийняття рішень для того, щоб розвинути у педагога самостійний підхід до навчання.

Роль тренера потрібна, коли ви хочете підтримати педагога у:

У ролі тренера ви розвиваєте:

У ролі тренера ви НЕ:

Чотири стилі взаємодії між наставником і педагогом

1. Директивний

При директивній формі взаємодії наставник коментує дії та думки свого підопічного, зазначаючи конкретні пропозиції щодо змін. Ці ролі є дуже чіткими: наставник направляє, а підопічний виконує.

Директивна взаємодія передбачає високий рівень залучення з боку наставника. При цьому стилі наставник виступає в ролі порадника та тренера. Наставник моделює, інформує, переконує, направляє та надає поради, базуючись на тому, що він/вона вважає є найкращим (наймудрішим) курсом для дій. Підопічний ставить проблему і тоді слухає, спостерігає, задає питання і ніби слідує порадам наставника.

Це дуже спокусливий стиль для наставника. Він дає можливість наставнику відчувати, що він знає відповіді та може їх передавати іншим.

2. Недирективний

Мета цього стилю взаємодії – забезпечити форум: для підопічного, щоб з`ясувати сприйняття власних думок та дій, для наставника: зрозуміти їх і, хоча це не обов`язково, погодитися з ними. Це дає можливість підопічному визначити курс дій, що базуватиметься на його/її власних відчуттях та порадах наставника, а також вирішити час та спосіб виконання цих дій.

Суть недирективної взаємодії можна передати наступними спостереженнями підопічного: “Мій наставник завжди намагається, щоб я самостійно вирішив свої проблеми, але це не тому, що їй байдуже. Вона слухає дуже уважно те, про що я говорю, задає питання, які допомагають мені зрозуміти власні думки, а також дає мені своє власне розуміння тому, що вона почула».

Цей стиль взаємодії вимагає високого ступеня залучення з боку підопічного. Наставник задає питання та забезпечує «дзеркальний», неоцінюючий зворотній зв`язок. Мета цього стилю – заохочувати самостійність підопічного; але підопічний може відчувати себе дуже некомфортно. Цей стиль ефективний тоді, коли метою є розвиток партнерства.

3. Альтернативний

Наставник та підопічний вибирають питання, над яким вони будуть працювати і наставник пропонує обмежене число альтернативних шляхів їх вирішення. Підопічний вибирає в межах пропонованих ідей. Подальше обговорення базується на критеріях, які використовував підопічний у своєму виборі. Мета цього стилю взаємодії – розвинути усвідомлення підопічним можливих шляхів вирішення проблем і, що більш важливо, обговорити визначені ним критерії в процесі відбору.

При цьому стилі роль наставника полягає у забезпеченні різних альтернатив підопічному для здійснення ним вибору. Обмежене число вибору зменшує занепокоєння підопічного щодо своїх подальших кроків. При цьому зберігається його/її відповідальність за здійснений вибір. Мета такого стилю – розширення можливостей для вибору підопічного та збільшення знань про можливі шляхи вирішення. Такий стиль логічно веде до спільного розв`язування проблем.

4. Співпрацюючий

При співпрацюючому стилі роль наставника полягає в тому, щоб працювати з підопічним, але не направляти його/її. Наставник активно бере участь у вирішенні проблем та прийнятті рішень; пропонує альтернативи; пропонує підопічному відповідні ресурси; встановлює партнерські стосунки. Наставник та підопічний активно працюють разом над проблемами та знаходять шляхи їх вирішення. Вони можуть висувати гіпотези, експериментувати та застосовувати стратегії, які видаються найбільш ефективними при вирішенні конкретних питань.

Співпрацюючий стиль є яскравим прикладом партнерства, в якому кожен відчуває відповідальність за успішне вирішення проблеми. Наставник є ресурсом та спільно вирішує проблеми із своїм підопічним.

Навички спілкування, необхідні для наставника:

Навички

Що робить наставник

Пауза

Зробіть паузу і вислухайте, щоб надати педагогу час, для того щоб подумати і дати відповідь. Залишайте «час на роздуми» перед тим, як дати відповідь на запитання. Пауза – перед тим, як задати запитання або відповісти на нього забезпечує час для осмислення, і тим самим, покращує якість діалогу, дискусії і прийняття рішення.

Перефразування

Перекажіть своїми словами те, що щойно сказав педагог. Під час розмови зупиніться і підведіть підсумок сказаному. Наприклад: «Отже, ви думаєте, що…? Перефразування допомагає педагогу почути і прояснити власні думки.

З`ясування/зондування

Задавайте питання до тих пір, поки не будете мати повне уявлення про те, про що говорить педагог. М`яко направляйте педагога, задаючи запитання: «Розкажіть мені більше про…», «Отже, ви думаєте, що…»

Увага

В той час, коли педагог щось розповідає вам, зверніть увагу на його невербальні сигнали. Потрібно звертати увагу не лише на те, що говорите, а й на тон свого голосу, вираз обличчя, жести, і те, як на це реагує педагог.

Цикл роботи наставника: чотири етапи осмислення

З метою побудови довірливих стосунків між наставником і педагогом важливо приділяти увагу чотирьом компонентам:

1. Планування.

На цьому етапі наставник допомагає педагогу спланувати урок шляхом:

2. Моніторинг.

На цьому етапі наставник допомагає педагогу спланувати урок шляхом:

3. Аналіз.

На цьому етапі наставник обробляє результати уроку, допомагаючи педагогу у:

4. Застосування.

На цьому етапі наставник допомагає педагогу:

Зустрічі з наставником: планування і осмислення

Додатково до  циклу роботи наставника і педагога існують два інструменти, які допомагають в ефективному наставництві: планування і осмислення.

1. Етап планування

«Карта» планування

Навички спілкування

Наставники пропонують педагогам:

2. Етап моніторингу

Наставник спостерігає за педагогом і відмічає:

Відбувається зустріч для осмислення.

3. Етапи аналізу та застосування

«Карта» осмислення

Навички спілкування

Наставники пропонують педагогам:

Труднощі наставництва

Найбільш загальними труднощами у реалізації програми наставництва (міжнародний та вітчизняний досвід) є такі:

Деякі поради для більш успішного наставництва:

Елементи конструктивізму в процесі навчання педагогів

Модель планування роботи з наставником
(з досвіду ВФ «Крок за кроком»)

Наставник і педагог-початківець спільно визначають цілі спільної діяльності, тобто, того, що вони хочуть досягнути за певний період часу. Педагог відкрито заявляє про свої потреби, питання та пропозиції, для того, щоб реалістично сформулювати цілі і завдання.

Наставник і педагог мають спільно подумати і спланувати процес оцінки розвитку навичок, отримання нових знань і досягнення результатів. Потрібно подумати про різні методи та способи моніторингу: опитувальники, повторна оцінка, фото-документація, відео зйомка тощо.

Хто і як буде оцінювати роботу наставника? Хто ще може взяти участь у цьому процесі, окрім педагогів?

Час початку та завершення програми наставництва. Частота і тривалість контактів. План дій має включати в себе графік і тривалість заходів, а також дати зустрічей (заходів) і терміни досягнення цілей.

Представлення наставником результатів спостереження вчителю. Забезпечення зворотного зв`язку вчителем. Обговорення можливостей продовження роботи по завершенню офіційної програми.

За матеріалами сайту: ussf.kiev.ua