Шановні колеги, дорогі студенти, я дуже вдячний за надану мені честь розпочати цей колоквіум вступним словом.

 Рік тому я так хотів, щоб ви якомога швидше відновили справедливість та здобули мир і незалежність! Але ситуація виявилася більш тяжкою, ніж очікувалося. Втім я знаю, що ваша країна, ваш народ, ваші союзники – ми всі тут разом, і коли ця війна закінчиться, обов’язково настане час справедливості, миру і знань. 

Дуже цінним є те, що ви продовжуєте свою діяльність, незважаючи на втрати, заподіяні варварськими бомбардуваннями, смерть і війну, адже ми, дослідники, покликані до творчості мислення, пізнання та рефлексії. Сьогодні, як ніколи, мислити – це неодмінна розкіш, оскільки не багато людей можуть це робити, особливо в таких умовах, як у вас. Спроба мислити в різних ситуаціях вже починає змінювати порядок речей. У той час як ваші солдати захищають вас, перед вами також стоїть важливе завдання – подумати про своє сьогодення, минуле та майбутнє. Тобто побудувати уявне (“imaginaire”) та підтвердити його створення, що дає вам можливість протистояти такому жорстокому і серйозному ворогу як за якісним, так і за кількісним показниками. 

Місце мистецтва, знання та освіти є фундаментальним. Мистецтво дозволяє нам відкрити нову мову, виявити те, чого, на думку Мартіна Гайдеґґера, ми не бачимо, чого ще немає. Маршал Маклюен, у свою чергу, пояснював, яким чином мистецтво здатне відкривати нові мови і, зокрема, знаходити новий баланс, який існує між нашими відчуттями, тобто новий спосіб бути разом. 

«Знати» може означати, зокрема, «знати», чого ми не знаємо, а також «знати», що неможливо все знати. 

Безперечно, такі люди як ви, схильні до вивчення, роздумів і творчості, мають довге життя, велике серце й потужний творчий потенціал не лише в мистецькому смислі, але й, за словами Остерлінга, у сенсі мистецтва жити у світі. 

Бажаю вам плідної праці, і продовжуйте ваш шлях до справедливості, миру і відродження. Університет Поля Валері в Монпельє – з вами. Дякую за прийом! Слава і мир Україні!

Дозвольте щиро привітати вас із Чеської республіки.

Я дуже ціную ваші зусилля та рішучість, аби організувати міжнародну конференцію навіть під час війни! 

У зв’язку із цим, я не можу не думати про те, що наша робота означає для мене та для нас, науковців. Академічна діяльність передбачає не лише професійну педагогічну роботу зі студентами, але й реалізацію права на особистісне зростання та внесок у наукову, дослідницьку й публікаційну діяльність. Таким чином, це багаторівневі зусилля, спрямовані на здійснення компетентної та якісної роботи зі студентами, це зусилля в науковій сфері, а також самовдосконалення в професійному та людському зростанні та розвитку. 

Все вищесказане є великим викликом для науковців у час миру та достатку. Проте, складно навіть уявити, наскільки великим випробуванням для вас усе це є саме зараз, під час жорстокої війни, хвилювань, дефіциту й усіляких небезпек.

Я хотіла б висловити своє захоплення вашою роботою та вашою самовідданістю. Водночас хочу побажати вам навіть у такий важкий час побачити плоди ваших зусиль. 

Бажаю Вам, вельмишановні українські колеги, сил, наснаги, а також світлої надії!