Тема 1.2. Структурний рівень форми

Емоційні властивості форми (об'єму) зачіски складаються :

• з деталей,

• з її складових, кожна із якої має певний геометричний вид, окреслений лініями, викликаючи певний емоційний характер. Навіть, сам об'єм зачіски в тій чи іншій формі наближається за своєю формою до геометричної фігури, яка може викликати певні емоції.

Властивості зачіски як об’ємно-просторової форми складаються із її складових елементів, котрі і являються первинним матеріалом в роботі перукаря-модельєра. Тому, розглядаючи зачіску як об’ємно-просторову форму, слід враховувати її властивості, а саме:

1. Геометричний вид форми та її частин;

2. Величину форми та її частин;

3. Масу форми та її частин;

4. Колір і фактуру.

Вказані властивості характеризують рівень форми тільки в сукупності.

Розглянемо більш детально такі властивості властивість форми зачіски, як: геометричний вид форми, величину форми та масу форми.

Лінійна форма зачіски – в ній один вимір переважає над іншими. Найменший об'єм мають форми, наближені до витягнутої прямої або кривої, тобто, коли форма зачіски витягнута в одному із вимірів.

Об'ємна форма зачіски – в ній усі три виміри приблизно однакові. Найбільший об'єм мають зачіски, наближені до форми кулі, куба, трапеції, тобто витягнуті в усіх трьох вимірах.

Площинна форма зачіски – в ній один із вимірів значно менший ніж два інших. Проміжний за об'ємом між лінійною та об'ємною формами є форма, наближена до фігури прямокутника, витягнута двома вимірами.

За характером поверхні форма може бути:

1. Пласка поверхня.

2. Криволінійна поверхня.

3. Опукла.

4. Увігнута.

5. Східчаста.

Величина форми та її частин.

Цю властивість зачіски як об'ємної форми слід розглядати як співвідношення двох або більше форм при їх порівнянні. При цьому порівнювати, спів ставляти за величиною можна тільки однорідні за своїм видом зачіски та їх складові частини. Співставлення величин форм цих частин за принципом більшої чи меншої їх різниці надає безліч рішень. Чим чіткіше проявляється різниця в розмірах однієї форми в порівнянні з іншими, тим виразніше та оригінальніше буде форма кожної створеної зачіски.

Наприклад. Дрібні деталі, які складають велику форму, ще більше візуально збільшують її; при цьому, коли як ті ж самі дрібні деталі, але вже в більшому виконанні, візуально зменшують ту ж саму форму.

В залежності від величини існує легка та важка форма.

Ця особливість підкреслює, що величина зачіски з обличчям ілюзорно збільшується або зменшується. Наприклад, при маленькій зачісці обличчя буде виглядати більшим, а при великій воно візуально зменшується. При цьому не слід забувати про співвідношення величини зачіски з фігурою. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, а великі, навпаки, візуально зменшують.

Маса форми та її частин.

Маса - це візуальна кількість форми зачіски або окремих її частин: чілка, вузол, хвіст, вали, пучок, коса, локон тощо. В моделюванні масивність форми має дуже важливе значення, тому що композиційно поєднує багато факторів, які характеризують форму зачіски: геометричний вид, величину, колір, декор; зміна їх веде за собою зміну оцінки інших характеристик.

Перш за все маса зачіски залежить від об’ємно-просторової структури: зі зміною форми за величиною змінюється і її маса, тобто зрима вагова кількість форми. «Важка» та «легка» форми викликають різні емоційні оцінки. Чим монолітніше побудована зачіска, тим масивніше вона виглядає. Статична форма виглядає важче, ніж така ж за формою, але характерна рухом волосся. Максимальної маси набувають форми, наближені за своїм виглядом до форми куба, циліндра, кулі. На зміну маси форми впливає характер прикрас.

Оцінка важкості зачіски залежить від положення якого-небуть елемента відносно обличчя людини. Наприклад: вузол або пучок на тім'яній частині, давить на обличчя і голову. Цей же вузол, але який знаходиться на нижньо-потиличній зоні, навпаки, полегшує зачіску в цілому.

Маса також залежить від ступеню об'ємності. Наприклад: в зачісці однієї форми пряме волосся виглядає легше, ніж накручене в локони. Це стосується як окремих елементів так і форми в цілому. Максимальна маса в зачісках наближених своєю формою до форми куба, шару, циліндру.

Зі зміною об'єму зачіски пов'язана і величина, тобто зі зміною величини змінюється і маса зачіски, тобто більшій за величиною формою співвідноситься і більша маса зачіски.

Зміна маси загальної форми залежить від величини і характеру деталей, її складових. Ця зміна візуальна, а не фактична. Збільшення величини і маси (наприклад: чілки) візуально зменшує масу всієї зачіски в цілому і навпаки, зменшення величини і маси візуально збільшує масу всієї форми зачіски.

На зміну маси форми також впливає вид і характер прикрас і декору. Наприклад: важкий, масивний обідок в зачісці статичної форми (тупійованої) створює відчуття, що і сама зачіска стає важкою і масивною. Завитки полегшують форму зачіски.

Величина форми

Якщо мова йде про форму зачіски, ми маємо на увазі об’мно-просторову характеристику зачіски. Якщо спроектувати форму на площину, ми отримаємо її силует.

Силует зачіски – це площинне, двомірне сприйняття форми зачіски, її контур. Силует найбільш точна і вичерпна характеристика форми. Важливими при оцінці форми є два ракурси: вид спереду (анфас) і вид збоку (профіль).

Вибір силуетної форми зачіски обумовлений напрямками моди і індивідуальними особливостями зовнішності. Як і у моді на одяг, у моді на силуетну форму зачісок можна спостерігати циклічність. Але кожен новий виток має вже свої особливості, характерні для сьогоднішнього дня, тому що з’являються нові препарати, нові інструменти, нові технології, та і поняття краси змінюється також.

За ступенем об’ємності силуети зачіски бувають:

Силуети можуть нагадувати і більш складні геометричні фігури, відповідно співвідносячись частинами, наприклад, напів овал з прямокутником або трапецією, трикутник з прямокутником і т.п.

Один і той же силует може мати декілька варіантів фасонів зачісок. Таким чином, іноді різноманітність зачісок досягається шляхом створення різних варіацій силуетів., заповненням його різноманітними деталями, локонами, хвилями і т.д.

Групи ліній

Композиція моделі зачіски характеризується прямими, криволінійними і ламаними лініями.

В зачісці розрізняють 4 основні групи ліній:

1. Силуетні або контурні;

2. Конструктивні;

3. Конструктивно-декоративні;

4. Декоративні.

Розглянемо кожний тип лінії більш детально.

Силуетні або контурні лінії.

Цей тип ліній створює зовнішній контур форми зачіски і надають загальне враження про її форму та ступінь об’ємності, визначають пропорції. Контурні лінії можуть надавати уявлення про простоту та лаконічність моделі зачіски, стриманість, жіночність та м’якість, динаміку і статичність.

Силуетні (контурні) лінії мають велике значення, так як володіють певною особливістю: вести наш погляд по поверхні форми зачіски, утворювати рух, динаміку. Окрім того, за допомогою лінії даного типу ми маємо можливість стримати рух: наприклад, якщо лінія має гострий контур біля скронево-бічної частини – це візуально буде подовжувати ніс, а м’яка, плавна лінія відводить погляд, відволікаючи від форми носа.

Конструктивні лінії.

Це робочі лінії, які використовуються для створення як окремих деталей, так і форми зачіски в цілому. Конструктивні лінії іноді називають технологічними. До них відносяться лінії, котрі поділяють зачіску на окремі формоутворюючі частини, які мають самостійне значення (наприклад: чілка, окремі прядки, скронева чи потилична частини і т.д.), та різноманітні лінії відрізу пасом волосся.

Різноманітні проділи, від яких волосся набуває напрямку в прядках, теж відносять до конструктивних ліній. Також слід відмітити конструктивну роль точки, від якої прядки можуть рухатись в різні боки або, навпаки, бути направленими до неї.

В кінцевому вигляді зачіски конструктивні лінії можуть бути не помітні зовсім. Наприклад: всі проділи, на які поділялась зачіска в процесі моделювання, в кінцевому результаті не помітні, але відіграють важливу роль при її створенні та задають її форму. Теж саме можна сказати і про розподіл поверхні волосяного покриву голови на зони чи прядки при стрижці волосся.

Конструктивно-декоративні лінії.

Це видимі конструктивні лінії, які несуть подвійний вантаж: з однієї сторони, вони використовуються в якості засобу побудови форми зачіски, а з іншої – приймають участь і естетичному рішенні моделі зачіски. Найбільш чітке уявлення про подвійну роботу конструктивно-декоративних ліній дає оцінка моделі зачіски скульптурного силуету, який створено за допомогою хвиль холодним способом.

Так як при створенні даної моделі зачіски ми не можемо урізноманітити її форму, використовуючи різницю об’ємів її деталей (силует та всі деталі щільно прилягають), то в художньому рішенні головну роль набувають лінії хвиль (крони), які створюють головну конструктивну особливість цієї моделі. Вони і несуть основну естетичну нагрузку: регулування ширини хвиль змінює естетичну цінність зачіски.

Декоративні лінії.

Такий тип ліній є вирішальним при розробці фасону зачіски. До них відносяться лінії, які створюються за допомогою різноманітних елементів, локонів, елементами деталей більш складної конфігурації. Якщо контурний силует дає загальне уявлення про модель, то декоративні лінії, беручі участь в розробці фасону зачіски, надають зачісці художньої образності, тобто наділяють зачіску індивідуальними рисами.

Практично всі лінії, які ми розглянули, мають інколи подвійну нагрузку: конструктивні можуть виступати в ролі декоративних ліній; декоративні, утворюючи поверхню форму зачіски, можуть виступати силуетними (контурними) лініями, а сам силует зачіски майже завжди є декоративним. Це говорить про те, що всі лінії повинні бути взаємопов’язані загальним композиційним змістом. І, що особливо важливо, в художньому рішенні композиції моделі зачіски будь-які із розглянутих ліній можут бути головними, тоб то будуть нести основну декоративно-художнє навантаження, в наслідок чого всі інші лінії відносно цих повинні стати другорядними.

В залежності від призначення, ідеї, мети композиції іноді силуетні або навіть конструктивні лінії стають головними і беруть на себе основну декоративно-художнє навантаження, їх роль в композиції дещо змінюєтья і набуває більш естетичну цінність.

Тип волосся людини є одним із визначальних факторів при створенні зачісок.

Тип волосся ґрунтується на двох головних характеристиках:

а) форма хвилі;

б) структура волосся.

Волосся будь - якого типу характеризується природною формою хвилі, яку необхідно враховувати при укладанні волосся клієнта. Залежно від форми хвилі волосся поділяють на пряме, хвилясте, витке, кучеряве.

Структура волосся також дуже важлива при виборі стилю – як з погляду зовнішнього вигляду, так і з погляду піддатливості волосся. Волосся може бути тонким, середньої товщини і жорстким (товстим).

Тонке пряме волосся.

Таке волосся гладко і щільно облягає череп з тієї причини, що воно недостатньо об’ємне. Силует, або контур зачіски – прилеглий. Якщо подібний стиль не відповідає рисам обличчя або статурі, слід подумати, які способи укладання або хімічні засоби можна порекомендувати клієнту для досягнення більш привабливого вигляду. Таке волосся не підходить для створення складних зачісок.

Пряме волосся середньої товщини.

Волосся такого типу більш придатне до укладання у різноманітні зачіски. Воно добре піддається сушці феном і укладанню за допомогою щіток. На такому волосся дуже добре можна вкласти хвилі. Волосся добре реагує на термічні способи укладання і завивання за допомогою бігуді.

Пряме жорстке волосся.

Волосся цього типу погано піддається завивці і має більший об’єм, ніж волосся двох попередніх типів. Таке волосся створює більш широкий контур і добре реагує на термічні способи укладання. Сушка такого волосся феном із використанням круглих щіток може зробити його занадто пухнастим, оскільки таке волосся від природи має великий діаметр. Хімічна завивка потребує більшого використання часу.

Хвилясте тонке волосся.

Волосся такого типу при гарній стрижці і укладці може виглядати більш пишним і густішим. Добре піддається сушці і укладанню за допомогою фена і хімічному завиванню. Однак, при зловживанні хімічною або термічною завивкою волосся стає дуже ламким. Дифузійне укладання допомагає надати такому волоссю більш пишного вигляду.

Хвилясте волосся середньої товщини.

Цей тип волосся передбачає безліч різних можливостей обробки. Висушене дифузором, воно буде виглядати кучерявим або витким. За допомогою термічної сушки його легко випрямити. Волосся цього типу дозволяє створювати різноманітні форми зачісок.

Хвилясте жорстке волосся.

Силует зачіски може бути дуже об’ємним. Якщо клієнт не вміє самостійно справлятись із своїм волоссям, бажано надати йому не дуже складну форму, яку легко підтримувати в порядку. При роботі з таким типом волосся дуже ефективні хімічні засоби - м’які релаксатори. Легке перманентне завивання додасть волоссю природного вигляду.

Витке тонке волосся.

Якщо залишати таке волосся занадто довгим, воно може почати розділятись на окремі пасма, оголюючи шкіру черепа. Волосся при цьому добре реагує на м’які релаксатори і фарбування. Випрямлення під феном може становити труднощі, якщо не зробити короткошарову стрижку.

Витке волосся середньої жорсткості.

Такий тип волосся створює широкий силует і в природному виді виглядає романтично. Такому волоссю варто надавати відповідної форми з урахуванням того, на яку ділянку доводиться основна лінія «ваги» стрижки. Широкий силует зачіски повинен бути пропорційним із статурою клієнтки і не повинен перевантажувати фігуру. Волосся такого типу добре піддається фарбуванню.

Витке жорстке волосся.

Таке волосся має потребу у значній обробці для зменшення його об’єму. Під час стрижки такого типу волосся варто пам’ятати, що після висихання воно стає значно коротшим за рахунок утворення крутих кучерів.

Кучеряве тонке волосся.

Для такого волосся вар то визначити найбільш привабливу форму для укладання, а потім для полегшення укладання бажано зробити коротку стрижку. Для такого волосся добре підходить хімічна завивка, однак не слід нею зловживати. «Пресинг» волосся (тимчасове розпрямлення за допомогою термогребінця) також можливе, але застосовувати його треба обережно.

Кучеряве волосся середньої жорсткості.

Силует може виглядати дуже широким, тому що в міру відростання волосся такого типу починає виглядати ширшим, ніж довшим. Для звуження контуру його можна тимчасово розпрямити, для чого добре підходять хімічні релаксатори і технологія «пресингу».

Кучеряве жорстке волосся.

Без відповідної обробки таке волосся створює надзвичайно широкий силует. Рекомендується застосовувати хімічні релаксатори, не стільки для випрямлення кучерів, скільки для зм’якшення волосся, щоб воно краще піддавалося укладці. Найчастіше волосся виявляється занадто густим, що не дозволяє зібрати його у хвіст. Якщо клієнтка відмовляється від хімічної обробки, краще зробити коротку пошарову стрижку, що допоможе звузити силует.

Фактура поверхні форми зачіски.

Велике значення у проектуванні форми зачіски має фактура її поверхні.

Фактура – це побудова поверхні форми (надане їй від природи, або отримане у процесі обробки).

Види фактури:

• Гладка – розміри елементів такої фактури дуже малі, їх неможливо помітити неозброєним оком, їх кількість на одиницю поверхні велика.

• Рельєфна – кількість елементів набагато менша, але розміри досить великі. Інколи елементи фактури настільки великі, що набувають значення самостійних форм.

Характер поверхні форми може викликати враження щільності або порохнявості, важкості або легкості. Різні фактури по-різному взаємодіють з формою.

• Великі елементи фактури, видозмінюють геометричний вид форми.

• Найбільш точно характер форми передають гладкі поверхні.

• Факторами сприйняття фактур є віддаленість предмета від глядача і характер освітлення.

Різницю фактур ми сприймаємо не тільки візуально, але і на дотик, розрізняючи при цьому гладкі, слизькі, або зернисті чи рельєфні поверхні. Кожна фактура несе в собі ознаки певного емоційно-образного звучання. Використання в одній зачісці різних фактур може додати їй додаткової виразності. Практично не існує несумісних фактур, однак може бути недоречне їх поєднання, коли вони починають сперечатись і навіть знищувати красу одна одної. Активні фактури досить декоративні і не мають потреби і додаткових прикрасах. Неактивні фактури є гарним макетом для моделювання активних фактур чи комбінованих.