- Один каже правду… - юнак помітив, як декілька пазурів почали перекладати сказане жестами. - …а інший хоче скористатись моєю силою. Третій мовчить… не розумію, що за химерне відчуття у нього на душі.

 - Семен Вигура переляканий, - вдоволено та гучно промовила Мотря. – Страхом це відчуття люди називають. Молодий козак підтвердить слова Мотрі, а не залізносердого – у цьому Зоряна Тінь може не сумніватись.

 - Я маю знати, хто дійсно викликав мене, - скрушна інтонація прозвучала у голосі Зоряної Тіні. – Третій не знає відповіді на це питання. Але може відповісти мені на інше. Оскільки я ніколи не бачив справжніх людей, то ось у чому буде питання. Хто з цих двох – людина? А хто – подоба, яка намагається людиною здаватись?

Вигура злякано перезирнувся. Адам обвів його суворим та беземоційним поглядом – із розпанаханих грудей виривались клуби пари. Білявий юнак раптом, ослаблений, заточився і впав на коліна – і у зимове повітря почали повзти язики чорного диму. Мотря горделиво підняла підборіддя, відвернувши вицвілі очі.

І Семен прийняв рішення…